У червні 2022 року Віталій Купрій робить пост приблизно такого змісту: «З двох незалежних джерел мені стало відомо про те, що ЗСУ зайняли 4 вулиці Херсона». 50 тисяч лайків, 2,5 тисячі репостів за кілька годин. Цю інформацію одразу підхоплюють медіа: так «джерела» Купрія «стають» джерелами різних видань. Сотні публікацій в інтернет-виданнях про звільнення Херсона і тисячі — у тг-каналах. Херсон звільнили через пів року, 11 листопада. Так за допомогою чуток качають суспільство і роблять емоційні гойдалки. Наслідки можуть коштувати життя.

Ок. Давайте ще про власні джерела. Серпень, 2019-й. Десятки ЗМІ публікують фото шматка заяви із новиною про те, що Андрій Богдан (був такий очільник ОП до Єрмака) подав у відставку. Текст був епічний, щось на кшталт: «Прошу звільнити мене з посади за власним бажанням з моменту виникнення такого бажання». Інфо злили з того ж таки ОП конкретним журналістам. Такий собі стьоб над медіа та медійниками. Звісно, потім Зеленський розповідав, що заяви написали всі, і Богдан в тому числі, і заяви лежать. А Богдан тоді вписувався, що не знає, як же його заява потрапила в медіа: певно, провокація спецслужб, може СБУ, а може взагалі то все журналісти-розслідувачі.

Ще один приклад. Той же серпень 2019 року. Тодішній генпрокурор Руслан Рябошапка поширює пост колишньої помічниці колишнього нардепа про те, що наших моряків і Сенцова везуть на обмін (так, інфогігієна генпрокурора просто зашкалювала). Але з посиланням на генрокурора інформацію про обмін моряків підхоплюють практично всі медіа. Журналісти їдуть в аеропорт Жуляни, куди нібито мають прилетіти звільнені полонені, і мало не до ранку там чекають. (Що за полонені? Памʼятаєте восени 2018 року Рашка захопила в Керченській протоці українські кораблі і взяла в полон наших моряків, тоді ще вперше було введено воєнний стан в десяти регіонах — якраз ішлося про обмін захоплених моряків і Олега Сенцова). В аеропорт приїхали і батьки моряків.

З вечора і до обіду наступного дня медіа кипіли, лідери думок відстежували рух усіх літаків над Україною і писали радісні пости: чекаємо вдома! І уявіть розчарування всіх та емоційний провал (лють, гнів, ненависть, розчарування і т.д.), коли стало зрозуміло, що це неправда. А вкид зробили через російський анонімний тг-канал «Незигарь», потім це пошерила колишня помічниця колишнього нардепа, а в українське медіаполе інфо заніс генпрокурор. Звісно, він пост потім видалив. Моряків звільнили через тиждень. Але ціна й умови обміну змінилися, бо сподівання суспільства й емоційний накал зростали пів доби в геометричній прогресії.

Я ще можу нагадати кілька історій про «власні джерела» і «все пропало». Такі вкиди завжди емоційні, завжди стосуються важливої інформації, викликають ефект «вау» (чи в негативному, чи в позитивному прояві), зазвичай такі вкиди не можна ні швидко підтвердити, ні оперативно спростувати. Єдине правило — перевіряти інфо. Так, три різні людини можуть сказати одну і ту ж інформацію, але чи є документальне підтвердження? Так, джерела — це завжди наріжний камінь. Вкиди можуть бути на основі правдивих фактів, на основі вигаданих фактів і на основі міксу одних з іншими. Через механізм чуток, до речі, тестують реакцію аудиторії — і це працює чи не в усіх країнах світу.

Але проблема в тому, що ви ніколи не знаєте, що це за вкид і чи варто вже зараз кричати «вовки». Коли дійсно буде привід, аудиторія просто не повірить. Це щось схоже, як зі смертю Путіна і прям вже тут і зараз переворотом на Московії: раз вкинули, другий, третій. Далі — народ звикає, і коли дійсно слід буде щось робити, усі мовчатимуть, бо «це ж було уже».

Написала про ці кейси, щоб нагадати, що будь-який вкид завжди заходить на емоціях, які грають на наших упередженнях та ставленні до конкретних подій. Памʼятаймо, що вкиди і чутки — це інструмент в інформаційній війні. Але це ніяк не виправдовує комунікації чи точніше їхню відсутність. І так, зараз буде нестися з усіх усюд, що а могло бути правдою, змінили рішення в останній момент і т.д. І цього теж ми не знаємо. Найкращий варіант в цій ситуації — спостерігати, хто що говорить і пише. Аналізувати. Не поширювати інфо без перевірки. Не поширювати паніку. На жаль, усі такі історії дискредитують круті журналістські матеріали, побудовані серед іншого на інформації з власних джерел.

Не маю інсайдів щодо цієї ситуації. Дякую тим медіа, які не повелися на хвилю хайпу і виважено подавали інформацію.