Про російську імперскість, Венедіктова та премію за свободу слова
Прочитала, що Венедіктов став «першим росіянином, який отримав німецьку премію за свободу слова».
А я мабуть стала першою українкою, яка від неї відмовилась.
Організатори премії, Palm Foundation, написали мені ще навесні, що номінують мене спільно з Венедіктовим. Бо Україна, Росія, символізм, «обидві країни постраждали».
Але я не уявляю, як би я могла фізично стати на одну сцену і розділити одну нагороду з Венедіктовим. З службовим лібералом Кремля, політтехнологом, який не раз просував кремлівську пропаганду, публічно називав Путіна своїм «єдиним начальніком», вихвалявся звязками з Лавровим, Пєсковим, і іншими функціонерами, і так далі.
Цікаво, що Венедіктов був в курсі що номінували нас обох - йому також про це мали повідомити офіційним листом. І так само, я впевнена, він цілком в курсі моєї відмови від премії. Тим не менше, йому вистачило совісті піти і отримати цю премію, і розказати що він «первій рускій журналіст, которий....»))
Знаю, що за ці дев'ять місяців багато колег медійників дивувалися виступам росіян на публічних заходах, де про Україну і відповідальність не згадували майже взагалі, натомість розказували, як всі повинні їх підтримувати і рятувати. Для мене це також показник адекватності. Якщо російському громадянину не соромно зараз публічно розказувати про свою тяжку долю і отримувати премії, то він є тим, що ми називаємо «хорошим». Тобто банальним зверхнім імперіалістом. А якщо все ж соромно і він говорить про провину і трансформацію - тоді є шанс на якийсь діалог в майбутньому.
Я не маю претензій до організаторів. Вони щиро дуже далекі від наших реалій. Це західноєвропейська християнська етика, миротворці, простягніть руки один одному. Ми довго листувалися з ними, і продовжуємо листуватися. Їм непросто вийти за рамки усталеної картини світу і зрозуміти те, що відбувається тут. Але я знаю, що мені все ж вдалося викликати в них запитання і внутрішні дискусії.
Попереду в нас ще багато роботи і багато роз'яснень, щоб розвіяти російську імперську магію.
Джерело - фейсбук-сторінка Оксани Романюк