Я не мав задоволення читати твір російського письменника Івана Тургєнєва «Рудін» (якось і без того завжди не бракувало цікавих книжок), але цю цитату не раз зустрічав — і ви, напевно, також:

«...Вот мы толковали о литературе, — продолжал он, — если б у меня были лишние деньги, я бы сейчас сделался малороссийским поэтом.

— Это что еще? хорош поэт! — возразила Дарья Михайловна, — разве вы знаете по-малороссийски?
— Нимало; да оно и не нужно.

— Как не нужно?

— Да так же, не нужно. Стоит только взять лист бумаги и написать наверху: "Дума"; потом начать так: "Гой, ты доля моя, доля!" или: "Седе казачино Наливайко на кургане!", а там: "По-пид горою, по-пид зеленою, грае, грае воропае, гоп! гоп!" или что-нибудь в этом роде. И дело в шляпе. Печатай и издавай. Малоросс прочтет, подопрет рукою щеку и непременно заплачет, — такая чувствительная душа!
— Помилуйте! — воскликнул Басистов. — Что вы это такое говорите? Это ни с чем не сообразно. Я жил в Малороссии, люблю ее и язык ее знаю... "грае, грае воропае" — совершенная бессмыслица».

Лайфхак дев’ятнадцятого століття знадобився путінській пропаганді — принаймні, витвір телеканалу Russia Today під назвою «Пливе кача», який зараз багато обговорюють у соцмережах, зроблений достоту за інструкцією тургєнєвського персонажа. Не даю посилання й не рекомендую дивитись кліп тим, хто цього ще не зробив — воно того не варто, марнувати час і емоції на таке лайно. Відразу скажу, що спаплюжити українську пісню «Плине кача» у росіян не вистачило снаги, вони просто використали словосполучення на початку безглуздого приспіву, який горлає маріупольська ватна співачка на ім’я Дар’я Фрей. Що ж, як казав герой Джорджа Мартіна, What would a Frey know of honor? :)

Безглуздий не лише приспів, а й решта слів пісні, яку виконує якийсь невідомий ґуґлу «воєнкор Акім Апачев», нібито теж родом із Маріуполя. Важливий, очевидно, не зміст, а сам факт, що російський пропагандист співає українською мовою речі, які паплюжать Україну. Ну, гаразд — «українською» мовою (чого варті, наприклад, «врачі укрáінства хворого», «палахала хата», «полóнені»), але все ж. Це вкладається в нову ідеологему Кремля — «не віддамо Зеленському українську мову». У пісні прямо є такі слова: «це мій дім, це мій Крим, це моя земля, я також забираю мову».

Що ж, і це вони теж вкрали — ідея «російська мова не належить Росії, не дамо її монополізувати» крутиться в українському медіапросторі не один рік разом із концептами на зразок української російської чи слобожанської мови. Що з цим не так, я колись писав. Щоправда, адепти цієї ідеї, на відміну від горе-співаків, російською таки володіють.

Пояснюючи причини появи цієї дурниці, яка вже крутиться на каналах RT, її винуватці назвали українську мову своїм «трофеєм». Що ж, доведеться їх розчарувати. На відміну від пральних машинок, собачих буд, унітазів, зерна й дитячих майданчиків, які росіяни тягнуть з української землі у свої болота, мову неможливо вкрасти й експлуатувати. Щоб нею заволодіти, треба нею оволодіти — а з цим у росіян загальновідомі проблеми. Як бачимо, проблеми є навіть у цих співочих пропагандистів, які ж, певно, мали привілей навчатись в українській школі. Щелепа не та — не виходить сказати «паляниця».

Якщо двієчник Акім, його начальниця Сімоньян та інші пропагандисти справді планують опанувати українську мову, це, звісно, піде їм на користь. Відомо, що скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина; тож, може, людьми стануть. Рекомендую почати з роботи над помилками в тексті їхньої «пісні». Далебі, помилок там чимало :)