Сенсація під час війни: заарештований за звинуваченням у державній зраді Віктор Медведчук розповів про нібито злочини Петра Порошенка. Дисклеймер: я не можу стверджувати, що все це є правдою, неправдою чи частковою правдою, бо не маю фактів, якими володіє слідство. І не отримав їх ані з відео Медведчука, ані з супровідного тексту від СБУ. Мова про інше — про супутні обставини. 

Триває війна, в Україні воєнний стан. Провідні телеканали транслюють один і той самий марафон, керований Офісом президента. Свобода слова зазнала обмежень, пов’язані з Порошенком канали відключили від цифрового мовлення. Це вже апріорі ставить звинуваченого Порошенка у несправедливе становище.

Скажімо, на «Українській правді» новину про звинувачення Медведчука подали зі вставками «мовляв» та «зі слів Медведчука». Тоді як «НВ» — прямим текстом із цитатами, і викладене сприймається як уже доведений факт: згодом дали ще одну новину про те саме, тільки вже з посиланням не на СБУ, а на Івана Баканова особисто.

Інший аспект: уся увагу ЗМІ й аудиторії прикута до воєнних подій. Уся не пов'язана з війною інформація проходить десь на периферії уваги — й медійної, й суспільної. Лише приголомшлива інформація по-справжньому привертає увагу до себе. Саме такою інформацією стали звинувачення на адресу Порошенка. Додаймо до цього, що є загальна закономірність: звинувачення стають сенсацією, а відповіді на них — не стають; цим давно зловживали деякі відомі політики, роздаючи гучні, але голослівні звинувачення.

Додаймо до того, що в тексті, який ми бачили й чули, відсутні будь-які обставини нібито злочину Порошенка. По суті це звинувачення є голослівним. За таких умов обвинувачуваній стороні нема що спростовувати — типова ситуація «доведи, що не верблюд». А отже, всі спроби спростування матимуть набагато менший, ніж звинувачення, обсяг і,  відповідно, привернуть менше уваги. Сторони апріорі постали в нерівній, нерівноправній позиції. Зрештою, зараз, під час війни, медіаспільноті не до детального копирсання в цій темі. Ця тема швидко вщухне, а от підозри щодо Порошенка в суспільстві залишаться. 

А далі — лише подив. Віктора Медведчука звинувачують у державній зраді. Зрозуміло, що він — тим паче знаючи його звички ще з часів Кучми — докладе всіх зусиль, щоби не лише відбілити себе, а й очорнити когось іншого, перемкнути увагу на нього. І цілком імовірно, що Медведчук спробує лизоблюднути, запропонувавши команді президента їхню улюблену цукерочку. Залишається тільки гадати, чи не попросили в нього цю цукерочку. І, власне, проти кого ведеться дане розслідування — проти Медведчука чи проти Порошенка.

Від тих самих кучмівських часів відома й репутація Медведчука як людині, словам якої не варто вірити.

Ще одна приголомшлива деталь: я думав, що головне звинувачення проти Медведчука полягає в тому, що він був агентом Путіна, збирав, організовував та очолював мережі російських агентів під назвами «Український вибір», «Опозиційний блок» і «Опозиційна платформа — За життя»,  організовував проросійські пропагандистські кампанії, плів інтриги на користь  Росії у найвищому політичному середовищі й, імовірно, постачав до Росії важливу державну та військову інформацію. А ще, ймовірно, спонукав Путіна до агресії, переконуючи, що українці зустрінуть російських солдатів із квітами. А тепер схоже, що слідство цікавиться лише вугіллям та трубою — що, у принципі, вправному адвокатові може дати змогу вимагати перекваліфікування обвинувачення.

І найдивніша обставина. Одіозний персонаж, звинувачений у державній зраді, що стала однією з причин російської агресії, щось сказав — і СБУ миттєво навіть не переповіла своїми словами, а поширила відео. Причому СБУ навіть не зазначила, чи перевіряла вона цю інформацію: слова одіозного персонажа нам пропонують сприймати за чисту монету. А так можна було? Чи не було в цьому порушення професійної етики та таємниці слідства? Чи не було жорсткої інформаційної маніпуляції? Чи всі заяви Медведчука, зрештою, відтепер стануть поширювати, чи лише коли йдеться про Порошенка?

Під час війни влада взяла інформаційний простір під контроль. Суспільство з цим погодилося, вважаючи це обмеження ситуативно необхідним. Але з мовчазним застереженням: на все, що не стосується війни, це обмеження не мусить поширюватися, а тим паче на питання внутрішньої політики, бо інакше вийде путінщина. У цьому разі влада цим застереженням знехтувала.

Медіасередоовище погодилося, що в питаннях, пов'язаних із війною, звичайні журналістські стандарти, зокрема й баланс думок, не застосовуються. Зокрема через очевидну злочинність позиції Росії та її адептів. Але в усьому, що не стосується війни, журналістські стандарти не мали б нікуди зникати. Тож коректним було б одночасно подати позиції СБУ та сторони Порошенка, причому так, щоби вони були рівноцінними. Як було натомість — ми з вами бачили.