Та, що в Криму, була відгороджена величезною стіною, що заходила в море, у формі каміння, щоб виглядало натурально, наче, так природа зробила. Я була юна з повними штанами азарту і залізла на ту стіну. В ту саму хвилину охоронець навів на мене зброю. І я швидко злізла.

Поряд з тією дачею був санаторій для дітей-астматиків. Я не пам‘ятаю подробиць, пригадую, що його заснував якийсь меценат ще на початку 20 ст. І от як заснував, так і лишилося. Старі залізні ліжка, які провалювалися в прогнилу підлогу, такий собі музей 30-40-х років... Поряд з «золотом і пафосом» Медведчука, яке використовувалось раз на рік.

У Жденієво дача і ліс навколо були обнесені колючим дротом, через який йшов струм. В селі на тему Медведчука говорити відмовлялися, бо фактично всі на тій дачі працювали: хтось прибирав, хтось за лісом доглядав, хтось доїв кіз.

Лише один дядько розказав забавну історію, як Медведчук з Оксаною приїхали святкувати новий рік, не було снігу, а Оксані дуже хотілося. І тоді високо в гори поїхали вантажівки, там набирали сніг, звозили вниз і розвантажували на подвір‘ї. Ну, чого не зробиш для коханої?

Тому ми, звісно, віримо, що Оксана спить і бачить процвітаючу Україну, де усі щасливі і де все законно. І все зробить для цього. В першу чергу пожертвує дачі, які нажили мозолями, на потреби дітей або ще когось. Вона ж православна християнка. Тепер ще й опезежістка. Ждьомс.

Джерело: Facebook