Історія із  критикою  «Заборони» на адресу Stopfake дивовижно співпала в часі з публікацією відкритого листа півтори сотні зірок лібералізму, серед яких зірка із зірок - Френсіс Фукуяма. Вони висловлюють стурбованість скороченням можливостей вільного обміну думками, зменшенням свободи слова тощо.

Вони пишуть, що це можна було б чекати від правих, але виявилося, що прояви нетерпимості присутні в ліберальному середовищі. Мовляв, журналісти і письменники бояться публікувати щось провокативне для дискусій, бо можуть бути звільнені з роботи - це я спрощено переказую своїми словами суть цього листа. Тут є переклад українською.

Як на мене, наїзд на Stopfake з боку «Заборони» – це є проявом того, проти чого застерігають поважні ліберали.  Враження складається таке, що лібералізм на Заході часто перетворюється на свою протилежність - тоталітаризм. Це коли існує єдино правильна точка зору. А відступників від неї таврують різними ярликами на зразок расизму, сексизму, нацизму, фашизму тощо.

Предметом цькування може стати невдалий жарт, невдалий вислів. Втім, не обов'язково невдалий. Просто такий, який не вкладається в рамки догматичних уявлень псевдолібералів.

Яскравий приклад цього: колись висуванець лібералів Обама публічно зробив комплімент прокурорці Каліфорніі. Він сказав, що вона найпривабливіші з усіх прокурорів країни. Радикальні феміністки почали вимагати вибачень за, на їхню думку, некоректну поведінку. Мовляв, зробивши такий комплімент, він принизив ділові якості посадовиці.

Наголошу: вимагали вибачень не за образу, а за комплімент! І що ви думаєте? Обама вибачався. Він телефонував до «найпривабливішої прокурорки» і запевняв, що не хотів принизити її ділові якості.

Лібералізм - це від слова ліберті, тобто свобода. А яка ж це свобода, коли ти мусиш ходити по струнці і «шаг влєво, шаг вправо – счітаєцца пабєг»? Яка ж це свобода, коли автори статті у «Забороні» досліджують з ким фотографується чи спілкується позаштатний співробітник Stopfake Марко Супрун?

Нагадаю,що все почалося з Фейсбука, який  видалив статтю «Заборони», що її було розміщено на офіційній сторінці видання у цій соціальній мережі. Оскільки Stopfake партнер Фейсбука, то «Заборона» вирішила пошукати причини заборони саме там. Наступного дня виявилося, що це помилка і статтю повернули. Але журналісти «Заборони» не відмовилися від наміру  викрити підступних колег із Stopfake.

Вони виявили страшну річ: Марко Супрун   сфотографувався з тим, хто не подобається авторам статті у «Забороні» і  це, за їхніми уявленнями, впливає на якість його роботи. Доказів ніяких. Самі фантазії на тему.

І це при тому, що Stopfake є організацією аж ніяк не ідеологічною - вона викриває брехливі інформації, які поширюються в ЗМІ. Де факто автори навісили на шанованого чоловіка ярлик якогось ультрарадикала з натяком на нацизм.

До речі, ультрарадикали - теж мають право на існування, якщо вони не порушують закон. І спілкування з ними не є злочином.

Кілька років тому західні експерти опублікували відкритого листа, де наголошували, що найбільшою загрозою для України є правий радикалізм. Це при тому, що в нас ті, кого вони називають правими радикалами, насправді перебувають на марґінесі, вони мають мізерний вплив на політику в Україні.

Ці експерти, схоже, перенесли західні реалії на Україну. Думаю, це досить поширені уявлення на Заході, в тому числі серед донорів. І як скомпрометувати когось перед Заходом? Правильно - навісити ярлик нациста. Не знаю свідомо це робиться чи ні, але де факто воно так і виглядає.

Чим такий підхід відрізняється від практики тих, хто атакує неугодних їм організаторів прайдів? Хіба що автори «Заборони» не застосовують фізичне насильство. Але цькують словом.

Якщо ми в Україні допустимо полювання на відьом за погляди (а в цьому випадку «неправильні» погляди не існують насправді, а приписуються) , то країна і далі упевнено мчатиме в сторону північного пухнастого звірка.

Я  мав на увазі гаплика. А ви що подумали?