Кодування супутникового сигналу найбільших приватних телеканалів, на мою думку, наразі є невчасним.

Цей процес можливо розпочинати лише за виконання, гадаю, наступних умов:

• Наявності потужного розгалуженого Суспільне мовлення з якісним контентом та вільним поширенням у цифрі та через супутники (Суспільне лише на початку цього шляху).

• Розбудови державної цифрової мережі (DVB-T2) з охопленням ефірним сигналом не менше 95% території України (Національна рада ініціювала створення цієї мережі лише восени минулого року, фінансування з боку Уряду не підтверджено).

• Завершення робіт з організації потужного цифрового мовлення (DVB-T2) на тимчасово окуповані території (проєкт знаходиться на стадії завершення).

• Створення спеціалізованого державного телеканалу на базі Мультимедійної платформи іномовлення для потреб мовлення на тимчасово окуповані території (статус невідомий).

• Державної підтримки місцевих українських медіа - кримських, донецьких та луганських. Вони повинні отримувати ресурси для вироблення та поширення в ефірі якісного контенту (статус невідомий).

Жодна з цих умов наразі не виконана.

Таким чином ми маємо сьогодні наступну ситуацію:

• Популярні російські телеканали, що транслюють фільми, серіали, розважальні передачі та новини, залишилися у вільному доступі на супутниках, що охоплюють сигналом територію України. Тепер найбільші українські мовники не створюють їм конкуренцію.

• Головними українськими мовниками на супутнику тепер стають, як правило, інформаційні телеканали, частина з яких транслює російський погляд на події в Україні.

• Сотні тисяч або навіть більше мільйона українських телеглядачів, які не мають доступу до безкоштовного цифрового телебачення, мереж провайдерів програмної послуги, IPTV/OTT, не мають змоги оплачувати доступ до закодованих супутникових телеканалів, але мають супутникові антени, будуть вимушені дивитися якісні російські телеканали та, в основному, інформаційні українські, про які писав вище.

Це, на мою думку, призведе до посилення позицій російських та проросійських медіа і, відповідно, російського порядку денного в Україні.

Дотичність мешканців Криму та тимчасово окупованих районів Донецької і Луганської областей до українського інформаційного простору, українського дискурсу суттєво зменшується (ефірне мовлення з підконтрольних районів у напрямку непідконтрольних не здатне компенсувати кодування супутникового мовлення)

Відповідно кодування сигналу найпотужніших українських телеканалів закріплює монополію російського телебачення на цих територіях.

На мою думку, відсутність синхронізації дій між профільними державними органами та медіаіндустрією або безвідповідальне ставлення обох сторін до питання кодування супутникового сигналу найбільших мовників України створило ризики для національної безпеки в інформаційній сфері. Вперше з 2014 року.

Уперше опубліковано на Facebook