Одразу після призначення Сергія Сивоха радником секретаря РНБО ЗМІ приклеїли до нього ярлик «комік». Так його часто звуть і дотепер. Якщо в публікації побачити прізвище Сивохо — з дуже високою ймовірністю тут само знайдете й слово «комік». Із відповідним зверхнім і не надто серйозним ставленням. Так і читається: а, мовляв, комік — що з нього візьмеш. Так, ніби професійний комік — то комічний персонаж. Актор дорівнює ролі., цілком у дусі радянської публіки років так 1950-х.

Так, у нас у політиці нині — перевиробництво професійних коміків. І це накладає відбиток на ставлення до представників цієї професії. Але в даному разі все складніше. Й цей ярлик затуляє собою й особистість, і запитання до цієї особистості, й побоювання щодо неї.

Зоряний час Сергія Сивоха як коміка припав на роки горбачовської Перебудови. Ті роки, коли до телевізійного гумору ще не увірвалося те, що зветься російським словом «пошлость». Так, це не був рафінований гумор Михайла Жванецького або Аркадія Арканова. Але це не була й петросянщина — й навіть кварталівщина. Це був добротний студентський гумор з елементами шоу. Досить високого інтелектуального рівня.

Бачені й читані інтерв'ю Сивоха підтвердили враження, що склалося ще з КВК («КВН»): Сергій Сивохо — інтелектуал. Досить ерудована, мисляча людина. Тож на несерйозне ставлення до себе він аж ніяк не заслуговує.

А ще тоді, за часів Перебудови, та й у подальших виступах Сивохо виявив себе супротивником комуністично-радянських традицій і практик. Він відверто їх висміював.

А ще він — з Донецька. Тож коли його призначили радником секретаря РНБО (на громадських засадах), сумнівів у тому, чим саме він там займатиметься, не залишалося. За ярликом «комік» усього цього не видно.

Не видно й багато чого іншого. Було не те, що ймовірно, а очевидно: радник секретаря РНБО напевне має зв'язки в нинішньому окупованому Донбасі, а отже, знає тамтешню ситуацію. Або вважає, що знає; впевнений, що знає. А річ от у чім. За вітриною «робітничого краю», «краю шахтарів і металургів» у Донбасі — принаймні, відносно донедавна — ховалися дуже сильно виражені станові суспільні відносини. І шахтарі з металургами були аж ніяк не найвищими станами. Донбаська інтелігенція дивилася на них відверто зверхньо. Так, вона могла — й реально це робила — хизуватися тим, що «наш край — кузня робітничого класу», але її ставлення до самого робітничого класу та його представників це аж ніяк не змінювало.

Й у спілкуванні, у знайомствах у Донбасі завжди дуже сильним чинником було «з нашого кола» або «не з нашого кола». Тож зовсім не факт, що донецький інтелектуал реально знає настрої тих самих шахтарів та металургів. Принаймні, так уже добре їх знає.

А найбільшу тривогу викликає інше. Під час Революції гідності Сивохо брав участь в «антимайдані». А отже, був прихильником цілком певної ідеологічної матриці, одним зі знакових елементів якої була орієнтація на Росію, на найтісніші стосунки з нею. Чи змінилися відтоді ідейні настанови Сивоха? Чи переглянув він свої переконання після початку російської агресії та власного виїзду з донбаського інформаційного гетто? А от про це нічого не відомо. Бо коли донбаськими проблемами опікуватиметься людина, що має пієтет до Росії — це не зовсім те, що потрібно.

А от фрагменти з липневого інтерв'ю Сивоха «Громадському». Про Януковича: «Ми його знали як керівника області, в якій були справжні зміни на краще». Навіть важко уявити, про що це, в чому було те «краще». Ще про нього ж: «Він виявився слабким політиком. Він не міг контролювати процеси, і цим користувалися всі навколо». І знову невідомо, про що це. Про те, що не потопив Майдан у крові, не вивів танки? Всі слова про «слабкість» Януковича асоціюються саме з цим. Ще: «Я не знаю, чим викликане його падіння як лідера нації, як лідера країни». Справді не знає? Не бачив і не чув його виступів, не бачив його обличчя, виразу того обличчя?

Про роль Росії у війні в Донбасі: «Безумовно, він був (вплив Росії. - Б.Б.). Скористалися ситуацією. Україна нічого не зробила, аби попередити цю ситуацію». І знову нічого до пуття не зрозуміти. Слова правильні, речення теж, а от який зміст за ними криється?

Запитання: «Але який може мати вплив на ситуацію українська інформаційна політика, якщо там все зав'язано на Росію?» Відповідь Сивоха: «Безумовно, те, яка була накрутка жителів нашого регіону, це...». Це про російську інформаційну агресію, про навіювання страхів перед «фашистами» й «бандерівцями»? А от і ні: «Я хотів сказати «промах», та це не промах, це катастрофа! Це катастрофа інформаційної політики. З жителів нашого регіону зробили якихось недолюдей. Це несправедливо. Я ніколи не приховував, що я з Донбасу, навпаки, я завжди цим пишався». То, виявляється, це Україна зробила з жителів Донбасу недолюдей, і через це почалася війна? Я зрозумів цей пасаж саме так.

І далі: «Набридло наводити цей приклад, але коли в Києві в 2014 році палали машини з донецькими номерами, я не змінював номер на машині». А що, справді масово палали? Та бузувіри якісь були ці майданівці — фашисти, одне слово. А от сам Сивохо номерів не міняв — і нічого не сталося. Це лише з поваги до нього, а чи, може, така сама щаслива доля спіткала переважну більшість машин із донецькими номерами?

За словами Сивоха, в Ющенкові виборці розчарувалися, з Януковичем «сталося ще страшніше», а от із Порошенком... «З Порошенком — взагалі не хочу коментувати. Слава богу, ми змогли його знести...». Ну, який-небудь Пушилін міг би під цими словами підписатися. Путін — теж. Знову про Порошенка: «Але зараз стало ще гірше». Гірше, ніж за Януковича? Знову ребус.

Разом із тим він казав і таке: «Нас привчили до того, що це (політика. - Б.Б.) видовище. Хлопці, це не видовище, це робота. Ми постійно оцінюємо політиків, але не по їхніх справах, а по красі політичних хитрощів». Мудро? Поза сумнівом. І таке: «І що довше люди перебувають в зоні цього конфлікту, то більше ми їх втрачаємо. Треба негайно вживати якихось кроків щодо повернення насамперед — ось тут [в голові]. Є президентські думки з приводу створення інформаційної одиниці, яка намагатиметься повертати людей, розповідати їм правду, налагоджувати якісь мости». І знову: важко не погодитися.

От тільки... На якій підставі буде Сивохо інформаційно об'єднувати українців? На яких ідеях, на яких ідеалах? Довкола якої мети, довкола яких цінностей?

Інтерв'ю це вийшло в липні. Зараз завершується листопад. Єдиною подальшою інформацією про Сивоха, про його погляди та принципи, яку можна знайти у ЗМІ, є той самий «комік». Ярлик, за який навіть не намагаються зазирнути. Ярлик, яким затулили, завісили білу пляму. Зробили вигляд, що її немає. А я хочу знати. Хочу побачити, почути, прочитати, як Сивохо деталізує, уточнює, розшифровує наведені тези. Бо інакше — неспокійно, дуже неспокійно.