Національна рада з питань телебачення і радіомовлення пішла ва-банк у кришуванні намірів медіамагнатів нівелювати закон про квоти на українські пісні. Незважаючи на викриття схем, закладених у сумнозвісному «меморандумі» медіамагнатів. Незважаючи на всі звернення і заяви. І навіть незважаючи на чітке попередження про неприпустимість саботажу, яке голова Ради Андрій Парубій зробив в очі Юрію Артеменку просто на пленарному засіданні. Нацрада, замість того, щоб дезавуювати свою причетність до «меморандуму», сьогодні видала вже від себе «роз'яснення» квотного закону, яке, по суті, повторює основні незаконні положення «меморандуму». По суті, всім, хто писав, відстоював і приймав цей закон, усім, хто чекає його безумовного виконання з 8 листопада, Нацрада, змовившись із медіамагнатами, кидає відвертий виклик.

У чому суть маніпуляцій?

Почнемо з того, що Нацрада не має повноважень тлумачити Закон. Завдання Нацради – контролювати виконання закону і карати порушників. Нацрада може видавати регуляторні акти, але лише у випадках і в порядку, передбачених законом.

А тепер – до змісту т.зв. «Роз’яснення», - тексту з незрозумілим статусом, яким Нацрада хоче підмінити прямі норми Закон України. Опускаючи словесну еквілібристику фантазій, якими супроводжується це Роз’яснення, зупинимося на кількох найважливіших пунктах цього шедевру:

«1. Пісня – це словесно-музичний твір, у якому є хоча б одна фраза або рядок, які дозволяють однозначно ідентифікувати їх належність до тієї чи іншої мови. Тривалість пісні має становити не менше як 90 секунд.»

В Законі ж ідеться про траснляцію «пісень (словесно-музичних творів) державною мовою»

Нацрада не має ні повноважень регулювати тривалість пісні чи давати заплутане визначення про «хоча б одну фразу або рядок» «тієї чи іншої мови». Ця маніпуляція потрібна авторам «Роз’яснення» виключно для того, щоб обґрунтувати наступну маніпуляцію – рахувати кількість пісень замість їх обсягу.

«3. Квота обраховується за кількістю пісень державною мовою від загальної кількості пісень».

Натомість закон говорить про «частку пісень (словесно-музичних творів) державною мовою в обсязі не менше 35 відсотків загального обсягу пісень».

Тобто в законі немає згадок про «кількість пісень». Твердження, що «одиницею вимірювання обсягу пісень є пісня» (цитата з коментаря до «роз'яснення») - абсурд і маніпуляція.

Термін «обсяг» вживається в Законі «Про телебаченні і радіомовлення» неодноразово, і в подібному контексті завжди означає саме тривалість (хронометраж).

Більше того, навіть у цьому ж Роз’ясненні й коментарях до нього Нацрада безпомилково визначає обсяг саме у значенні часу (хронометражу) там, де йдеться про мову радіоведучих або частку програм європейського чи українського виробництва.

Спроба рахувати замість обсягу пісень кількість пісень відкриває безмежні можливості для ігнорування закону. Наприклад, якщо між 7 і 14 годинами радіостанція щогодини транслюватиме 7 творів по 3-5 хв. російською мовою, 3 твори по 100 секунд українською і необмежену кількість творів до 90 секунд російською, то Нацрада вважатиме квоту дотриманою, посилаючись на своє незаконне «Роз’яснення»! Тоді як насправді пісні українською мовою транслюватимуться лише 5 хвилин кожної години і їх обсяг становитиме менше 10% замість визначених законом на перехідний період 25%. Водночас реальний обсяг пісень російською мовою становитиме понад 90%. Вже однієї цієї маніпуляції вистачає, щоб звести нанівець увесь закон.

Нацрада має рахувати саме обсяг пісень державною мовою, незалежно від їх кількості і тривалості, однаково застосовувати поняття обсягу у різних статтях закону.

«5. Мінімальна частка пісень офіційними мовами Європейського Союзу визначена у законодавстві на добу. Тому контроль за її дотриманням буде здійснюватися шляхом проведення добового моніторингу відповідно до всіх норм чинного законодавства».

Тоді як у Законі фігурує «частка пісень офіційними мовами Європейського Союзу відповідно до умов ліцензії становить не менше 60 відсотків загального обсягу пісень, поширених протягом доби, а також не менше 60 відсотків загального обсягу пісень, поширених у кожному проміжку часу між 07.00 та 14.00 і між 15.00 та 22.00»

Тут без коментарів)

«8.Веденням передач вважається будь-яка репліка, сказана диктором або ведучим, якщо її тривалість перевищує одну секунду. Цитування тексту іншою мовою в межах однієї репліки українською мовою зараховується до репліки державною мовою».

Відкриваємо Закон: «5. Телерадіоорганізації при здійсненні радіомовлення забезпечують не менше 60 відсотків добового обсягу ведення передач, у тому числі новинно-аналітичних блоків, розважальних передач (дикторами, ведучими радіопередач) державною мовою».

Закон не дає підстав вважати цитати іншими мовами веденням передач державною мовою. Державна мова – це українська мова, незалежно від того, цитата це чи ні. Звичайно, ведучі можуть використовувати цитати іншою мовою, як короткі, так і довгі, але немає жодних правових підстав зараховувати час таких цитувань до квоти ведення державною мовою.

«10. Національна рада здійснює контроль за виконанням квот на підставі добових моніторингів».

А за Законом «нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями, які здійснюють радіомовлення, вимог законодавства України щодо часток пісень (словесно-музичних творів) державною мовою та офіційними мовами Європейського Союзу в обсязі пісень, поширених протягом доби, а також протягом часових проміжків, визначених законом».

Чому б просто не виконувати Закон?

Джерело: Facebook