Інтер-інтер-інтерес...

Останній тиждень розпочався і закінчився президентськими указами про звільнення та призначення у Національній раді з питань телебачення і радіомовлення. Пізно увечері 22 лютого президент Ющенко звільнив з посад членів Нацради Андрія Мирошніченка та Ігоря Куруса. Указ на сайті Президента з'явився десь о 20-й годині. Приблизно о тій же порі  на наступний день Ющенко  призначив Мирошніченка на посаду знову, а на місце Куруса в Нацраду було делеговано екс-керівника прес-служби секретаріату Ларису Мудрак. Новий президент України Віктор Янукович не став порушувати традицію і так само пізно увечері в п'ятницю, 26 лютого, скасував президентській указ про призначення Мирошніченка. Таким чином Андрій Мирошніченко може сміливо претендувати на головну роль у цьому кадровому блокбастері, протягом одного тижня  ставши тричі героєм президентських указів. 

Крім того, в середу, 24 лютого, Національна рада з питань телебачення і радіомовлення отримала постанову про відкриття виконавчого провадження Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві. Згідно з текстом документу,  Тетяні Лебедєвій і Віктору Понеділку заборонено здійснювати повноваження члена Нацради, приймати участь у засіданнях Нацради і підписувати документи та вчиняти будь-які дії від імені Нацради до набрання рішення у даній адміністративній справі законної сили. Позов подано від ТОВ «Музика ТВ» («Ентер-м'юзік), що входить до медіагрупи «Інтер».

Схоже, саме з інтерівськими корпоративними інтересами або з намаганнями їм протистояти пов'язано кучність пострілів по регуляторному державному органові.

Підстави і причини

Одразу скажемо найголовніше: підстави і причини цих кадрових призначень-перепризначень - речі різні, і заплутані рівно настільки, щоб розбиратися в них було довго, а читати про це розбирання - нудно. Заздалегідь прошу вибачення у нормальних людей, що не пояснюю те, що таке президентська і парламентська четвірка, чи що при 8 членах для кворуму в Нацраді досить 6 осіб, а рішення вважається прийнятим тоді, коли за нього проголосувало 5.  (Зрештою, лікар, дивлячись на ваш аналіз, теж не завжди пояснює, що таке еритроцити, він просто говорить, що їх кількість понаднормова і треба пити таблетки).

Тож спочатку про підстави кадрових указів Ющенка.

Підставами указів про звільнення і Мирошніченка, і Куруса було формальне закінчення терміну каденцій. І Куруса, і Мирошніченка було призначено на посаду президентськими указами від 3 квітня 2005 року. Вони отримали свій мандат на 4 роки згідно із Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і  радіомовлення», проте 12 січня 2006 року термін каденції змінили з 4 на 5 років (стаття 4 Закону України «Про Нацраду»). По ідеї, усю президентську трійку - Мирошніченко, Курус, Лясовський (Тетяна Мокріді прийшла до Нацради 7 лютого 2007 року), призначену 3 квітня 2005 року, мало бути звільнено ще 3 квітня 2009-го - у зв'язку із завершенням терміну перебування на посаді.

Проте регулювати регуляторів вирішили зручним українським способом - не за законом, а за потребами. Перша потреба з'явилася у листопаді, якраз тоді, коли мали підбивати підсумки конкурсу на частоти, на який було виставлено скандальні аналогові 10-ваттники. Відтак 24.11. 2009 року з'явилися укази про звільнення Владислава Лясовського та призначення на його місце Оксани Головатенко, тісно пов'язаної із медіагрупою «Інтер». Лясовський тоді навіть мав намір звертатися до суду, але передумав. Попри те, що формально він перебував на лікарняному і тому його звільнення є процедурно незаконним, але колізія щодо 4 - 5 років каденції робила перспективи подальшої регуляторної служби надто непевними, щоб зважуватися на несанкціонований  скандал. А санкції, очевидно, не було.

Тобто формальні підстави для зняття Лясовського були (завершення терміну), але зняли його не за це. А, очевидно, для того, щоб звільнити місце для Головатенко. Імовірно, що на той момент у Лясовського була чи то найслабша позиція, чи то, з огляду на подальший розвиток подій, той, хто піклувався про призначення Головатенко, одночасно прагнув лишити в Нацраді Куруса. Чи надавав якісь гарантії лояльності зі свого боку Ігор Федорович - невідомо, але так чи інакше свою блокуючу роль у конкурсній історії він відіграв і на минулому тижні пояснив ТК своє звільнення тим, що він іде з посади разом з усією командою президента Ющенка («Зараз уся президентська команда пише заяви про відставку, і я теж іду разом з командою президента»).

Оскільки в листопаді більше нікого призначати не знадобилося, то Куруса і Мирошніченка ще певний час тримали в підвішеному стані. І залагоджувати питання з легітимністю перебування на посаді кинулися в останні навіть не те, щоб дні, а радше ночі президентства.

І знов-таки при однакових підставах - закінчення каденції - Ющенко Куруса звільнив геть, а Мирошніченка уже за добу зробив теоретично недоторканним на найближчі 5 років. Уточнимо: саме так би мало бути, враховуючи неприпустимість політичного тиску на регуляторні органи та виключний перелік причин, через які члена Нацради можна звільнити.

Призначення Лариси Мудрак у цій ситуації видається і логічним, і випадковим. Ощасливити призначенням мали когось із «своїх», відомо, що пропонували Ірині Ванниковій, але та відмовилася, тож, очевидно, креативність польоту думки закінчилася на Мудрак, яка й сама була ніби обома руками за такий розвиток своєї кар'єри.

Причини причин

У свою чергу в підвішеному стані тримала ринок і Нацрада. В умовах «недокворуму», коли на засідання не ходять Шевченко, Курус, Головатенко, продовжувати незакриті торішні засідання - теж винахід на заздрість візантійцям. Між іншим, в надрах Нацради формулу «не закривати, щоб потім продовжити» приписують саме декому з нинішніх опозиціонерів, хто так охоче і поетично тепер «виводить Нацраду на чисту воду».

Можна з великим ступенем імовірності припускати, що розподіл на 5 + 3 і неможливість нормальної роботи непокоїла і самих членів Нацради, і питання про відставку Куруса могло бути ініційоване і від самих регуляторів.

Швидкість відставок-призначень дозволяє припустити, що вирішувалося не так і не тільки питання легітимності й тривалості перебування на посаді Мирошінченка, як доля засідання від 24 лютого. Щось мало відбутися на цьому засіданні, щось, що викликало особливе занепокоєння і регуляторів, і «Інтера» (недарма буквально за один день організували і позов, і виконавче провадження).

На брифінгу 24 лютого, коли вже було відомо про перепризначення Мирошніченка і призначення Мудрак, як і про позов «Музики ТВ» до Понеділка і Лебедєвої, Віктор Іванович Понеділко коментував ці події як те, що «Інтер» веде війну проти Національної ради і що президент новими призначеннями намагається цю війну припинити (запитання, а чому ж до цього він Головатенко призначив, замість Лясовського, власними руками створивши напівлегітимну ситуацію в Нацраді, імовірно, має відповідь у політичній площині - щось на кшталт заради виборчих ефірів).

Нагадаємо, що предметом нинішніх військових дій у Нацраді є ті самі скандальні 10-ваттники -  трійка Курус-Шевченко-Головатенко остаточно заблокувала засідання тоді, коли Нацрада підбивала результати останнього конкурсу на частоти.

Операція «10-ваттники» одразу видавалася складною, але такої карколомності не сподівався ніхто. Оцініть самі - в історії конкурсу, крім безпрецедентної рокіровки члена Нацради напередодні голосування, ще й адміністративний позов, лист в АМКУ, відкликання УДЦР висновків на електромагнітну сумісність, відкритий лист «трійки» членів щодо незгоди з результатами конкурсу (плюс пресова заява члена Нацради Віталія Шевченка), а після конкурсу - позов НТН, а навздогін ще й Enter Music і Enter Film щодо незгоди з результатами, а тепер ще й позов «Музики ТВ» (Enter Music) до Понеділка і Лебедєвої.

Віктор Понеділко на брифінгу в Нацраді 24 лютого говорив відверто, що до нього приходив Сам Іванович «Інтер», і давав список каналів групи, за які треба проголосувати на конкурсі - на списку, за словами Понеділка, було розписано усі конкурсні ТВК між каналами медіагрупи «Інтер». «В мене там у разі чого і відбитки пальчиків лишилися, на тому папірці», - не приховував роздратування Понеділко.

Призначення Мудрак на брифінгу в Нацраді коментували як правильний крок Президента, який дозволить подолати спротив «інтерівського лобі», як назвав опозиційну нацрадівську трійку Понеділко, і нарешті дасть змогу Нацраді спокійно працювати. По ідеї, це був той шостий голос, якого бракувало Нацраді для цілком легітимного кворуму, щоб винести рішення на плановому засіданні 24 лютого. Проте шостий голос не пролунав. За офіційною версією, Ларису Мудрак було госпіталізовано якраз 24 лютого до лікарні у Феофанії з підвищеним тиском.

За збігом обставин, і новопризначений член Нацради, і група «Інтер» з позовом проти Лебедєвої і Понеділка спрацювали в підхваті: засідання 24 лютого таки не відбулося.

Логічно виникає питання - а про яке саме рішення ідеться, щоб аби його (не) було прийнято, знадобилося 4 президентські укази, судовий позов і бюлетень?

Причина причин причини

Найімовірнішою є така відповідь. Як писала ТК, «Телерадіосвіт» (ТВі), НБМ і «Експрес-інформ» (обидві - 5 канал) звернулися до Нацради із наміром дізнатися, чи зможуть вони збільшити потужності своїх 10-ваттників і перенести передавачі, а Нацрада, відповідно до закону «Про радіочастотний ресурс України», 11 лютого замовила УДЦР розробку відповідних  висновків щодо електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів мовлення.

Ці висновки до Нацради вже прийшли і на засіданні 24 лютого регулятори мали прийняти рішення - чи то дозволити, чи то не дозволити таке збільшення.

Таким чином легким порухом руки усі малопотужні 10-ваттники, здавалося б, непридатні до телевізійного використання, перетворилися хто на скромні 100- і 200-ваттники, хто на потужніші 500-ваттники, а хто вже на цілком ласі кіловаттники. Рекордсменом зі збільшення став 22 ТВК у Києві, на якому має мовити ТВі. Згідно з висновками УДЦР, тут передбачено збільшення до 2,5 КВт (!!!) і технічне перенесення з Обухова. Відтак маємо більш ніж пристойну частоту в столиці.

Щоправда, висновки про збільшення потужностей здебільшого передбачають проведення натурних випробувань, узгодження із спецкористувачами,  а подекуди і анулювання ліцензій «Телесела», що мовлять на цих частотах.

Думки технічних фахівців різняться. Песимісти кажуть про те, що  реально з 33 передавачів того ж каналу ТВі вдасться збільшити не більше ніж 8 - решту «не узгодять військові», а ті, що перебувають у зоні аеродромів, не вдасться употужнити технічно, щоб не створити завад авіадиспетчерам. Оптимісти натомість стверджують, що це все «абсолютно нормальні частоти», що комбінація через 10-ваттники розігрувалася тільки для замилювання ока і щоб обійти мораторій на прорахунок аналога. Щоправда, і оптимісти, і песимісти стверджують, що такі формулювання УДЦР як «технічні характеристики РЕЗ ТВ мовлення можуть бути скориговані, навіть до відмови у здійсненні частотного присвоєння при неможливості забезпечити ЕМС із РЕЗ спеціальних користувачів» або «використання каналу мовлення погоджено при умові проведення натурних випробувань на ЕМС із РЕЗ спеціальних користувачів» означають одне: таке урегулювання потягне на певні суми й до того ж чималі.

По великому рахунку принциповою позицією Нацради, в даному разі, мала би бути не боротьба за чи проти «Інтера», за чи проти ТВі, а  припинення будь-якого конкурсу на аналогові телечастоти. Країна має переходити на цифрове мовлення. Для цифри бракує частотного ресурсу. 

«Але і УДЦР, коли надає такі висновки, і Нацрада, коли проводить такі конкурси, замість того, щоб займатися системною роботою із розбудови цифри, керуються своїми меркантильними інтересами і, всупереч міжнародним домовленостям і здоровому глузду, проводять конкурси на аналогові частоти», - говорить віце-президент НРКУ, а в минулому президент Концерну РРТ Валерій Юрченко.

Позиція каналу ТВі особливих питань не викликає. Канал одразу розвивався досить агресивно. Усю операцію «10-ваттники», щоб розвинути власну ефірну мережу, розробили на каналі. Багатоходівка була досить складною, а її виконання і подальше відстоювання засвідчили, що на каналі можуть тримати удар і мають для цього досить юридичної вигадливості та фінансової потуги. Канал маленький, і чому він так б'ється за свої 33 частоти, зрештою, зрозуміло.

А от чому «Інтер» перетворив боротьбу за останні 10-ваттники на вендету Нацраді, з якою до цього тишком-нишком домовлявся і про продовження ліцензії на 10 років, і про обмін логотипами К1 і «Мегаспорту», і про ще багато інших не менш сумнівних речей?

У самій Нацраді неофіційно говорять про непогамовні амбіції красивих чоловіків, їх невміння формулювати питання ввічливо, не розмовляти зі старшими з позиції сили і вчасно розуміти, що не всі прохання можуть бути задоволені.

А на ринку говорять про продаж «Інтера» і про те, що зростання капіталізації каналу раз і назавжди позбавить матеріальних проблем не тільки нинішніх власників, а і їх нащадків на кілька поколінь. І ці тіпа 10-ваттники - це збільшення капіталізації каналу на порядок. І що самий запах «порядку», який перетворює десятки мільйонів на сотні, позбавляє деякі красиві обличчя інтелігентного виразу і примушує їх розгортати хаотичні бойові дії не тільки на всіх фронтах, а й зважуватися на диверсії у глибокому тилу.

Причини безпідставності

Наступне питання: яким чином збіглися корпоративні інтереси власників «Інтера» за свій великий - ні, вибачте, величезний - куш та інтереси президента Віктора Януковича?

Адже очевидно, що ці інтереси таки збіглися, бо для указу Януковича про зняття Мирошніченка якраз підстав-то і не було, зате, очевидно, причини були настільки вагомими, що новопрезидентська команда, яка усі вибори запевняла нас у своєму професіоналізмі, підставила під удар свого ґазду  на другий же день його президентства.  

«Закон дає виключний перелік підстав дострокового звільнення члена Нацради. У даному ж разі Янукович, не маючи легітимних підстав для дострокового звільнення, скористався методом президента Ющенка, який перейняв цю традицію ще з часів Кучми, - скасовувати укази про призначення», - говорить Ігор Розкладай, юрист Інституту медіа права.

На запитання, чи має право президент видати указ про скасування власного указу,  медіаюрист відповідає - за загальною процедурою, так. Однак в цій ситуації йде мова про скасування «заднім числом»  трудових відносин, що уже виникли і на момент скасування мали місце (детальніше юридичне обґрунтування див тут).

Окрім того, Розкладай нагадує про особливий статус Національної ради - це незалежний колегіальний орган. Принцип незалежності зокрема означає, що його члени не мають відчувати необґрунтованого тиску ззовні. Якщо кожен член знатиме, що його можуть звільнити заднім числом, то, вочевидь, він буде під прямим впливом  того органу, що його призначив.

«Якщо перекласти це на Мирошніченка - він  уже призначений (чи пак  - перепризначений) і почав виконувати свої обов'язки в якості члена Нацради, а отже, його можна лише звільнити у порядок і спосіб визначений ст.8 Закону України "Про Нацраду"», - пояснює Ігор Розкладай.

Щодо закидів до роботи Нацради, до якої у багатьох є небезпідставні претензії, то, як каже медіаюрист, слід розділяти «мух і котлети», адже порядок призначення - то одна справа, а порядок оскарження рішень чи то пак притягнення до відповідальності - інша.

«Тож якщо Мирошніченко подасть до суду, то він має усі  підстави цей суд виграти», - робить висновок він.

Обґрунтування мотивів указу від президента Януковича поки отримати не вдалося. Прес-служби нової Адміністрації Президента ще фізично не існує, Ганна Герман, яка буцімто цілодобово перебуває на зв'язку з президентом, трубку не бере.

Проте оскільки у нас з Нацради звільняють тільки тоді, коли потрібно зачистити місце для когось іншого, то, гадаю, відповідь ми отримаємо найближчим часом. Очевидно, на цьому місці ми побачимо когось із вельми довірених осіб регіоналів, бо наступним кроком є продаж каналу, та ще й не комусь там, а верховному олігарху ПР. Щоправда, поговорюють і про державне акціонування «Інтера», остаточне впорядкування структури власності та відкриття  великих можливостей щодо використання державних бюджетів на «першій кнопці» та політичному впливові на її інформаційний контент.

Тим не менш, ким би не була ця нова людина, але у ситуації, коли Мирошніченко має прекрасні судові перспективи, крісло під нею навряд чи буде надійним. Якщо, звісно, щодо цього в корпорації «Регіони» немає домовленості про ненапад із корпорацією «Ющенко».  

Я до того, що очікувати несанкціонованих судів про порушення прав, приміром, громадянина Мирошніченка  навряд чи доводиться. Андрій Анатолійович прийшов до Нацради членом корпорації «Ющенко» і піде з неї так само її членом. І долю його вирішуватиме корпорація, а не усі громадянські права і свободи разом узяті. В тому числі й міжнародна норма про незалежність регуляторних органів, по якій Янукович уже пройшовся танком лише заради інтересів «Інтера».

Фото Яни Новосьолової

На фото - Андрій Мирошніченко