Українські телеканали, попри агресію Росії, поки що так і не зробили висновків, продовжуючи показ десятків малобюджетних та другосортних російських серіалів про ментів, кримінал, детективи чи «відважну» армію та ФСБ РФ. Власне, під кінець минулого року, коли експерти на Майдані вже прогнозували воєнну агресію російських військових проти України, канал ICTV показав російський серіал «Морпехи» - про «еліту російського флоту». Флоту, який через два місяці штурмував ВМС України. Цю ж стрічку транслював НТН в лютому 2013-го, цинічно присвятивши випуск Дню захисника вітчизни (хочеться запитати в менеджменту каналу - захисника чиєї вітчизни?)

А скільки за останні роки було показано російських багатосерійних мелодрам - важко й полічити. Всі вони нібито про кохання, але... зняті в Росії і про Росію. Як протидіяти цьому? Новий голова Держкомтелерадіо Олег Наливайко у розмові з «Днем» відзначив: «Треба створювати альтернативний український контент». Звісно, на це потрібні чималі ресурси та принципова позиція керівництва каналів - не купувати російське.

СВОЯ «ТЕЛЕПОПСА» КРАЩА

Позитивним сигналом на цьому шляху можна назвати нарощення темпів динаміки виробництва серіалів на каналі «Україна». Йдеться, здебільшого, про мелодрами, в основі яких нескладні сюжети про кохання, зраду, гроші... Відразу відзначимо - більшість із них знято російською мовою. Але ці телесаги виробляються в Україні, і йдеться в них про українські реалії. Все частіше на екранах можна зустріти столичні міські сюжети, пейзажі, культурні пам'ятки.

Однією з таких теленовел, на які можна звернути увагу, є 100-серійний мелодраматичний проект каналу «Україна» - «Сашка». Зйомки розпочалися у Києві та Київський області ще під кінець минулого року й сьогодні, після виходу 50-ї серії, вони ще тривають. Головний автор сценарію і продюсер картини Тетяна Гнєдаш (відома за роботами «Маруся», «Джамайка», «Страшна красуня» та ін.) напередодні старту стрічки зазначала, що це вийде «захоплююча історія, в центрі якої проста київська дівчинка на ім'я Саша. Вона відважна, розумна і чесна людина. Вона така, як сотні тисяч молодих українців, які вимагають до себе і своєї Батьківщини поваги, прагнуть до самостійності, розвитку та кращого життя».

Дійсно центральний персонаж картини - сирота Олександра. Вона живе в Києві, працює механіком на СТО, закохується... Загалом сюжет мелодрами можна назвати класичним у цьому жанрі: сирота без освіти та манер виявиться донькою олігарха, тут же - обов'язковий «любовний трикутник», гроші, зрада, спроба самогубства, сльози та віра в краще майбутнє. І зрештою - happy-end. Власне, картину знято за мотивами перевіреної часом латиноамериканської стрічки «Морена Клара» (1995), тож карколомних сюжетних переплетінь та інтриг глядачам довго чекати не потрібно. Традиційна аудиторія любовних теленовел фільм дивиться на одному диханні.

Але головне у картині, що на фоні сьогоднішніх політичних подій особливо кидається в очі, - контекст, у якому розвиваються любовні пристрасті. Ключова сюжетна лінія розгортається між двома лідерами українських політичних партій «Прогрес» Володимиром Приваловим (грає Дмитро Лаленков) та «Порядок» Борисом Сохацьким (Олександр Суворов). Перший - бачить майбутнє України в Європі, другий - у зближенні з Росією. Від цього будуються меседжі у їхніх зверненнях на мітингах до людей, на партійних з'їздах, у сімейних розмовах та авторських монологах. Примітно, що за сценарієм, представники проєвропейської партії - позитивні персонажі. Вони, здебільшого, чесно вибудовують передвиборчу кампанію, пропагують європейські цінності та стандарти життя, організовують телемарафон для підтримки дітей-сиріт. Натомість, лідер проросійської політсили - замішаний в аморальних ігрищах. Він постійний відвідувач елітного борделю, не оминає п'янок з олігархами, причетний до вбивств та дерибану державної власності тощо. Погодьтесь, як би на цьому фоні не розвивалася сюжетна любовна лінія, - багатомільйонна аудиторія (а рейтинг за показником 18-54, 50+ у проекту доходить до 13,5%) навіть на примітивному рівні зрозуміє: Європа - це позитив.

СУЧАСНИЙ КИЇВ

Великим плюсом подібних серіалів є український фон. У картині «Сашка», наприклад, використано чимало прекрасних київських пейзажів Крім того - десятки сцен, що передають атмосферу сучасної України: Інститут міжнародних відносин КНУ ім. Т.Г. Шевченка, де навчаються діти олігархів; столичні лікарні, школи, дитячі садки, міські вулиці та парки, кав'ярні, і навіть ЗМІ (кілька разів проєвропейський Привалов просив свого заступника виступили в ток-шоу «Говорить Україна», власне, ця програма наразі йде на ТРК «Україна»). У розмовах між собою герої мало не в кожній серії згадують відомих українських співаків, художників, музикантів та письменників. До благодійної акції, яку організовує партія Привалова, долучається Ані Лорак, зігравши в картині саму себе.

Автори серіалу спробували передати українські реалії: катастрофічну прірву між рівнем життя подруги Сашки Галі з Троєщини та олігархів - одяг, їжа, дозвілля, автомобілі, цінності...

УКРАЇНСЬКІ АКТОРИ

Серіал «Сашка» цікавий також тим, що в ньому переважна більшість головних ролей виконують українські актори. Наприклад, Сашку грає молода актриса Анна Кошмал, що вже встигла запам'ятатися глядачам участю в комедійному серіалі «Свати». Вона тут виступає з одного боку «пацанкою», «дикункою», з другого - надміру ніжною та цнотливою дівчиною. У стрічці по-новому відкривається Дмитро Лаленков (зіграв Привалова). Це вже не жартівник та зірвиголова Рома з серіалу «Леся+Рома», а авторитетний і виважений політик, олігарх, кандидат у президенти. Зачаровують невимушеністю та оригінальністю образи Марини та Любові, яких грають Влада Марчак і Ірина Мельник. Певним відкриттям стрічки можна назвати Віталія Михальцова, який своєю харизмою з ролі другого плану Віктора зробив одного з ключових персонажів стрічки. Власне, з понад трьох десятків акторів, задіяних у серіалі, вдалося нарахувати лише трьох російських. Загалом зйомки в Україні подібних теленовел давно дають роботу нашим акторам, сценаристам, операторам та режисерам. Але в російських картинах, як правило, наші актори виконують ролі другого плану.

ЗАМІСТЬ ВИСНОВКІВ

Звичайно, до картини «Сашка» є чимало заслужених зауважень, зокрема щодо якості зйомки, яка, будемо говорити відверто, залишає бажати кращого. Постійно муляють очі дешеві декорації, особливо коли йдеться про розкішний стиль життя олігархів та їхнього оточення. Вистачає й відвертих кіноляпів. Інколи складається враження, що творці не докладали зусиль, щоб «вичистити» та добротно змонтувати відзнятий матеріал. Вже в перших серіях здійснюється давня мрія головної героїні - вона купує та ремонтує стареньку «Волгу». І байдуже, що через кілька епізодів героїня їздить на машині іншої моделі. Також дешевим та надміру штучним виглядає на екрані майже все, що стосується життя олігархів. Все це знецінює «обкладинку» картини, її «глянцевість», що для серіалу не менш важливо, ніж наповнення. Але, принаймні за спробу відображення сучасного київського життя, творці картини заслуговують на вдячну увагу аудиторії.