В університеті нас учили, що іронія – найвищий рівень суб’єктивізації інформації. А ще Анрі Берґсон називав сміх  виявом радості нашого усвідомленого буття. Коли ж навколо нас – у державі, в суспільстві, у медіапросторі – кояться речі настільки абсурдні та незбагненні,  нам тільки й лишається сміятись і радіти, що ми – є, і все це, що відбувається, не про нас… Це так, ліричний вступ.

У травні телеринок подарував нам кілька комічних історій. Серед них – гідний пера Марка Твена випадок із поверненням вусатого добряка Микити Бєльського на канал «Київ», звідки його звільнили начебто за розтрату. Подальший розвиток подій засвідчив, що повноваження можновладного радника київського мера Казбека Бектурсунова у муніципальних медіа все-таки не безмежні. Наприкінці квітня Бєльський дивним чином повернувся на канал і обійняв посаду президента, від якої раніше відмовився. Серйозні звинувачення, публічно озвучені раніше виконувачем обов’язків директора Дмитром Харитоновим, «щезли, як і не було». Що ж трапилось? Можна припустити, що Бєльський не «потонув» ані у квітні 2006-го, коли Черновецький звільнив проомельченківського директора ТРК «Київ» Ткачука, ні у вересні, коли Київрада змінила всіх інших керівників своїх ЗМІ, саме завдяки особистим гарантіям Леоніда Черновецького. Тепер прийшов час нагадати про них мерові.

Те, що двоє топ-менеджерів телеканалу служать двом різним панам - не диво. Комізм ситуації в тому, що і Харитонов, і Бєльський претендують на повноваження першої особи ТРК «Київ» - і, звичайно, не перетравлюють одне одного і ведуть між собою відчайдушну підкилимну боротьбу. Схоже, ведучий «Години мера» Бєльський, який особисто відповідає за піар міського голови на каналі, може стати на заваді планам Харитонова перетворити ТРК «Київ» на звичайний комерційний канал третього ешелону з кінопоказом, документалкою і повноцінними новинами. У внутрішньому протистоянні Харитонов спиратиметься на запрошену команду екс-«інтерівців», а Бєльський – на «стару гвардію», яка сприймає зміни на каналі вкрай негативно і ще сподівається на виконання обіцянок Черновецького щодо консервації доказбеківського status quo.

Команда Бектурсунова грамотно піарить свої досягнення: статті та інтерв’ю, присвячені успіхам Харитонова та інших менеджерів, вийшли вже в багатьох виданнях. Але по планах Казбека вдарила Київрада, відмовившись ухвалювати рішення про створення муніципального медіахолдингу у формі закритого акціонерного товариства. Депутатам не сподобалось, що з ними не порадились… А парламентські вибори наближаються. Після них, на думку багатьох політиків і експертів, неминучі перевибори столичного мера. Це значить, що Леонід Михайлович мусить поспішати з реорганізацією медіаресурсу, який він сьогодні вже фактично випустив із рук, довіривши Казбеку і його команді. Якщо на шляху реалізації плану «Холдинг» виникатимуть перешкоди на зразок відмови Київради чи гризні Бєльського і Харитонова, Черновецький може просто відмовитись від недешевої реструктуризації муніципальних ЗМІ.

Хоч як весело було в Гельсинкі, де український травестійний герой Андрій Данилко виборов друге місце на міжнародному пісенному конкурсі «Євробачення», але те, що трапилось потім у зв’язку з Сердюччиним успіхом, таки веселіше! Значна частина українських глядачів, як і належиться громадянам України, дивилася трансляцію «Євробачення» на Першому Національному, який є членом Європейської мовної спілки й має, відтак, ексклюзивні права. Натомість, близько 10% у цей час милувались тим, як російські брати рвуть на собі волосся та бороди й проклинають Сердючку за начебто проспівані нею нестерпно образливі слова – Russia, goodbye! Назавтра українці поділилися враженнями про те, як наша маргінальна примадонна Наталія Вітренко на «Первом канале» таврувала натовську заразу в особі Сердючки… Аж тут замислились: а чого це, власне, «Первый канал» транслює «Євробачення» на території України?

Проблему обговорювали в ефірі програми «Свобода слова» на ICTV 18 травня. Щоправда, майже всю пару випустили в гудок під час суперечки про те, ґудбай Раша чи не ґудбай. Проте члену Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Тетяні Лебедєвій вдалося-таки донести до глядачів інформацію про те, що трансляція конкурсу іноземним мовником – порушення правил «Євробачення» та прав Національної телекомпанії. Тут уже прокинулося й керівництво НТКУ, яке досі не лише спокійно ділилося аудиторією з «Первым», але й досить поблажливо ставилось до використання іншими каналами ексклюзивного відео з Гельсинкі. Скуштувавши «озвірину», Віталій Докаленко назвав суму втрат НТКУ – 40 тисяч доларів – і пообіцяв звернутись до EBU з вимогою дискваліфікувати Росію на наступному «Євробаченні». Нацрада викликала представників дистриб’ютора  «Первого канала» - компанії «Торсат», яка вважає, що нічого страшного не сталося.

Може, все б закінчилось полюбовно – усним попередженням Нацради «Торсату» і обіцянкою більше так не робити, наприклад, - але на полі битви з’явився директор міжнародного мовлення ВАТ «Первый канал» Олексій Єфімов, який зажадав від каналу ICTV сатисфакції за звинувачення, що пролунали в ефірі «Свободи слова». Звісно, Олександр Богуцький, людина з почуттям гумору, не став робити з цього трагедії, а лише пожартував, що, мовляв, з такими грішми, як у «Первого», ICTV можуть змусити вибачитись за що завгодно. Але мета потужного російського мовника, якої він намагатиметься досягти всіма легальними  й не дуже методами – аж ніяк не почути вибачення. Справжня мета – щоб українські наглядачі за ефіром забрали свої руки геть від «Первого», - а бажано, й від інших російських каналів, - і не сміли більше їх чіпати. З ними солідарні кабельні компанії, які давно мріють здихатись опіки Нацради. І я не здивуюся, якщо історія, що почалася з нерозбірливих співів Сердючки, завершиться дипломатичним скандалом.

Зате НТКУ може стати не просто прибутковою, а казково багатою установою, якщо заходиться стягувати компенсацію з усіх, хто будь-коли порушував її ексклюзивні права чи використовував її матеріали за принципом «все вокруг колхозное, все вокруг мое».

Потішну назву має новинний продакшн, створений для виробництва інформаційного контенту на замовлення каналів «Інтер» і К1 – «НІС» («Національні інформаційні системи»). Ще веселіше було в перші дні мовлення «перезапущених» новин «Інтера» спостерігати за тим, як плутаються титри, як силкується говорити правильною російською україномовна Ганна Гомонай, коротше кажучи, як у них нічого з їхніми оновленими «Подробицями» не виходить. Але незабаром з’ясувалося, що все якраз виходить – новини не тільки залишаються в числі найбільш рейтингових програм «Інтера», але й б’ють усі рекорди рейтингів інформаційного мовлення. Уже перший випуск «Подробностей» 7 травня мав частку 30,93% та рейтинг 12,39% за аудиторією 18+, а незабаром частка «доповзла» до 35%! Деякі експерти називають головною причиною істотного зростання рейтингів повернення основного випуску новин у «рідний» слот 20.00, звідки їх забрали улітку 2006-го, щоб не переривати трансляцію матчів Чемпіонату світу. Але, в усякому разі, новини «Інтера» знову залишили «ТСН» («1+1») далеко позаду.

Кому ж належить «НІС»? Поки що відповіді на це питання, здається, не знає ніхто, крім менеджменту «інтерівського» холдингу. За словами голови правління «Інтера» Сергія Созановського, засновниками є «УНТК» (оператор каналу «Інтер») та близькі до неї структури. Але ще більшу інтригу становить питання «кому належить «Інтер»?» - адже із власністю каналу в останні місяці, без сумніву, щось відбувається. Склад акціонерів «УНТК» не змінився, проте, можливо, власником «Українського медіапроекту», який володіє 61% акцій компанії, є не лише Валерій Хорошковський. Імовірним новим співвласником «Інтера» називають Дмитра Фірташа, що виглядає цілком логічно з огляду на об’єднання медійних активів двох мільйонерів у холдинг. Звісно, жодних офіційних підтверджень цієї версії не існує, проте експерти припускають, що між Фірташем і Хорошковським міг відбутись обмін частки в «Інтері» на частку в газовому бізнесі. З наближенням виборів і «Інтер» у цілому, і мандат на його використання у передвиборно-політичних цілях дедалі дорожчатиме. Якщо ж контрольного пакету в «УНТК» не має ніхто, навколо каналу напередодні виборів може розгорнутись серйозне протистояння між групами впливу.

Сполучення слів «суд» і «1+1» уже давно викликає в людей, що відстежують події в українських медіа, нервовий смішок. Епопея триває понад півтора року, і в ній не раз уже ставили жирну крапку, та все передчасно. 25 травня Верховний Суд повторно розглянув справу за скаргою Ігоря Коломойського щодо 70% статутного фонду «Студії «1+1»… І знову відмовив позивачеві у задоволенні скарги. Судячи з грайливого тону запрошення Бориса Фуксмана «прийти й подивитись» на засідання,  сторона Роднянського була впевнена, що рішення буде саме таким. Тим часом, не вщухають розмови про те, що Central European Media Enterprises уже майже досягла згоди з Роднянським і Фуксманом про купівлю їхніх часток статутного фонду «1+1». За словами Фуксмана, якщо пропозиція СМЕ буде «дуже цікавою», він не зможе відмовитись. Ціну питання він назвав газеті «Коммерсант»: 100 мільйонів доларів США. Щоправда, за словами виконавчого віце-президента СМЕ Марини Вільямс, канал коштує близько 420 мільйонів доларів, а не 500, як вважає Фуксман. Але, на думку багатьох експертів, коли вже сторони почали торгуватись, то незабаром сторгуються. До того ж сам Фуксман заявив про те, що він та Олександр Роднянський мають намір стати акціонерами телекомпанії «Гравіс» («Сіті» і «Кіно»), контрольний пакет якої належить СМЕ – отже, можливий обмін акціями.

Керівник і співвласник ПЦ «Закрита зона» Володимир Ар’єв, який у квітні привернув нашу увагу своїм входженням до виборчого списку «Народної самооборони» та можливим розривом стосунків із 5 каналом, знов опинився у центрі скандалу. 28 травня з заяви, розісланої прес-службою Святослава Піскуна (за версією частини політикуму – Генерального прокурора), стало відомо, що проти Володимира та його дружини і співробітниці Наталки Фіцич порушено кримінальну справу за контрабанду наркотиків. Сміхота! Борець за справедливість Ар’єв, тендітна Фіцич – і наркотики! Оце так фантазія у Піскуна! …Та виявилось, що справа за фактом спроби перевезення наркотичних речовин через кордон таки порушена польськими правоохоронцями. Поляки передали її українським колегам, і почалось: на захист Ар’єва і Фіцич став 5 канал, ГПУ звинуватила 5 канал в упередженості, власник і топ-менеджмент каналу виступили з заявою у відповідь…

А бо не треба жартувати з прикордонниками. Як пояснив сам Ар’єв, він намагався провезти куплені в Нідерландах сувенірні цигарки з наркотичною символікою в порядку журналістського експерименту. Якщо метою експерименту було перевірити пильність польських прикордонників, то він, очевидно, пройшов успішно. Головне, щоб наступного разу журналіст-експериментатор не спробував, наприклад, закричати в лондонському аеропорту «I have a bomb!». Володю, ви потрібні нам живим!

Весело живемо. А щоб ми не втратили життєрадісного настрою, нас розважатимуть ще більшою кількістю пісень і танців. 23 травня Нацрада після місячного зволікання ухвалила-таки рішення видати ліцензію ТОВ «Музичне телебачення» («MTV-Ukraine»). Канал буде не суто музичним, а музично-розважальним (отже, прямим конкурентом М1), і ретрансляцією американського MTV, за словами гендиректора Євгена Ступки, не займатиметься. Тим часом компанія «Телеодин» (оператор М1) отримує ліцензію на супутникове мовлення каналу «М2-Естрада», де нарешті знайдеться місце несправедливо дискримінованій «музиці для батьків». А ще 15 травня стало відомо про повернення цілодобового музичного каналу Biz-TV, який мовчав три роки. Готується до запуску музично-розважальний молодіжний канал «Стар-ТБ». Боротьба музичних конкістадорів за підліткову й молодіжну аудиторію – як із «аборигенами» ринку М1, OTV, Enter-film і RU Music, так і між собою, - обіцяє бути цікавою.

А поки що вітаю читачів і колег із настанням літа. Воно, якщо вибори справді призначать на вересень, буде не таким вже й мертвим сезоном для телебачення.

Рекламастер