Оскільки я нині беру участь у роботі конференції за кордоном, і з огляду на те, що податківці щоразу змінюють суть своїх претензій до нашого телеканалу, публікую у своєму блозі думки свого заступника Олега Радченка та юристів телеканалу щодо акту, наданого нам за результатами позапланових перевірок:

«Державна податкова інспекція в Солом'янському районі м. Києва нарешті надала один з витворів своєї «тривалої та кропіткої праці» - Акт про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТВі з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства, зміст якого нас місцями потішив.

Але в ситуації, в якій на даний час існує український бізнес (чи швидше намагається існувати), коли взаємовідносини з органами податкової служби можна охарактеризувати не інакше, як податкове рейдерство, як «зачистка» українського підприємництва в тих чи інших інтересах, дані обставини скоріш обурюють. І немає нічого дивного в тому, що всі можливі методи, які використовуються щодо українського бізнесу в цілому, використовуються і для знищення єдиного незалежного телеканалу.

Впевнений, не треба бути особливо висококваліфікованим спеціалістом в сфері податкового законодавства, щоб у повній мірі оцінити притягнутість за вуха висновків податківців. Для прикладу можна навести лише одну цитату з акту:

«TBi здійснює збиткову діяльність, яка не може бути визнана як господарська діяльність. Незадекларовані підприємством витрати, у складі валових витрат за 2010 рік не призводять до отримання прибутку, та не можуть бути враховані TBi у складі валових витрат».

Іншими словами, виходячи з логіки податківців, збиткова діяльність суб'єкта господарювання взагалі ніяк не може бути віднесена до господарської? Для порівняння можна навести цитату з цього приводу з постанови Верховного Суду, висновки якого після відомої всім судової реформи фактично прирівняні до законів:

«Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської».

Тобто Верховний Суд (як і решта інших українських судів) вже давно вказав податківцям, що сам факт «збиткової діяльності» не є податковим правопорушенням. Але попри це, намагаючись заблокувати діяльність телеканалу ТВі, податківці знов-таки використовують той самий аргумент, хибність і незаконність якого вже сотні разів визнавалась численними судами.

Але ж акт відносно ТВі рясніє подібними висновками та тлумаченнями з боку податківців, незаконність яких вже неодноразово підтверджувалась численними судовими рішеннями в аналогічних справах. І тут не може виникнути питання: чому у випадку із телеканалом ТВі податкова знов застосовує завідомо незаконну тактику? Що це може означати: що податківці свідомо йдуть на порушення, чи просто елементарно не знають свого закону та практику його застосування судами?

Приклади несподіваних рішень податкової щодо ТВі можна наводити і надалі. Тут і позбавлення нас задекларованого податкового кредиту з ПДВ за 2008 рік лише через те, що з моменту його виникнення пройшло понад 3 роки! При цьому, жоден закон не передбачає можливість позбавлення податкового кредиту лише на цій підставі, і податківці не можуть цього не знати.

Не обійшлося і без звичного для вітчизняного бізнесу донарахування податкових зобов'язань за операціями партнерів компанії з так званими фіктивними фірмами. При цьому те, що жодна компанія, з якою співпрацював чи й надалі співпрацює ТВі, ніколи фіктивною не визнавалась! Чи може канал ТВі притягуватись до відповідальності за співпрацю з «фіктивними фірмами», коли він ніколи з такими фірмами не співпрацював? Відповідь на зазначені закиди податківців встиг надати навіть Європейський суд з прав людини, рішення якого прирівнюються за своєю силою до українських законів. Зокрема, в рішеннях у справах Інтерсплав проти України, Булвес проти Болгарії тощо, Європейський суд зазначив, що жодну компанію не можна притягати до відповідальності лише за те, що хтось з її контрагентів (а не сама компанія) колись порушив закон. Ця позиція є повністю логічною, і вона знайшла своє відображення і в практиці українського Верховного Суду.

На даний час юристами каналу готуються заперечення на Акт податкової, але вже сьогодні можна з великою долею ймовірності стверджувати, що ТВі став наступною жертвою тиску з боку держави, яке не гребує можливістю використовувати податкові органи для «зачистки» інформаційного поля України».

Думка юриста юридичної фірми Jurimex Катерини Муравйової з приводу складеного акту податкової перевірки телеканалу ТВі:

1. Звичайно, висновок податкової інспекції щодо того, нібито збиткова діяльність Компанії не є господарською, а, отже, витрати здійснені в межах такої діяльності не можуть бути включені до складу валових витрат, є безпідставною. Безперспективність позиції податкової підтверджується сучасною судовою практикою Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України, які однозначні в цьому питанні. На думку судових органів України, для визнання діяльності «не господарською» вирішальною є наявність у компанії мети отримання прибутку і здійснення діяльності у відповідності з визначеними цілями. Крім того, існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції, а мета не завжди пов'язана з отриманням прибутку в матеріальному еквіваленті.

2. Для визначення можливості включення сум сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту в 2008-2010 роках, слід керуватись нормами чинного на той час Закону про ПДВ, при обранні способу бюджетного відшкодування варто керуватись нормами закону чинного на момент прийняття такого рішення, в даному випадку ст. 200 ПКУ, яка не встановлює строку в який має бути обраний той чи інший спосіб відшкодування. А строк в 1095 днів встановлюється для звернення із заявою про повернення надміру сплаченого грошового зобов'язання.

3. Питання щодо того, чи можна накладати на компанію санкції за те, що її контрагенти співпрацювали з компаніями, що згодом визнані фіктивними, на даний момент вирішене на рівні позицій Європейського суду з прав людини та Верховного Суду. В силу закону, висновки цих двох судів є обов'язковими для податківців, і податкові органи не мають права їх ігнорувати при складенні актів перевірок та прийнятті рішень.

Наприклад, свого часу Верховний Суд України зазначив, що факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для притягнення компанії до відповідальності за порушення податкового законодавства лише в тому випадку, якщо податковий орган зуміє довести вину компанії: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти.

Аналогічний висновок міститься в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України, Булвес проти Болгарії тощо. За висновком Європейського суду компанія не може притягатись до відповідальності за те, що її контрагенти співпрацювали з фіктивними фірмами, якщо податкові органи не доведуть наявність правопорушень саме з боку цієї компанії.

Микола Княжицький, «Блоги. Українська правда»

Фото - «Блоги. Українська правда»