Ігор Курус – заступник голови Нацради з питань телебачення й радіомовлення. Нещодавно Президент підписав Закон «Про внесення змін до Закону України «Про телебачення й радіомовлення». Отож сьогоднішня розмова – про недоліки й позитиви прийнятого закону, про те, як розцінювати діяльність російських телеканалів на теренах України та про інші проблеми вітчизняного телерадіопростору.  

– Нещодавно Президент підписав Закон «Про внесення змін до Закону України «Про телебачення й радіомовлення», прийнятий парламентом 12 січня. На адресу цього закону лунає чимало критики з боку експертів. Як ви ставитеся до нього?

– Більшість експертів, які висловили свою позицію щодо цього закону,  – люди, котрі мають бізнесові або політичні інтереси. Кабельники не зацікавлені в його прийнятті, бо Нацрада тепер їх контролюватиме й регламентуватиме продукцію, котра з’являтиметься в кабельних мережах. Вигідніше було діяти на безконтрольному ринку. Деякі керівники телекомпаній критикують, бо, з одного боку, вони себе вважають опозицією, а з другого – шкода витрачати кошти на дублювання фільмів. Причому в попередньому законі щодо мови, програм і передач була жорсткіша норма. Повертаючись до кабельників, варто зазначити, що, згідно із цим законом, кабельні організації можуть транслювати передачі, котрі створені й транслюються країнами ЄС або країнами, які підписали Європейську конвенцію про транскордонне мовлення. Українське законодавство адаптоване до європейського, і, скажімо, ні Бі-Бі-Сі, ні «Діскавері», ні інші європейські відомі компанії не порушують українського законодавства. Інша річ – російські телеканали, які діють у режимі свого законодавства. На них не поширюється український закон, що стосується рекламної діяльності, суспільної моралі. Ми до сьогодні мали ситуацію, коли діяльність українських компаній, що діють у кабельних мережах,  обмежувалася державними органами. А поряд російські телекомпанії транслювали свої програми без будь-яких перешкод. Тепер Нацрада контролюватиме появу того чи іншого продукту в кабельній мережі.

– Медіа-експерти, кажучи про недоліки цього закону, зазначають, що він ускладнює процес отримання ліцензій...

– Думаю, це перебільшення. Навпаки, закон чітко регламентує конкурсні процедури, і Національній раді тепер немає потреби приймати підзаконні акти. Що стосується конкурсної грошової гарантії, найдорожча ліцензія на локальне мовлення коштує приблизно 90 тисяч гривень, конкурсна гарантія – це 9 тисяч гривень. Для компанії, яка має серйозні наміри й хоче брати участь у конкурсі, це невелика сума. А з другого боку, це дає можливість відсіяти компанії, які беруть участь у конкурсі заради спортивного інтересу. Часом ми маємо до сорока конкурсантів. При всій повазі до них,  Національна рада фізично не зможе проаналізувати кожного з них. Хочеш брати участь у конкурсі – фінансово підтверджуй, що маєш серйозні наміри.

– Кажуть, закон не визначає належним чином власників телерадіоорганізацій...

– Право власності та засновництва – це не та норма, яку має бути виписано в Законі «Про телебачення й радіомовлення». В Україні є три десятки законів, які регулюють ці речі. Однак законом введено норму власника. І це правильно, тому що засновник і співзасновник – це юридична або фізична особа, яка заснувала організацію, а якщо вона викупила її, то як її називати тоді? Тому тут є свої нюанси.

– Як Національна рада розцінює діяльність російських телеканалів, які транслюються на українській території. Чи не втручаються вони у внутрішні справи України, демонструючи агітаційні політичні сюжети?

– Така діяльність регулюється іншим законом, зокрема статтею 71 Закону «Про вибори». Зрозуміло, що російські телеканали перегинають палку. Нещодавно я  спілкувався з представниками російських телеканалів. Вони навіть цього не розуміють. Для них Україна – це їхній ринок.

 – Хіба це не втручання?

– Звичайно, втручання. Вони звикли до того, що мають кращі умови на території України, як наші вітчизняні. Вони тут почуваються значно вільніше, ніж українські канали, тому що ні за що не відповідають. Нацрада поки що не розглядала таких питань, але ми маємо факти втручання російських телеканалів у виборчий процес. Маю також сказати, що російські канали працюють за межами українського законодавства, а це є неприпустимим для найдемократичніших країн. Натомість ви не знайдете жодного українського каналу в кабельних мережах Росії. Хіба що «Інтер+», та й усе. Новий закон якраз і регулює таке перебування на ринку іноземних медіа.

– Чи якось реагуватиме Нацрада в таких випадках?

– Згідно із Законом «Про вибори», Національна рада має право призупинити трансляцію іноземного телеканалу, який своєю діяльністю втручається в передвиборну ситуацію в Україні. Я знайомий із тими сюжетами, які виходять на російських телеканалах, і, звичайно,  це передвиборна агітація. Так, ми можемо застосувати норму закону й прикрити такі канали на території України. Але це може викликати негативну реакцію серед великої кількості населення України. Наші оператори кабельного телебачення дещо розбестили глядача.  Фактично незаконно транслюючи іноземні програми, вони привчили глядачів до їх великої кількості. Тому відключення неминучі. Тільки-но в Україні з’являться безпосередні власники програм, думаю, кількість каналів у мережах різко зменшиться. А зараз мені важко передбачити ті наслідки, які можуть бути після відключення російських каналів. Можна просто попереджати й не робити радикальних кроків. Нацрада вже вжила заходів, аби якось вплинути на ситуацію. Ми звернулися до всіх власників каналів, українського
МЗС і попросили їх, щоб вони через дипломатичні канали попередили російських керівників каналів. Ми спілкувалися з кабельними організаціями.

– До речі, ви якось відстежуєте політичну рекламу?

– Є різні ролики, одні порушують якісь етичні норми, інші просто сміються самі над собою.

– Ви їх контролюєте?

– Ми змушені це робити, бо до нас звертаються канали, і ми самі до цього закликали. Я нещодавно бачив просто абсурдну рекламу. Один блок розробив ролик, суть якого зводиться до того, що дівчинка хоче вийти в туалет, а вчителька її не пускає, бо вона розмовляє російською. Це вже на сто відсотків підпадає під розпалення національної ворожнечі за мовною ознакою. У мене таке враження, що чим ближче стоїть партія до межі входження в парламент, тим радикальнішу рекламу вона виготовляє.

– Ситуація навколо телеканалу «ТЕТ»: як ви реагуєте на заставки – «Нацраду у відставку»?

– З радістю, це для нас додатковий піар. У Національної ради немає проблеми з «ТЕТ», у «ТЕТ» є проблеми із законом.

– Ви нещодавно видали заборону телеканалові на трансляцію програми «Вікна» Дмитра Нагієва, питань «чому?» не виникає. Але як у цей список потрапила програма «Дім-2»?

– Насамперед треба сказати, що ми обмежили показ цього шоу на вимогу глядачів. Ми отримали скарги, а тому повинні реагувати. Ми не заборонили показ програми «Дім-2», ми просто рекомендували телекомпанії призупинити  її трансляцію доти, поки ми отримаємо експертний висновок Комісії із захисту суспільної моралі. Якщо вже російське суспільство, яке є менш розбірливим, ніж українське, відмовилося її дивитися, то про що казати. Невже регулярне пікання, яке перебиває лайку, має право бути в ефірі? Але ми чекаємо висновків експертів. Як вони скажуть, так ми й діятимемо. А керівникові «ТЕТ» я рекомендую виконувати законодавство, тому що позиція «А Баба Яга – проти» небезпечна для бізнесу, який, до речі, належить зовсім іншій людині.

– Однак така продукція популярна в усьому світі...

– Так, але тільки в кабельних мережах і не в час, коли її можуть побачити діти.