- Дарка, как так получилось, что человек, который еще год назад говорил, что ему грустно, что Янукович избран президентом (при этом ты была одним из активистов «Стоп цензуры», участницей оранжевой революции), теперь стал его пресс-секретарем?

- Мій вибір був непростим, але я від нього не відступлю,  тепер  - це вже точно.  Я справді була в «Стоп-цензурі», а під час помаранчевої революції я працювала на 5-му каналі і пишаюся цим. Рішення піти на держслужбу давалося мені не просто, не буду приховувати.

Але давай поглянемо на речі без емоцій,  як журналісти.

Є країна. В ній є  Президент. Його вибрала більшість людей в країні. Цей Президент робить непопулярні реформи. І люди довкола нього діляться на тих, хто його підтримує, і на тих, хто не підтримує і критикує.

От є вакансія людини поряд з Президентом країни - його прес-секретаря. Очевидно, вакансію колись заповнять. Від того, хто займе це місце, залежить багато що.

Напраклад, журналісти скаржаться, що немає підходів  Президента до преси,  немає брифінгів і ніде брати інформацію. Якщо на місці прес-секретаря Президента - людина, що боїться сказати слово людям при владі, то вона цього прохання навіть не донесе до Президента. А якщо людина, яка вміє настояти на своєму - то журналісти отримують ту інформацію, на яку сподіваються, і дадуть можливість читачу чи глядачу зробити свої висновки.

Можливо, донести свою думку мені буде непросто. Але у собі я впевнена і зроблю все, що в моїх силах. У цьому я, між іншим, сподіваюся і на підтримку самих журналістів.

Я хочу жити в демократичній країні, і для мене свобода слова - це не пусте гасло.  І я боротимуся за те, щоб налагодити відкритий звязок влади і ЗМІ.

- Ты встречалась с Виктором Януковичем месяц назад, каким образом он убедил тебя стать его пресс-секретарем? Какое тогда впечатление он на тебя произвел? Он также стал для тебя Африкой?

- Коли я йшла на зустріч, я заходила в кабінет до Віктора Януковича. А вийшла - від Президента України.

Він мене ні в чому не переконував, а просто розказав про себе, і про те, яку країну він будує. Ми доволі довго розмовляли. Весь цей час, поки я його слухала,  я намагалася зрозуміти для себе: хто ця людина?

Коли ми спілкувалися вдруге, я задала два запитання. Про свободу слова в країні, і про те, чи він як Президент захищатиме права і цінності всіх громадян України. Не лише його виборців, а й решти. Я спеціально перечитала ще раз його останні промови на ці теми. І мені важливо було почути його точку зору за закритими дверима, в розмові тет-а-тет.

Його відвертість мене реально вразила. Він, без сумніву, хоче, щоб в країні припинилися спекуляції довкола цих питань.  

Знаєш, мені здається, що ми, журналісти, діючи за інерцією інформаційного простору, деколи перестаємо реагувати на зміни.  Президент країни справді хоче будувати демократичну державу. Я це побачила і відчула. Думаю, це буде бачити і чути вся країна.

Щодо Африки - я не схильна до метафор. Я би сказала просто: Віктор Янукович -Президент України. А працювати з Президентом країни, яку ти любиш - це велика честь.

- Тебя считают креатурой Сергея Левочкина.  Говорят, что якобы Левочкин тебя взял, чтобы выдавить из информационных потоков Анну Герман. Мол, пусть бабушка занимается Гуманитарной радой, всякими там Матиос, Шкляром, Стусом и войной с Табачником. Ты креатура Левочкина?

- Я креатура своїх батьків і всіх, з ким я працювала і дружила досі, і спілкуватимуся і надалі. Звичайно, в політиці всі шукають і шукатимуть якісь підводні течії. І це - нормально.

- Как твой приход на Банковую встретила Анна Герман, учитывая, что она хотела еще месяц назад взять на место пресс-секретаря президента мальчика, а не девочку (по рассказам Сони Кошкиной)? Ревнует? Был у вас с ней какой-то разговор? ЦУ уже  какие-то дала?:))) Не боишься, что Анна Николаевна тебя съест?

- І Ганна Герман, і Сергій Льовочкін зустріли мене дуже позитивно. Обидвоє, як, між іншим, і решта людей в Адміністрації, зараз намагаються допомогти мені розібратися з бюрократичною машиною. Я їм всім насправді дуже вдячна, тому що АП - це складнющий механізм, людині без досвіду держслужби розібратися в ньому непросто, повірте мені. Я два дні намагаюся увійти в курс всього цього господартсва, і думаю, розбиратимуся ще не один день. 

Щодо того, хто мене і коли з'їсть. В мене таке відчуття, що наразі їсти мене намагаються журналісти. І чесно кажучи, для мене це неочікувано. Я пішла з хороших позицій в ЗМІ, щоб насправді допомогти мас-медіа і боротися всередині АП за свободу слова,  про що ми не раз говорили. А зустріла таку неочікувану бурю.

У будь-якому випадку, що би про мене не говорили - я все одно залишуся собою. Я хочу бути об"єктивною і спеціально не  читатиму, хто що про мене пише, щоб в той день, коли ті, хто мене зараз «поливає»,  звертатимуться до мене по інформацію, не спрацювали суб'єктивні моменти. Я всіх їх і люблю і поважаю, як і досі.  

- Тут стала ходить шутка среди донецких товарищей, что галичанки (имеются в виду вы с Герман) обложили «Виктор Федоровича нашего» со всех сторон. Шутки шутками, но понимаешь ли ты, что после того, как пошла работать к Януковичу, дороги назад - домой - тебе уже нет. Среди «донецких» ты своей никогда не станешь, а для галичан ты будешь предательницей, как Герман и Тарас Чорновил. Причем, даже если уйдешь от Януковича, как ушел от него Чорновил. Осознаешь ли ты это? На родину, в Галичину, ты не будешь бояться приезжать после этого?

- Чому я повинна чогось боятися? Чому я не можу приїхати додому?

Я нікого не «обкладаю», і не хочу бути чиєюсь людиною. Я нікого ніколи не зраджувала. Я була вільною людиною, і сподіваюся такою ж залишитися.

Мені здається, мене починають трактувати як політика, хоча я є журналістом. Якщо так - то чому зрадниками не називають тих політиків, які міняють погляди, але залишаються в своїх партіях? Або журналістів, які, прикриваючись об"єктивністю, спекулюють у своїх матеріалах? Я чесно написала заяви і пішла на іншу роботу. Я не несу «зерна неправди за собою».

-Что, кстати, тебе на твой приход к Януковичу сказала твоя мама?

- Моя мама сказала мені дуже просто: «Я горда за тебе, хоча чекала, що таку посаду тобі б мала запропонувати попередня влада. Але Президент країни - це вже не кандидат від якоїсь партії. Тому з Богом». Очевидно, їй приємно, як матері, що фаховість її дитини оцінив сам Президент.  

- Твоя карьера удивительно похожа на карьеру Анны Герман. Оппозиционная журналистка, перешедшая на работу во власть. Герман стала депутатом в итоге по списку Партии регионов. А ты себя депутатом Партии регионов видишь?

- Ні, я не бачу себе депутатом. Мені цікаво займатися тим, чим я зараз займаюся. Я не політик, але я патріот.

- Герман воюет с Табачником, а ты с Табачником воевать будешь?

- У Ганни Герман набагато ширший спектр функцій, бо вона - політик. Я не хочу ні з ким воювати.  Я буду давати інформацію для ЗМІ про роботу Президента.

- Ну, что, проклятия со стороны твоих соратников по «Стоп цензуре» сыпятся  тебе уже на голову? Какие смски ты получаешь? Как ты аргументировала коллегам свое присутствие во власти? Кстати, ты заявление о выходе из «Стоп цензуре» написала?

- Якщо треба написати таку заяву - прошу. З активістами "Стоп-цензури" я би з задоволенням зустрілася. Це мої колеги, я дуже їх поважаю і намагатимуся допомогти їм усім, чим зможу.

Щодо смс-ок, то такої кількості дзвінків і повідомлень я ще в житті не отримувала. В мене за останні дні телефон просто не замовкає. Біда в тому, що в день призначення  в мене впав телефон і поламався, і я якийсь час не могла приймати дзвінки. Є кілька дивних смс, але я навіть не знаю від кого - найбільший вал привітань залишився на зламаному телефоні. Текст я бачу, а відправника - ні. Зараз дзвонять привітати, або побажати сили.

У будь-якому разі я всім вдячна за увагу. А те, що я не знаю, хто мене вітав - це може і добре. Суб'єктивно не буду ставитися ні до кого. 

- Что нового ты привнесешь в общение Президента с прессой? Стоит ли ждать после твоего прихода большей открытости Януковича?

- Я зроблю все для того, щоб відкрити двері до Президента настільки, наскільки це можливо. Якщо є пропозиції  у Вас або в інших журналістів - давайте. Я чекаю запитів від журналістів і буду їм у всьому допомагати.

- Вот тут коллеги жалуются, что в пулы к Януковичу берут только проверенных журналистов, а  оппозиционных типа Сергея Лещенко или Мустафу Найема, не берут. Будешь брать?

- Я хочу з цим всім розібратися найближчим часом. Дайте мені час поговорити і з журналістами, і з прес-службою АП. Треба розібратися, чому вони так робили досі. 

- Продолжать сотрудничать в какой-либо форме с Шустером будешь?

- По-людськи - я би з радістю, і Савік навіть  жартував, що не підпише заяву на звільнення,  щоб я вернулася на студію. Очевидно, я буду йому, як і іншим журналістам, допомагати налагоджувати інформаційну співпрацю між Президентом і їх ЗМІ. Але тиску не буде, якщо ви це мали на увазі. Я так не вмію.

- Что ты думаешь по поводу свободы слова в Украине? Стало ли ее меньше при Януковиче?

- Думаю, що свобода слова - це вічний процес. За неї треба боротися за будь-якої влади. Мені пощастило, що я ніколи не працювала під тиском. Те, що я бачу зараз довкола свого імені - скоріше маніпуляції. Я - за свободу слова, за чесність, прозорість і професійність. Я не змінилася.

Александр Чаленко, «Обозреватель»

Фото - http://obozrevatel.com