Антін Борковський: Ну, не піду я в начальники ЖЕКів

30 Жовтня 2010
31716
30 Жовтня 2010
11:45

Антін Борковський: Ну, не піду я в начальники ЖЕКів

31716
Антін Борковський: Ну, не піду я в начальники ЖЕКів

Чому журналісти йдуть у політику? Таким запитанням Вголос задався, коли у списках кандидатів у депутати на місцевих виборах побачив знайомі прізвища колег-медійників. Відповідь на нього ми вирішили отримати у бесіді з головним редактором «Газети по-львівськи» Антіном Борковським, який балотується до Львівської міської ради у 20 мажоритарному окрузі за підтримки партії «Єдиний Центр».

 

Антіне, що спонукало Вас, головного редактора «Газети по-львівськи», балотуватися у депутати?

Думаю, це - одне з найскладніших питань. Як відомо, ті журналісти, котрі займаються описом тих чи інших міських чи політичних процесів, розуміються на тому, про що пишуть, вони збирають інформацію, аналізують... Але часто ми губимося в інформаційних приводах, у піарі чи анти-піарі, і ситуація, так бачу, буде помалу виходити з-під контролю. Тому хотілось би розібратися, що за цим всім ховається.

 

Тобто Ви розглядаєте свою участь у виборах як метод «журналіст змінює професію»?

А депутат - це не є професія.

 

Іншими словами, до того, щоб стати депутатом, Вас підштовхнув журналістський інтерес чи Ви розглядаєте це як наступний етап свого життя?

Ні, я думаю, це можуть бути запаралелені речі. Є приклади, коли журналіст одночасно був депутатом. Той же Сашко Кривенко, він був депутатом обласної ради, царство йому небесне.

 

Ну, так, ще Сергія Смірнова можна згадати, Андрія Білоуса...

Так. Тобто є люди, які, ставши депутатом, поривали з журналістикою, а є такі, які продовжували в ній працювати.

 

Ви плануєте суміщати роботу головного редактора і депутата, якщо пройдете в міськраду?

Ну, не піду я в начальники ЖЕКів.

 

Що Ви маєте намір зробити, ставши депутатом?

Думаю, треба буде допомогти у питаннях культури і духовності. У нас часто люди змушені захищати свої права, інтереси через посередників. Я спілкувався з Лесею Коваль (засновник Форуму видавців у Львові. - авт.), яка також балотується до міської ради, і вона задавалась питанням, а чи є сенс їй йти у депутатами. Я їй сказав: «Думаю, Форум видавців тільки виграє, якщо він буде представлений у міській раді». Тобто завдяки їй інтереси книговидавництва львівського будуть захищатися не, умовно кажучи, якимось бізнесменом чи ресторатором, а людиною, яка розуміється на його проблемах. Не буде ефекту зіпсутого телефона.

 

Отже, у Вашій особі львівські журналісти зможуть отримати своєрідне лоббі у міській раді?

Ми й так маємо це лоббі. Відчуття ліктя.

 

На Вашу думку, чого зараз потребують місцеві журналісти і чим їм можна допомогти?

Нам треба переосмислити інформаційну політику Львова. У нас всі хочуть мати при собі кишеньковий інформаційний бізнес. Через те досі не вдалося реалізувати проект громадського мовлення. Місто фактично залишилося без власного телебачення. Ми бачимо вплив влади на ТБ. Якби нам вдалося пролобіювати проект створення львівського телебачення - щоби всі мали доступ до медійного ресурсу - це було би супер!

 

Ми, журналісти, всі добре знаємо, чим займаються прес-служби міської ради, ОДА чи обласної ради - вони займаються висвітленням тих чи інших потрібних їм подій. Тим часом дуже багато речей залишаються поза зоною охоплення. Не тому, що хтось погано працює, а тому що робота в них така. Міське телебачення могло б виправити цю ситуацію. Можна було би створити громадську раду при цьому ТБ, запросити до неї достойних людей, які б не займалися самопіаром.

 

На сьогодні робота прес-служби Львівської міської ради налагоджена, як годинниковий механізм, вона систематично завалює інформаційний простір офіційними повідомленнями. Але чи стала через це діяльність міської ради більш прозорою?

Це все-одно, що намагатися описати мозаїку неба чи космологічні процеси за допомогою одного явища. Все значно ширше. Дуже багато речей залишаються, умовно кажучи, в затінку. Для мене таке питання - Сихівський трамвай. Я їжджу в трамваях і бачу, в якому вони жалюгідному стані, зношені... І тут ми починаємо тягнути оту дивну колію по Стуса на Сихів. Навіщо? Кому це треба?

 

У «Газети по-львівськи» виникали проблеми в спілкуванні з прес-службою ЛМР? Чи завжди вдається отримати всю необхідну інформацію?

Що стосується якоїсь локальної інформації, локальних коментарів, то ситуація значно поліпшилася. Зараз можна додзвонитися до міських чиновників, взяти в них коментар, інформацію. Чого би хотілося нам від прес-служби міської ради? Щоб було менше «паркету». Проблема «паркету» в тому, що на ньому нам говорять, що вони хотіли би зробити і що гарного вже зробили - насправді життя міста значно ширше.

 

Я не знаю, скільки коштів виділяється з міського бюджету на утримання прес-служби. Але якби можна було переглянути ці фінансові потоки і, наприклад, частину переспрямувати на прозорий проект а ля громадське мовлення - це було би чудово. Можна було б переосмислити підтримку львівської журналістики, аби виділяти кошти, можливо, на невигідні владі, але необхідні місту медійні проекти.

 

А як би Ви оцінили висвітлення місцевими ЗМІ роботи міської влади? Об'єктивно вони це роблять?

На жаль, кожен висвітлює те, що йому вигідно, чи те, що йому хотілося б висвітлити. Це - нормально. Ми повинні зрозуміти, що зараз, тим більше за посилення влади регіоналів, тиск на мас-медіа буде посилюватись. Можливо, не стільки адміністративний тиск, як корпоративний. Тобто тиск грошей, реклами, викуплених шпальт або викупленого ефіру і т.д.

 

Основне завдання - вивести медіа з-під удару корпоративної брехні. Як це зробити? Я думаю, можна було б розіграти таку комбінацію, яка б дозволила підтримувати медіа публічними коштами. Але щоб це все було прозоро. Так, в газеті можна провести викуп площі для інтерв'ю з тими самими чиновниками міської ради, але так, щоб це не впливало на редакційну політику.

 

Не виключено, що після виборів у раді знову можуть підняти питання фінансування газети «Ратуша». На Вашу думку, доцільно витрачати кошти з міського бюджету на її утримання?

Я би сформулював запитання так: чи побачить Садовий (Андрій Садовий, мер Львова. - авт.) доцільність в існуванні газети, яка його критикуватиме, за кошт громади міста? Ні! Я думаю, місто не збідніє від наявності «Ратуші», тому що міська рада має все-таки десь публікувати ті чи інші офіційні оголошення. Те, що Савельєву вдалося зберегти незалежність газети - це великий плюс. Доцільно збільшити фінансування газети і зробити її максимально незалежною.

 

Розкажіть, будь ласка, про Ваш кар'єрний шлях до того, як стали головредом «Газети по-львівськи».

Я писав дисертацію з проблем середньовічної філософії. Потім довший час працював в редакції журналу «Ї», потім навчався в Польщі. У мене були сподівання, що Віктору Андрійовичу Ющенку вдасться створити Інститут національної пам'яті в тому форматі, в якому пасувало його робити, а не в тому форматі, в якому він остаточно оформився.

 

Яке Ваше найбільше досягнення в житті на цей час?

Чисті руки, мабуть. Незаплямовані.

 

Чому Ви вирішили йти в депутати від партії «Єдиний Центр»?

Попередньо в мене точилися переговори з різними партіями. Але зрештою, зважаючи на людей, які погодилися заангажуватися до списків «Єдиного Центру», я вирішив, що це буде достойне товариство.

 

У скільки Вам обійшлася передвиборна агітаційна кампанія?

Ніскільки. Жодних інвестицій з мого боку не було зроблено. Можливо, в інших партіях було по-іншому. Я не маю власних біг-бордів, не окучую нещасних мешканців, обіцяючи їм за місяць змінити життя на краще, подолати корупцію, бідність, зробити дороги, тому що таке обіцяти просто безсенсовно.

 

А були зустрічі з виборцями?

Ні, не було.

 

Які проблеми у Вашому окрузі? (А. Борковський є кандидатом в депутати по округу №20. - авт.)

Враховуючи, що це - Сихів, спальний район, проблеми в ньому в більшості подібні на проблеми будь-якого іншого спального району. Це - проблема алкоголізму, правопорядку на вулицях. Думаю, для міської ради було б нормально проаналізувати те, як міліція несе патрулювання в районі. Так само потрібно чесно говорити з міліцією про скарги мешканців на катування затриманих у райвідділках. Я би також хотів, щоб транспортна комунікація між різними частинами міста була більш розвинена, щоб ми привели до ладу наш транспорт.

 

У Польщі ви не побачите таких маршруток, як у нас. У них є нормальна програма фінансування розвитку міського транспорту. Таке ж можна було давно зробити і в нас. Це не зроблено тільки тому, що в нас є групи інтересів, ті самі приватні перевізники, які не дають еволюціонувати ринку перевезень у Львові. Треба переосмислювати видатки на освіту, створити якийсь муніципальний фонд, котрий мав би допомагати тим чи іншим категоріям вчителів.

 

Яким майном Ви володієте?

У мене двокімнатна квартира у Львові.

 

Будинок є?

Будинку немає.

 

Як Ви оцінюєте свої шанси на перемогу у виборах?

Досить скептично, тому що, враховуючи інтереси людей, які будь-що хочуть потрапити до міської ради, я розумію, що мені буде складно туди пробитися. Але виборами життя не закінчується.

 

Василь Хомин, «Вголос про політику»

Фото - «Вголос про політику»

У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Василь Хомин, «Вголос про політику»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
31716
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду