Змагання, в тому числі й музичні, привабливі несподіванками. Цьогорічне «Євробачення» подарувало дуже симпатичний «сюрприз»: перемогу звичайної німецької дівчини, вчорашньої школярки, яка, не маючи змоги похвалитися вокальними даними чи особливим музичним талантом, підкорила Європу своєю щирістю і простотою. Німеччина стоїть на вухах і носить Лєну Майєр-Ландрут на руках, продюсер на хвилі цієї ейфорії пропонує відправити її на «Євробачення» й наступного року, а сама тріумфаторка зітхає: мовляв, усе це приємно, але коли ж їй тепер навчатися?

　
Бо я панського роду

Лєна Майєр-Ландрут народилася 23 травня 1991 року в німецькому місті Ганновер, де мешкає з мамою дотепер. Дід майбутньої зірки Андреас Майєр-Ландрут, естонський німець за походженням, був послом Федеративної Республіки Німеччини у Радянському Союзі в 1980-1983 та 1987-1989 роках. Тобто разом із канцлером ФРН Гельмутом Коллем та президентом СРСР Михайлом Горбачовим мав безпосередній стосунок до об'єднання двох німецьких держав 1989 року. Не виключено, що саме з його ініціативи дівчина отримала незвичне для Німеччини (хоча популярне, скажімо, у Скандинавії) ім'я Лєна. У вихованні онуки «дипломатичний» дідусь та бабуся відіграли неабияку роль.

Батько Лєни покинув сім'ю, коли дівчинці було три роки, і відтоді дочкою не цікавився. Хоча потяг до музики, мабуть, передався їй саме від нього - тато-рокер і досі є гітаристом однієї з німецьких рок-груп.

Незадовго до фіналу «Євробачення» у найтиражнішій німецькій газеті «Більд» з'явилася невелика замітка, в якій батько зізнався, що неймовірно пишається успіхами Лєни. Але її це не розчулило: дівчина заявила, що після 16 років його повної відсутності не хоче мати з татусем нічого спільного.

Балет, хіп-хоп, еротика

Хоч Лєна й зростала в неповній сім'ї, мати намагалася забезпечити для єдиної доньки все найкраще. З п'яти років дівчинку віддали на балет, а згодом вона захопилася сучасними танцювальними стилями, зокрема хіп-хопом і джаз-денсом. Подорослішавши, вона захопилася співом, а згодом знялася на другорядних ролях у кількох німецьких телесеріалах та фільмах. В одному з них майбутня зірка задіяна у відвертій сцені: її героїня кохається з хлопцем у басейні. Після тріумфу Лєни на «Євробаченні» фотографії з зображенням її голих грудей облетіли жовту європейську пресу, але сама співачка нічого ганебного в цьому не бачить - не порнографія ж, мовляв.

Ні співу, ні акторській майстерності Майєр-Ландрут ніколи не вчилася - до всього доходила самотужки. Цього року вона закінчила ганноверську середню школу «Редербрух» і наприкінці квітня склала екзамени на так званий «абітур» - диплом, який надає їй право восени безкоштовно вступити до одного з німецьких вишів.

Хтозна, чи скористається Лєна цією нагодою тепер, коли після успіху в Осло до неї прийшла слава й посипалися численні замовлення на концерти. Останніми днями у світовій пресі з'явилися чутки про те, що дівчина планує покинути навчання, бо «більше не має часу на уроки й підручники».

Погана англійська - запорука успіху

Німецьким відбором на «Євробачення» цього року займався надзвичайно популярний у ФРН телеведучий Штефан Рааб, який свого часу також захищав честь Німеччини на «ЄБ» - 2000 року в Стокгольмі він посів п'яте місце. Саме Рааб і став Пігмаліоном, який зробив із Лєни зірку. Заявки на участь у конкурсі подали приблизно 4,5 тисячі співаків, співачок та музичних груп.

З огляду на таку кількість учасників відбірковий конкурс Unser Star fur Oslo («Наша зірка для Осло») проходив аж у вісім етапів. Спочатку журі відсортувало з-поміж усіх претендентів найбільш талановитих, які продовжили змагання між собою вже в телевізійному ефірі. Під час наступних раундів найкращих шляхом голосування відбирали вже телеглядачі. У фіналі 12 березня зійшлося лише троє виконавців, серед яких найбільше глядацьких симпатій здобула не схожа на інших, проста та щира за манерою виконання Лєна. І хай потім британці, для яких найбільшим задоволенням є пожартувати над німцями, іронізували, що англійська мова Лєни «така, як в австралійських фермерів». Німцям, які щиро полюбили вчорашню школярку, до того байдуже. І, судячи з голосування на «Євробаченні», з ними згодна майже вся Європа.

Це тільки «Лєноманія»

Оцінюючи шанси українських учасників на «Євробаченні», наші ЗМІ часто люблять указувати на те, що в країнах Західної Європи, на відміну від пострадянського простору, взагалі цього конкурсу не помічають, і вже тим паче не переймаються тим, яке місце на ньому посяде їхній представник. Але те, що зараз робиться у Німеччині, свідчить про протилежне. Передбачаючи перемогу своєї конкурсантки на «Євробаченні» після 28-річної перерви, вся країна ще до початку конкурсу перебувала в стані неймовірної ейфорії, яку назвали «єврофібер» - «євролихоманка». І не може вийти з неї й досі.

Наступного дня після фіналу в Осло загальнонаціональний таблоїд «Більд» вийшов із гігантським написом на першій сторінці Lena Wir lieben Dich! («Лєно, ми любимо тебе!»), що можна вважати посвятою в національні суперзірки. Переможницю «Євробачення» зустрічали в аеропорту її рідного Ганновера десятки тисяч людей. За свідченнями очевидців, атмосфера була такою самою, як тоді, коли в розпал «бітломанії» до Німеччини приїхали «Бітлз».

Як зазначають оглядачі, перемога на «ЄБ» для ФРН уже вийшла далеко за межі музичного простору, перетворившись на справу політичної ваги. Лєна стала талісманом, здатним піднести дух німців у часи економічної кризи. Для тієї істерії, яка виникла після її перемоги, у пресі навіть вигадали спеціальні терміни: «Лєноманія» чи «Лєнаїзм» (парафраз «ленінізму»).

Насправді термін «Лєнаїзм» прижився в Німеччині з легкої руки одного з журналістів іще до перемоги на «Євробаченні». Вигравши національний відбір, Лєна моментально стала у своїй країні суперзіркою. 7 травня в музичних крамницях ФРН з'явився її дебютний альбом My Cassette Player («Мій касетний магнітофон»), до якого увійшло 12 англомовних композицій. Сім із них - це переспіви Лєною її улюблених англомовних хітів, які співачка виконувала на початкових стадіях німецького відбіркового конкурсу на «ЄБ», а п'ять - написані нею власноруч у співавторстві з подругою Дженніфер Браун. Альбом побив усі рекорди продажу, а три з тих власних пісень, які були видані на синглах, уже почергово очолювали німецький хіт-парад. Найбільшим успіхом користувався сингл із піснею-переможницею «Євробачення» Satellite («Супутник»), який ще до фіналу конкурсу розійшовся в Німеччині накладом у 500 тисяч примірників.

Однією зі складових успіху Лєни є впевненість її співвітчизників у тому, що ця «бідна дівчинка» досягла всього сама. «Вона, як Попелюшка з казки, витягла той щасливий лотерейний білет, який належить їй по праву, бо має ж колись перемогти справедливість для простих людей!» - пояснювали феномен «Лєнаїзму» авторові цих рядків знайомі німці.

І знову - здрастуй, «Євробачення»?

Зрозуміло, що насправді ця «несподіванка» була добре спланована продюсерами. Але ніхто не ставить під сумнів Лєнину неймовірну безпосередність та щирість. На це дитя слава впала так швидко, що воно ще не встигло позбутися звичайних людських якостей. На запитання про те, чому вона записалася на участь у конкурсі, відповідь Лєни була також наївно-безпосередньою: «Ну, я співала в школі, на різних вечірках... А тепер захотіла себе показати людям, які дійсно розуміються на музиці».

Щиро кажучи, як у музичному, так і у вокальному відношенні таланти Лєни залишають бажати кращого. А вічно зачаровувати людей самими лише безпосередністю та оптимістичним ставленням до життя не вийде. Рано чи пізно нинішня ейфорія спаде, і в такому випадку її кар'єрна перспектива залишається доволі туманною. Але зараз панночці Майєр-Ландрут таки належать її «15 хвилин слави». На хвилі якої Штефан Рааб уже запропонував, щоб Лєна захищала честь Німеччини на «Євробаченні» й наступного року. «А хто ще?» - риторично запитує продюсер у відповідь на сумніви щодо доцільності такого кроку. І відповіді на це запитання поки що й справді немає.

Пристойна пропозиція:

Наступного дня після тріумфу Лєни в Осло подав у відставку президент Німеччини Хорст Келер. Тепер усі німецькі інтернет-форуми й навіть друкована преса переповнені жартівливими (а для когось, може, й не дуже) пропозиціями призначити новим главою держави 19-річну панночку Майєр-Ландрут.

«Ой, та що ви, ну яке президентство? Це така серйозна справа, а мені зараз ніколи... Хоча потім, може, про це й подумаю», - сміючись, коментує цю ініціативу Лєна.

Олександр Шиманський, газета «Україна молода»

Фото - «Україна молода»