Оскільки тема - «кіно гине!» - у всіх у печінках, треба б терміново відбити телеграму в Канни.

«Шановний Михайле Андрійовичу! Скільки можна створювати «умови»? У нас і так усе (майже все) у сфері кіно - просто чудово! Картини (відразу дві) - на найкращому фестивалі планети. Самих фестивалів (уже в Україні) більше, ніж випускається у прокат вітчизняних фільмів: на одну стрічку - на рік чи не десяток кінотусовок! Що там ваші особисті зусилля, якщо другі-треті люди (леді!) в країні прямо грудьми лягають під гусениці кінопроцесу... Тому не вірте лихим язикам. «Усі брешуть!», як сказав би Хаус. Що що, а кіно в Україні, як і раніше, «найважливіше з мистецтв».

«Порятунок» кіно став державною піар-кампанією. «Рятівників» у сто разів більше, ніж потенційних (удачливих) виробників. Відмотаю плівку назад. І згадаю... 29 квітня. 2010 рік. 17.30. Будинок уряду (8-й поверх). Розширене засідання поважної громадськості - форум «рятівників». Обговорюють актуальні проблеми вітчизняного кінобардаку.

Дипломатичний В.Семиноженко тоді хитро-мудро й дуже плавно переходить від заявленої (навіяної «верхами») дилеми дубляжу до більш панорамної (батальної) картини. Яка в нас називається «Знімаємо - останнє!». І цікаві деталі - як для мене (самозаглибленого мовчазного споглядальника) - тоді відкриваються...

А брешуть же, паразити! Ще як брешуть. Особливо коли сурмлять на всіх перехрестях, буцімто немає в країні хороших творчих кадрів - «нікому знімати!». Отож, пани «збрехавши»... Під куполом Кабміну і прозвучало фатальне багатьом відоме. В Україні, це щоб ви не розслаблялися, одночасно чотири (!) вищих навчальних заклади випускають (пестять і плекають) цінні кінокадри. І всі - для рідного кінематографа.

Чотири вузи - оптом. І вроздріб теж. Не хочу кивати у північний бік (скільки в них ВДІК оприходує дарувань за рік)... Проте з чотирьох українських вузів (переважно за держкошти) і виливається в бурхливий потік кіножиття відразу кілька десятків неспокійних бойових кіноодиниць. Що ж, усі вони «затонули» у цьому потоці? На якого дідька нам усі ці «вузи», коли ніхто не в змозі відзвітувати перед суспільством «за випущені кадри», за потрачені кошти. Зрештою - за протерті штани й за пропущені пари.

...Ми то з вами знаємо: рекламна й «мильна» прірви (переважно) і поглинають «молодих спеціалістів». Їх готували «для кіно», а в результаті - «...но».І в цьому підпункті відкривається брехня прямо обурлива. Згадаймо, скільки років годують байками теледілки... Буцім лише у фарватері промислового розвитку телекіно (ТБ-муви та іншої нісенітниці) і з'явиться згодом чудова можливість підняти й кіно справді художнє - прокатне. А кількість ернстовських, опалевських чи приходьковських виробів, можливо, переросте і в якість (високі жанри).

Скільки ще мені чекати цього «дива»? І скільки вечорів коротати в сльозах, щойно побачу (виключно на ретроканалі) достойний рівень акторської майстерності та творчого режисерського підходу... Одразу дрож пробирає - від старовинних, чистих, пронизливих, чесних і талановитих акторських інтонацій... Бо безчесна і бездарна «мура» занурила населення у щовечірню реанімацію. В кінотелевізійну безвихідь. І треба ж було так нагло брехати... З нічого не буде нічого. Кількість у нас поки що лише знищує якість.

* * *

Знову плівка назад. Там само. Тоді ж. Кабмін. Знову заводиться «стародавній патефон»: «Поганий український дубляж, а російський - це нібито демократія...». І тут для нас лише напівправда. Як жертва споживання різноманітної й шкідливої для здоров'я кіномакулатури прямо «перед престолом» і присягаю... Друзі мої, для широкої прокатної індустрії давно не важить ніяка лексика - і навіть людська мова! Ні українська, ні російська. Оскільки в основному ці фільми страшно віддалені від земного смислу, а їх творці переймаються не словом, а виключно візуальним піротехнічним наповненням. Чого ж там, на екрані, не зрозуміти? Навіть без субтитру і якогось гугнявого голосу, що його видає актор театру «Колесо»?

Ви вже там, нагорі, не надто фантазуйте... Є й український дубляж - інколи прямо чудовий (якісний). Причому (чомусь) цей творчий процес частіше збігається саме з легкими й розважальними жанрами - бойовиками або дурилками. Як, наприклад, «Залізна людина-2». Де український мовний потік дивний, як Дніпро погожої днини. А ось (чомусь), коли браво беруться за серйозніші тексти, скажімо за історичні теми (наприклад, картина про Єлизавету І або інші аналогічні стрічки), то цей-таки український дубляж помітно кульгає, як Юродивий у «Борисі Годунові». Вуха в'януть! Смисл фільму руйнується.

А чому? Тому що голосами «панів» говорити не навчаться... А ось рабів і клоунів - це добре виходить! «Панська культура» (мистецтво серйозне, ціннісне й осмислене) у нас здавна в загоні. А блазні та кривляки - вони як родичі, як брати наші менші...Здавалося б, не має виникати заперечень щодо історичного рішення Конституційного суду. Той, як відомо, буквою своєю і печаткою шльопнув: як (і якою мовою) повинні висловлюватися і красуня, і чудовисько на широких вітчизняних екранах... Угамувалися б, скільки можна каламутити цією темою народ! Тема, власне, не так цікава населенню, як комерційним угрупованням. За кожним із яких - свій бізнес-інтерес у зв'язку з дубляжем, а отже - доходом. Популярний український дистриб'ютор з іноземним громадянством Б.Батрух, людина зацікавлена, нам повідомляє: тільки за 2009 рік збори в нашому прокаті зросли на 50%, а глядачів узагалі на 20% побільшало (думаю, тут «Аватар» постарався).

Та ось зводиться - як Командор у «Кам'яному господарі» - на тому ж таки кабмінівському форумі один із заступників міністра культури, Т.Кохан. І перед очами ясними віце-прем'єра мужньо викладає... Буцімто давні «бойові» постанови Мінкульту про дубляж (про неможливість видачі ліцензій без відповідної мови) як наче й не легітимні, оскільки суперечать духу, букві, комі й навіть тире - і Конституційного суду, і самої Конституції...

Це кіно чи цирк? Кохан, який працював і з попереднім міністром, знав же, мабуть, про «злісні» й «антиконституційні» відхилення у цій сфері... І тихо сидів... Наче й не брехав, просто не базікав, погоджуючись із «віроломною політикою» В.Вовкуна та його асистентів? Тепер у цій справі взагалі багато каламутного. «Кто был охотник? Кто добыча? Все дьявольски наоборот».

* * *

На продовження теми. «За власним бажанням», гримнувши дверми, пішла з Мінкульту з посади голови Держслужби кінематографії 59-річна Г.Чміль, ніжно мною цінована (за підтримку «поезії» у кіно). Мотивація: «не хочу плазувати перед ворогами української мови в кінопрокаті»...

Проте мученицький образ «дисидентки» і «жертви режиму Януковича» чогось не ліпиться... Як виконувалося в куплеті Миколи Трофимова (у фільмі «Тютюновий капітан»): «Все красавицы тоже... немно-о-ожечко лгут...» По-перше, «дисиденток» на жирні посади так просто не призначають. А Чміль тут-таки й отримала подарунок - трон повелительки Національного центру імені Довженка, де теж - грошове дно (на основі, скажімо, копіювальних технологій). По-друге, навіть пам'ятаючи про важливу держпідтримку Кіри Муратової, не можна не визнати політику колишнього міністерського «програмування» абсолютно провальною... Коли бездарні сценарії заполонили мало не всі рядки виробничих планів. Коли жбурляли на вітер навіть мізерні держкошти на прогнозовано провальні «пеплуми» на кшталт «Богдана Хмельницького». І коли не було навіть спроби адекватної кінокалькуляції, яка б дозволила заздалегідь підготувати хай не видатний, проте хоча б легкотравний проект - на основі екранізації вітчизняної класики, на напрацюваннях міжнародних корпоративних угод...  «Все красавицы - тоже...»

* * *

Серце красунь, як відомо, «склонно». До кінематографа. Вивчаю депеші про витівки «наших у Каннах»... І вже моє цинічне серце мліє з радості за рідну «велику» кінокраїну. Одна з найкращих її представниць, пані Айвазова («моя кохана дружина Аліночка» - як промовляє веселий мер) уже другий рік поспіль гордо інтегрується у світову кіноіндустрію, тусуючись то з Шерон Стоун, то з іншими селебрітіс... До яких сам тільки «вхід» коштує кілька сотень тисяч зелених... Ось вони, наші проплакані кінобюджети, всі наші грошики! А все брешете, що коштів бракує...

Ще одна прекрасна - вже не перша - леді танцює днями «канкани» в Каннах виключно під музику спонсора, успішного виробника горілки... Хмільно так! Весело! Нема щоб у того ж таки спонсора випросити якусь копійку - на виробництво, на дебют для випускника (бодай одного з усіх чотирьох наших кіновузів)... А на нахабний щорічний фестивальний самопіар, на ці танці під каннськими зірками - завалися: тут бюджетів вистачає надовго. Деяких бюджетів у нас також може забракнути, скажімо на дитячу клініку... яку під тим-таки патронатом, очевидно, побудують тільки тоді, коли... Україна випередить Голлівуд за касовими зборами...

...І ось ще - все-таки брешуть, буцім в Одесі місцева студія перетворюється на труп. У такому разі чорною комедією видасться й новітній, недавно заявлений фестиваль. Його гордо зобов'язалася патронувати ще одна прекрасна - поки що не перша - леді... Вікторія Тігіпко (дружина віце-прем'єра). Справді, гарна жінка. Стала б вона акторкою кіно - та з таким пронизливим поглядом - із великим успіхом могла б зіграти навіть Міледі в «Трьох мушкетерах». Але тепер вона грає президента... дивного фестивалю... Неначе на руїнах одеської кінопромисловості. Якій - поки що - не заїжджені ретроспективи Фелліні потрібні, а серйозна державна підтримка. Щоб цю студію післязавтра з молотка не пустили. Проте припускаю, як прекрасній леді хтось на вушко нашептав: «Уже післязавтра можете стати... і першою... І саме час гучніше заявити про себе... Спочатку хоча б у кіно... А там будемо бачити...»

* * *

Ось так і шепчуть по закутках, так і брешуть по кущах - поки розкладаю цей пасьянс, усі ці цифри. У Росії на кіно виділяється в рік 250 млн. дол. У Польщі - 46 млн. євро. І в Україні - близько 3 млн. дол. (або ж 24 млн. грн., як зараз, із бюджету). ...І більше цим кіномучителям (переконаний) не варто давати ані копійки!

Брешуть же, що «гине кіно»... Якщо пристосувалися знімати «за чужі», а потім навіть на престижні фестивалі пробиратися (винахідники такі). Брешуть, що «немає грошей!», а гроші щодня перетворюються на мильну піну, в тусу, у піар-технології. У те, що страшно далеке від кіно... Про яке, до речі, і я сказав не всю гірку правду...

Олег Вергеліс, «Дзеркало тижня»

Ілюстрація -  «Дзеркало тижня»