До реклами я ставлюся спокійно. Відносно, звісно. Інколи вона буває смішна, інколи - дратівливо нав'язлива, особливо коли багатократно й надовго перериває хороший фільм. Як і для більшості потенційних покупців, для мене реклама - це насамперед інформація про товар або послугу, яку треба сприймати зі скепсисом, пропускаючи крізь густе сито власних потреб та можливостей, щоб не впійматися на гачок витончених маркетологів, які щосили намагаються переконати мене в «модності» чи «корис­ності» чогось, абсолютно мені не потрібного.

Я ставлю блоки на вікна, що спливають на інтернет-сайтах, користуюся фільтрами антиспам і викидаю пачки рекламних буклетів із поштової скриньки, навіть не відкриваючи їх. Я взагалі дівчина прагматична, давно засвоїла банальну істину про безплатний сир із мишоловки. Тому й не граюсь у всілякі теле- та інші ігри на кшталт зроби те-то й те, відправ SMS і в результаті абсолютно безплатно отримаєш... добре, якщо просто дірку від бублика. Моїй бабусі, наприклад, три телефонні спроби повідати телесвітові правильне слово обійшлися одного разу у 120 грн., що для якоїсь самотньої старенької, з огляду на мізерні пенсії, цілком могло б стати катастрофою...

Я помірковано консервативна у власних уподобаннях. І хай вибачать мені любителі змінювати у своїх телефонах «нудні» гудки на «веселенькі» мелодії, я, наприклад, вважаю це виявом поганого смаку. Ось ви ж не любите, коли водій маршрутки фактично примушує вас слухати ненависний вам шансон, що його він палко любить. Із гудками в телефоні, на мою думку, те ж саме. Як на мене, то нехай вони будуть нудними, але нейтральними. Крім того, а як дотримуватися етикету? Як відлічити славнозвісних три-п'ять гудків, слухаючи який-небудь «Владимирский централ»?

І ось при такому ставленні до питання отримую я днями від мого оператора мобільного зв'язку службове повідомлення. Зазвичай різні рекламні SMS видаляю не читаючи. Але цьо­го разу із заголовка було незрозуміло, що пропонується, тому я необачно відкрила повідомлення. Відразу ж почалося завантаження, зупинити яке виявилося неможливо. А через хвилину надійшло повідомлення, що послуга завантажена і протягом 24 годин, відвідавши такий-то сайт, я можу вибрати мелодію, яку буде встановлено в телефоні як гудки. Гаразд, думаю, жодних сайтів я відвідувати не збираюся. Але наступного дня вдосвіта знову отримую повідомлення, що, мовляв, цієї ночі я купила «мелодію [Tonight] вартістю 9.00 грн. Термін дії мелодії - 30 днів».

Із жахом телефоную сама собі й замість звичних гудків чую якесь Tonight. Набираю оператора. «Ви можете відмовитися від послуги, пославши на такий-то номер повідомлення зі словом «off», - чемно відповідає мені дівчина. «Як же так? - запитую. - Я не відвідувала зазначеного сайта й не вибирала жодної мелодії». - «Зателе­фонуйте консультантові з фінансових послуг». Позбув­шись ненависної мелодії замість гудків, я заспокоїлася й телефонувати нікуди не стала.

Фінансові збитки, яких я зазнала, звісно, дріб'язок. Але сам прецедент завдає мені моральної шкоди. Кому ж сподобається на рівному місці стати лохом?

Здається, ні для кого не секрет, що з початком кризи реклама стала агресивнішою. Ніколи доти власники численних дисконтних карт усіляких магазинів не отримували такої кількості SMS про всі можливі й неможливі акції і знижки, які, до речі, ніколи так масово й не розпочиналися в літню пору раніше кінця червня. Зрозуміло, що порятунок потопаючих - клопіт самих потопаючих. Але інформування потенційного покупця - це одне. І зовсім інше, коли тобі, по суті, не залишають вибору - стати чи не стати жертвою. Криза не вічна, а підмочену репутацію висушити потім буде непросто.

Фото: «Дзеркало тижня»

Алла Котляр, «Дзеркало тижня»