Друга частина Залюдненого острова під назвою Сутичка вийшла на екрани України 23 квітня. За перші вихідні у Росії фільм зібрав 3 млн. 880 тисяч доларів.  Показники першого уїк-енду, за якими прийнято прогнозувати касовий успіх фільму у світі, свідчать про непросту ситуацію довкола екранізації роману братів Стругацьких.

Менше слів, більше війни

Сутичка на широких екранах йде під слоганом На чиєму ти боці?, а суть рекламної кампанії полягає у підкресленні відмінностей між двома частинами дилогії. Автори стрічки, а також усі причетні до її промоції, особливо закликають йти на фільм тих, хто не читав Стругацьких і не бачив першу частину. 

Головний герой Максим Каммерер вирушає на пошуки союзників у боротьбі проти Невідомих Отців та башт-випромінювачів. Тепер він не просто випадковий гість на планеті Саракш, а людина, відповідальна за майбутнє ураженого радіацією та голодом суспільства. Щоправда, головний герой наскільки переконаний у своїй правоті, що готовий ощасливити людей радикальними методами, з чим не може погодитися Мандрівник - агент з планети Земля, який давно розробляє власну схему звільнення мешканців Саракшу від зла.

Обидві частини фільмувалися за один знімальний період, тому радикально нових технічних рішень у другій стрічці небагато (окрім кольорокорекції, яку робили кілька разів для більш яскравої картинки). Пустелею мчить той самий рожевий танк, який став чи не головним об'єктом жартів та своєрідним символом Острова у відгуках глядачів, кадр так само дає відчуття дежавю (режисер наполягає, що всі впізнавані образи і локації слід розуміти як шанобливі цитати з улюбленого кінематографу).

Зміни відбулися на рівні темпоритму: в Сутичці події розгортаються стрімко, камера вихоплює переважно крупні плани об'єктів, мотивація і лінія поведінки героїв губляться під натиском масштабних батальних сцен і навіть атомного вибуху. На цьому святі мілітаризму і тотальної мобілізації можна виокремити кілька повноцінних діалогів - між Радою і Розумником, а також між Максимом і принцом мутантів. Решта розмов перетворюється на крик на тлі неймовірного гуркоту і вибухів.

Назустріч глядачеві       

Знімальна команда Острова кінець минулого року присвятила надзвичайно активній промоції фільму у соціальних мережах, однак у зв'язку з економічною кризою і падінням курсів рубля і гривні прибутки від фантастичної стрічки виявилися не настільки високими, як очікувалося - близько 700 млн рублів (30 млн доларів, хоча до початку кризи планувалося отримати удвічі більше).

Напередодні прем'єри другої частини творці фільму вирішили нарешті відволікти увагу публіки від кошторису зйомок й акцентувати її на унікальності стрічки у контексті сучасного російського кіно.

Продюсер Олександр Роднянський на київській зустрічі з пресою зазначив: «У нас із 70-х років фільми у жанрі фантастики не знімалися. Звісно, я не беру до уваги велике авторське кіно. А фільмів, розрахованих на масового глядача, так званого мейнстріму, у нас і в Європі з того часу не було. На сьогодні ми лідери прокату в країнах СНД, але орієнтуємося на довге життя фільму. Нас не засмутить, якщо фільм окупиться не одразу, а за 5 років». 

Ключові постаті знімальної команди Залюдненого острова прибули до Києва відчутно стомленими. Втім, після кількох гострих запитань на прес-конференції вони вловили настрій аудиторії і знову повернулися до чітко вибудуваної стратегії позиціонування стрічки. Власне, ця стратегія стала чимось на зразок самодостатньої, третьої частини Острова.

Інтернет не підкачав?

На фінальному етапі роботи над стрічкою Федір Бондарчук (або ФСБ, як часто люблять скорочувати ім'я режисера у російських ЗМІ) зробив ставку на соціальні мережі. Справді, 76% користувачів LiveJournal - віком від 18 до 30 років, тобто найбільш активні відвідувачі кінотеатрів та люди, які сприяють поширенню інформації про фільм в інтернеті, беруть активну участь в дискусіях про стрічку на форумах і блогах, виводячи обговорення в десятку найпопулярніших тем у пошуковиках.

Згідно з дослідженнями TNS , станом на березень 2009 року кількість російськомовних блогів у мережі сягнула 7,5 мільйона, що удвічі більше, ніж минулого року.  Найбільш відвідуваний в кириличному сегменті блогохостинг - LiveJournal.com, його місячна аудиторія становить 8,7 млн осіб.

Орієнтуючись на особливість блогосфери, де користувачі вважають за потрібне обов'язково висловитися з приводу побаченого і прочитаного, Федір Бондарчук організував спеціальні закриті покази для «тисячників» та кінокритиків, які ведуть блоги на різних популярних ресурсах. Вперше в російській кіноіндустрії була застосована не пряма рекламна кампанія, а мережевий, «форумний» метод. 

Це чудово спрацювало першого разу, тож вдруге показ для жж-користувачів відбувався у ще більших масштабах і на конкурсній основі. Молодь, яка відвідала допрем'єрний показ другої частини Острова, отримала спеціальні флешки з фірмовим логотипом та диски. Блогерські відгуки після перегляду стрічки коливалися між «чудово» та «геніально», що принципово відрізнялося від позиції кінокритиків, які оцінили художні якості фільму досить прохолодно.

Олександр Роднянський бачить в інтернет-просторі не лише поле для комерційного успіху кіноіндустрії (наприклад, угода з ресурсом Mail.ru, яка надає можливість зареєстрованим користувачам дивитися другу частину дилогії он-лайн), але й загальний принцип розвитку майбутніх медіа. Як прогнозує Роднянський, особливо цьому сприятиме економічна криза, адже з'явиться нове покоління режисерів-експериментаторів, яке зможе знайти свою аудиторію саме в мережі, викладаючи там свої короткометражки, зняті на звичайний мобільний телефон.

«Минули радянські часи, коли телебачення виступало в ролі «великого брата», потім у 90-ті роки - майданчика для суперечок. Пізніше ми потрапили на ринок 2000-х з його споживацтвом, але вже зараз формується новий принцип цифрового телебачення. Глядач сам визначатиме набір програм, як зараз відбувається в інтернеті гуртування довкола спільних тем та інтересів. Не буде „телебачення для всіх". Через десять років існуватиме окремий канал Фізика низьких температур, Ядерна фізика і так далі», - говорить Роднянський.

Незважаючи на підкреслену симпатію до інтернету як «останнього прихистку демократії в Росії», Федір Бондарчук як ніхто відчув комерційну загрозу з боку мережі і примарність перспективи керувати  нею. За словами режисера, за перші три дні прокату першої частини дилогії було зафіксовано 1 300 000 скачувань з інтернету, що суттєво вплинуло на фінансовий успіх стрічки. За перші два тижні показу Острова було закрито 3 000 сайтів, які поширювали нелегальні копії картини. Як запевняють творці фільму, цього разу для боротьби з піратством буде залучено спеціальну команду з Лос-Анджелеса, яка відстежуватиме подібні випадки. За іншими даними, піратський матеріал відловлюватиме система Licenzero.ru.

Стратегія пояснення  

Видається дещо дивною стратегія, коли стрічку у незавершеному вигляді, «з монтажного столу», почали демонструвати журналістам і критикам, щоб отримати відгуки і мати змогу зробити зміни на момент офіційного виходу фільму у світ. Водночас автори дилогії на зустрічах із глядачами пояснювали, що критика - необ'єктивна, адже аудиторія бачила сирий матеріал. Загалом на кожну претензію глядачів режисер розповідав, наскільки важко було зробити той чи інший епізод, а продюсер - наскільки невдячною може бути аудиторія, яка критикує титанічну працю команди. На цьому тлі Сутичкою можна було би назвати радше дискусії творців фільму з глядачами, а не другу частину стрічки.

Олександр Роднянський, президент компанії СТС Медіа та продюсер картини, взяв на себе інтелектуальний та виправдувальний супровід екранного продукту. Постійний член журі престижних європейських кінофестивалів, один з власників російського кінофестивалю Кінотавр, людина виняткової освіченості, Роднянський доклав усіх зусиль, щоби послідовно спростувати кожен закид на адресу Залюдненого острова. 

У чоловічому глянцевому журналі GQ з'явилася серія авторських колонок, у яких Роднянський аналізує блогосферу та її реакцію на Залюднений острів, навіть пояснює, чому режисер Бондарчук став лояльним до російської влади. На думку Роднянського, ставлення інтернет-користувачів до масштабних і високобюджетних фільмів сучасної Росії багато в чому несправедливе і свідчить про комплекс провінційності. «Вибачте, але Острів - серйозний, авторський, змістовний фільм», - переконує продюсер.

З іншого боку, Роднянський просуває ідею Залюдненого острова як приклад «розумного продюсування», тобто підтримки фільму, який звертається до сучасного глядача доступною кіномовою. Мовляв, поєднання авторського глибокого кіно з видовищним жанром «екшн» й касовими зборами цілком можливе, і посилається на фільми Олдбой Пак Чхан Ука чи Темний лицар Крістофера Нолана.

Втім, після низки гучних презентацій Роднянський дедалі стриманіше змальовує перспективи видовищного кіно в Росії у найближчому майбутньому: за його словами, у зв'язку з економічною кризою фінансування великого кіно з приватних джерел різко скоротиться, визначальне слово залишиться за державними органами Росії. Зважаючи на цей факт, лояльність Бондарчука до влади і його вступ до партії Єдина Росія - завбачливий режисерський крок.

Олексій Серебряков, один з найбільш яскравих акторів стрічки, який зіграв роль Мандрівника, сумнівається в тому, що Залюднений острів коректно називати авторським кіно. В інтерв'ю виданню Известия він розповів, що від самого початку не поділяв захоплення продюсерів і режисера сценарним матеріалом подружжя Дяченків. За словами Серєбрякова, знімальна команда отримала від нього сорок сторінок зауважень і запитань щодо логіки сюжетної лінії та характерів, однак до них ніхто не прислухався. Відтак другий фільм, на його думку, вийшов «чистим атракціоном», без особливого смислового наповнення.

Для Роднянського ж робота над фільмом стала «чоловічим викликом» та втіленням давньої мрії, і свою небайдужість до закидів щодо рожевих танків та прямих запозичень з Голлівуда продюсер пояснює особистими мотивами. Інакше, ніж через пристрасть до кінематографа, нема чого йти у цю сферу, вважає він. І хоча більшість кіноляпів та дивних сценарних рішень приписується проблемі екранізації літературного твору загалом, слід зауважити, що якби дилогія не мала скільки очевидних художніх прогалин, творцям фільму не довелося б так вигадливо спростовувати зауваження критиків і глядачів.   

Втім, у Залюдненого острова з'явилося достатньо відданих прихильників, які з патріотичних міркувань ходили на кіносеанс по кілька разів, а тепер чекають на вихід ліцензійного DVD, що з'явиться у продажу 21 травня. Молода російська аудиторія давно чекала на нові обличчя, і тепер має свій пантеон красивих богів - Юлію Снігірь, Василя Степанова та Петра Фьодорова. Щоправда, виконавець ролі Максима Каммерера, як і його напарниця по екрану, вирішили поки що утриматися від нових кінопропозицій, а Петро Фьодоров опинився на гребені нової хвилі, виступивши продюсером і виконавцем головної ролі у скандальній стрічці Росія 88. До слова, продюсуванням цієї картини займався і Роднянський, і тут мережевий маркетинг не знадобився: картина побувала на кінофестивалі Берлінале та отримала серйозний розголос у пресі.

Крім надзавдання, яке ставив перед собою Федір Бондарчук - створити образ нового героя - йому вдалося втілити і відпрацювати схему створення російського глядацького кіно у жанрі фантастики, ба навіть - антиутопії. Нехай його життя у зв'язку з економічною кризою стало надто коротким, а якість - дискусійною, але спробу було реалізовано. Навряд чи найближчим часом Росія дозволить собі настільки масштабні проекти. Хіба що за державний рахунок і з метою патріотичного виховання.

Фото: Kinopoisk.Ru

Віра Балдинюк, «Новинар»