У відповідь на матеріал «Спілка письменників: скільки вкрадено?». Друкується без скорочень.

***

Не було сумніву, що після публікації в «Українській правді» мого відкритого листа до президента Віктора Ющенка, першою вдарить з «гівномета» «Україна молода» - друкований орган Михайла Дорошенка із знаменитої Хоружівки, якому БЮТ і Юля Тимошенко застують сонце.

Знав, але ж не думав, що газета, котра в 2004-му друкувала п'ять моїх гострих листів до Кучми на фактичну підтримку Ющенка, опуститься до такого примітивного жанру і стилю у відповіді опонентові. Кепські справи у президента, якщо його захищають в такий спосіб. Та ще й від мене.

Я знав, що і як у 2004-му Медведчук, так і в 2009-му Балога, будуть накривати кумулятивними снарядами не Яворівського-депутата - там я без «ахіллесової п'яти» і захищу своє ім'я, як робив це не раз, а Яворівського-голову НСПУ, бо серед майже двох тисяч «реєстрових» письменників легко знайти кілька сотень незадоволених «своїм місцем у літературі» і дефіцитом слави. Так і сталося.

Мені здавалося, що «психічний зрив» газети не потребує моєї публічної відповіді, занадто очевидна гіпертенденційність і фабрикація звинувачень. Я ніколи не ховався в кущі, тому й звик до жорстокості опонентів. Оскільки й шанована мною «УП» взяла участь в «операції» - готовий дещо пояснити.

Я головую у Спілці сім з половиною років. На попередньому з'їзді делегатам-письменникам було роздано брошуру з детальним звітом про майно Спілки та її фінансово-економічний стан.

Ревізійна комісія не виявила жодного суттєвого порушення. Доповідь секретаря з економічних питань Крима була схвалена з'їздом без зауважень.

Я працюю на громадських засадах. Мене майже одноголосно обрали на другий термін. Я знаю, що тема спілчанського майна в сучасних ринкових умовах є «найпровакабельнішою», тому увів норму, що секретар з економічних питань двічі на рік звітує про економічну діяльність Спілки на пленумах та на сторінках «Літературної України».

Письменники підтвердять: такого не було ніколи раніше. Отож, відповім на на деякі звинувачення.

Перше. Я очолив Спілку, коли вона мала 1,5 мільйонний борг, і була на грані фактичного фінансового банкрутства. Будинки творчості в Ялті, Одесі, Коктебелі вже було в податковій заставі, було й рішення суду про його розпродаж.

За борги вже було віддано унікальний елітний корпус із парком у Ялті, не всі БТ юридично оформлені власністю Спілки, у цьому хаосі території БТ на берегах Чорного моря захоплювались місцевими «хапунами» та самоселами.

Всі Будинки творчості потребували капітальних ремонтів. Це, до речі, не докір моєму попереднику Юрію Мушкетику. Він робив усе можливе. Не маємо права кидати на нього найменшу тінь. Просто ніхто не вмів займатися цим у Спілці.

Численні претенденти на «письменницьку папаху» потирали руки: ну-ну, Яворівський, очолив похоронну команду Спілки; сам капітулює, або через рік «сколупнем»...

Я не ідеалізую сьогоднішню ситуацію. Підстав для критики достатньо. І помилок багато. Але є й інше. Ми сьогодні не маємо ні копієчки боргів, хоч податки та комунальні платежі зросли в кілька разів. Вся наша колективна власність юридично узаконена.

Одначе, всі спекуляції і вигадки обертаються довкола землі, яку ніби-то має Спілка. Пояснюю: жодного сантиметра землі у своїй власності НСПУ не має. А за діючим законодавством вже й не матиме, бо право на постійне користування землею залишилося тільки за організаціями інвалідів.

Через те продавати землю (а саме про це йдеться в провокаційних публікаціях) ми не можемо. Тому земельні питання не могли розглядатися на Раді. І ніколи не розглядалися. І годі про це теревенити чи «будувати здогади».

Друге. Ще кілька років тому Ялтинський будинок творчості нагадував руїну з подертим дахом і величезними боргами. Нині в Ялті за кошти орендарів завершується євроремонт дев'ятиповерхового БТ. Через два роки термін оренди закінчується, і Спілка повністю розпоряджатиметься БТ.

Більше того, завдяки юристам із БЮТу нам вдалося пройти багато судових процесів і таки відсудити у грошових мішків перший корпус і парк. Тобто, ми не лише нічого не втратили у Ялті, а й повернули раніше втрачене.

Щороку в Ялті (за дуже низьку, як для Ялти, ціну) відпочивають українські та білоруські письменники. Ялтинський будинок творчості перебуває у власності НСПУ.

Правда, право на довгострокову оренду землі і досі не вдається вирвати у міської корумпованої влади. Без хабара навіть нардеп безсилий. Такою є правда.

Третє. БТ «Коктебель». Перебуває у власності Спілки. Потребував капітального ремонту. Старі фінські будиночки вже розсипалися. З 14 га землі, які належали колись БТ на момент 2002-го, коли мене обрано - залишалося лише 7 га, до того ж ця земля нам не належить.

За велику суму ми її орендуємо. Ще в дев'яності роки на місці наших теплиць місцевий олігарх збудував готель. Один, найкращий корпус «купив» колишній директор. На ще один з корпусів зазіхала кримська влада та Росія, мовляв, це був колись дім матері Волошина.

За відсутності очисних споруд Будинок творчості могли кожної хвилини закрити. Частину території (гаражі, технічні споруди, кімнати) окупували самосели з дітьми. Що, викинеш їх на вулицю? Ситуація була просто драматичною. А це ж Крим, де відбувається шалений «дерибан» землі і власності, де шелест грошей заглушує плескіт моря.

Щоб зберегти цей об'єкт за Спілкою - знайшли надійних орендаторів. Щороку маємо прибуток з оренди 848 тисяч гривень. Ми збудували власні очисні споруди, що обійшлися у 300 тисяч гривень.

Відвойовано пляж для письменників, зроблено капітальну перебудову їдальні, письменницького корпусу з номерами на дві кімнати. Всі будиночки на території відремонтовано.

Зараз БТ «Коктебель» готується до нового сезону. Півсотні письменників вже подали заявки. За собівартістю путівки. Жодна із творчих спілок навіть на пострадянському просторі цього не має...

Четверте. Одеса. Колись знаменита дача Ковалевського, у 2002-му була вже мертвою і фактично належала директорові-злодієві, на якого зараз відкрито кримінальну справу. БТ розливав мінеральну воду, варив пельмені на продаж і здавав приміщення «у кишеню».

Письменницький пляж давно забудували котеджами місцеві скоробагатьки. Щороку великий шматок території обвалювався у прибережну прірву. А ще десяток колишніх працівників захопили частину території й побудували там «халабуди». А ще місцева влада поселила в наші приміщення велику групу наркоманів для «реабілітації».

За кожен метр цього «шанхаю» Спілка платила великі податки. БТ починав тонути в боргах, і до нього вже прицінювалися олігархи. Звісно, жоден інвестор не хотів братися за цю руїну.

Наголошую: Спілка незаконно користувалася земельною ділянкою, яка не була оформлена навіть у тимчасову оренду. Навіть у тимчасову! Нам допомогли одеські літератори. Порекомендували Криму дві фірми «Інвестбізнес» та «Пульсар», котрі згодилися придбати частину непотрібних нам, з нульовою балансовою вартістю, господарських будов, що були окуповані колишніми співробітниками БТ, наркоманами, і «бомжами», котрих ми не могли виселити. І землю не могли оформити бодай в оренду. Всі ці проблеми покупці брали на себе.

Найнятий ними експерт, без якого жоден нотар не оформить купівлі-продажу, встановив вартість старих будівель у 38 тисяч 628 тодішніх гривень з ПДВ (саме цю чернетку так охоче друкувала УМ і УП). От якби ми, не дай, Боже, погодилися на цю суму, отоді... я розумію... Ясна річ, що це була не ринкова ціна. Ми на неї ніколи б не зголосилися.

Після кількамісячних переговорів Спілка мала отримати вже в десять разів більше - 360 тисяч гривень. Але і це нас не влаштовувало Наголошую на головному, щоб поставити крапку в інсинуаціях: умови були вигідними для НСПУ - покупець згоджувався сплатити вказану вартість до нашої каси, а найголовніше, що приховують мої опоненти - переказати на наш благодійний «Літературний фонд» спонсорську допомогу в сумі 2,5 мільйонів гривень.

Отже, ми мали отримати вже 2 мільйони 860 тисяч гривень. Землі ми не продавали, бо вона нам не належала. Як її буде оформляти і використовувати покупець - то його проблеми.

Згідно нашого Статуту питання про відчуження майна може вирішити лише з'їзд або Рада НСПУ. Рада прийняла таке рішення, щоб вкласти отримані кошти в ремонт цього БТ. Вказані суми були вчасно перераховані на наші рахунки і цільово використані.

Я нещодавно був у Одесі. Два корпуси і територію БТ після євроремонту не впізнати. Всі номери - типу «люкс», сучасна огорожа, укріплюється берег, викладені плиткою доріжки, відпочинковий майданчик з виглядом на море. Все нашими коштами.

Правда, зараз забракло коштів для остаточної добудови їдальні. Шукаємо вигідного інвестора на умовах наступної оренди. БТ «Одеса» є власністю НСПУ.

П'яте. Трускавець. Письменницький профілакторій. Нещодавно нашими коштами проведено капітальний ремонт. Хто бував там раніше - пам'ятають цю конюшню.

Поїдьте зараз. Це маленький європейських готельчик. Путівка для письменника - за сміховинну, як для Трускавця, ціну.

Сьоме. Ірпінь. Це поруч, поїдьте, подивіться, Розпитайте директора і тих, хто там працює чи щось продано чи відчужено. Земля не у власності, а в користуванні НСПУ. Сам БТ не здатен за таких цін на путівки заробити навіть на земельний податок.

І все ж робимо щороку поточні ремонти, збували новий сучасний корпус, добудовуємо сауну. Земля оформлена актом на постійне користування, але не у власність.

Восьме. Київ. Банкова, 2. Тут усе на очах. Весь будинок НСПУ і флігель перебувають у власності НСПУ. В оренді - чотири кімнати на першому поверсі, відремонтований орендарем флігель та відбудований ще одним орендарем підвал.

«Будинок літератора вже закладено. Готові договори без участі майже двох тисяч письменників! У будь який момент будинок можуть продати, потім перепродати і кінців не знайти». Це цитата з наклепу.

Роз'яснюю для марновірних. Ми своїми коштами зробили ремонт після десятиліть запустіння цього будинку. Перекрито дах, відремонтовано другий поверх. Закуплено нові меблі, комп'ютеризовано всі робочі місця.

Ми здали в оренду тільки чотири кімнати першого поверху на вигідних умовах. Орендар завершує реставраційний ремонт лівого крила, не пошкодивши жодної архітектурної деталі. Це дуже дорогий ремонт. І справно сплачує оренду, розраховану на сім років. Один рік уже зайняв ремонт. Ні, таки зайдіть, подивіться, яку гидотну брехню розповсюджують про цей об'єкт.

За останні двадцять років до «Енею» все рідше і рідше ступала письменницька нога. Безгрошів'я і хвороби старшого покоління, а молодші знаходять інші місця. По кілька разів на рік розривало прогнилу каналізацію, горіли електросистеми. Енеїдівські малюнки точив грибок, і вони посипалися.

Знайшли орендаря - власника реставраційних майстерень. З добрим мистецьким смаком.Він, згідно угоди з НСПУ, поміняв усі старі комунікації, що обійшлося йому в 450 тисяч гривень, зробив капітальний ремонт і облаштував у підвалі мистецький ресторан з картинною галереєю та письменницькою кав'ярнею.

Згідно угоди, у відремонтованому «Енеї» діє принцип: член НСПУ обслуговується ресторанними харчами, але за собівартістю. Може привести і своїх друзів. Криза вдарила по інвестору, кілька місяців ресторан і «Еней» були зачинені. Зараз готуються до відкриття. Зайдіть у травні. Спілка отримує щороку від оренди на Банковій - 1,1 мільйони гривень.

На Банковій, 2 є ще одна велика проблема - відреставрувати будинок зовні. Цього не робилося вже понад 60 років. Одвалюється тиньк і карнизи. Кошторис - біля трьох мільйонів. Нарешті, маємо такі кошти. У червні почнеться реставраційний ремонт.

Восьме. Київ. Приміщення «Українського письменника». За рахунок орендарів, які вже вклали півмільйона гривень, зроблено капітальний ремонт на обох поверхах і в приміщенні самого видавництва.

Вільні кабінети перебувають у, в середньому на три-п'ять років, оренді. Правда, криза жорстоко б'є по орендарях, і вони розривають угоди, або не платять грошей. Але не відчужено жодного метра цього об'єкта. Приміщення на в. Олеся Гончара, 52 належить Спілці повністю. Оренда дає нам щороку 600 тисяч гривень.

Дев'яте. Київ. Письменницька поліклініка. Час відомчих клінік та лікарень уже минає. Навіть успішним підприємствам утримувати їх важко. Колись був фонд, у який з кожної виданої книги відраховувалися значні кошти, за які вона будувалася і утримувалася.

Сьогодні фінансувати півсотні медиків, купувати найнеобхідніші матеріали й ліки, сплачувати податки і комунальні платежі, ремонтувати й оновлювати старе обладнання - де взяти на це кошти?

Перевести її на платні послуги, як зробив Черновецький у міській медицині? То нащо вона письменникам? За гроші сьогодні тебе приймуть будь-де і краще.

До того ж, нею користуються не всі письменники, а тільки маленька частина літніх київських колег з дружинами. І то без «конверта» туди піде тільки дуже наївна людина.

Клініка трималася на продажі лікарняних листів людям з вулиці. Класики прикріплені до Феофанії. Зізнаюся, не раз хотілося повернути її у власність держави і позбутися клопотів. То більше, що велика частина приміщень клініки вже була передана моїми попередниками за мізерну плату на 12 років. Будинок не був зареєстрований в БТІ, себто перебував напівлегальному стані.

Шукали варіанту, як зберегти лікувальний заклад для письменників. Є в Києві потужний медичний центр «Новий зір», власником якого справді є нардеп-бютівець, котрий до цього не раз фінансово і юридично підтримував Спілку.

Велися перемовини і з іншими медичними центрами. Скажімо, з «Борисом». Навіть були проекти угод. У більшості - кабальні.

Найприйнятніші, хоч не ідеальні (запропонуйте ідеальні, мої опоненти!) умови, котрі були в інтересах київських письменників, надавали їм гарантовані і якісні медичні послуги пропонував лише «Новий зір».

Крім цього він брав на себе інші, вкрай важливі для НСПУ зобов'язання. Зрештою, винесли проект реформи на розгляд Президії а потім - Ради. Після бурхливого обговорення було прийнято рішення про наш вступ у новостворюване спільне підприємство «Багатопрофільний лікувально-хірургічний центр».

Наголошую на шулерстві моїх опонентів: поліклініку ніхто не продавав. Про її нібито занижену ціну не могло бути й мови. Вона ж не виставлялася на продаж, а за собівартістю входила, як майновий внесок, у нове спільне підприємство, котре безкоштовно обслуговує письменників.

Природно, що примітивна поліклініка, як юридична особа, мала розчинитися в новій медичній структурі, як співзасновник, який не був до кінця юридично легалізований, тому новостворене нове підприємство провело цю процедуру через рішення суду. Це - в рамках законодавства.

В головній та додаткових угодах педантично виписано наші вимоги: ми входимо в нову сучасну, прибуткову медичну установу приміщенням, балансовою вартістю в 6 мільйонів гривень. Інші учасники - своїм капіталом в таку саму суму.

Більша частина цієї суми вкладається в потреби НСПУ: зовнішня реставрація офісу на Банковій, 2 (це майже 3 мільйони), який розпочнеться у червні цього року. А ще кошти на ремонт Одеського БТ (2 мільйони вже вкладено).

А ще фінансова допомога в проведенні другого міжнародних форуму «Слово без кордонів» у 2008-му році (130 тисяч). І, вперше в історії Спілки: вона має на резервному депозитному рахунку 2,4 мільйони гривень. Рятівний резерв, якщо її спробують «довести до штучного банкрутства». От вам і сума в 7,5 мільйонів!

А до цього ще зроблять капітальний ремонт приміщення поліклініки, закуповують нове медобладнання, обслуговуються безкоштовно члени НСПУ з їх родинами, письменники забезпечуються патронажною службою з обслуговуванням дома, їм безплатно надається мінімальний набір ліків.

Спільне підприємство робить безкоштовно операції на очах письменникам, які цього потребують. До речі, вже їх зроблено біля двадцяти.

Раніше лікарі, котрі працювали в нас по сумісництву, тобто - просто підробляли на письменниках, офіційно отримували по 700-800 гривень платні. Новоутворена структура, на нашу вимогу, підвищила зарплату і зобов'язалася не звільняти жодного лікаря, але оголосила війну хабарництву.

Ми не могли чекати, поки вона повністю збанкрутує, і гончаки Чернівецького за безцінь приберуть її до своїх рук. Прийняли реалістичне за цих умов рішення: медицина в Києві стала платною, а київські письменники мають безкоштовне сучасне, навіть з виїздом на дім, лікування. Плюс безкоштовні операції очей вартістю в чотири-п'ять тисяч.

Московські письменники вже й забули, що в них була знаменита літфондівська клініка. Не змогли її утримувати. Самостійно перепродати приміщення спільне підприємство без згоди НСПУ не зможе.

Десяте. Багато легенд довкола нових дачних ділянок для письменників. Я справді витоптав усі високі пороги, щоб письменники отримали ці ділянки. Про це пішов поголос, і біля сотні письменників подали заяви.

Пані Галина Тарасюк подала заяви аж на дві ділянки відразу і в тому ж листі розтеклася вдячністю мені, що допоміг їй безкоштовно перекрити дах на будинку. Але ні сотки землі ми так і не отримали. Звідси й початок конфлікту пані Тарасюк з керівництвом НСПУ.

Маючи невдоволення чи й підозри, вона могла зажадати пояснень від керівництва Спілки. Це її статутне право. Я знаю, хто і за що «підказав» їй лупити по нібито «бютівській» Спілці аж із президентської висоти.

А й справді, Спілка є самоврядною громадською організацією з колегіальним керівництвом. При чому тут президент? У крайньому випадку, є прокуратура, ревізійні, слідчі органи. Але хто б звернув увагу на очевидний наклеп?

Ні, сценарій був іншим. Донос мав потрапити саме в руки Балоги. А він уже своєю резолюцією мав змусити Генеральну прокуратуру «накопати» щонайменше на кримінальну справу.

Є така резолюція. Підневільна прокуратура копала понад два місяці. Генеральна, Київська міська, Кримська республіканська, Одеська, Львівська, Київська обласна прокуратури. Трусили всі Будинки творчості, допитували всіх директорів, орендарів, перевіряли документи.

На сьогоднішній день жодного звинувачення в порушенні законодавства і нашого Статуту не пред'явлено. І тому Балога почав діяти через тих, хто «готовий посісти»... Це вже було в 2004-му. Тільки в Кучми і Медведчука інші виконавці. Прямолінійніші.

Останнє. Кілька бухгалтерських цифр. НСПУ отримує від здачі в оренду майна близько 3-х мільйонів гривень. З цих прибутків сплачуються всі податки, скажені комунальні послуги, надається фінансова допомога письменникам, перекривається занижена вартість путівок до БТ, оплачуються витрати обласних організацій.

У відбудову і ремонти вкладено близько 10-ти мільйонів. Державна підтримка НСПУ складає 2, 3 мільйони, які йдуть виключно на зарплату апарату в Києві та всіх областях, на проведення шевченківських та інших свят, численних заходів, оплату багатьох премій, підтримку «Літературної України» (250 тисяч).

Згоден, ведення документів, зокрема протоколів у НСПУ - традиційно слабке місце. Не дивно: їх ведуть молоді поети. Коли мені через місяць чи пізніше приносять на підпис протокол секретаріату, Президії чи Ради - я іноді правлю їх, щоб точніше зафіксувати суть рішення, бо несу за нього відповідальність.

Вбачаєте тут кримінал? На мізерну платню професійного чиновника не знайдеш. Кадри часто міняються. Тільки когось звільниш - обов'язково «пропадуть» важливі документи. Протокольна частина доступна кожному секретареві чи співробітнику.

Кілька важливих протоколів справді в такий спосіб зникло. Вони відновлені, і суть їх залишилася тією ж. Це не було таємницею в НСПУ. І до листа президентові це не вважалося фальшуванням.

За 20 років мого опозиційного депутатства опоненти й вороги понавигадували про мене весь «мисливський набір». Не було лише зґвалтування, але «вбивство редактора «Літературної України» Василя Плюща було.

Я не можу і не хочу відповідати на всі провокації і дурощі, але безкарно дозволити «політичне кілерство» «України молодої» Михайла Дорошенка, не маю права. Позов про організований ним наклеп вже передано до суду. Хай доведуть все, що набрехали.

Від свого відкритого листа, який збурив такі пристрасті, не відмовлюся. Вистою. А декому незабаром буде дуже соромно...

P.S. Від УП. Для нас було важливо, щоб пан Яворівський у своїй відповіді спирався на низку запитань, що ми їх порушили у своїй статті.

На частину із них матеріал письменника дійсно відповідає. Зокрема, Яворівський оприлюднює розмір бюджету спілки та структуру витрат, а також подає свій погляд на ситуацію з кожним із конфліктних об'єктів.

Але найгостріші питання залишаються без відповідей. Зокрема пан Яворівський не відповів, чому від членів секретаріату НСПУ приховувалася інформація про втрату спілкою контрольного пакету в «Багатопрофільному лікувально-хірургічному центрі».

Не зрозуміла відповідь щодо продажу Одеського будинку творчості. Яворівський посилається на те, що земельна ділянка під проданими будівлями не відчуджувалась. Однак фактично узбережжя моря потрапило у користування покупця.

«Як її буде оформляти і використовувати покупець - то його проблеми», - зазначає Яворівський і, таким чином, визнає, що ці земельні ділянки дуже легко буде перевести у приватну власність. А Спілка втрачає право на користування нею. Отже, покупець отримує їх за смішні гроші плюс «спонсорські гроші».

І, нарешті, зовсім без відповіді залишилося «профільне» питання «Української правди» - що заважає Спілці письменників відігравати більш активну творчу роль у літературному процесі.

Нам дуже шкода, що пану Яворівському простіше вважати, що критика є «операцією» проти нього особисто, ніж конкретно відповісти на поставлені в нашій публікації питання. Без емоцій, проте з цифрами та документами.

Фото: «Українська правда»

Володимир Яворівський, «Українська правда»