Насамперед викликає суперечки сфера дії Закону. Зокрема це стосується можливості держави визначати порядок використання й розпорядження комунальним майном, закріпленим на балансі районок (парламент не підтримав поправку профільного Комітету щодо вилучення із законопроекту згадування про комунальні ЗМІ). Перед голосуванням частина народних депутатів висловлювалась на підтримку позиції Комітету, а комуністи пропонували майже навпаки - поширити дію мораторію на всі друковані ЗМІ.

 

Дехто пропонував увести мораторій не лише щодо приміщень ЗМІ, а й видавництв.

 У разі реформування (приватизації) комунальних ЗМІ застосування мораторію щодо їх приміщень є логічним. Тільки чи підтримає Верховна Рада реформування комунальних ЗМІ разом із державними, бо теперішні дискусії свідчать про відсутність консенсусу з відповідного питання.

 

Проте насправді це тільки вершина айсберга. Більшість районних газет – це «гібриди», засновниками яких виступають державні органи та органи місцевого самоврядування, а почасти ще й трудові колективи на додачу. Така газета може значитися як комунальне видання, але її приміщення може бути державною власністю, наданою в господарське відання редакції. Тому треба визнати правильним рішення парламенту, який не підтримав позицію Комітету щодо виключення з тексту згадування про комунальні ЗМІ, бо в разі ухвалення такої поправки могла виникнути нерозбериха з приводу того, на приміщення яких ЗМІ мораторій поширюється, а яких ні.

 

Але парламентарі не задовольнилися ухваленням одного Закону. 3 лютого народним депутатом В.Уколовим було внесено проект закону «Про мораторій на відчуження приміщень і майна редакцій засобів масової інформації, засновниками яких є трудові колективи».

 

При голосуванні Закону «Про мораторій на відчуження приміщень редакцій державних і комунальних ЗМІ» дійсно пролунала пропозиція захистити приміщення ЗМІ, заснованих трудовими колективами. Як зазначено в статті 2 проекту закону від 3 лютого мораторій на відчуження приміщень таких ЗМІ вводиться тимчасово, до набрання чинності законом про реформування державних засобів масової інформації. Як бачимо, і в цьому проекті сфера його майбутньої дії (тобто дії мораторію) не досить чітко визначена.

 

Коли розглядати ЗМІ, засновниками яких є виключно їхні трудові колективи, то такі ЗМІ реформування не потребують. Вони не є ні державними, ані комунальними, тому закон про реформування державних і комунальних ЗМІ їх не стосуватиметься.

 

Мораторій, запропонований у другому проекті (від 3 лютого) практично виключить відповідні приміщення з цивільного обороту, але це не спосіб вирішення проблеми рейдерства,  про яку згадувалося в парламенті при прийнятті першого законопроекту (а тепер уже Закону про мораторій). Аналогічно можна заборонити відчуження житла його власниками – фізичними особами, оскільки багато шахраїв видурюють квартири у пенсіонерів, але це вже часткове скасування одного з трьох елементів права власності.

 

Нормальна реакція влади на шахрайське заволодіння нерухомістю – активізація правоохоронних органів. Верховна Рада вправі звернути на проблему увагу Генерального прокурора, а при його неефективній роботі прийняти кадрові рішення.

Якщо ж у пана Уколова було бажання захистити приміщення тих ЗМІ, в яких співзасновниками трудові колективи виступають лише поряд із якимось органом влади чи місцевого самоврядування, то для цього не було необхідності писати новий проект закону, який майже в усьому дублює Закон про мораторій, прийнятий 15 січня 2009 р. Необхідно було запропонувати поправки до Закону від 15 січня, аби чітко визначити на які види ЗМІ цей Закон поширюється, що й без того варто би зробити.

 

Але повернімося до підписаного Президентом Закону. Окреме питання – чому з його тексту зникло слово «друкованих». Закон визначає закінчення дії мораторію прийняттям закону «про реформування державних та комунальних засобів масової інформації», хоча в найпершій редакції його проекту ще від грудня 2006 р. була фраза «державних та комунальних друкованих засобів масової інформації». Це знов таки робить сферу дії Закону все менш визначеною. В назві Закону згадується про «редакції» ЗМІ, що може вказувати на стосунок Закону лише до друкованих медіа, але редакції можуть бути і в державних або комунальних телерадіоорганізацій. Законодавче визначення терміну «редакція» відсутнє.

 

Все вказує на те, що народним депутатам потрібно більш детально виписувати законопроекти: як стосовно їх термінології, так і стосовно сфери їх дії. Надто вже нашвидкуруч «збитими» виглядають тексти законопроектів про мораторій на відчуження приміщень, як схвалений ВР, так і щойно поданий на розгляд.

Наразі варто нагадати, що в Кабінету Міністрів залишилося всього близько місяця на те, щоб внести на розгляд Верховної Ради України законопроект про реформування державних та комунальних засобів масової інформації.