Олександр Черевко, за фахом і практичним досвідом фінансист (він кандидат економічних наук, тривалий час обіймав керівні посади в банківських установах, в тому числі – начальника черкаського обласного управління Нацбанку), став головою Черкаської обласної державної адміністрації у 2004 році, після відомих політичних подій, під час яких він очолював регіональний виборчий штаб Віктора Ющенка.

 

Перші кроки на ниві державного управління не були простими у стосунках із медіа, але, як стверджує голова обласної організації НСЖУ Сергій Томіленко,очільник області вибудував систему «влада-ЗМІ» на основі прозорих, прагматичних принципів.

 

 

- Свою роботу на посаді, яку займаю, будую в рамках відповідних обов’язків і реалізації програми Президента України. В цих рамках, безперечно, передбачене й інформування населення про діяльність і плани влади, вивчення суспільних настроїв, вплив на ці настрої з метою здійснення державної політики. Соціологічні дослідження, які ми періодично проводимо, свідчать: найефективніше ці завдання можна реалізувати саме через засоби масової інформації, тому що у більшості випадків влада сьогодні співпрацює з суспільством в умовах відсутності механізмів впливу, які були б прописані законодавчо.

 

А задля розвитку держави, досягнення суспільно вагомої мети, реалізації національної ідеї дуже багато треба працювати на теренах свідомості, моралі, пошуку взаємопорозуміння влади і населення.

 

Будь-який проект влади здійснюється для народу і разом з народом, і ніяким тиском, ніяким наказом неможливо примусити людей щиро підтримувати владні ініціативи, працювати над їх реалізацією. Тільки через свою моральну позицію і якщо про це адекватно проінформовано через засоби масової інформації владні інституції можуть впливати на суспільні настрої.

Ось, наприклад, подивимося відповідь на запитання «Головне джерело інформації про діяльність державної адміністрації» (Олександр Черевко відкриває папку): телебачення місцевих каналів – 65%, випуски новин по радіоканалах – 15%, солідне місце – і за місцевими друкованими ЗМІ.

 

Як бачимо, головний канал інформації – це медіа. Ми не можемо не зважати і на такі дані соціології, як довіра населення: телебаченню довіряють 49%, газетам – 28, радіо – 20, знайомим, родичам – 16, інтернету – 5, чуткам – 3, начальству – 2, не довіряють нікому – 30%. Це найсвіжіші дані. І не враховувати їх у своїй діяльності було б серйозною помилкою.

 

Можливо, хтось скаже, що влада хоче комусь сподобатись, здійснюючи проекти на телебаченні. Але, повірте, перш, ніж піти на ТБ, я вивчаю ситуацію, варіанти того, як треба діяти, щоб донести до глядачів програмні засади Президента, завдання уряду, власні завдання ОДА. І лише потім озвучую свої висновки та думки. Обласна державна адміністрація має 9 пріоритетів, які реалізуються.

 

І я про них чотири роки розповідаю людям, щоб знаходити однодумців і підтримку. І, вважаю, саме тому Черкаська область по більшості соціально-економічних показників займає перші місця у державі.

 

 

-Так, так. Безперечно.

 

 

- Будь-яку справу треба знати, вміти, відчувати, знаходити аргументи. До реалізації будь-якого проекту треба бути готовим і, перш за все, передбачати його наслідки, реакцію суспільства. Тому вже з перших кроків на цій посаді я широко використовував соціологію. Наприклад, яким люди хочуть бачити губернатора? Або якими повинні бути основні напрямки діяльності голови ОДА? Перше – безробіття.

 

Друге – боротьба із зростанням цін. Третє – низька якість товарів і послуг. І так далі. Виходячи з цього, соціологічні опитування визначають оцінку роботи діючого губернатора, очікування людей щодо того, яким би вони хотіли його бачити. І не тільки очільника ОДА. Соціологічні методи оцінки ми широко застосовуємо в кадровій політиці.

 

 

- Така небезпека, звичайно, існує. Але ж спочатку ЗМІ – інструмент інформування про діяльність влади, а вже потім – впливу. Інформування - не оспівування, ЗМІ повинні змальовувати реальну картину результатів діяльності (чи бездіяльності) влади. Так, будь-який посадовець може давати широкі обіцянки,але ж за них рано чи пізно доведеться відповідати, отже він повинен бути прагматиком, все прорахувати. “Хороша дружба – точний розрахунок». Тому краще демонструвати чесну політику.

 

Звичайно, абсолютно довіряти рейтингам і соцопитуванням не варто. Хоча б тому, що, на жаль, і   соціологія у нас не завжди об‘єктивна. От, наприклад, в лютому Кабмін, посилаючись на свій моніторинг, піддав нашу область різкій критиці, а Секретаріат Президента, який, виявляється, теж робив такий моніторинг, визначив, що у мене найвищий рейтинг. Тому ми дивимось на ситуацію в області, в районах і містах Черкащини не з точки зору популізму, а з точки зору практичної роботи. Наприклад, вагомий показник – звернення громадян регіону до вищих інстанцій.

 

Сьогодні з нашої області йде найменше звернень. Чому? Тому що, коли я ставав на цю посаду, сказав, що буду давати оцінку тому чи іншому керівникові, виходячи з того, скільки звернень буде йти в ОДА з його району.І бувають випадки, коли у мене йде прийом, а керівники районних адміністрацій приїжджають сюди і тихенько забирають людей з приймальні, обіцяючи розібратись і допомогти, аби тільки не попастись мені на очі.

Важливий інструмент контролю – ЗМІ. Маючи пріоритети розвитку регіону, під них - відповідні програми, ми потребуємо повсякденного і прозорого контролю. Тому співпраця з засобами масової інформації просто необхідна, щоб мати зворотню інформацію.

 

 

- Не завжди, на жаль. Але, по-перше, в більшості випадків ЗМІ подають об‘єктивну картину (реальне висвітлення дій влади: інколи – хороших, інколи – помилкових чи недостатніх), а по-друге, навіть якщо виходить замовна інформація, необхідно розібратися, хто і чому її замовляє, що за цим криється. Я розумію, що є люди, які пропонують медіа замовну інформацію. Що б ти не робив, як то кажуть, «хоч кілка на голові теши», все одно їм потрібно, щоб у ЗМІ йшла критика. Але в будь-якому разі потрібна оперативна і дієва реакція з боку влади на ті чи інші повідомлення ЗМІ.

 

Непросто складалися спочатку у нас взаємини з пресою, можливо, на якихось етапах було навіть і непорозуміння. Але поступово ці непорозуміння вичерпались. На моє переконання, сьогодні у нас склалися ділові стосунки із засобами масової інформації. Преса досить часто порушує такі питання, на які потрібно реагувати. На жаль, підлеглі не завжди керівникові чесно скажуть про якісь прорахунки. Тому, вважаю, робота влади немислима без взаємодії з пресою. Але не можу не сказати і про відповідальність преси за суспільні настрої. Адже можна дуже по-різному описати одні й ті ж події і викликати різну реакцію у читача чи глядача.

 

 

- Це правда, як кажуть, декому краще б закрити рота і повідкривати очі. Заради популізму інколи таке говорять... Але ж і ЗМІ можуть і повинні не просто когось цитувати, а певним чином аналізувати можливу реакцію населення. Ні в якому разі не хочу тиснути на журналістів, але ж навіть просто як мислячий споживач інформпродукту можу висловити і свою думку щодо тематики і настрою публікацій.

 

Сьогодні найактуальніше – економічна, фінансова криза. Та чому ж ЗМІ не пишуть про те, що, незважаючи на кризу, у Черкасах чи не щовечора – фейерверки, що всі ресторани і кафе на новорічні свята зайняті. Про що це свідчить? Хотілося б прочитати аналітичні матеріали на цю тему, на тему відповідальності не тільки влади, а й бізнесу, і суспільства в цілому.

 

 

- Не знаю, ми таких рекомендацій не даємо, хоча, на мій погляд, не завадило б і нашу думку щодо окремих проблем почути. От, наприклад, ми сьогодні отримали офіційне повідомлення про те, що закривається тютюнова фабрика.Яку оцінку ця подія отримає в медіа? На фабриці 490 людей. Але головне, що це 22% нашого бюджету. Або ще болюча тема. Сьогодні ми буквально засипані зерном, отримали рекордний, найвищий за всю історію області врожай. Але кому від цього добре у фінансовому відношенні? Непродумана урядова політика, провальна діяльність (чи бездіяльність) законодавчого органу призвели до того, що Черкащина (і загалом Україна) не знає, куди врожай подіти. І сьогодні конче потрібне правильнее інформування населення, необхідно і через медіа впливати на владу, аби якнайшвидше були прийняті відповідні рішення.

 

- Тут дуже важливо знаходити баланс між суспільною необхідністю і прагненням популярності, високих рейтингів. Я розумію, що не тільки медіа, а й усіх нас спонукає до певних дій гонитва за споживачем. Газети, телеканали прив’язані до фінансових результатів. Якщо писати про фінансову політику, економіку, то це не завжди цікаво. Але якщо на першій сторінці розмістити якусь сенсацію, то газету куплять.

 

Повторюю, треба знаходити баланс. Але я переконаний, що сьогодні треба, аби держава висвітлення своєї діяльності забезпечувала фінансами. Щоб на державному і місцевому рівні передбачалися і реалізовувалися серйозні медіа-програми про основні засади державної політики. Хоча, звичайно, є й певні моральні норми. Наприклад, ми домовилися, щоб на одному телеканалі бігла стрічка з повідомленням про відкриття на Черкащині пам’ятника жертвам Голодомору. А нам … виставляють рахунок.

 

Тому, повторюю, потрібно, по-перше, щоб ЗМІ знаходили баланс між власними комерційними інтересами і суспільно значущими, а по-друге, щоб держава мала інформаційно-державну політику і фінансувала її. Щоб ця політика була більш зрозуміла людям. Зараз забезпечується, в основному, сьогоденний політичний інтерес. А потрібні державні системні речі.

 

Ми маємо сприймати як данність, що ЗМІ живуть комерційними інтересами. Що держава – це комплекс інструментів, методів і заходів по самозбереженню: територія, кордони, валюта тощо… І у суспільстві повинно бути здорове розуміння ДЕРЖАВИ. Не можна так, як зараз, все розписувати за кольорами, треба проводити спільну політику. Задля України.

 

 

- Роздержавлення треба робити, але треба обов’язково, щоб у державних установах виділялися кошти на впровадження державної політики.

 

 

- Звичайно, це не є добре, коли хтось особисто піариться в державних чи комунальних медіа. Це дуже погано. Власне кажучи, треба, щоб держава фінансувала впровадження інформаційної політики, а не якісь особистісні речі.

 

 

- По суті, у всіх конфліктах, які виникали (слава Богу, їх не так багато було), я ставав на захист засобів масової інформації, преси. Оскільки серед засновників районок і райдержадміністрації, то щодо їх голів я робив певні висновки. Як правило, конфлікти були пов’язані з тим, що комусь чогось хотілося, не передбаченого законом або установчими документами. Хоча, в принципі, доля районної преси більше залежить від місцевого самоврядування. Головна проблема – потрібен критичний погляд на розвиток газет.

 

 

- Ну, якщо це центральні газети, то - «Україна молода», «Дзеркало тижня». З регіональних медіа: обов‘язково дивлюсь наше телебачення, читаю газети «Нова доба», «Черкаський край», «Вечірні Черкаси».

 

 

- Ні, звичайно. Але за браком часу я не встигаю з усіма публікаціями знайомитися. Як правило, цим займається прес-служба і надає мені добірку. Якщо дізнаюся, що не показали мені критичні публікації, завжди роблю зауваження. До цього вже звикли і тому намагаються ознайомити мене з різними оцінками і точками зору.

 

 

- Інформування щодо соціально-економічної політики - це є мої обов’язки голови адміністрації.Традиційно проводимо прес-конференції, зустрічі з представниками районних газет, на яких інформуємо про те, що робимо, і які наші наступні програми. Останнім часом, коли загострилась політична і фінансова ситуація, такі зустрічі стали проводити частіше. Не відмовляємо і в інтерв‘ю, виступах на телебаченні.

 

- Під час кризи всі втрачають споживачів. Тому, звичайно, якісь втрати будуть і в медіа. Залишаться сильніші, цікавіші. Безумовно, я стою на позиції збереження комунальної преси: це потрібно для державного розвитку Черкащина – хліборобський край, з своїми традиціями, а я – корінний черкащанин, народився на Звенигородщині. І мені дуже болить, коли непродумана або навіть шкідлива політика центральних органів руйнує наші напрацювання. І дуже важливо, щоб медіа своєчасно це викривали, щоб ці деструктивні спроби завдяки гласності припинялися з самого початку.

 

Наприклад, ми започаткували програму розвитку тваринництва. Пам‘ятаю, кілька років тому «Нова доба» писала на першій сторінці, що на Черкащині залишився «один вид свиней, і то диких». Але вже за два роки ми наростили поголів‘я свиней на 300 тисяч. У 2007 році приходить уряд Віктора Януковича. І що він робить? Відкриває шлях для імпортного м’яса. І після цього ми втрачаємо на кінець 2007 року 60 тисяч поголів’я. І це не єдиний подібний випадок. Особливо боляче, коли з екранів телевізорів чи з газетних шпальт лунають звинувачення на адресу місцевих керівників. Аналогічний приклад з виробництвом цукру. Ми відновили роботу цукрових заводів, і в 2006 році у нас уже їх працювало 12. Але вийшла постанова уряду про фіксовану ціну. І на сьогодні працює лише п’ять заводів. Урожайність впала, заводи зупинились.

 

 

- Це саме те, про що я говорив: державна політика повинна мати відповідне інформаційне забезпечення. Ось сьогодні з радіо «Ера FM» звернулися до мене по телефону. Я хочу сказати про те, що хвилює, що, на мій погляд, найважливіше сьогодні, але журналіст, спитавши про це, відразу забув ці теми і почав про комунальні платежі, хімічну промисловість, виробництво аміаку. Але ж це не є сьогодні надважливим для регіону. Якщо вже запросили людину, щоб вона вам розповіла про те, що, на її погляд, головне, то хоч послухайте. Я переконаний, що Черкащина сьогодні може забезпечити і Україну, і будь-яку країну зерном, м’ясом, цукром. Ось про те, що цьому заважає, і давайте говорити, кричати, щоб відбулися позитивні зміни.

 

- А скажіть, що за конфлікт відбувся у Вас з редакцією газети «Молодь Черкащини»? Про нього багато писалося в інтернеті.

 

- Це були замовні матеріали деяких народних депутатів від БЮТ. Була інформація, що нібито я звільнив журналістів, але я нікого не звільняв. По-перше, у мене немає такого механізму, а, по-друге, вони не змінили свого місця роботи і до сьогодні. Я такої брехні про себе, взагалі, в житті не чув і не бачив. А що було насправді? Точно кажуть: «Як не хочеш собі зла, то нікому не роби добра». Свого часу ця газета мала певні труднощі. І я допоміг засновникам знайти власника. Минув час, і цей власник, проаналізувавши діяльність менеджерів видання, сказав, що вони йому не підходять. Що тут крамольного?

 

 

-Звичайно, ні. Хай тим журналістам, які виконували замовлення, буде соромно. Я прагматик і не вважаю за потрібне витрачати свій час на це. Я вже стикався з такими газетами, які друкували замовну інформацію, яким скидали замовний компромат. І я їм ні словане казав.

І тепер бачу, що журналісти зрозуміли таку мою поведінку і мене. І тому сьогодні з багатьма журналістами ми знайшли взаєморозуміння. Скільки б політик не розказував, оцінюють його по вчинках. А нам вдалося за всі роки дуже багато чого зробити для розвитку Черкащини.

 

Фото: «Журналіст України»