Через небажання вітчизняних політиків приділяти увагу інформаційній сфері імідж України у європейських країнах вибудовується як вкрай негативний. Крім того, наша країна не здатна ефективно протистояти інформаційному тиску на рівні, який був продемонстрований під час «газової війни» в кінці 2008 – на початку 2009 років. Про це йшла мова під час подіумної дискусії «Українсько-російські відносини: інформаційне протистояння», організованої 23 січня в Києві Фондом Конрада Аденауера за підтримки Німецького товариства зовнішньої політики (DGAP) та Академії української преси.

 

Сама дискусія була розділена на два тематичні блоки: «Між ЄС та Російською Федерацією – журналістський погляд на Україну» та «Газовий конфлікт та інформаційна війна – роль засобів масової інформації». При цьому перший блок стосувався не лише безпосередньо іміджу України, а й зачепив в цьому контексті теми російсько-грузинського військового конфлікту та ситуації в Криму.

 

Окрім українських фахівців, під час дискусії виступили також експерти з Німеччини. Так, експерти Центру Східної та Центральної Європи Фонду Роберта Боша та DGAP Юдіт Роте, Бернд Бьотхер та Дана Шульце представили результати моніторингу висвітлення кримської тематики після конфлікту у Грузії (у період з 8 серпня по 15 грудня 2008 року) відповідно у російських, українських та німецьких ЗМІ. Загалом, за результатами моніторингу, значна увага при висвітленні теми Криму у всіх трьох країнах зверталася перш за все на аспекти сучасної геополітичної ситуації та поточні інтереси основних учасників міжнародних відносин, при цьому майже повністю були відсутні звернення до історичних моментів.

 

Роботі українських ЗМІ під час російсько-грузинського конфлікту був присвячений виступ керівника аналітичного напрямку компанії pro.mova Вікторії Бриндзи. У своїй доповіді вона відзначила майже абсолютне домінування російських джерел при висвітленні конфлікту друкованими ЗМІ та «повну ретрансляцію» знову ж таки російської позиції, без необхідних коментарів та висновків, на телебаченні

 

А виконавчий директор Інституту масової інформацій Вікторія Сюмар звернула увагу на проблеми створення міжнародного іміджу України. Серед таких проблем, за її словами, як небажання політиків займатися інформаційною сферою («яка різниця, що про нас там пишуть, головне газ пустити»), так і «хвороби» української журналістики, зокрема безвідповідальність та непрофесіоналізм у міжнародній тематиці. В результаті цього Україна в очах Європи виглядає надзвичайно непривабливо.

 

Не останню роль в цьому також відіграє майже повна відсутність корпунктів західних ЗМІ в Україні. На це звернув увагу під час другої частини дискусії львівський журналіст Юрій Дуркот, відмітивши, що події в Україні у європейських ЗМІ зазвичай висвітлюють працівники або варшавських (друкована преса), або московських (телебачення та радіо) корпунктів.

 

Говорячи про інформаційне протистояння під час «газової війни», учасники другого тематичного блоку зійшлися на думці, що Україна в такому протистоянні виявила себе слабшою за Росію. І Юрій Дуркот, і медіа-аналітик Георгій Почепцов зазначили, що Україна не мала шансів у протистоянні, у якому інша сторона мала набагато більші ресурси, єдність дій і досвід. Водночас директор українського філіалу Інституту країн СНД Володимир Корнілов закликав не розглядати Росію як «інформаційного агресора», навівши на підтвердження своєї позиції ряд моментів з програм українського телебачення (а точніше, 5 каналу), і наголосив на необхідності дотримання стандартів виваженості і неупередженості.

 

У завершальному слові модератор другого блоку дискусії, президент Академії української преси професор Валерій Іванов наголосив на неможливості «відгородитися муром» від сучасного інформаційного простору, та необхідності розвивати власне інформаційне виробництво для виживання у сучасному світі.

 

«Детектор медіа»