Інколи доходить до того, що в Мережі не розуміють або не сприймають звернення «звичайною» мовою. А буває, що людині з «реального життя» важко зрозуміти, чого ж від неї хочуть, під час віртуального спілкування. Часто зі сленгових слів та висловів складається вся фраза і саме тому виникають «труднощі перекладу».

 

Чи не з кожним віталися словом «превед», відрекомендовувались «йа криведко» або розважали надзвичайно змістовними оповідками про Ктулху. І навіть у музику пробралося це явище — по радіо досить часто можна почути танцювальний трек зі словами «Ни единого разрыва!» А як напишеш щось загальновідоме, то неодмінно знайдеться хтось, хто згадає славнозвісний «боян» — знову ж таки, у різних варіантах написання.

 

Ці засоби спілкування дістали назву інтернет-меми. У Вікіпедії їх визначають як «явище спонтанного поширення певної інформації чи фрази, часто беззмістовної, яка спонтанно набула популярності в інтернет-середовищі шляхом розповсюдження в Інтернеті всіма можливими способами (по електронній пошті, в месенджерах, форумах, блогах та ін.), а також ця сама інформація чи фраза».

 

Ніщо не виникає «з нічого». Ці вислови та спосіб спілкування також мають своє походження. Основні їх джерела — «падонківський» сленг (помилки немає, пишеться саме так) і сленг так званих кащенітів.

 

Останні — мережеві провокатори. Їхній рух зародився на ехо-конференціях (це така форма спіл­кування) у мережі Fidonet. Одну з цих конференцій було названо на честь московської психіатричної лікарні №1, яка до 1992 року носила ім’я психіатра Кащенка.

Найчастіше вони діють на форумах: підштовхують користувачів до розмов про те, що не відпо­відає темі (це називається «офтоп»), розпочинають суперечки, які викликають бурхливу емоцій­ну реакцію людей (а отже й відповідні беззмістовні коментарі), але не мають конкретного вирішення. Іноді кащеніти вдають із себе психічно хворих. Намагаються спонукати людей до обурення й написання викличних та дурнуватих повідомлень. При цьому використовують певний сленг, окремі вислови якого переросли в інтернет-меми.

 

Інше джерело походження мемів — мережева субкультура «падонків». У їхньому сленгу багато висловів, які використовуються і в кащенітському. Можна сказати, що один частково є попередником іншого.

 

Спілкування ведеться російською мовою, з рясним вживанням ненормативної лексики та зумисними орфографічними помил­ками. Судячи з інформації, опу­блікованої на деяких сайтах, багатьом «падонкам» близький образ ліричного героя пісень гурту «Ленінград». Вони спілкуються з допомогою сленгу, відомого як «олбанскей йазыг». Назва виникла на славнозвісному сайті LiveJournal.com. Американський користувач запитав російського, якою мовою він пише у себе в щоден­нику, а тоді попросив викорис­товувати англійську, мотивуючи це тим, що сайт — американський. Дискусія невдовзі поповнила­ся численними саркастичними комен­тарями. В одному з них зазначили: мова у щоденнику — албанська.

 

Цікаво, що 1916 року поет і художник-футурист Ілля Зданевич під псевдонімом Ільязд написав п’єсу російською мовою з нав­мисними орфографічними помил­ками, назвавши це «изык албанскай».

 

Такий спосіб спілкування набув шаленого поширення з появою блогів — мережевих щоденників. Звідси типові коментарі на кшталт «аффтар жжот» — у разі вдалого чи цікавого повідомлення, протилежні цьому «убейся апстену» та «выпей йаду». Останнім часом такий сленг переходить і в реальне життя: його часто можна почути в розмовах молоді, він трапляється в рекламі й навіть у заголовках аналітичних статей.

 

Кожен із поширених висловів має свою історію походження. Колись і десь це було вжито вперше, звідкись це підхопили люди. Адже на меми перетворюється те, що так чи інакше не залишило користувачів байдужими.

 

Один із найпопулярніших написів на стінах та інших доступних для загального користування поверхнях — «йа креведко». У велике плавання вислів пішов із сайта bash.org.ru — збірки цитат Рунету, російської частини Інтернету. Популярності набув саме через відсутність змісту.

 

Оригінальна цитата на сайті була така: «DreamMaker: Да…конечно лекция по физике у нашего препода — довольно увлекательное и серьезное мероприятие… Но когда перед тобой на парте красуется надпись: «ЙА КРИВЕТКО!»…» Напис було зроблено на парті московського університету «Станкін». Але, ймо­вірно, фраза виникла ще до того.

 

З часом вислів почав набувати різних значень — якщо його використовують, то, звісно, на позначення чогось. Зокрема коли хочуть збити з пантелику співрозмовника, але не зіпсувати йому настрій. Так можуть висловлювати небажання щось робити, просто демонструвати хороший настрій або визнавати свою необізнаність у чомусь.

 

Згідно з іще однією версією, зазначений мем виник не у Моск­ві, а в Петербурзі. Тільки там це була відповідь на напис на стіні чи парті «Who is Lobstarr?», автором якого вважається однойменний користувач форуму навчального закладу. Його неодноразово звинувачували у вандалізмі, яким хлопець підвищував свою популярність. Йому ж приписали й авторство славнозвісного напису. Після того, як знайшлися свідки, він сам зізнався в цьому.

 

З самого початку фраза звучала й писалася «йа криветко», але потім поширення набув ще більш спотворений варіант — «йа криведко».

 

Загадкове запитання «Як пропатчити KDE2 під FreeBSD?», яке ставили навіть Вікторові Ющен­ку, вперше було зафіксоване на каналі #anime IRC-мережі RusNet. Цим натякнули на те, що на каналі, присвяченому аніме, здебільшого обговорюється не відповідний розділ японської культури, а адміністрування Unix-систем.

 

У мережі часто згадується хтось або щось під назвою Ктул­ху. З самого початку ця істота була персонажем творів Говарда Лавкрафта та деяких із його послідовників — чудовисько, яке може на відстані впливати на людський розум і спить на дні Тихого океану. 2006 року російському президентові Володимиру Путіну поставили запитання: «Как Вы относитесь к пробуждению Ктул­ху?» Це сталося у рамках акції «Запитання Путіну».

 

В Інтернеті, на відміну від літератури, образ Ктулху — позитивний. Прихильники так званого «культу Ктулху» вважають чудовисько лагідним і дружнім. Цікаво, що за популярністю у все­світній мережі персонаж перевершив свого творця. Часто кажуть, що «Ктулху зохаваит фсех» або «Ктулху съел (зохавал) моск», що означає всього-на-всього невідворотність кінця людст­ва.

 

Ще один не менш відомий, але більш скандальний персонаж на прізвище Піпіськін виник внаслідок журналістської неуважності. Працівник сайта lenta.ru випадково виклав невідредагований текст новини про призначення Віктора Зубкова пре­м’єр-міністром Росії. Оскільки писав поспіхом і не пам’ятав пріз­вища нового прем’єра, тимчасово використав «Піпіськін», із наміром під час редагування замінити його справжнім. Але чи то забув, чи то не встиг — і новина пішла в люди невиправлена. За ніч матеріал прочитали тисячі користувачів, яким той Піпіськін сподобався. Віктора Зубкова в Інтернеті почали називати тільки так. Невдовзі було створено десятки присвячених Піпіськіну блогів та сайтів. А ще виник вигаданий персонаж під цим прізвищем, — його пропонують зробити кандидатом на посаду російського президента.

 

«Не было ни единого разрыва!» — верещать у навушниках під танцювальну музику. Діджеї теж не залишилися байдужими до розмови нервового дядька на ім’я Антон Уральський та оператора довідкової служби інтернет-компанії «Стрім». Користувач зателефонував уночі й запитав про розриви сесії. Відповідь оператора не здалася йому вичерпною. Тому за декілька хвилин чоловік почав істерично верещати, крити оператора добірним матом і згадувати про стан свого психічного здоров’я та інтелектуальні здібності співрозмовника. Усі 18 хвилин розмови працівник довідкової служби зберігав повний спо­кій. Спілкування із психованим дядьком було перерване тільки після третього попередження. Якимось дивом запис потрапив у всесвітню мережу, причому той, хто виклав, навіть не видалив осо­бистих даних, які назвав абонент. Звісно, випадок став приводом для численних телефонних приколів з Уральського, а також «фотожаб» — жартів у вигляді фотомонтажу. Проте існує думка, що ця розмо­ва — лише піар-акція «Стріму».

 

Один із найбільш незрозумілих і найменш змістовних мемів — «вротмненоги». Пишеться найчастіше разом. А становить собою переклад англомовних «what the F» чи «F***ing F», які вживалися в гумористичному відео David Blein’s street magic. Так реа­гував персонаж на витівки ілюзіоніста. На «вротмненоги» ці вислови перетворив російський актор Андрій Бочаров. Саме він переклав і виклав на сервісі YouTube другу частину відео про вуличного мага. Нецензурні вислови замінив на так само беззмістовне й емоційно забарвлене «вротмненоги», яке невдовзі стало інтернет-мемом.

 

В англомовній частині Інтернету також небагато водиться людей, котрі у неформальному спілкуванні послуговуються літературною мовою. Основний різновид сленгу — digispeak. Цей уже полягає не у спотворенні слів та навмисних помилках, а в скороченні. Поширився через швидкий розвиток віртуального спілку­вання у чатах, на форумах і програмах обміну швидкими повідомленнями. Для того, щоб швидше писати повідомлення, скорочують найпоширеніші фрази.

 

Ще 1975 року професор Рафа­ель Фінкел зібрав сленгові висло­ви, якими користувалися хакери. До 1990 року колекція поповнилася висловами, що вже ходили в мережах. Багато їх вживаються й тепер. Є навіть словники для перекладу таких скорочень — адже написати лише першими літерами можна будь-що. Найвідоміші вислови digispeak — LOL (laughing out loud — гучно сміюся), ROFL (rolling on the floor laughing — качаюся по підлозі й сміюся), TNX (thanx — дякую), BTW (by the way — до речі) , AFK (away from keyboard — відійшов). До речі, LOL має російськомовний відповідник — мем «ржунимагу». Ці вислови, мабуть, зрозумілі більшості.

 

Але скорочують і складніші вислови. Наприклад такі:

AFAICR (as far as I can remember) — наскільки пам’ятаю;

AFAIK (as far as I know) — наскільки мені відомо;

BBL/BBS (be back lately/short/soon) — скоро повернуся;

BFF (best friends forever) — найкращі друзі назавжди;

BOFH (bastard operator from hell) — чортів адмін;

FOAD (f**k off and die) — забирайся звідси і помри;

FOAF (friend of a friend) — друг товариша;

HAND (have a nice day!) — доброго дня!;

IMHO (in my humble/honest opinion) — на мою скромну/чесну думку;

LMIRL (let’s meet in real life) — давай зустрінемось у реальному житті;

MYOB (mind your own business) — займайся своєю справою;

WTF (what’s the f**k) — що за чорт?;

PAW (parents are watching) — батьки дивляться.

Але це ще, як кажуть, квіточки. Існують і скорочення, які вже й скороченнями важко назвати. У них зашифровано цілі словосполучення чи навіть речення.

ROTFLASTC (rolling on the floor laughing and scaring the cat) — качаюсь зо сміху по підлозі, лякаючи кота;

IITYWISWYBMAD (If I tell you what it says, will you buy me a drink?) — Якщо я скажу тобі, що це означає, ти купиш мені випити?..

 

Останнім часом на західних форумах також з’явилося щось, що скидається на англомовний варіант «падонківського» сленгу. Там теж слова пишуть неправильно, навмисне допускаючись помилок у граматиці, — ніби спілкується іноземець або неосвічена людина. Інколи доводиться читати вголос, аби зрозуміти, що саме малося на увазі. Найчас­тіше це доводиться робити тоді, коли пишуть так, як вимовляють (а вимова кожного слова у різних людей також різна), або навіть імітують вимову дітей.

 

Сучасний Інтернет уже не становить собою доступний кож­ному склад інформації. Тепер вміщувати інформацію в мережу може хто завгодно. І зовсім не обов’язково, що цей хтось буде грамотним. Можливо, така перевага віртуального спілкування — у Мережі можна не боятися видатися неграмотним. Digispeak — для економії часу, а для «рівних прав» усім — сленг. Реальне життя з легкої руки (чи то клавіатури?) інтернет-юзерів починає повільно, але впевнено збагачуватись останнім. Чи зміниться стан літературної мови найближ­чим часом, і як саме, — вирішує кожен для себе. В Інтернеті кожен може бути тим, ким захоче.

 

Фото: «Дзеркало тижня»