Вуха паліндрома

9 Січня 2009
17868
9 Січня 2009
11:03

Вуха паліндрома

17868
Дурість Національної комісії з питань захисту суспільної моралі імені Тимошенчихи аж занадто пре, щоб повністю присобачити Гомера чи Барта до неіснуючого в природі поняття. Комітет виносить усі свої звитяжні висновки завдяки світлим головам із Мічиганського універу, які твердо переконані, що уся гидота цього світу від телевізора.
Вуха паліндрома
Дедуктивним методом вони знаходять зв'язок між помолодшанням злочинності та переглядом мультів і фільмів. Забули тільки ще про компутерні шпільки згадати і хеві-метал. Емо загнулось саме.
 
Фільм Бекмамбетова Wanted міг би спокійно стати прикладом поганості такого впливу. Його герой живе образами побачених фільмів. Таке цитатне життя офісного планктону. Бо тільки ВОЛЛІ росте на овечці Доллі. Зараз ніби немодно читати. Втілити в життя заповіти Гаррі Поттера - майже неможливо. Але ж мистецтво так хоче просвіщати своїх клієнтів і вести їх до світлого майбуття, плекаючи найкращі та найвищі чесноти.
 
Можна ще заборонити Бійцівський клуб українського емігранта, який в контексті соціальних бунтів може стати прикладом для наслідування. Так що, любі друзі, будьте обережні в закладах громадського харчування.
 
Все це пурга для ясельок. Але якось так стається, що предметами огляду комісії стають найкращі представники своїх видів. Можна навіть написати - культові представники сімейства культуристів. Сімпсони, серіал «Леся і Рома» (напевне, єдиний якісний український серіал, де говорять живою українською мовою).
 
От питання якості й стоїть вже не один рік перед новими воротами. Якість - це така штука, яка не завжди з тобою. Кількість - це завжди технічний бізнес, але якість - це завжди ручна робота. Тому озираючись над глобусними просторами неньки-України, цікаво все ж відшукати хоч щось якісне, незамулене й сповнене сильним словом невмирущого Кобзаря.
 
Оглянувши безмежні простори батьківщини, можна відзначити молекулярну особливість офіційного світосприйняття ідеальних українців на чолі з істинним українцем Віктором Ющенком. Саме завдяки його трипільським заслугам в країні мирно і таїнственно процвітає неошароварництво, яке можна назвати трендом сезону. Прищеплюється мир, любов і злагода, бо агресія і матюки - це не демократичні перетворення (про безталанне вживання матюків представниками так званого сучукрліту, можливо, пізніше).
Китайські вишиванки досягнули благословенних просторів вітчизни. Українська література пережовує цілу купу новопредставлених графоманів, щось там стається в музиці і нічого не стається в кіно.
 
Бородата кічуха Зеновій-Богдан Хмельницький і Владика Андрей стали яскравим прикладами очищення лаве крізь вітер. Турчинівська Ілюзія страху - занадто тупа, щоб її пов'язувати з національним колоритом. В українських павільйонах росіяни знімають дешеві серіали про страждання, або дорогі блокбастери на плагіатно-космічну тематику від режисерного члена «Єдиної Росії». Місцеві режисери знімають такі ж плагіатні кліпи для звьозд естради або ідіотично-новорічні мюзикли.
 
Найбільш розпіареною літераторкою можна вважати Марію Матіос, яка вперто щось трусить про царство небесне в той час, коли Андрухович, Прохасько і Жадан намагаються відшукати Сковороду в своїх душах. Матіос терористично експлуатує відвічну тягу українців до земельних соплів на тлі сільських пейзажиків і вміло (це варто відзначити) збиває бабулін з вух тяжко травмованих життям істот.
 
Огляд кабінету судді Зварича виявив повний комплект книжок Марії Матіос. Це був подарунок порнографічному персонажу від брата «письменниці» - екс-головного есбеушника Львівщини. Пам'ятаючи про захмарні тиражі приторних дарусь та біл-бордних москалиць, можна запустити припущення, що найбільшим розповсюджувачем книг буковинки серед трудящих є її брат. А враховуючи специфіку такої служби, як СБУ, - то запрограмовані черги біля стенду «Піраміди», цілком ймовірно, могли складатися з припаханих бійців невидимого фронту та їх близьких. Хоча найбільший прикол в тому, що духовність Матіос часто виставляють протилежним полюсом до кічухи Вєрки Сердючки. Але в Данилка хоч талант є.
 
Шевченківський комітет крилатих старпьорів тільки продовжить цю народофільну лінію, яку вже підтримала Львівська обласна рада, нагородивши своєю премією невідомо кого невідомо за що.
 
В українській музиці - всьо пучком. Море фолкових фестивалів з одноманітним репертуаром, бездарністю і травою (що не так вже й погано). Скрипка у вишиванці. Попсовик Кузьма створює пающіє труси, щоб воювати з попсою. І тільки Олександр Понамарьов нарешті віднайшов своє істинне призначення і почав рекламувати херсонські кетчупи.
 
Dollheads, Надто Сонна, ... и Друг Мой Грузовик. Альбоми тільки цих команд є на відповідному рівні. Надто сонна - англійською мовою. Дніпропетровські тіри - російською. Більше нічого помітного немає. Харківська туса підозріло мовчить. Бабкін і Сан - то крапаль інша розмова.
 
Музичні сайти строчать позитивні рецензії на гівенце, щоб вигідніше все це продати наївним меломанам. Яскравим представником такого підходу є альбом Вакарчука «Вночі». Вторинний і неживий альбом, який у текстовому плані виявляє повний капєц екс-нардепа як поета. Вакарчук стає аналогом російського всюдихода імені актора Безрукова, якому відрізали ноги в Адміралъчегу. Сусальний голосочок. Логоси про просвітлення. Жертовність. Внутрішня свобода та інша муть.
 
Український заглюк на особливостях власного пісенного таланту тільки ще більше виокреслює той музичний прорив в Білорусі та Росії (особливо), який зараз там відбувається. Головний сюрприз року взагалі прилетів від Aliny Orlovoi з Литви, чого точно ніхто не сподівався.
 
Тут нарешті можна добратись до ненависного усім телебачення і поговорити про переклад українською. Живою мовою відзначається Південний парк і ще декілька фільмів. Усе інше - перекособочена мова київських журналістів, які пишуть статті українською, а думають - російською. Славні естебешники зробили з прикаліста дока Хауса занудного наріка і ще дивно, що вищезгадана комісія не заборонила серіал за неполіткоректність, расизм, антисемітизм, мізантропство, глибокі вирізи Кадді та секс при пацієнті між Чейзом і Камерон.
 
Замалювавши такі акценти, можна перелетіти до славних гумористичних традицій неньки-України. А з гумором в країні виявляється повний напряг. Український Камеді-клаб - це для забитого хутора. «Українці афігенні» та «Файна Юкрайна» - аматорська у своєму виконанні копія «Нашої Раші», яка, у свою чергу, - плагіатить британську Little Britain.
 
У період перманентної газової війни підтримувати щось російське якось не модно. Але в Росії, незважаючи на усі постколоніальні мульки, є ще купа народу, окрім Путіна та його жони Дімітрії Мєдвєдєвої. Але на українських каналах програм рівня «Бальшая разніца» чи «прожекторперісхілтон» - просто не існує. Варто тільки порівняти довгоносика Андрієнка в допотопній ранковій передачі на 1+1 і те, як він розквітає в «Бальшой Разніце».
 
Про рівняння на польські гумористичні проги з пластикою і нюансовістю їх мови - взагалі краще мовчати. Куй-ТБ тільки розкриває крила та й ті - іноземні.
Якість культурного матеріалу не є українським горбокоником. Може вона ще дрімає в міфічному андеґраунді. Криза, можливо, щось зробить з тими шароварами. Відсіє пургу від живої водички. Можливо, й не відсіє. Кожен сам собі вибирає.
 
Просто якщо безталанність і вторинність стали досягненнями української культури - то на такій культурі можна ставити хрест. Модна тема постмодерного кінця якраз вписується в українські реалії. Узагальнення - то, безперечно, зла штука, але на цій юдолі журби від неї інколи важко втекти в грішному форматі Інтернету. Потрібно йти рятуватись.
 
Отак, забакланивши живих і мертвих, і ненароджених, усе відпливає в 1971 рік для прослуховування хіта The Who «Baba O Riley», який звучить у 2009 навіть дуже актуально.
 
Фото: ru.wikipedia.org
 
Олександр Ковальчук, Zaxid.net
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Олександр Ковальчук, Zaxid.net
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
17868
Читайте також
Коментарі
5
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Злой
5594 дн. тому
Еще раз соглашусь с Вами, и еще раз процитирую: "И обязаны макать общество фейсом в собственное жлобство и "требовать перемен" на каждом углу, а не сидеть в ящике и пыжиться от чувства собственной значимости.". Кто будет макать, если наша элита этого делать не хочет. Ей так удобно жить. У быдла своя свадьба, у них своя. Они не лезут вниз, но и не пускают никого в свой мир. Ради своего спокойствия и благополучия они будут ситуацию подгонять под себя. И не важно, что это будет ТВ, газеты , журналы, публичные выступления, купить, продать и т.д. У нас страна как торт Наполеон, слой на слое. Но там по правилу коржики должны пропитаться и создать единную картину праздничного торта, а у нас каждый слой сам посебе. Особенно после Майдана, какие надежды и полное разочерование. Один пример. Как грызутся наши премьер с президентом, какие овинения, прямые оскорбления, ты предатель - сам предатель. Добавим сюда любимый цирк - ВР. Где здесь слова и поступки элиты? Их макать не надо? Один попытался организовать подудеть в дудки (не знаю его как человека), но какая была реакция наших СМИ. "Не удалось, не получилось, зачем народ волновать". Выходим на улицу и делаем вывод: народу по-барабану, что там делает элита. Каждый выживает в одиночку. Есть цветы которые цветут на навозной куче. Может быть для нашего общества и нормальное сравнение, хотя и грустное.
Пилип з конопель
5595 дн. тому
Злому - Реальная ситуация в том, что общество в нашей стране до сих пор не сдвинулось в своем развитии ни на йоту, и остается таким же совком, как и 20 лет назад. Ну, пусть, чуть-чуть цивилизовалось в городах-миллионниках. О реальном гражданском обществе речи пока нет. А деятели культуры и искусства всех видов и мастей должны быть интеллектуальной элитой, а не гламурной богемой. И обязаны макать общество фейсом в собственное жлобство и "требовать перемен" на каждом углу, а не сидеть в ящике и пыжиться от чувства собственной значимости..
Злой
5595 дн. тому
Хорошо написал Пилип з конопель. Еще раз процитирую: "Нема кому добре вилаятися на всю державу та сказати у вічі цьому пересічному населенню, що головний ворог і перший національний дебіл - воно собі саме". Вывод: Значит всем все нравится и все довольны, что происходит в стране. Не знаю отнести этот вывод к шутке, или это РЕАЛЬНАЯ ситуация. Что-то не то в благородном королевстве.
Пилип з конопель
5595 дн. тому
Хай суперечливо, але автор має рацію... Втім, краще би він мав передавача - цебро крижаної критики (ще й напередодні Водохреща) потрібно всім у необмеженій кількості, особливо цій галімій самовдоволеній тусі під назвою "мистецька інтелігенція" та "творча молодь". Позатикали язики у сраку (Отаре, не відволікайтеся від справ!), а "провідний продюсер і патріот" Вовкун тепер дерибанить культурний бюджет та тягне те, що ще лишилося... Навіть увінчана славою Сердючка для народу лишилася абсолютною китайською грамотою - окрім ги-ги ніхто нічого досі не второпав. Нема кому добре вилаятися на всю державу та сказати у вічі цьому пересічному населенню, що головний ворог і перший національний дебіл - воно собі саме.
Niko
5595 дн. тому
трохи тяжко читати, але правда...:-(.кінокультурі капець, журналістиці майже капець.попса млява, рок-н-рол помер.матюкатися зі смаком українсько чи по россійсько, окрім американсько, не можна.читайте краще мій коментар, бо він короткий і мозок не засирає на віміну від сатті.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду