По-перше, чи могла людина, занурена в українські реалії й компетентна, написати такі слова: «Государство давно контролируют несколько десятков олигархических семей. В 2004 году они переписали Конституцию Украины под себя. Понарошку они разделились на синих, оранжевых, белых и серо-буро-малиновых»? Не було 2004 року «білих»; і «синіх», не було й немає. А на додачу БЮТ не голосував за зміни у Конституції, а НУ підтримала їх через силу. «Перекачка вечнозеленых гривен...» Скажіть мені, це яка гривня у нас «вічнозелена»? Двадцятка нового зразка? Щось дуже дрібна купюра, чи не так? А якщо припустити, що перед очима автора тексту стояла зовсім не гривня, а справді «вічнозелена» російська банкнота номіналом у 1000 рублів, чи не стає ситуація психологічно куди більш правдоподібною?

Ідемо далі. «В Украине за семнадцать лет убили 6 миллионов: холодом, голодом, бандитизмом, коррупцией. В ответ только что смогли устроить дискотеку на Майдане. Опять таки, мы забыли, что не на дискотеках изменяется ход истории, а в организованных действиях граждан... Тот, кто этого не осмысливает, остается пушечной массой, которую гоняют с синего майдана на оранжевый, а потом наоборот». Знов-таки, це могла написати людина, яка або не живе в Україні, або дивиться виключно московське телебачення. Це кого ж ганяли з одного майдану на інший? Хіба що кільканадцять прихильників Мороза, чи не так? Крім того: як на мене, український громадянин, хай із Одеси чи з Донецька, обов‘язково вказав би з-поміж факторів зменшення кількості населення (і не тільки у зв‘язку із цим) еміграцію. Постійну і тимчасову, «заробітчанську».

І нарешті: маніфест українського середнього класу ніколи б не поминув наголосу на цінності свободи. Це російський середній клас перейнятий тільки статками і навіть демонстративно хизується – «ніякої політики». Розбирати ці відмінності, їхні витоки, їхню специфіку – надто довго, просто варто констатувати ці принципові відмінності. Плюс ще одне: без свободи дій немає ніякого середнього класу ані в європейському, ані в американському, ані в індійському розумінні цього поняття. Є просто більш-менш забезпечені люди, спроможні прогодувати свої сім‘ї й купити авто та квартири в кредит.

А тепер – головне. «Мы им 13% подоходного налога, они нам инфляцию». Груба робота! Це 2004 року, коли Глєб Павловський і його команда днювали й ночували в Україні, податок із фізичних осіб становив 13%. Сьогодні він дорівнює 15%... Матчастину вчити треба!

...Якщо ж я неправий і Юрій Романенко сам усе це придумав і написав, то він людина гранично некомпетентна, гірше, ніж усі ті проФФесори, і публіка, що дудітиме за його сигналом – перепрошую, просто КОЗЛИ. Які готові змінити владу одних неуків на диктатуру інших.

А втім, варто вчитатися і в інший текст – «Манифест 2.0. Зачем мы это делаем?»: «...Уже на следующий день мы продолжим работу. Прежде всего, мы ответим на письма всех тех людей, кто написал нам. Мы сделаем аудит, который позволит достаточно быстро создать структуры общественного движения в регионах. Пока они на Новый год будут пить ром на Барбадосе, мы проедем по Украине, чтобы посмотреть друг другу в глаза и наладить контакты. Мы проработаем нашу идеологию и простыми словами и мессиджами донесем ее до людей. И только выстроив систему, мы перейдем к более акциям, которые требуют более серьезной подготовки».

Або це чистісінької води хлестаковщина, або... Як один із організаторів Партії зелених на початку 1990-х і співавторів її програми (ще тоді, коли партію очолював Юрій Щербак і її діяльність базувалася на ентузіазмі, а не на грошах), я добре знаю, яких професійних зусиль і яких коштів потребують такі речі. Звідки все це виникне на порожньому, як нас запевняють, місці?

І ще одна велика цитата – тепер уже з інтерв‘ю Юрія Романенка, який начебто є автором «Маніфесту». «...Украине сейчас нужен свой Франко, Кемаль или Салазар, чтобы остановить процесс развала государства. А по большому счету, речь идет о создании нового государства – третьей Республики, которая будет избавлена от недостатков и родовых травм нынешнего украинского государства. Эта партия должна быстро набрать популярность и получив 51% голосов провести перезапуск государство.

 

Кризисным Актом должна быть отменена действующая Конституция Украины и предложена новая, согласно которой Украина превращается в президентскую республику, где глава государства несет всю ответственность за исполнительную власть. Он формирует правительство, отвечают за внешнюю политику и т.д. Президент выступает как Суверен, который гармонизирует отношения между различными социальными группами, ФПГ. Парламент становится двухпалатным, а регионы укрупняются, превращаясь в штаты или нечто подобное. Так мы ослабим региональных баронов и улучшим управляемость страной...