Я давно вже не фанат телебачення, особливо українського, але за старою звичкою іноді вмикаю телик, щоби фіксувати зміни в ефірі. Напевно, так лікарі перевіряють стан безнадійно коматозного хворого, якого на цьому світі утримує лише слабка надія родичів. Але той вечірній ефір таки справив враження своїм урочисто якісним складом. Щоправда, після перших п'ятнадцяти хвилин стало не зрозуміло, що має на меті канал: зібрати всіх зірок? Знайти відповіді на запитання? Чи заспокоїти народ? Якщо два останніх пункти, то місія з тріском провалилася. Звичне буркотіння наших політиків через деякий час перейшло у фоновий режим, із якого мій слух уловив фразу представника Регіонів Сергія Льовочкіна. Загалом, нічого особливого, це була просто цитата Уїнстона Черчилля: «Дайте мені хорошу політику, і я дам вам хороші фінанси».

Навряд чи пан Льовочкін цікавився біографією Уїнстона Черчиля, інакше би знав, що той був одним із найгірших міністрів фінансів в історії Британії. Через його непрофесіоналізм, про який не раз згадували його сучасники, в країні різко погіршилася економічна ситуація і почалися масові страйки. І взагалі, в Англії Черчиля не дуже й шанують, він був радше гонористим авантюристом, який кілька разів змінював партії, залежно від того, яка з них була біля керма. Загалом для красного слівця можна було би підшукати більш відповідного політика.

Звичайно, в порівнянні з тим, що відбувається в нашій країні зараз, на таку дрібницю навряд чи варто звертати увагу, але мені вона нагадала фразу одного мого знайомого маркетолога: «Ти - не наша цільова аудиторія!». Дивлячись на весь квітковий склад, представлений на Інтері, я вкотре переконалася, що я - не їхня цільова аудиторія. Для мене в цій країні немає ні телебачення, ні політики. Хоча потенційно рекламодавці платять каналам саме за таких, як я. І політики під час виборчих компаній волають до мене і до моїх друзів, які з непробивною байдужістю спостерігають увесь цей цирк. Я не знаю, скільки нас таких, може 1%, а може 10%.

 

Але ми рідко вмикаємо ящик, тому що давно викачуємо західні серіали, фільми і програми, в порівнянні з якими те, що показують на українських каналах, – кам'яний вік. Про економічні зміни дізнаємося на міжнародних форумах і від друзів фінансистів зі всього світу. І дружно переживаємо за Барака Обаму, тому що цікавимося світовою політикою і хочемо бачити свіжі обличчя і ідеї, яких так не вистачає українській політиці.

 

Кажуть, що зміна політичних персонажів, нічого не змінить у нашій державі. Обличчя нові, а система стара. Сумно, проте дуже хочеться, щоб ті нові, коли б вони не прийшли, не тільки вміли користуватися мізками і цитатами, й були не просто обличчями, а людьми, готовими представляти наші інтереси і змінювати нашу державу.