Ольга Невська: «На моє рішення переїхати в Україну вплинув Савік»

5 Листопада 2008
23621
5 Листопада 2008
15:39

Ольга Невська: «На моє рішення переїхати в Україну вплинув Савік»

23621
Ольга Невська, головний продюсер «Савік Шустер Студіос» і цивільна дружина відомого ведучого Савіка Шустера розповіла про відмінності українського і російського телевізійного бізнесу і про те, що Савіка в ній привернула її білизна.
Ольга Невська: «На моє рішення переїхати в Україну вплинув Савік»

Ольга Невська приїхала в Київ 2005 року разом із популярним журналістом Савіком Шустером. У Москві вона працювала керівником Служби стилю телеканалу «Росія». У Києві очолила той же напрям відразу на трьох каналах, які належать холдингу Віктора Пінчука, - «ICTV», «СТБ» і «Новий канал». За час роботи в Києві – незмінний арт-директор і стиліст всіх проектів Шустера на українських телеканалах. Зараз, Ольга головний продюсер продакшена «Савік Шустер Студіоз» і, зокрема, ток-шоу «Шустер live», що транслюється на ТРК «Україна». 

- Що вплинуло на ваше рішення переїхати в Україну?
 
- Савік. Програма «Свобода слова» на НТВ була закрита в 2004 році. Ще рік Савік працював директором департаменту документального кіно там же, але було вже зрозуміло, що ця посада як «кинута кістка», щоб не «гавкав». Савік вирішив поїхати працювати в Україну. Я пам'ятаю, що вперше, коли ми про це заговорили, подумала, що це якийсь невдалий жарт. Савік прийшов, сказав мені, що він поїде працювати в Київ, і мені запропонував поїхати. Я скандалу, звичайно, не влаштувала, але в сльози вдарилася конкретні. Тому що уявити собі, що я, москвичка, від рідного дому поїду в Київ... Я до цього тільки один раз в житті була в цьому місті - лекцію читала з макіяжу десь в 98-99 роках. Звичайно, місто миле, але що мені там робити, я собі не уявляла.

Коли Савік вже почав конкретно їздити в Київ і вести переговори, шукати квартиру під оренду, я врешті-решт вирішила для себе, що теж повинна спробувати коли-небудь пожити і попрацювати в іншій країні. Якщо він вже в стількох країнах жив і так цікаво про це розповідає, то раптом мені теж сподобається. Адже, скільки людей їздить і працює і там і там, а я ніколи і не спробую нічого нового в житті. Написала резюме, отримала пропозицію від Олени Франчук, в результаті ми навіть опинилися в одній структурі.
Але я важко переживала і досі переживаю момент розлуки з Москвою.
 
- Вам подобається працювати на українському телебаченні?
- Працювати на ICTV, СТБ і Новому було приємно, я реально відчувала, що потрібна. І колектив був дуже приємний. Коли у Савіка визріло рішення піти на «Інтер», якраз я не була великою прихильницею цього рішення. Мені подобалося там, де ми були, але я не впливаю на такі рішення Шустера. До речі, я б із задоволенням залишилася там, але мені дали дуже конкретно зрозуміти, що немає Савіка – немає і Вас.

Я дістала рік загартування зіткненням по роботі з паном Шустером як із безпосереднім керівником. Скажу відразу - це «не мед», втім, не тільки для мене, для нього теж. У мене характер складний, а користуючись близьким, так би мовити, знайомством, я знаю ефективні способи боротьби з «тиранією начальника». Редакторський колектив це швидко зрозумів :).

Жахливо звичайно, коли разом і вдень, і вночі, займаєшся одним і тим, увечері розмови знову про роботу – особисте життя стає важчим, вірніше воно відсутнє, як таке. Зараз не краще, хоча вже є досвід такої щільної спільної роботи. Шустер - акціонер, генеральний продюсер і обличчя продакшена. Я головний продюсер. Генеральний продюсер – це найбільший начальник, а головний продюсер – це той, хто відповідає за все, за всіх і за кожного окремо. Знову зачароване коло виходить: коли з тебе на роботі вимагає начальник, сама ти відчуваєш відповідальність перед ведучим, який щодня в прямий ефір виходить, як потім удома «права качати»???? Виходить двосторонній діалог, який не припиняється.
 
- Чи є відмінності в роботі на українському і російському телебаченні?
- Не відкрию Вам таємниці, якщо скажу, що великої різниці між телевізійниками українськими, російськими, західними не має, вони завжди порозуміються. Є відмінності, пов'язані з тим, що тут молодший телевізійний склад, але незалежній Україні тільки 17 років – підлітковий вік. Старі «динозаври» ще тих радянських часів або пішли вже викладати, або перепрофілювалися, були оператори – стали давно режисерами, хтось повідкривав свої паралельні структури. Загалом, телевізійний світ тут, в Україні, досить молодий і звичайно не завжди досвідчений, проте з великим потенціалом.
 
- А працювати Вам легко з молодими потенційними чи з консервативними, але досвідченими?
- На мою думку – потрібно працювати з молодими і амбітними, з ними веселіше і цікавіше. Сучасний телевізійний світ швидко змінюється. Людям, які вже з дитинства звикли до комп'ютера, набагато легше, у них абсолютно інакше мізки працюють, уява, інша ментальність.
 
- Чи відчуваєте відсутність цензури на українському телебаченні, в порівнянні з Росією?
- Коли я працювала в Росії, там ще не було такої цензури, як зараз. У Росії я більше займалася не політикою, а стилем і дизайном. Але так сталося, що закриття багатьох цікавих і гострих політичних програм, не тільки «Свободи слова», яку вів на НТВ Шустер,  багато в чому збіглося з нашим відходом із російського телевізійного ринку. Україні поки в цьому сенсі можна по-хорошому позаздрити. Є відвертість політичних думок, є можливість проговорити свою думку в ефірі. Якщо демократія в Україні стане не просто словом, то розвиватиметься і відкрите, сучасне телебачення.
 
- Ви з Савіком Шустером організували власний продакшен. У Вас вже був досвід організації проекту такого масштабу?
- «Савік Шустер Студіос» – це наш перший досвід створення власного продакшена в Україні. Більше того - це і наш перший повністю самостійний досвід інстоляції подібної студії, подібної схеми світла, технічної бази . Ми дуже багато чого зробили вперше. Не дивлячись на великий досвід роботи на телебачення, ми вперше зважилися виходити з власним громадсько-політичним ток-шоу, під своїм брендом, тільки цього сезону. Відступати було нікуди, і ось зробили. У Росії, до речі, у мене теж був продакшен, але не такий великий. Займався він в основному постпродакшеном (постпродакшен – це переклад, озвучування чи дубляж іноземних фільмів на мову глядача) і виробництвом документального кіно.
 
- Хто фінансує ваш проект?
- Акціонери «Савік Шустер Студіос» - це сам Савік Шустер, пан Мохаммед Захур, і Віктор Самойленко.
 
- Савік Шустер, громадянин Італії і Канади, був одружений на флорентійці Марії -Джованне Агоста. Від цього шлюбу має двох дітей. Син Стефано – навчається в кращому економічному університеті Мілана, дочка Сара – цього року вступила на біологічний факультет у Флоренції. Мати і діти проживають в Італії. Зараз Шустер і Невська офіційно не одружені, хоча ЗМІ називають Ольгу не інакше, як дружиною Савіка.
Як Ви познайомилися з Савіком?
- Познайомилися ми на дні народження моєї найкращої подруги Надії. Як з'ясувалося вже пізніше, за день до офіційного святкування, коли ми влаштували на роботі такий собі переддень дня народження, привітати заглянув наш спільний приятель - він же тоді працював у Шустера шеф-редактором «Свободи слова» на НТВ. Потім він прийшов до Савіка і розповів абсолютно неймовірну історію, як у Наді на дні народження була його знайома, ну, в такій білизні, ну, просто в неземній.
 
- Савіка вразило не стільки те, що його шеф-редактор розповідає, про те, в якій білизні була пані, а, що він взагалі розповідає про білизну, чого за ним у п'ятницю, як втім, і в інші дні, раніше не помічалося. Оскільки основне святкування дня народження було призначене на пізній вечір, то після програми заінтригований Шустер з'явився сам подивитися на «чарівну» білизну, що звела його шеф-редактора з розуму. Коли вони з'явилися, я була дещо спантеличена його першими словами, адже ми не були знайомі до цього: «Я знаю, ви завжди так екстравагантно одягаєтеся». Довелося відбиватися жартами… Так красива білизна і друзі нас познайомили.
 
- Чим він вразив Вас як чоловік?
- Вразив, напевно, затятістю, з якою прагнув завоювати прихильність. :) Доклав масу зусиль і навіть пішов зі мною танцювати. При цьому танцював весь вечір, хоча танцювати він не дуже любить.
 
- Чи збираєтеся ви офіційно узаконити стосунки?

- Можна скільки завгодно зараз збиратися чи ні, але поки це неможливо. В Італії існує процедура «цивільного розлучення», яка триває 3 роки, і потім має прийти рішення суду. Тобто люди вважаються розлученими, але не можуть одружуватися з іншими, поки не прийнято рішення суду. Після цього людина має право одружуватися чи не одружуватися. Власне кажучи, пройдуть ці три роки – подивимося. Шустер зараз формально в стані «цивільного розлучення». Далі не знаю, чи збирається пан Шустер робити мені пропозицію. Це його запитати потрібно.
 
- А Ви би хотіли?
- Це особисте питання. Коли робитиме пропозицію, тоді і відповідатиму, прийму я її, чи ні.
 
- Коли Ви виїхали, Ваш син залишився в Москві сам, йому було 12 років. Чому Ви не забрали його із собою?
- Не виїхала, а почала працювати в іншій країні, в іншому місті, а отже, не могла щовечора повертатися з роботи додому в Москву.
Але наважтеся забрати 12-річного хлопчика-москвича до Києва жити з вітчимом, коли він не розуміє, чому його мама розлучилася з його батьком і вибрала цього «дядька». А потім у нього в Москві друзі, подружки, шкільна програма, однокласники – ціле життя. Це тяжко ось так узяти і зруйнувати.

Раніше літала до Москви на вихідні щотижня, іноді і в середині тижня: вранці виліт до Москви – ввечері назад у Київ, або вночі виліт - вранці назад. Здається раніше, до цього, я боялася літати. Зараз – тиждень через тиждень на вихідні, але тепер на канікули Артем і сам приїжджає до Києва. Коли людина у випускному класі, я вважаю, достатньо невеликих порцій вливання виховного моменту в мозок.
 
До речі, є і реальні переваги в такому рішенні, наприклад, це дозволило нам із сином уникнути багатьох сварок, неминучих при щоденному спілкуванні дорослих і підлітка. Це, щоправда, я зараз тільки розумію. Звичайно, довірити хлопчикові жити самому в Москві – це було сміливе рішення. Проте зараз для своїх років він дуже самостійний.
 
- У Києві пара знімає квартиру в центрі, на вулиці Городецького. Вигляд із вікна прекрасний, за рогом – театр Франка.
Ви вже звикли жити в Києві?
- Я довго звикала жити в Києві. Ритм життя в Москві інший - набагато жорсткіший і швидший. Це мій рідний ритм. Однак тут швидше зближуєшся з людьми і знайомих за день зустрічаєш частіше. Смішно іноді буває, коли з відкритим вікном проїжджаєш по своїй вулиці і починаєш, як у селі, вітатися зі знайомими.
 
- Виникали у Вас проблеми з українською мовою?
- Я непогано розумію українську. Сказати можу кілька слів, але це буде неефективно. Ніякого дискомфорту, говорячи російською мовою, поки не відчувала, принаймні в Києві, Одесі і Львові, де я була. У Києві багато людей взагалі говорять російською.
 
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
«ПІК України»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
23621
Читайте також
04.11.2008 10:42
Сергей Цыгипа
, для «Детектор медіа»
16 762
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду