Пане Бородянський, навіщо вам така велика служба цензури?
З любов’ю до працівників прес- та піар-служб українських телеканалів.
Кілька тижнів тому моїй співробітниці зателефонувала керівник прес-служби одного з центральних телеканалів із вимогою (!), аби вона ніколи більше не сміла звертатися телефоном до одного з топ-менеджерів цього каналу. «В нас усе йде через прес-службу», – пояснила вона. Характерно, що кільканадцятьма хвилинами раніше у телефонній розмові з моєю колегою цей самий топ-менеджер запропонував «телефонувати у будь-який час, якщо щось цікавитиме». Після цього випадку мене охопило нестримне бажання освідчитись у своїй давній любові до прес- та піар-служб українських телеканалів, із якими я та мої колеги щодня ведемо близьке, майже інтимне спілкування.
Поясню заголовок. В інтерв’ю, опублікованому в журналі «Детектор медіа» №3/2008, голова правління СТБ Володимир Бородянський таким чином схарактеризував бурхливу маркетингову діяльність каналу:
– У СТБ есть собственные бренд-менеджеры; вы, вдобавок, сотрудничаете с агентством Kwendi. Чем обусловлено привлечение такого количества специалистов для маркетинговых коммуникаций канала?
– У нас есть отдел бренд-маркетинга, бренд-менеджеры направлений и «Квенди» на внешние маркетинговые консультации. Потому что есть канал СТБ – один большой бренд, у него есть бренды поменьше – отдельные программы, которые он производит, которые нужно промотировать и развивать. И все они должны работать на ценности канала. А так как проектов много, мы выделяем ключевые, над которыми работают бренд-менеджеры. И по итогу мы получаем, например, такую идею, как «Золотая коллекция “Мосфильма”». То есть, яркое и цельное с точки зрения бренда событие. Обычно мысли появляются у многих людей, связанных с программированием, маркетингом и продвижением канала. Но практическая работа по реализации ложится уже на плечи бренд-менеджеров. И их работа оценивается по наличию в эфире событий, по тому, насколько узнаваемы и воспринимаемы аудиторией бренды канала.
Що ж, слід віддати прес-/піар-/маркетинговим структурам СТБ належне: у плані отримання необхідної інформації про життя каналу із ними справді зручно й комфортно співпрацювати; вони розсилають інформативні та адекватні прес-релізи; на критику та інші «незручні» публікації реагують спокійно, без образ та звинувачень у «заказусі», як це часто-густо буває з іншими. Виправлення помилок і неточностей, – без яких, самі розумієте, не буває, – відбувається в робочому порядку й у дружній атмосфері. Для порівняння: якось маркетинг-директор одного з каналів двічі надсилав на адресу «ТК» факсом розгорнуті офіційні листи із вимогами невідкладно виправити в нашій публікації неправильну назву посади представника компанії-засновника. Хоча вистачило б двох слів телефоном чи і-мейлом…
Канали не називаю, бо, як казали таргани Міша і Геша, нам тут (з ними) ще жити. Але, думаю, себе впізнають ті прес-служби, які щодня розсилають свої повідомлення у форматі новин газети «Комсомольская правда в Новом Уренгое» (або навіть ще жовтіше і провінційніше). Проблема, звісно, не в російській мові, – хоча перекладом своїх прес-релізів українською обтяжують себе лише два-три телеканали не першого ешелону. І не в тому, що в цих повідомленнях вітчизняні артисти, ведучі та інші VIPи ніяк не відрізняються від російських (це називається «наше»). Але мене завжди мучить думка: кому адресовані ці прес-релізи, які не можуть бути використані редакціями в силу безнадійної неінформативності, отже, й до широких мас, які могли б бути споживачами новин у такому форматі, також не доходять?
Навіть усвідомлюючи, що «ТК» – одне з дуже небагатьох видань, де нові проекти каналів та інші позитивні інформприводи можуть бути «пропіарені» не на правах реклами (або джинси), а як важливі для ринку й цільової аудиторії новини, прес-служби все одно не намагаються надати нам саме ту інформацію, яка нас цікавить (а нас цікавлять радше виробничі аспекти, ніж художній переказ сценарію або з ким спить ведучий). Коли нещодавно піар-служба однієї з продакшн-компаній надіслала нам інформацію про свій новий фільм, яка складалась із трьох речень, але містила абсолютно всі дані, які нас зазвичай цікавлять, моє серце сповнилось глибокої вдячності.
Згадується й приклад прес-служби одного з центральних телеканалів, яка донедавна складала список «ворогів» – видань, які відзначилися «нелояльністю» (критикою) на адресу каналу і яким протягом певного часу взагалі не можна давати ніякої інформації. Навіть «жовтих» прес-релізів…
Але я про СТБ. Отже, історія була така: зважаючи на бум проектів журналістських розслідувань на українському телебаченні, «Детектор медіа» вирішила взяти інтерв’ю у ведучих двох схожих за форматом проектів. Один із них – побачите, хто :), а інший – Богдан Кутєпов, ведучий програми «За вікнами» СТБ. Слід зазначити, що обидва ведучих, до яких звернулася кореспондент «ТК», не мали нічого проти інтерв’ю, але одразу скерували нас до прес-служб, уповноважених вести такі переговори. У прес-службі СТБ, витримавши паузу у два дні, люб’язно дозволили корреспонденту «ТК» поспілкуватись із Богданом. Але поставили умову: по-перше, вони хочуть попередньо ознайомитись із запитаннями (зважте, що розмовляли ми з колегою – журналістом-ведучим, а не з топ-менеджером), по-друге, матеріал – «цитати і контекст, у яких вони використані» – має бути надіслано у прес-службу на узгодження.
Знаю, знаю, що світова практика, і що Бі-бі-сі, і що Reuters… Хоча однаково не розумію, чому телевізійники, надто ж телевізійні особистості (до яких, на мою думку, належить і Богдан Кутєпов), терплять такі обмеження і підписують контракти, за умовами яких їм чхнути не можна без дозволу прес-служби. Якщо завдання прес/піар-служб – зв'язки з пресою, громадськістю та, зрештою, популяризація компанії (у цьому випадку – телеканалу СТБ), вони мають розуміти, що пабліситі ведучого, хоч що він каже і хоч які думки висловлює, стимулює інтерес аудиторії до каналу. Останнім часом я був на декількох круглих столах, присвячених проблемам у відносинах між бізнесом, піар-галуззю та медіа, і щоразу як журналісти, так і фахові піарники повторювали: прес- чи піар-служба не повинна бути службою замовчування, обмеження доступу до інформації. Виграє той, хто дасть більше інформації, навіть якщо вона видається невигідною для компанії. За цією логікою керівництво мало б стимулювати творчих працівників телеканалів роздавати коментарі, інтерв’ю, з’являтися на вечірках та в інших публічних місцях і позувати перед об’єктивами папарацці. Це, власне, відповідало б і тим завданням, які сформулював голова правління СТБ – робило би бренд упізнаванішим.
Окей, подумали ми, якщо хвалена паном Бородянським потужна прес/піар/маркетингова структура так наполягає, то інтерв’ю ми на узгодження надішлемо. Тим більше, що, з огляду на її потужність, вона мала б ознайомитись із текстом досить швидко… Проте надісланий о 12.40 7-го квітня текст пообіцяли обробити «до кінця дня».
Увечері «до кінця дня» перетворилося на «завтра»…
Усі наші намагання допитатися у співробітниці СТБ, що саме прес/піар-служба збирається робити з нашим текстом так довго, були марні. Вона лише повторювала, що надіслати узгоджений текст раніше не може. Врешті-решт нам удалося вибити уточнення: інтерв’ю перевіряє юридична служба… «Не смикайте мене щохвилини, від цього швидше не буде», – по-дружньому порадила моїй колезі співробітниця СТБ. Власне, моя колега «смикала» її через те, що інтерв'ю ми наївно сподівались опублікувати того самого дня, 7 квітня.
Минуло більше доби. Близько 15-ої години 8 квітня ми нарешті отримали текст. Що приємно здивувало – із припискою «вибачте за затримку». Залишаємо аналіз праці, яка забрала у каналу СТБ 27 годин, нашим читачам: тут текст, який був надісланий, а тут – той, який нам повернули після обробки (забув сказати: текст інтерв'ю висилався на узгодження ДО літературного редагування). Тим, кому ліньки читати два великих тексти і порівнювати, підкажу: внаслідок змін і доповнень, вочевидь, поспіхом внесених у текст, деякі запитання «ТК» і відповіді Богдана взагалі втратили сенс. Думаю, і сам Богдан, і керівництво каналу вжахнулися б, якби текст, наданий прес-службою, опинився на сайті. І «Детектор медіа», як завжди, звинуватили б у непрофесійності :)
Що ж відбувається? В мене є дві версії.
Перша: саме керівництво телевізійних каналів та телехолдингів ставить перед прес/піар-службами завдання ускладнювати комунікацію зі ЗМІ, замикаючи на собі всі потоки інформації, а відтак дозуючи, фільтруючи та затримуючи її. Тоді це керівництво робить дурню і саме собі шкодить.
Друга: прес/піар-служби самі визначають собі такі функції, абсолютно не властиві ні прес-, ні піар-службі, а радше службі внутрішньої безпеки. Подібне часто трапляється із системними адміністраторами чи технічними директорами, які п’яніють від відчуття влади і, замість забезпечувати справну роботу комп’ютерів та оргтехніки, займаються блокуванням доступу до інтернет-ресурсів та засобів комунікації або в якийсь інший спосіб обмежують свободу розумової діяльності співробітників. Таким людям варто періодично нагадувати про їхні справжні функції та посадові обов’язки, а якщо не доходить – міняти їх на більш адекватних.
Ось я й запитую пана Бородянського: навіщо СТБ тримати таку велику службу цензури? Щоб журналіст будь-якого видання щоразу двічі подумав, перш ніж звернутися по коментар чи інтерв'ю до співробітників СТБ – а чи варто зв’язуватись із прес-службовою тяганиною? Щоб єдиним джерелом інформації про канал були прес-релізи? А незадоволеним журналістам відповідали, як це зробила співробітниця СТБ у розмові з моєю колегою Мариною Баранівською, «не подобаються наші правила – можете з нами не співпрацювати»? Тоді можна, як свого часу зробила головна реформаторка сучасного українського телебачення, звести прес-службу до однієї людини, яка писатиме анонси і даватиме ввічливі відмови у відповідь на прохання про коментар. Не знаю, чи зростуть рейтинги, але грошенят заощадити можна.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Читайте також
Коментарі
26
otar
6100 дн. тому
2 глядач - Якщо більше нема де, тоді вам варто просто чекати, поки на сайті з'явиться матеріал, який ви зможете назвати "компетентною критикою та яскравим аналізом" :) Ваші претензії не зовсім зрозумілі. Вам нецікава проблема прес-служб - то не читайте про них.
глядач
6100 дн. тому
та мені якось, знаєте, по барабану які у вас жанри. Мені компетентної критики та яксравого аналізу бракує... шукаю у вас за звичкою.. більше нема де. Крім того називати ваш сайт порталом це... сміливо, скажем так...
otar
6100 дн. тому
2 глядач - Що ж, вам доведеться змиритися з тим, що на інтернет-порталі можуть існувати різні жанри і теми :)
глядач
6100 дн. тому
ну... да.... від газети "Столичные новости" я текаю інформації про події в столиці... зробіть інше гасло: "збірка блогів починаючих журналістів", тобі у вас буде цілісна концепція.
Андрію Кокотюсі -Тютюненко
6100 дн. тому
Я розумію, що це справді затримує роботу ЗМІ та прес-служб. Але я також знаю приклади, коли неправильна інформація руйнувала чи майже руйнувала плани компанії, давала перевагу конкурентам, знаю, що за неправильно витлумачені чи зайві слова людей іноді звільняють..чи догани оголошують. А також була свідком того, як була зруйнована багатомільйонна угода через те, що інформація з'вилась в пресі зарано, та ще й з викривленнями. Західні партнери швидко згорнули усі домовленості...Тут немає однієї думки...і, мабуть, не може бути...
otar
6100 дн. тому
2 глядач: Напевно, у газеті "Столичные новости", на вашу думку, мають публікуватись лише інформаційні повідомлення про події у столицях :)) Цей сайт має історичну назву "Телекритика", але це не значить, що сфера діяльності сайту зводиться до критики телебачення.
глядач
6100 дн. тому
Кри?тика (от фр. critique из др.-греч. ??????? ????? «искусство разбирать, судить») —
* разбор (анализ), обсуждение чего-либо с целью дать оценку (напр., литературная критика).
* отрицательное суждение о чем-либо (в науке, искусстве, общественной жизни и т. д.), указание недостатков.
* исследование, научная проверка достоверности, подлинности чего-либо (напр., критика текста, критика исторических источников).
А на цьому сайті що, власне, є об'єктом критики?
Наталя Тютюненко
6100 дн. тому
ой, як багато вийшло:-0
Наталя Тютюненко
6100 дн. тому
Як людина, що була по обидва боки барикад - і на місці журналістів, і на місці прес-служб, можу сказати, що проблема мже бути у тому, як почуває себе прес-служба.
Є декілька моментів:
а) прес-служба у багатьох структурах сприймається як ланка, що не принсить компанії живі гроші. Тобто, вони є лише "коштоїдами", якими можна пожертвувати під час фінансової кризи в компанії. Наприклад, ті самі PR-менеджери фінансових структур стикаюься із тим, що вони є підрозділом, що не приносить кошти в банк чи страхову. Отже, до них відповідне відношення.
б) більше того, не всі керівники компаній розуміють, навіщо вони взяли прес-секретаря. З одного боку, так треба. З іншого - як себе з ним поводити і що він має робити - питання. Ось і перетворюються прес-служби у ціпних собак, що відганяють від замученого життям топ-менеджера "наглих журналюг".
Це є перша причина - намагання довести свою необхідність в умовах замовчуваного зневажання. Дівчинка якась бігає по офісу, щось там друкує... Коштоїдка... Ось і викручуються, як можуть.
Звісно, що і ми, ЗМі, буваємо занадто...е... наполегливі і не занадто відповідальні - там цитату не звірив, там псаду переплутав - ось і результат: у керівника компанії є враження, що всі журналісти - п'явки безпардонні, які бажають лише його, керівника, загибелі та підвояь компанію під монастир.
Звісно, буває й таке, що в компанії позаштатна ситуація і зайве слово є небажаим.
Ну так тоді не тримають ЗМІ на відстані, ще більше дратуючи, а формулюють офіційну думку, яка надається всім особам, до яких можуть звернтатися ЗМІ.
Я знаю приклади, коли ті жє самі фінансові структури просто виділяли трьох - чотирьох осіб з числа топ-менеджерів компанії, які мали право спілкуватися з пресою. Більше того, це було прописано у їх службових обов'язках. І у преси були їх мобільні телефони. І ляпнути вони нічого не могли, бо розуміли я к стратегію розв итку компанії, так і стратегію спілкування з пресою. А через прес-службу йшло лише затвердження коментарів. Самі розумієте - каже людина слово "собачка" - один розуміє, що це песик з лапами, інший - що це знак з мейл-адреси, а менеджер казав про так звану "собачку", що є у кожному замкОві.
Але дуже часто і справді трапляється так, що прес-служ
Наташа
6100 дн. тому
Отар, а почему вы считаете, что в Урегое все газеты "желтые и провинциальные"? Вы их когда-нибудь видели? Уж если говорить об этике профессиональных отношений и уважении к коллегам, начинать надо с себя. А иначе вы со своими пламенными месседжами выглядите смешно.
андрій кокотюха-ірині коротич
6100 дн. тому
в силу ряду обставин я знайомий зі структурою роботи системи МВС України. аби довго не пояснювати, скажу просто і всім зрозуміло: один опер мусить узгоджувати свої дії з сімома начальниками. звісно, не ходити сам по кабінетах із папірцем, але вертикаль така: над ним є старший, який доповідає ще старшому. той, у свою чергу, йде ще до двох старших. кожен із них - ще до одного. нарешті, вікопомне рішення приймає самий старший. після того журналіста допускають до опера, який говорить йому узгоджену з усіма старшими фразу приблизно такого змісту: "шляхом оперативно-розшукових заходів ми встановили, що гаманець украв петренко". хоча журналіст УЖЕ знає, хто украв гаманець, йому потрібна цікавинка. проте цікавинка не узгоджена зі старшими. але то - менти. виглядає, що журналісти з прес-служб або самі стали ними, або працюють з колишніми ментівськими "старшими". бо повинні бігати за узгодженням кожного свого слова по інстанціях. насправді текст, який написав журналіст, живе від одного до трьох днів, а сказане кимось речення в коментарі - і того менше. тому що з`являються нові тексти і нові коментарі. чого боїться індивідуум, професія якого - "начальство", для мене загадка, хоча я розбивав і далі розбиваю об більшість прес-служб лоба.
лаша тумбай
6100 дн. тому
Даже на-искось читать неинтересно на вашей монгольской мове. Вы бы хоть через одного по-русски писали, а то так и останетесь каналами, известными только своим.
otar
6101 дн. тому
2 Коротич Ірина - Ірино, радий чути :) Абсолютно згоден, саме тому я щоразу, коли мені телефонують по коментар, відповідаю однаково - присилайте запитання на мейл, відповім відразу. Принаймні, тоді я можу бути спокійний, що за мене щось не вигадають. І ми завжди узгоджуємо із респондентами тексти інтерв'ю, окрім випадків, коли вони самі відмовляються, довіряючи авторитету "ТК". Але - з респондентами, а не з прес-службою каналів, де вони працюють. І вже абсолютна дурість, на мою думку, коли працівники прес-служби, які не відрізняють частки від рейтингу (ви можете помітити, що Богданова помилка - "рейтинг 9" - залишилась у відредагованому СТБ варіанті), повністю переписують відповіді респондента.
Натаха з міста Гливаха
6101 дн. тому
Кутєпову дай сказати, що він хоче, так потім сорому не оберешся. Бородянський - молодець!
6101 дн. тому
Отаре, прекрасний матеріал.
Мухаревич Ілля
6101 дн. тому
Реально простіше було б: звертається ТК до Кутепова - він відповідає на запитання. А це вже справа Кутепова, як відповідати. І нафік висилати на узгодження цитати, якщо це цитати Кутепова. Він сам сказав. Слово не горобець. А ці всі фільтри (прес-служби) - проїдання бюджетів. І працівники каналів - не раби. Гониво це все...
Коротич Ірина
6101 дн. тому
Отаре, не варто бути таки суворим до СТБ. Це вимушений крок. Просто не всі видання виділяються якістю інтерв*ю як Телекритика. Коли я працювала в рекламі і до мене часто журналісти зверталися за коментарями, то вже в ЗМІ я читала в своїх коментарях те, чого ніколи не говорила. Мені було соромно, бо надруковані коментарі могли зруйнувати мою кар*єру. Після кожного надрукованого коментаря в мене були проблеми з керівництвом, доки я не почала узгоджувати тексти
Ильич
6101 дн. тому
Вряд ли Бородянскому наплевать - он же разумный мужик и высококлассный медийщик и понимает, что отраслевое профессиональное издание, как бы он его не оценивал, это довольно важно. Кроме того, даже если ему наплевать на ТК, то не наплевать на Ъ или на Зеркало недели, которым, если бы они хотели взять интервью, его подчиненные устроили такой же прием.
серьезно
6101 дн. тому
Вот интересно: "Канали не називаю, бо, як казали таргани Міша і Геша, нам тут (з ними) ще жити." А с СТБ значит, уже не жить?
Глядач
6101 дн. тому
А мені, як глядачу начхати на СТБ, АЙ-СІ-ТІ-ВІ, НОВИЙ ІНТЕР, ПЛЮСИ і все наше "прогресивне телебачення". І так буде довго допоки не зрозумієте, що вас уже ніхто з адекватних і розумних людей не дивиться. Тільки дивіться щоб пізно не було.
СТБ начхать на ТК
6101 дн. тому
Весь вопрос в том, что Бородянскому начхать на "Телекритику". Может это и правильно.
Антон
6101 дн. тому
Талантливейший стих от Щербыны :))) Даже не знал, что человек, бегающий за 19-летними студентками, может так тонко и слаженно писать!
Петро Щербина
6101 дн. тому
http://scherbyna.livejournal.com/27648.html
Петро Щербина
6101 дн. тому
Поміняв Довженко Отар
Журналістику на піар.
І тепер навіть сам він не знає
Лиш бабло США відробляє:
Заказуха - нормальний товар.
Та крізь дим заробітських запар
Розгубив пан Довженко весь дар.
Петро Щербина
otar
6101 дн. тому
Баблос нам після 10-го дають)
ХМ
6101 дн. тому
Отаре, ніколи б не подумала, що так можеш працювати :) відпрацьовуй америкозький баблос, маладец :)
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ