Одинадцятого березня Незалежна асоціація телерадіомовників звернулася до Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова й інформації із зауваженнями щодо проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про рекламу» (щодо запобігання реклами проституції, №2049, зареєстрований 12.02. 2008 р.) із проханням врахувати ці пропозиції в частині регулювання реклами на телебаченні й радіо.

Зокрема, НАМ вважає некоректним формулювання «достовірної інформації про свою особу». Йдетьсяпро Статтю 1 Закону, яку пропоновано доповнити двома новими термінами: анонімна реклама – рекламне оголошення, яке розміщено анонімнимрекламодавцем і анонімний рекламодавець – особа, яка замовляє виробництво або розповсюдження рекламного оголошення, і при цьому не надає виробнику та розповсюджувачу реклами достовірноїінформації про свою особу. Формулювання «достовірної інформації про свою особу» включає в себе необмежене коло даних, а отже не може бути покладене в основу визначення терміну в глосарії закону. Крім того, згідно з цивільним законодавством України в договорі з рекламною агенцією чи відповідним ЗМІ рекламодавець в будь-якому разі зазначає:

На думку НАМ, ці дані є достатньою інформацією для ідентифікації особи і вони доступні для правоохоронних органів, які проводять слідство за фактом правопорушення у сфері проституції. Що ж до споживачів реклами, то у разі спричинення їм шкоди, вони можуть витребувати ці дані в судовому порядку або через Держспоживзахист. Оскільки захист прав споживачів реклами в будь-якому разі відбувається чи в судовому порядку, чи через застосування санкцій уповноваженим органом держави (в цьому випадку – Держспоживзахистом), така процедура отримання інформації не створює для споживача реклами штучних перешкод.

 

Щодо фактичного визнання прихованою рекламою оголошень про вакансії шляхом додавання у статті 1 Закону, у визначенні терміну “реклама” після слів “... про особу ...” доповнити словом “, вакансію”, і також, після слів “... таких особи ...” доповнити словом “, вакансію” НАМ теж висловила сумнів. Наголошується, що навіть з урахуванням фактичної відсутності визначення реклами в українському законодавстві, міжнародні та європейські норми свідчать про визнання рекламою лише такої інформації, яка спрямована на просування певного товару, ідеї тощо. Тому оголошення про вакансії, а так само і оголошення про наміри придбати певні товари не можуть бути визнані рекламою. Крім того, слід розрізняти діяльність щодо надання послуг повій та сутенерство, яке є кримінально карним діянням, а отже не вимагає врегулювання у сфері господарських відносин, до яких належить рекламна діяльність. Оскільки шляхом подання оголошень про вакансії фактично здійснюється не реклама проституції, а сутенерство, то і додаткового регулювання такі оголошення не потребують: за умови виявлення факту сутенерства вони в будь-якому разі будуть визнані однім із способів вчинення злочину.

Також слід зазначити, що запропонований у проекті розподіл оголошень фізичних осіб за об’єктом суперечить логіці закону відносно природи реклами та приватних оголошень: реклама відмежовується від оголошень за предметом – товаром, який використовується у підприємницькій діяльності, тобто такій діяльності, що здійснюється систематично і спрямована на отримання прибутку.

У разі, якщо дійсно існує суспільна проблема, пов’язана із поширенням оголошень про вакансії та приватних оголошень громадян, її треба вирішувати шляхом внесення відповідних змін до законів «Про інформацію», «Про телебачення і радіомовлення» та «Про друковані ЗМІ».

Також в тексті проекту застосовується новий термін, якого немає в глосарії закону «рекламне оголошення», і який фактично дублює термін «реклама».

 

Частину 2 статті 8 в законопроекті пропоновано викласти у новій редакції: “2. Рекламодавець зобов'язаний надати, а виробник та розповсюджувач реклами, або однин з них, якщо це передбачено укладеним між ними договором, зобов’язаний отримати документи, необхідні для виробництва або розповсюдження реклами, а також документи фізичної чи юридичної особи, які дозволяють встановити особу рекламодавця.” НАМ зазначає, що запропоновані зміни покладають на виробників та розповсюджувачів реклами додаткову функцію збирання, збереження, та імовірно – надання зацікавленим особам, інформації про рекламодавців. Така функція вочевидь обтяжує їх як фінансово, так і організаційно. Разом з тим, в проекті закону ніде не зафіксовано порядку надання цієї інформації зацікавленим особам. Як вже зазначалось вище, правоохоронні органи можуть отримати таку інформацію шляхом доволі простих слідчих дій, а споживачі реклами в будь-якому разі отримають її виключно за рішенням суду.

 

Законопроект передбачає доповнення статті 8 новою частиною 4.1 у такій редакції: “4.1. У рекламі діяльності з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном посередник указує в рекламі своє повне найменування, адресу, зазначену в ліцензії, номери телефонів, серію, номер і дату видачі ліцензії та орган ліцензування - Мінпраці, а також назви країн, на посередництво у працевлаштуванні в яких видана відповідна ліцензія.” Але, зауважує НАМ, досвід дослідження телевізійної та радіо реклами свідчить, що переобтяження рекламних оголошень інформацією призводить не до кращої поінформованості споживача реклами, а навпаки – до зниження рівня сприйняття ним необхідної інформації. Запам’ятати повне найменування та адресу юридичної особи після одноразового проголошення в ефірі або кількасекундної демонстрації на екрані практично неможливо. Втім, у разі необхідності їх можна дізнатися за реквізитами ліцензії у Мінпраці. Також викликає заперечення необхідність перелічення назв країн, на посередництво у працевлаштуванні в яких видана відповідна ліцензія. Адже сам факт наявності ліцензії Мінпраці свідчить про легальність роботи підприємства із працевлаштування, що ж до порушень умов ліцензії, то це сфера контролю ліцензуючого органу, а не виробника та розповсюджувача реклами.

 

Новим законопроектом пропонується доповнити частину 1 статті 26 новим абзацом сьомим такого змісту: “Міністерство праці та соціальної політики України – щодо достовірності даних про ліцензії з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном, що розміщуються у рекламних оголошеннях.” Але слід зазначити, йдеться у зауваженнях НАМ, що Мінпраці  буде доволі складно здійснювати таку неприродну для нього функцію, як моніторинг реклами та контроль її достовірності. Отже можна перебачити, що виконання цієї функції буде здійснюватись ним без належної ефективності.

 

Статтю 9 Закону за проектом слід викласти у такій редакції: “Стаття 9. Ідентифікація реклами та рекламодавця ...

6. Забороняється подання рекламодавцем-суб’єктом підприємницької діяльності реклами у такому вигляді, який імітує рекламу від фізичної особи.

7. Виробництво або розповсюдження реклами забороняється, якщо виробнику або розповсюджувачу реклами, або одному з них, згідно з укладеним між ними договором, особа рекламодавця не є відомою.

8. Забороняється виробництво або розповсюдження всіх рекламних оголошень в мережі Інтернет які не містять інформацію про особу рекламодавця.

Положення цієї статті, наголошує НАМ, спрямовані на відокремлення реклами від іншої інформації, що поширюється ЗМІ. Запропонованими ж положеннями за логікою чинної редакції закону доцільно доповнити статтю 8. Втім, необхідно взяти до уваги той факт, що оскільки проституція в Україні не легалізована, створення юридичної особи для організації таких послуг є малоймовірним. Таким чином, оголошення про сексуальні послуги здебільшого дійсно є оголошеннями фізичних осіб, але, оскільки вони пов’язані із підприємницькою діяльністю (систематичною, спрямованою на отримання прибутку), відповідно до чинного закону вони є рекламою.

 

Не викликали зауважень наступні зміни:

 

Доповнити статтю 2 Закону новою частиною 4 у такій редакції: “4. Дія цього Закону поширюється на розміщене особою у засобах масової інформації будь-яке рекламне або не рекламне оголошення, якщо це оголошення:

має відношення до роботодавців, шукачів роботи (потенційних працівників) або вакансії, що пов’язанні з:

а) танцями

б) офіціантами

в) працевлаштуванням за кордоном

г) шлюбними знайомствами

г) модельним бізнесом

д) еротичною фото та відео зйомкою

е) масажем

є) одноразовою, нічною або високооплачуваною роботою без зазначення фаху робітника, або

 

2) має в тексті оголошення слова “ескорт-сервіс”, “хостесс”, “консумація”, “сауна” або “джакузі” у різних відмінках.”

 

Пункт 1) частини 2 статті 27 Закону доповнити новими абзацами сьомим та восьмим такого змісту:

“у наданні завідомо неправдивих відомостей про особу рекламодавця;

у наданні рекламних оголошень від суб’єктів підприємницької діяльності у такому вигляді, який імітує рекламу від фізичної особи;”

 

Доповнити статтю 7 Закону новою частиною 5 такого змісту: “5. Анонімна реклама забороняється.”

 

Доповнити статтю 8 новою частиною 8 у такій редакції: “8. Будь-яке оголошення в мережі Інтернет, в якому мова іде про види діяльності, що зазначені у частині 4 статті 2 цього Закону, повинно містити інформацію про особу рекламодавця.”

 

Пункт 2) частини 2 статті 27 Закону викласти у новій редакції: “2) виробники реклами, винні:

 Пункт 3) частини 2 статті 27 Закону викласти у новій редакції: “3) розповсюджувачі реклами, винні:

 Частину 2 статті 27 Закону доповнити новим пунктом 4) такого змісту: “4) власники WEB-ресурсів в мережі Інтернет, винні: у неприйнятті заходів, спрямованих на припинення розміщення анонімної, недобросовісної або прихованої реклами на WEB-ресурсах, які їм належать, якщо їх було проінформовано про таке розміщення.”