Багато галасу – і пшик

4 Березня 2008
11435
4 Березня 2008
11:07

Багато галасу – і пшик

11435
З’їзд у Сіверськодонецьку закінчився нічим.
Багато галасу – і пшик
Ху-у-ух, пронесло! Разом із усіма прихильниками державності та активними розбудовниками держави я ночами не спав, і серце моє несамовито калатало, ледь з гарячих патріотичних грудей не вискакувало. Все хвилювався я, чи не оголосять у сумнозвісному Сіверськодонецьку який-небудь незалежний ПіСУАР чи УНІТАЗ. А коли провалювався у короткий, але тривожний сон, то снилися мені жахи на зразок утворення на Сході і Півдні України потужної ворожої держави типу Придністров’я з Президентом Вадимом Колісниченком на чолі. Я вже міркував собі рішуче, що треба хапати п’ятизарядний тризуб і з ризиком для життя йти захищати непорушність українських земель. Але, слава тобі, Господи, нічого такого не сталося.
 
До чого тут Колісниченко? Може, він і не хоче стати главою майбутньої держави, але все одно піар він зробив собі неабиякий: за два дні до другого з’їзду депутатів усіх рівнів він сам-один переповзав із каналу на канал і розповідав, як його і його соратників переслідує Служба безпеки України. Їй Богу! Це була просто фантастика. На жаль, я не відстежив послідовність цих мандрів, але не встигав його образ прохолонути на одному каналі, через годинку він поставав на іншому. Колісниченко розповідав, що поборники прав російськомовного населення виявляли несамовиту мужність, стійкість, відданість ідеї і таки вирішили розповісти світу, як їх дискримінують. Не було цього пана, здається, тільки на «Інтері» і «Плюсах». Ну, ще на 5-му каналі Колісниченка замінив його однодумець, секретар Донецької міськради Микола Левченко, котрий кумедністю своїх висловів перевершує навіть деяких діячів місцевого рівня у першій і другій столицях. Я сидів у кріслі навпроти телевізора, дивився на все це і відчував, як у мені заздрість боролася зі страхом: боявся за долю молодої незалежної української держави, а заздрив ось такій дискримінації. Аби мене так само дискримінували, аби показали мене по всіх каналах – тоді у мене на вулиці автографи почали б нарешті брати.
 
Заднім число я пригадав, що в Колісниченка був ще один пропагандист-однодумець. Це гуманітарний віце-прем’єр в уряді Януковича Дмитро Табачник. Він, правда, не прив’язувався до сіверськодонецького з’їзду, але незадовго до нього надрукував статтю. У котрій застеріг проти «ожлоблення» нації і явно прагнув привернути до себе увагу. І, треба сказати, досягнув мети. Змістом своїм публікація давала підстави вважати, наче шановний автор доктор історичних наук Бузини начитався. Але ж ґвалт який після цього піднявся! Лідери національно свідомої інтелігенції написали гнівного колективного листа з викриттям «ворога української нації». А видатному історику тільки того і треба було. В кінцевому підсумку він виступає поруч із Януковичем і виглядає як один з ідеологів того заходу.
 
Коли довгоочікуваний захід відбувся, то виявилося, що 3647 депутатів рад різних рівнів припхалися до Сіверськодонецька тільки для того, аби дві з гаком години послухати запевнення від лідерів Партії регіонів про те, що «родина в опасности», почути чергові нарікання про те, що «русский язык уничтожают агрессивные националисты», поаплодувати виступу делегата від «старшого брата» Костянтина Затуліна, проголосувати за заздалегідь підготовлену резолюцію з давно відомими тезами і роз’їхатися по домівках. Навіть обговорення не було. Стало зрозуміло: замість гучного заходу відбувся пшик. Можливо, у плані політтехнологій та піару з'їзд і приніс користь своїм організаторам, але жодних реальних наслідків, скоріш за все, не матиме. Ось і постало запитання: а що, власне, напередодні так пристрасно з подачі добродія Колісниченка обговорювали журналісти, експерти і всілякі політологи? Здається, тільки інтернет-видання «Обком» поставилося до цього з належним гумором. Серед іншого воно пригадало Дмитру Табачнику такий його культурний прорив у галузі боротьби з «ожлобленням» нації, як присвоєння йому позачергового звання полковника запасу. Правда, забули пригадати виживання з Російського драматичного театру імені Лесі Українки зірки української сцени Ади Роговцевої, яке відбувалося за часів перебування Табачника на посаді глави президентської адміністрації. Чомусь на той час вельможний чиновник не подав голос на захист російськомовної культури в Україні.
 
Правда, серед учасників обговорення було ще одне влучне висловлювання. Головна редакторка «Известий в Украине» Яніна Соколовська сказала, що доцільніше той з’їзд було б проводити не першого березня, а першого квітня, тобто в День сміху. Але організатори її не послухалися. Вони вирішили насмішити публіку на місяць раніше.
 
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
11435
Коментарі
8
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
новачок
5906 дн. тому
але не встигав його образ прохолонути на одному каналі, -сподобалось
крымчанин
5906 дн. тому
думаю, украинское название города было в УССР, надо найти любой справочник. а украинский язык учили в школах в Крыму в 60-х годах (через лет 10 после передачи Крыма Украине). какая же это русификация?
1
5906 дн. тому
Кругляк Ю. М. Ім'я вашого міста: Походження назв міст і селищ міського типу Української РСР. — К.: Наукова думка, 1978. Сіверськодоне?цьк — м. Ворошиловградської області. Закладено навесні 1934 р. поблизу м. Лисичанська. Звалося «Лисхімбуд». Назву Сіверськодонецьк надано 1950 р. у зв'язку з його місцем на р. Сіверський Донець (від неправильного називання річки — Сєверний Донець — трапляється й помилкове найменування міста — Сєверодонецьк). Врешті, й Сіверодонецьк теж добре (або ще краще). У будь-якому разі, якою буде назвою українська вирішуватимуть україномовні.
северодончанин
5906 дн. тому
Моя бабушка рассказывала мне украинских сказок, стихов, колыбельные пела, про то что ей было противно ничего не рассказывала. До Берлина в ВОВ дошла и вернулась... Так значит вы хотите повернуть и дискриминацию и репресии? Просто из Северодонецка ведь не видно, кто он публикующий из Киева - украинский интелигент, а кто малороссийский интернационалист? Я не агрессивно отношусь к украинскому языку, я агрессивно отношусь к попиранию МОЕЙ ИСТОРИИ.
Северодонечанину
5906 дн. тому
Уважаемый, Вы не поняли, что вместо ожидавшейся громокй акции с новыми идеями вышла ерунда. Но Вы говорите о другом. О том, что Вам противно от украинизации. Интересно , а Вашим дедушками и бабушкам не было противно, когда противников русификации не просто критиковали, а садили в турьбмы и расстреливали? Когда в тридцатых годах целое поколение украинской интелигенции отправили на тот свет? Вот это были репрессии и дискриминация. А сегодня онронмтокнивн мо всех экранов орут о том, что их дискриминируют. Какая же это дискриминация? Но вместо интелигенции украинской воспитали неких интернационалистов, которые к языку своих предков относяться так агресивно, как будто им китайскую грамоту навязывают. Малоросы одним словом. Стыдобище!!!
северодончанин
5906 дн. тому
статью не читал, стразу видно заказуха Юрій Луканов, вам никогда не понять вашим мозжечком, что как можно хорошо относится к украинизации, когда мой родной город по-украински разные киевские журналисты и чиновники кто как только не называют... Сєвєродонецьк, Сєверодонецьк, Північнодонецьк, Сіверодонецьк. Издаются какие-то директивы, из-за них нам нужно менять документы, договора, паспорта и прочую очень важную документацию. Нам горожанам противно от всех названий, кроме как на русском языке!!! Вот вам очевидный пример того чего хотят русскоязычные граждане Украины!
Джукс
5906 дн. тому
Вот именно
позззор
5906 дн. тому
Если журналист не смог добыть резолюции и не понял к чему пришёл съезд - позор такому журналисту. И вообще можно ли этот графоманский текст считать за журналистский?
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду