— Так.

 

— Гонорар одержали всі іноземні учасники шоу. Журі не платили. По-перше, у нас немає такої можливості. А по-друге, ми приймали гостей за свій рахунок. Не треба бути великим фахівцем, щоб витратити величезні гроші — треба уявити, де їх можна заробити, аби не йти вочевидь неринковим шляхом.

 

— Розмови були.

 

— Я вважаю, що на каналі «1+1» і на такому резонансному шоу будь-який артист може заробити набагато більше, ніж просто гонорар. Це популярність. Імідж. Це ті дивіденди, які не кожен гонорар перекриє.

 

— Правильно. Тільки не всі зуміли ефективно використати такий успіх... От Наташа змогла. Свідчення цього — її концерт­не шоу, побудоване на алгоритмі успіху «Танців», коли її партнер Владислав Яма бере участь, і сюжет на цьому вибудуваний.

 

— Я не лише Наташі, я всім учасникам казав: «Шановні, намагайтеся бути щирими! Прямий ефір завжди викриє, коли ви не справжні, а фальшиві. Глядач, відповідно, теж це відчуває.

Коли в нас тільки з’явився проект, із Бі-бі-сі приїхав пан Робін Мельцер — продюсер із запровадження «Танців» у різних країнах. Під час першої зустрічі він говорив виключно про прямий ефір. І розумію, чому. Ефект прямого ефіру — це інші емоції. Це цілком інше самопочуття учасників на майданчику. Коли вони напевно знають: наново вже не перетанцюєш і в прямому ефірі нічого не змонтуєш.

 

— Так. При тому, що в Росії і зірок більше. Але вони зупинилися. Чому? Тому що в них фігурне катання — улюблений народний вид спорту.

 

— Є особливості контракту. Не можу його озвучити.

 

— Підхід індивідуальний. Хоча деякі західні менеджери і хотіли укласти договори на всі програми. Тут річ навіть не в грошах. Якщо хороший актор дійде до гала-концерту, то ми готові були обговорювати всі деталі і нюанси.

 

— З генеральним директором «1+1» Юрієм Морозовим ми приблизно на 50% угадали, як вибудовуватиметься інтрига. Але побоювання були, звісно. Тому й виникла «перетанцьовка». Щоб не тільки глядачі, а й професіонали могли в журі сказати своє слово. А щодо «проблемності» з іноземними учасниками... Цього не виникало. Прекрасні, талановиті, адекватні люди.

 

Розумієте, іноземців, напевно, дисциплінує ставлення до контракту. А деякі наші менеджери думають, що каналу можна запросто викрутити руки... Тим часом ми хотіли спочатку, щоб третій сезон став шоу призерів перших і других «Танців». Але завадили деякі проблеми.

— Не тільки.

 

— В Англії, по-моєму, вже шість сезонів... І це напевно не межа. У кожній країні по-різному. У тій самій Росії, як я казав, популярніші ковзани.

 

— Знаєте, багато чого пишуть на форумах. Хоча канал справді був зацікавлений у тому, щоб Наталка брала участь у шоу. Ми й не приховували цього.

 

— За два тижні до старту мені зателефонувала сама Наташа. І сказала: «Хочу зустрітися. Треба поговорити». Вона була у лікаря, їй після аварії не рекомендували великих навантажень. А нам потрібна була визначеність! Втім, якщо є бодай найменша небезпека — ми зрозуміємо відмову артиста. Адже уявіть: танцює Наташа після лікарні — і їй погано, вона падає... Ми, звичайно, можемо перейти в цей момент на анонсний блок, перекривши прямий ефір. Але як почуватися потім? Тому й дійшли з Могилевською до згоди: якщо і будуть її танці, то досить щадні. Принаймні у перші два тижні. І, звичайно, хотілося б, щоб навколо цієї теми не було спекуляцій.

 

— Вийшло те, що вийшло. Ніхто нічого спеціально не робив.

— Не сперечаюся. Але ми хотіли бачити в третьому сезоні не тільки Наташу. І Олега Скрипку запрошували... Правда, його менеджмент висунув низку умов. Вони просили підтримати кілька проектів Олега на каналі «1+1». Ніхто не заперечував. Але в останній момент Скрипка чи то у футбол грав, чи то щось іще... Згодом він повідомив, що в нього болить нога, а потім він із цією ногою поїхав в Америку, а далі і на Майдані виступив...

— Тут важливо зрозуміти, хто бере на себе основні ризики в цьо­му проекті. Наприклад, якщо уважно вивчати фінальні титри проекту, то звичайно, відразу в очі впадає «Влад Ряшин»... Я зателефонував йому: «Хлопці, скажіть, ви на себе брали ці ризики щодо шоу? Ви ведете облік доходів, витрат?» — «Ні.» — «Тоді чому такі «наступальні» титри...» — «Але я ж насправді генеральний продюсер...» — «Я не сперечаюся! Хоч президентом усієї землі можеш себе називати. Але навіщо ж?..» Це перше. А тепер друге. Канал «1+1» купив цей формат. Канал відповідає за цей проект — «від» і «до». І я справді сказав Ряшину: «Владе, перестань, будь ласка, стільки піаритися... Або ж тоді діли з нами ті самі ризики — принаймні фінансову відповідальність». Тоді нормально!

 

— Це робота виключно нашої компанії. Розумієте, «1+1» одержав від Бі-бі-сі повний опис проекту — близько 600 сторінок... Це ціла «біблія». Усе визначено до дрібних нюансів. Як світло подати, як звук...

 

— На мій погляд, Бі-бі-сі може використовувати цю ідею, узявши її на озброєння. Ідея чудова — міжнародне танцювальне шоу!

 

— У Польщі тепер — лід. У них «Зірки на льоду» популярні саме на цей момент.

 

— З льодового проекту ми почали роботу. Але якби одночасно Перший канал і канал «Росія» не запустили свої льодові танці... В Україні фігурне катання не набуло такого розвитку, як у Росії: і фігуристів, і тренерів хороших у нас не так багато. А ті, що є, — працюють у Росії або інших країнах. Розумієте?

— І платити в себе більше, ніж вони одержують у Росії, ми, на жаль, не можемо. До того ж на лід і українські зірки дивляться з острахом: там травматизму більше.

 

— Хіба тільки після льоду? А після наших «Танців»? Те ж саме. Багато хто наново розкрився. У декого друге дихання відкрилося.

 

— А артист може й повинен використовувати свій успіх — за максимумом!

 

— На каналі ми говорили про те, що було б непогано запросити перших осіб — саме на фінальне шоу. З огляду на його резонанс, неймовірну популярність у глядачів. Спочатку зв’язалися з референтом Катерини Михайлівни. Нам запропонували написати офіційного листа. Потім зв’язалися і з представником польського посла. Там відразу не відповіли. А від Ющенко згодом надійшло прохання надіслати сценарій нашого фінального гала-концерту. Потім уже я пішов на «воєнну хитрість» і кажу полякам: от, мовляв, сама Катерина Михайлівна в нас буде... І вони відразу відгукнулися. Були в результаті на фіналі і дружина президента з дітьми, і польський посол з дружиною... І я не бачу тут якогось підкилимового сценарію! Хоча й не приховую, протягом усього третього сезону (аж до фіналу) лідером глядацького голосування була пара — Наталя Могилевська і Влад Яма.

 

— Коли поставили низькі оцінки Неліпі, то ви уявити не можете, як різко зросла його популярність у глядачів. Він досяг рівня лідируючих пар. Або й вище, ніж лідери. Є ж специфіка сприйняття аудиторією цього шоу... Те саме було, коли ставили низькі оцінки Козловському. Аудиторія цих хлопців — дівчатка, дівчата, жінки. Це, мабуть, найактивніша глядацька сила. Можливо, на останньому етапі щось схоже відбулося і з Марчином Мрочеком — чарівною молодою людиною, дуже життєрадісною, світлою...

 

— Звісно ж, харизма відіграє величезну роль. Але ви пригадайте, приблизно в середині фінального шоу всі оператори перестали приймати голоси глядачів... Причому саме перед виступом Мрочека і Могилевської. Щоб їхні наступні танці ніяк не вплинули на результат. Мені здавалося, що головне шоу вже минуло — у суботу. Та ба. Справжня розв’язка настала в неділю. Пам’ятаєте, поетапність голосування... Отож, якщо визначити три основні «етапи», то приблизно 60% глядацьких голосів — це субота (година ефіру), приблизно 30% — недільні повтори і відсотків 10 — голоси протягом тижня... З 1 на 2 грудня начебто нічого не мало змінитися. Ще 25 листопада ввечері ми відкрили це голосування... А закрили його 2 грудня — теж увечері. Отож 1 грудня до початку «Танців» ми мали приблизно 10% — від наступної (фінальної) кількості голосів. Тобто це була тільки зав’язка драми. І вже 2 грудня — це неділя — до початку прямого ефіру ми мали 80% цих голосів — знову ж таки від загальної наступної кількості. А 20% — це остання хвиля глядацької активності — і ми одержали її тільки за ці короткі 30—40 хвилин у недільний вечір! Тобто такий масовий напір і ентузіазм глядачів у такий обмежений проміжок часу стали для багатьох несподіванкою.

 

— Ви абсолютно правильно сказали.

 

— Це одна з тем, над якою слід міркувати. Мій син, наприклад, котрий дивиться це шоу, каже: «Тату, а чому ти хочеш, щоб я голосував саме «за», а я хочу «проти»!» Так, як і ви вважає...

 

— Ви зважте, що голосує переважно молодь. 80% — SMS-повідомлення за того або іншого учасника, а 20% — це телефонні дзвінки. Дзвонили зазвичай люди старшого віку, котрим не до SMS. Але, за великим рахунком, публіка, напевно, і не повинна знати точну кількість: скільки за кого? Це іміджева таємниця. І тактовність стосовно тих, хто не потрапив у фінал.

 

— Якщо йдеться про Лілію Подкопаєву... Є такі припущення. Та, пробачте, я не можу це коментувати. І в Бі-бі-сі немає заборони, щоб чоловік активно не голосував за свою дружину! Даруйте, але коли в нас брав участь Ступка-молодший, то бачили б ви, як Богдан Сильвестрович, зустрівшись якось у ресторані з Олександром Юхимовичем Роднянським, підбивав його: а давайте відправимо свої голоси за Остапа! А що тут такого? Це його дитина, і батько за сина вболіває. Також і чоловік за дружину, за матір двох дітей. Хоча, звичайно, є тонка межа... Якось об одинадцятій годині вечора дивлюся на сервері, як проходить голосування... За цю пару — 30 голосів протягом години. За ту — 50 голосів... Раптом за третього учасника протягом нетривалого часу — відразу 800! Тут тільки ворожити можна...

— Так, є. Аудиторія сприймає багато чого за чисту монету.

 

— Причому ці настрої в прямому ефірі особливо контрастні.

 

— (Тривала пауза.) Особисто мені вона нічого не хотіла говорити. Але вже на бенкеті сказала правильні слова: «Це було усього лише шоу. Я намагалася чесно працювати. Але, напевно, чогось не врахувала». І вона має рацію — багато в чому. По суті, Наташа виграла — як професіонал. Про це свідчать бали журі — 116 (у її конкурента — 109.)

— Ви так думаєте?

— А отут вже я не впевнений. І спробую пояснити, чому. Коли експлуатувати тільки цей формат, то що від нього залишиться? Спочатку ми взяли досить високу планку. А робити наступні сезони слабшими... Не варто. Ще в середині другого сезону Ряшин мені говорив: «Давай продовжувати!» Я відповів тоді: «Але в нас немає такої кількості зірок, які були б пластичними, енергетичними і цікавими не тільки самим собі, але й глядачам». І цих зірок справді практично не залишилося. Я, наприклад, переконаний, що цей формат ідеально підходить Ані Лорак або Тіні Кароль — саме як учасниці, а не лише ведучій. Але танцювати вони відмовилися. Ні, і все тут! Ми запрошували на паркет одну з наших популярних ведучих новин...

— ...Не хотів би уточнювати. І знову — нізащо!

— Отож.

 

— Та знімаються ж, на жаль, переважно російські артисти — у цих серіалах.

 

— При цьому, уявіть, дехто зустрічається зі мною і каже: «Ну що ж ви, взяли якогось поляка і зробили з нього «зірку»...» Як це — «зробили»? Усередині має бути щось у людини. Якесь світло вона має випромінювати. І потім саме на цій передачі важливо зламати стереотипи, змінювати усталені образи. А ламатися декому складно. Я якось говорив Подкопаєвій: «Ліля, дорога, ти ж щось відчуваєш, і ця емоція має бути на твоєму обличчі!» До речі, її партнер — Кирило Хитров — танцюрист чудовий. І у фахових колах його ставлять на сходинку вище, ніж Яму (це вже у своїй ієрархії).

 

— А чому ні? Я навіть переговори проводив із «Експо-центром», персонально з паном Ткаченком. І він був готовий за прийнятні гроші віддати свої площі під наше майбутнє льодове шоу. Можливо, там було б менше бодай на одну проблему: куди посадити глядачів? Бо перед кожним танцювальним шоу дзвінки: «Здрастуйте, я з Кабміну. Потрібні два місця — в центрі...» Або: «Я із секретаріату...»

 

— Доходило до смішного: «Здрастуйте. Я мер... Потрібне місце».

 

— Ще які. Тисячу доларів за місце.

— Аякже! Тільки «місця» у нас не продаються. А взагалі такі складні шоу треба готувати заздалегідь — за рік-півтора їх розробляти. Як у Парижі або в Лондоні. З тією ж компанією «Стар-медіа», яка співробітничала з нами на «Танцях», і труднощі були, але й розуміння було. На якомусь етапі виникла ідея запросити іншу продакшн-компанію... Але не зробили цього, тому що новим виробникам довелося б наново вивчати дуже складну «біблію» проекту. Тому ми й вдячні колегам за роботу.

 

— Та от, самі спробуємо.

 

 

— Але в дитинстві усі танцюють! А серйозні заняття в мене розпочалися, коли в Польщі запустили свій танцювальний проект. І я став учасником цього шоу. Втім, до українських «Танців» у мене була певна перерва в хореографії. Приблизно півроку. Проте я з радістю вийшов на ваш паркет. Бо мені приємні ці емоції. Та й особливої новизни в українському проекті для мені не було. Щоправда, люди нові, а отже, нові відчуття. І, що приємно: як у Польщі, так і в Україні дуже серйозний рівень учасників. Можливо, українці і поляки більше тренуються?

 

— У себе вдома в Польщі я відмовився від деяких проектів. І чотири дні на тиждень ми репетирували з Ганною Пелипенко — саме в Польщі. І на три дні вже прилітали в Україну. Я досить амбіційна людина. І люблю, щоб усе було зроблено на «відмінно»!

 

— Найчастіше виходило спільними зусиллями. Для того й потрібна пара.

 

— У мене з братом добрі стосунки. Ми часто радимося. Ще в школі ми використовували свою схожість. Причому з корисливою метою. І могли підміняти, наприклад, один одного на якихось іспитах. Я, наприклад, складав хімію за брата — тому що він цей предмет не любив. І навіть у серіалі «M — JAK MILOSC» ми радо погодилися зніматися разом. Хоча ролі в нас різні. У мого героя — серйозний характер, він — юрист, а брат Рафал грає серцеїда, людину, у котрої дуже багато шанувальниць. Брат, до речі, теж чудово танцює, він брав участь у третьому сезоні польських «Танців». І вийшов із цього шоу абсолютним переможцем. Нині Рафал прекрасно показав себе і в польському шоу «Танці на льоду». Він здобув прихильність як суддів, так і глядачів.

 

— (Сміється.)

 

— В Україні мені все дуже сподобалося. Правда, моя дівчина Агнешка іноді засмучувалася, що надто багато часу проводжу з іншою... Ні, вона не ревнувала... Вони з Ганною у нормальних стосунках. Просто вона трошки ревнувала і до цього шоу, і до того, що часто зникаю в іншій країні. Це ж зрозуміло. Для мене українське шоу — і виклик (самому собі), і пригода (котра невідомо чим могла закінчитися). І те, що так вийшло... У цьому не тільки моя заслуга або удача, це величезна заслуга Ані. Мені здається, нас справді полюбили глядачі. Інакше не було б стільки голосів!