«Треба працювати швидко, оскільки невідомо, скільки часу залишилося до наступних виборів», – зазначили учасники круглого столу на тему «Яких змін потребує медійне законодавство після виборчої кампанії 2007 року», який відбувся у Києві 6 листопада 2007 року.

 

Організатори заходу – чотири громадські організації: Центр суспільних медіа, Індустріальний телевізійний комітет, Незалежна асоціація телерадіомовників та Інститут медіа права – запросили до обговорення першочергових змін до законодавства, яке стосується медіа, кандидатів у народні депутати України, членів ЦВК, Нацради з питань телебачення і радіомовлення, керівників телевізійних каналів та журналістів.

 

Учасники круглого столу проаналізували проблеми, що виникали у медіа під час позачергових виборів. «У політичних сил цього разу не було проблем із розміщенням своєї реклами на телеканалах. Найбільше (майже половина) порушень ТРО стосувалися статті 71 Закону України “Про вибори народних депутатів України”про обмеження щодо ведення передвиборної агітації. Також деколи була відсутня інформація про замовника політреклами, проводилася агітація в новинах тощо. Але більшість порушень телекомпанії скоїли через те, що були заручниками недосконалого законодавства», – зазначив голова Нацради з питань телебачення і радіомовлення Віталій Шевченко.

 

Він вніс три пропозиції щодо удосконалення і взаємоузгодження правових норм у різних законах. Зокрема, у законах «Про рекламу» та «Про вибори народних депутатів України» зазначено різний відсоток (20 і 25) ефірного часу, який має відводитися під рекламу. Також – вимога уточнити норму, яка стосується показу партійної символіки, оскільки це не дає можливості ефективно працювати журналістам, що готують новини. Зрештою, пропозиція прибрати ч.5 ст. 69 закону «Про вибори народних депутатів України», яка забороняє впродовж 20 хвилин до і після телерадіотрансляції передвиборної агітації коментувати зміст передвиборної агітації, давати будь-яку інформацію щодо цієї партії, висунутих нею кандидатів.

 

Директор Інститут медіа права Тарас Шевченко зупинився на питаннях, які стосуються новин під час передвиборної кампанії та замовних матеріалів. Він розповів про досвід боротьби з «джинсою» у США. Там не продаються (нелегально) гостьові студії політикам, оскільки в такому випадку інший політик має право вимагати для себе таку ж кількість безкоштовного ефірного часу на цьому телеканалі. На його думку, автобіографія та декларації кандидатів у народні депутати також мають стати максимально відкритими. «Найкраще для того, щоб вони стали прозорішими, їх вивішувати на сайті ЦВК», – запропонував Тарас Шевченко.

 

Представники парламентського комітету з питань свободи слова та інформації та ЦВК разом із експертами з медійних питань уже неодноразово обговорювали зміни до законодавства. Зокрема, перед початком позачергових парламентських виборів. «Ми напрацювали близько 20 поправок. Але результати для нас були вбивчими. Нам вдалося пробити лише одну – про обов’язкове оприлюднення замовника політичної реклами, щоб ті, хто робить рекламу на кшталт “Україна, поділена на три сорти”, несли відповідальність», – зазначив екс-голова Комітету з питань свободи слова та інформації Андрій Шевченко.

 

Новообраний народний депутат бютівець Віктор Уколов порівняв виборче законодавство в частині медіа зі слаломом. Він запропонував максимально легалізувати та дерегулювати рекламне законодавство. А на думку його колеги з блоку «НУ-НС» Юрія Стеця, до законотворчого процесу потрібно залучати якнайширше коло медійних експертів.

 

Згідно з законодавством, політики майже не несуть відповідальності за зміст своєї ж політичної реклами. Юристу НАМ Ользі Большаковій незрозуміло, чому на ЗМІ покладена така неприродня відповідальність за політичну рекламу. Вона вважає пропозицію керівника інформаційної служби ICTV Олександра Бєлова щодо передачі функцій Незалежної експертної ради з питань діяльності мас-медіа під час виборів Нацраді введенням цензури державного органу. «У нашому законодавстві робота ЗМІ відображена таким чином, ніби вони тільки є трансляторами політичної агітації. А питання висвітлення інформації не відображено. Також досі не зрозуміло, яким чином можуть через ЗМІ вести агітацію громадяни України», – зауважила Ольга Большакова.

 

На думку багатьох експертів, визначення «політична реклама» потрібно вилучити із законодавства, а залишити терміни «реклама» і «політична агітація». Рекламісти вважають – якщо давати рекламі означення «політична», тоді потрібно вводити й інші, наприклад, автомобільна, продовольча тощо. Так само не всі присутні погоджувалися підміняти поняття «підкуп і хабарництво» «джинсою». «Ті, хто бере гроші за замовні матеріали, є хабарниками і повинні нести відповідальність за кримінальним законодавством, – зазначив заступник голови правління СТБ з інформаційного мовлення Олексій Мустафін. – Щодо проблем, з якими, зокрема, я стикався під час виборчої кампанії, то це витрата половини свого робочого часу на роз’яснення представникам штабів політичних сил того, що СТБ не бере гроші за розміщення заказухи. Нещодавно на поставлене мені запитання “Як боротися з «джинсою»?” я запропонував спробувати не платити».

 

Учасники круглого столу склали пропозиції невідкладних змін до законодавства в частині медіа, які незабаром будуть оприлюднені на «Телекритиці».