«Після тортур сам прийшов у ФСБ»

Адвокат Дмитро Дінзе спростовує інформацію російського слідства про те, що 11 березня 2021 року, наступного дня після затримання, журналіст Владислав Єсипенко сам прийшов в управління ФСБ у Сімферополі.

‒ Нібито ввечері (Єсипенка ‒ ред.) відпустили, а вранці він прийшов. Скажімо так, кілька годин (потрібно ‒ ред.) ‒ і він уже виїхав із Криму. Навіщо йому було туди приходити, якщо вони йому віддали документи? Він же не ідіот, правильно?! Людина, якій погрожували, яку катували, били, він мав ще з ранку прийти здатися, щоб йому далі продовжили «яйця затискати», вибачте на слові. Ні, звісно!

Затримання Владислава Єсипенка в Криму співробітниками ФСБ Росії, березень 2021 року

Дінзе додає, що відомості про добровільну явку є в матеріалах кримінальної справи та судових свідченнях одного з оперуповноважених, і вказує на нестиковки.

– Основний «опер», який вів оперативний матеріал щодо Єсипенка, сказав, що він нібито його відпустив. Коли йому поставили запитання: «А як усе це оформлялося? Де? У журналі ви його записували?» ‒ він дуже почервонів, почав ковтати слину. Ми зрозуміли, що йде судомне формування версії. Потім «лампочка загорілася», «опер» каже: «А ми його завели в кімнату для громадян, куди вони приходять писати заяви». Але я знаю: щоб завести в ту кімнату, теж треба оформити якийсь пропуск. Навіть ми, адвокати, коли приходили на (вулицю ‒ ред.) Франка в Сімферополі (за адресою, де розташовується управління ФСБ Криму ‒ ред.), стояли в передбаннику перед солдатами, які охороняють вхід до будівлі. Поки до нас хтось не вийде, чи не дасть пропуск і ми не покажемо документи, нікуди ми не пройдемо. Там жорстка реєстрація. Тому всі його слова ‒ це брехня. Звісно, він (оперуповноважений ‒ ред.) намагався придумати якусь версію, якось її обґрунтувати.

ФСБ: «Хто поклав гранату в дупло ‒ нам незрозуміло»

За словами адвоката, спочатку російські силовики поставили перед собою завдання звинуватити Владислава Єсипенка у шпигунстві. Йому намагалися інкримінувати збір інформації для підготовки деяких диверсій.

‒ Коли я їм (оперативникам ‒ ред.) ставив запитання в суді: «Ви що, його підозрювали в скоєнні ще якогось злочину?» ‒ вони кажуть: «Так, співпрацював із СБУ (за іншою версією слідства, з ГУР Міноборони України ‒ ред.) і хотів завдати ще більшої шкоди Росії в Криму. Він збирав цю інформацію, і, таким чином, ми його вважаємо шпигуном». ‒ Я кажу: «Ну а що, не вийшло, не зрослося у вас?» ‒ «Ну так, ми фактів особливих не отримали, але ми дізналися, з ким він співпрацював».

Раніше в Службі зовнішньої розвідки України назвали провокацією повідомлення ФСБ про співпрацю Владислава Єсипенка з українськими спецслужбами.

Захисник іронізує над версією слідства про те, що представник українських спецслужб або його спільник у Криму сховав для Єсипенка гранату в дуплі дерева.

– Основний мотив, який вони йому «намалювали» з гранатою, ‒ це те, що він мав відбиватися від якихось «кримінальних» татар. Спочатку була версія, що гранату в дупло для нього (Єсипенка ‒ ред.) поклав співробітник СБУ. (Нібито ‒ ред.) сказав, щоб він її забрав для самооборони. Потім цей співробітник СБУ вже «зникає» зі справи. Я кажу: «А встановлена особа? Хто поклав?» ‒ (російський оперативник ‒ ред.): «Можливо, співробітник СБУ дав доручення комусь туди гранату покласти». ‒ Кажу: «А цю людину хоч якось намагалися встановити? Вона вам відома?» ‒ і ось врешті-решт оперативники в суді кажуть: «Ця людина нам невідома, хто поклав гранату в дупло ‒ нам незрозуміло. І від кого Єсипенко отримав гранату ‒ ми теж не знаємо».

Над кримінальною справою «попрацював ніби мужик із сокирою»

Аналізуючи матеріали справи, Дінзе критикує слідство.

– Така «каша», такий «бульйон» ‒ обирай що хочеш: починаючи від того, що він (Єсипенко ‒ ред.) ‒ дійсно «шпигун», закінчуючи тим, що він ‒ просто відморозок, який їздив із гранатою і хотів когось підірвати. Ось, будь ласка: уся «галявина» версій ‒ обирай що хочеш. Співробітники ФСБ, як правило, кваліфікованіше й чистенько все відпрацьовують, особливо оперативні матеріали у них вивірені, а тут наче мужик із сокирою попрацював: «Що вийшло, те й вийшло».

Крим.Реалії зверталися в управління ФСБ Криму із запитом, однак відповіді не отримали.

Адвокат вказує на «дивні факти» у справі. На його погляд, силовики знали, що затримуватимуть Єсипенка за гранату, яка нібито була перероблена. Вони обстежили автомобіль журналіста на підставі того, що в Росії «виготовлення та переробка вибухового пристрою» ‒ тяжчий злочин, ніж його зберігання.

– У мене складається враження, що в Криму співробітники ФСБ настільки не бояться закону та якоїсь відповідальності, що вони відразу готують кримінальні справи й оперативні матеріали під той злочин, який, як вони вважають, скоїла людина. Щодо Єсипенка всі документи складені таким чином, ніби вони відразу знали, яка стаття Кримінального кодексу йому буде інкримінована та яке буде звинувачення.

Дмитро Дінзе, адвокат Владислава Єсипенка біля будівлі підконтрольного Росії Сімферопольського районного суду

Захисник висловив думку, що якби в ФСБ заздалегідь не продумали кримінальну статтю для Єсипенка ‒ не було б підстав для проведення оперативно-пошукових заходів. Силовики були б змушені надалі займатися розробкою журналіста.

‒ Основна затримка полягає в тому, що всі оперативно-пошукові заходи (ОРЗ) можуть проводитися тільки щодо тяжких та особливо тяжких злочинів. І ось той склад, який у них був вписаний до постанови про проведення ОРЗ, є тяжким. Є такий нюанс: вони могли поїхати, виявити гранату, але це стаття 222.1 КК Росії (до посилення в липні 2021 року «незаконне зберігання, перевезення вибухових речовин або вибухових пристроїв» каралося, наприклад, обмеженням волі до трьох років ‒ ред.). Виходить, вони мали провести ще більше оперативно-пошукових заходів для того, щоб переконатися, що особа вчинила тяжкі та особливо тяжкі злочини. А так вони відразу поїхали з конкретною статтею ‒ «незаконне виготовлення та переробка вибухового пристрою» (ст. 223-1; згідно з Кримінальним кодексом Росії, карається позбавленням волі від 8 до 10 років ‒ ред.).

«Електричні дроти кріплять до вух та геніталій»

Після того як до Єсипенка пустили адвокатів за угодою, він повідомив про те, що обмовив себе під тортурами. Розповів, що з нього вибивали зізнання електричним струмом. Дінзе каже, що це звичайна практика в Росії та підконтрольному їй Криму.

– Зі слів підзахисних, багатогодинні катування струмом є й у Москві, й у Криму. Зі старого телефону роблять динамо-машину (генератор постійного струму ‒ ред.), під'єднують дроти й крутять цю ручку, регулюючи потік струму, який потрапляє в ті чи інші частини тіла. До вух під'єднують, до геніталій під'єднують. У справах терористичної спрямованості, щоб не залишати слідів, можуть одягати мокрий рушник на кисті рук, геніталії і до цього рушника вже кріпити електроди. Тоді на тілі людини взагалі не залишається слідів. Якщо на голе тіло (кріпити дроти ‒ ред.) ‒ залишаються термічні опіки у вигляді точок або більших осередків ураження.

Обмовив себе, щоб вижити

Попри те, що Владислав Єсипенко обмовив себе під тортурами, його свідчення шкодять стороні захисту, стверджує адвокат.

– Він повністю опинився в їхніх руках, боявся за своє життя та своє здоров'я. Він міг сказати, що ніяких переробок не робив у цій гранаті, просто знайшов її десь у лісі. І все. Він би навіть під вартою не перебував. Можливо, був би арешт, але суд би пройшов по-швидкому ‒ його б відпустили. А так він дуже себе обмовив. Він намагався мовчати з моменту зупинки автомобіля, але, каже, що це було проблематично, тому що він боявся продовження тортур, якими йому погрожували. І сталося те, що сталося: він дав свідчення, що викривають його у вчиненні тяжкого злочину ‒ від 8 до 10 років позбавлення волі. Коли клієнт створив (обмовив під тортурами ‒ ред.) ‒ ми, адвокати, вже намагаємося реанімувати ситуацію.

На думку Дінзе, людина, яка опинилася в руках російських силовиків, після побиття й тортур починає вірити в те, що погрози зґвалтувати чи вбити його або його рідних – реальні. Захисник каже, що те ж саме відбулося з журналістом Єсипенком.

– Усе це, чесно кажучи, від того, що люди просто-напросто не готові до таких обставин. Вони не розуміють, що все це блеф. Якщо хочуть вбити, то, як правило, по-тихому беруть: людина просто зникає, ніхто не знає, де вона. Ніяких документів немає. Ось у цих умовах усі ці методи застосовні, і людина може боятися за своє життя. А коли тебе з такою помпою беруть: із даішниками, зі свідком, який разом із тобою їхав в одному автомобілі, з представниками громадськості, ‒ куди ти подінешся? Нікуди не дінешся! Звісно, тебе ніхто не вб'є, нічого не зробить. Максимум ‒ це виб'ють свідчення і, відповідно, оформлять. Усе. Більше нічого не відбуватиметься.

Чому ФСБ «усунула» Єсипенка?

Адвокат вважає, що причиною затримання Єсипенка могла стати його журналістська діяльність.

‒ Я думаю, що їм не сподобався якийсь сюжет або не сподобався такий персонаж, який їздить з українськими номерами Кримом, суне всюди свій ніс, намагається з'ясувати соціально значні та політичні обставини, настрої.

Випадок із журналістом Єсипенком переконав Дінзе, що робота журналіста на анексованому півострові небезпечніша, ніж у сусідній Росії.

‒ Це, як вони вважають, могло бути використане співробітником СБУ в підривній діяльності щодо Росії. І тому вони його усунули. Багато журналістських і розслідувальних організацій закриваються в Росії, тому що небезпечно зараз працювати журналістом, ну а в Криму помножте цю небезпеку на десять. Ви ж розумієте, що Крим мілітаризований досить щільно: куди не плюнь ‒ скрізь ракети, куди не кинь оком ‒ всюди йде солдат у формі або в цивільному.

«Відбитків пальців на гранаті немає, а потожирові сліди є»

На засіданні суду 6 вересня 2021 року Єсипенко розповів, що після затримання у нього тричі брали біоматеріали. Один раз ‒ у присутності адвоката за призначенням (відбір зразків ДНК для порівняльного дослідження ‒ ред.), два інших ‒ без адвоката, нібито для тесту на коронавірус. За припущенням журналіста, незаконно взяті у нього зразки ДНК пізніше могли опинитися на гранаті, яка проходить у справі. Адвокат цього не виключає.

– Зразки, які ніде не фігурують, необхідні, якщо в тебе доказів небагато: можна ними обмазати відповідні предмети. І тоді буде багато доказів. Я не стверджую, що це хтось зробив, але іноді таке робиться. В Єсипенка ‒ цікава ситуація, яка вказує на те, що в нього дійсно брали ці зразки й, можливо, щось із ними робили. Це те, що відбитків пальців на гранаті немає, а біологічні зразки є. Ось як ви це можете пояснити?

За словами Дінзе, оперативники не виявили рукавичок в автомобілі його підзахисного. Чому тоді на гранаті не залишилося відбитків Єсипенка ‒ для адвоката загадка.

‒ Якщо я тримаю гранату, я її «жмакаю», насаджую ковпачки, накручую волосінь, намотую гумки, ‒ зрозуміло, що відбитки пальців залишаться. А тут ‒ нічого. Потожирові сліди залишилися. Ось цього взагалі, я чесно кажучи, ніколи не зустрічав, тому що завжди залишаються й «пальці», й потожирові сліди.

«Переробка гранати ‒ це повна маячня»

Єсипенко свідчить, що йому підкинули гранату під час огляду автомобіля. І все ж захисник Дінзе збирається довести в суді, що цей вибуховий пристрій не був перероблений. Це потрібно для того, щоб перекваліфікувати статтю на легшу.

– Поставлений термоусадочний ковпачок на детонатор, волосінню та гумкою обмотаний вибуховий механізм ‒ ніякі конструктивні особливості не змінюються. Граната від цього сильніше не вибухне, і ці гумки більшої ніж від вибуху гранати шкоди нікому не заподіють. Я вже проконсультувався щодо цього питання, мені кажуть: «Звісно, це повна маячня». Якщо буде можливість ‒ ми знайдемо фахівця і надамо свій висновок. Чому така жорстка відповідальність (за ст. 223-1 КК Росії ‒ ред.)? Тому що люди збільшують силу вибуху пристрою, наприклад, додаючи порох або тротил, обмотуючи його підшипниками та цвяхами.

Як тільки у справі замість адвоката за призначенням Віолетти Синеглазової з'явилися незалежні захисники, Єсипенко відмовився від попередніх свідчень і оголосив, що вони були сфальсифіковані слідством. Він стоїть на цій позиції і не визнає своєї провини. Однак у підконтрольному Росії суді практично неможливо домогтися виправдувального вироку, вважає Дінзе.

– Повністю тут його ніхто не виправдає. Ми ж ‒ все-таки реалісти, а не мрійники. Я бачу таку картину: якщо нам вдасться «відбити» 223-1 (тяжку статтю), то залишиться стаття 222.1, а за нею вже можна отримати умовний термін. І якщо навіть якийсь термін дадуть, то він буде невеликий. Він уже досить довго сидить, і в цьому випадку трохи залишиться посидіти. Але якщо залишиться стаття 223-1, тоді йому «вліплять» нормально. Хоча я читав практику (застосування судами статей КК Росії ‒ ред.), що за 223-ою (примітка один: «незаконне виготовлення вибухових речовин») і 222-ю (примітка один: «незаконне зберігання вибухових пристроїв») у багатьох кримінальних справах російським громадянам умовний дають. Яка практика в Криму ‒ я не знаю. Але я б на місці судді не став давати реальний термін Єсипенку, з урахуванням характеристики його особистості й того, як усе у справі вимальовується. Звісно, співробітники ФСБ можуть наполягати на тому, щоб його «законопатити» за повною програмою й надовго відіслати у колонію. Ми все-таки постараємося не допустити великих термінів і піти на маленькі, щоб йому недовго залишилося сидіти, і він «поїхав уже в Україну». Ми ж ‒ професіонали. Вони катують, а ми намагаємося людину витягнути. Ось і вся різниця між нами (сміється ‒ ред.).

Російська влада звинувачує Єсипенка за статтею 223-1 Кримінального кодексу Росії, насадженого в окупованому українському Криму (незаконне виготовлення вибухових речовин, переробка або ремонт вибухових пристроїв), і за статтею 222.1 КК Росії (незаконні придбання, передача, збут, зберігання, перевезення або носіння зброї, її основних частин, боєприпасів). Єсипенко заперечує провину й стверджує, що оприлюднені російськими силовиками «свідчення» були отримані під тортурами.

Покарання, передбачене за обома статтями, – до 12 років позбавлення волі. Максимальний термін покарання за сукупністю двох статей – 18 років позбавлення волі.

Президент Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода Джеймі Флай назвав оголошення обвинувального висновку Єсипенкові «знущанням зі справедливості».

Крим.Реалії готові надати можливість висловитися всім сторонам, згаданим у цьому матеріалі.

Колаж: Радіо Свобода