Чому результати другого етапу конкурсу та сама процедура викликають багато питань: про це й не тільки розповів режисер Володимир Тихий, який також подався на конкурс із своєю роботою.

Наталя Соколенко: Це нова практика фінансувати та проводити конкурс для фінансування проектів патріотичного спрямування?

Володимир Тихий: Це абсолютно нова практика. До того були окремі сесії в Держкіно, які були присвячені, наприклад, героїзму воїнів АТО, героїзму повстанських змагань. Щоб зробити окрему сесію, виділити на це півмільярда гривень і віддати Міністерству культури – це вперше. Це всіх обурило.

Наталя Соколенко: Чому?

Володимир Тихий: Тому що певна кількість патріотичних проектів була в запуску виробництва саме від Держкіно. Вони не отримали коштів.

Наталя Соколенко: Які це проекти?

Володимир Тихий: Наприклад, «Червоний» - продовження.

Наталя Соколенко: Чому ж Міністерство культури, а не Держкіно розподіляє ці гроші?

Володимир Тихий: Там абсурдна історія. Вийшло так, що була сформована творча комісія, яка наполовину складається з представників телевізійних продакшенів. Що найбільш парадоксально: ці продакшени є лідерами виробництва для Росії: Стар Медіа, Фільм Ю Ей. Вони самі собі дають проекти, умовно кажучи.

Наталя Соколенко: Як так сталося, що виробники серіалів для Росії під час війни опинилися в комісії Міністерства культури?

Володимир Тихий: Там була трохи дивна ситуація, яка одразу всіх напружила, коли відбір комісії, яка має відібрати комісію, склався так, що, наприклад, своєчасно не було повідомлено, що люди мають подати копії трудових книжок або щось, що доводить, що вони працювали за професією. Частина про це взагалі не знала, потім це вивісили буквально за два дні до здачі документів. Просто відсікли частину експертів, які могли опинитися в комісії. Вже потім ця комісія займалася відбором членів комісії, яка ухвалювала рішення щодо того, що фінансувати. Там були співбесіди, на цей відбір пройшло багато людей – наприклад, Ворожбит, сценарист «Кіборгів»,  — ці люди чомусь не витримали суворої процедури, розгляду їхніх папірців. А ці люди витримали.

Наталя Соколенко: Ви теж подавали заявку. Розкажіть про свій проект.

Володимир Тихий: Десь два роки тому, маючи величезний багаж різного матеріалу, пов’язаного з АТО-вцями, з добровольчими батальйонами, зробили веб-серіальчик. Три серії, 5-9 хвилин серія — називається «Бліндаж». Є теми, які вибираєш ти. А є такі, які обирають тебе. Це викликало велику кількість переглядів, бажання бійців АТО поділитися своїми історіями. Так воно виросло в повнометражну версію.

Наталя Соколенко: Чим «Бліндаж» відрізняється від інших проектів на тему АТО?

Володимир Тихий: Це кінокомедія. 2014 рік. Там у нас і Путін, його радник, який приїжджав і на початку намагався створити «Новоросію», потім проект закрили і зробили «ДНР» і «ЛНР», Сурков, певні історичні персонажі. Це жорстока сатира щодо російської агресії, водночас історія дуже соціально важлива, як на мене. Це феномен звичайних українців, які не маючи військового досвіду й служби в армії за плечима, пішли захищати свою країну, зупинили російську навалу. І це кіно про них в першу чергу. Місцями вони дуже комічні, але в цьому й той дух козацтва: сміятися в очі смерті. Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.

«Громадське радіо»