Олександр Куриленко, online.ua

Про те, як можна використовувати соціальні мережі для впливу на українську аудиторію, яким чином вони формують психологічний портрет користувача, і яким чином інтернет-тролі впливають на рівень агресивності в суспільстві, розповів в інтерв’ю ONLINE.UA фахівець в області комунікативних технологій, професор, доктор філологічних наук Георгій Почепцов.

— Яким чином соціальні мережі дозволяють власнику бази даних розуміти аудиторію та формувати модель впливу на неї?

— База даних — це лише один з моментів. На створення психологічного портрету користувача працюють його лайки і пости. Наприклад, дослідження демонструють, що з точністю в 70% по Twitter-постах можна стверджувати наявність депресії в людини. Зчитується здатність до самогубства. Можна запускати так звані інформаційні каскади, коли конкретна інформація розповсюджується як епідемія.

— Яке значення соціальних мереж в політичних процесах, наприклад, на виборах? Чи воно більш стратегічне – формування певних смаків чи стереотипів у людей?

— Вже четверті вибори в США пройшли на основі такого інструментарію, як мікротаргетинг. Це індивідуальний підхід до виборця, при якому можна надавати кожному індивідуально сконструйоване повідомлення. А його психографічний портрет досить легко створюється на матеріалах його уподобань у соцмережах. Стереотипи і смаки вже сформовані, просто алгоритми дозволяють встановлювати їхню наявність у людини. І тоді на них можна спиратися при комунікації з людиною.

— Чи можна вважати соціальні мережі, програмне забезпечення та пошукові системи РФ інструментами війни проти України нетрадиційними методами?

— Соцмедіа в першу чергу працюють з емоціями. Таким чином можна вводити в спільноту незадоволення, розчарування, яке може працювати як психологічний тиск, штовхати до дій. Можна виводити людей з прапорами за чи проти події, свята чи якоїсь особи. До речі, встановлено, що людей легше вивести проти конкретної події, аніж проти режиму в цілому. Тобто, негативна подія може стати початком повалення влади.

— Можна вважати заборону соцмереж "ВКонтакте" та "Одноклассники" ударом по свободі слова в Україні?

— Однозначно можна, але в умовах військової агресії норми змінюються, саме тому це стає можливим. З іншого боку, це не єдині соцмережі — за один день українська аудиторія Facebook зросла на 37%, тобто люди легко роблять цей перехід на нову мережу. Людина йде в соцмережу заради спілкування, якщо її друзі будуть в Facebook, то і вона буде там.

— Інтернет-ЗМІ є більш вільними, ніж газети або телебачення? Чи можна контролювати основну масу контенту в Мережі?

— Вони більш вільні, бо горизонтальна передача інформації тут сильніша за вертикальну, але виникають інші проблеми — спілкування в цих більш вільних умовах веде до поляризації поглядів, тобто спілкування призводить до втрати більш нейтральної позиції. Всі держави намагаються контролювати Інтернет шляхом створення власних армій тролів. Це дає можливість індустріальної інтервенції в індивідуальне середовище. Є можливість збільшувати агресивність спільноти чи зменшувати її при потребі. І останнє. Необхідно звернути увагу на реальні операції, які вже мали місце. Це атаки, які Росія здійснила на Америку. Десять тисяч користувачів Twitter з Міністерства оборони отримали повідомлення, що були сконструйовані під них. Там були лінки на події минулого тижня, що розповідали про спорт чи про Оскар, виходячи з того, що саме цікавило ціль. Після кліку комп’ютер чи телефон отримували програму, яка давала змогу контролювати їх та Twitter. Після агресії 2014-го року така атака відбулася на помічників конгресменів, щоб дізнатися про їхнє реагування, аби знайти тих, на кого можна вплинути. Отже, все це досить серйозні речі.