Утиски інтернету в Росії
Президент Росії Володимир Путін на Форумі «Інтернет Економіка» у грудні 2015 року (Фото люб'язно надано Форумом «Інтернет Економіка»)
В рамках авторитарного повороту Росії після повернення Володимира Путіна на посаду президента в травні 2012 року, Кремль почав безпрецедентний наступ на російський Інтернет. Шквал нових обмежувальних законів, блокування веб-сайтів, які містили критику уряду, переслідування інтернет-користувачів за висловлення політичних поглядів, мобілізація проурядової армії тролів і спроба залякування міжнародних технологічних компаній – все це мало одну мету: ствердити державний контроль заРунетом.
У сучасній Росії соціальні медіа та Інтернет є одним з найважливіших елементів громадянського суспільства, вони сприяють незалежним організаціям і слугують платформою для відкритих політичних дискусій. Все менше і менше бажаючи миритися з існуванням публічного простору поза межами свого контролю, уряд Росії в останні роки розгорнув цілу низку тактичних дій, направлених на те, щоб обмежити свободу Інтернету.
Чорний список Рунету
Створення чорного списку Рунету і просування нині сумно відомого агентства, відповідального за його адміністрування – Роскомнагляду - стало важливим кроком в обмеженні Інтернету. В кінці 2012 року нове законодавство надало право чиновникам без постанови суду забороняти веб-сайти, шкідливі для дітей (наприклад, ті, які містять дитячу порнографію або заохочують до вживання наркотиків чи вчинення самогубства). Сферу застосування закону було незабаром розширено; тепер він стосувався й того змістовного наповнення, яке лише могло вважатися «екстремістським», як того з самого початку йпобоювалося багато активістів.
Перший випадок використання цього закону для політичної цензури мав місце в березні 2014 року (за часів приєднання до Росії Криму), коли було заборонено кілька відомих сайтів, які містили критику уряду. Серед них - популярний у ЖЖ блог антикорупційного активіста і лідера опозиції Олексія Навального і відомі політичні новинні сайти grani.ru, kasparov.ru і ej.ru. На сьогоднішній день в чорному списку знаходяться 26 000 веб-сайтів згідно зі статистичними даними, зібраними провідною російською організацією з цифрових прав людини, хоча лише частина з них може слугувати прикладомполітичної цензури.
Федеральна служба з нагляду у сфері зв'язку, інформаційних технологій і масових комунікацій, відома під своєю російською абревіатурою "Роскомнадзор" є державною установою, відповідальною за адміністрування чорного списку Рунету (Фото: Сергій Кисельов / Комерсант)
Крім того, уряд Росії відслідковує різні методи, які використовуються для уникнення інтернет-цензури, хоча й з обмеженим успіхом. Більш досвідчені та витонченіРунет-користувачі все частіше застосовують анонімізуючі інструменти, щоб замаскувати свою особистість і місце розташування. Проект Tor («цибулева маршрутизація»)- група, що стоїть за популярною мережею Tor анонімності - повідомляє про збільшення кількості своїх російських користувачів від 20000 до більш ніж 200000 протягом останніх чотирьох років. У липні 2014 року Міністерство внутрішніх справ Росії встановило винагороду у 3,9 мільйона рублів ($ 110 000) за розробку способу розшифровки даних, що передаються по Tor. Призові гроші лишились незібраними.
Все ж, багато росіян мають доступ до забороненого контенту шляхом відвідування дзеркальних сайтів або завантаження мобільних додатків. Тож не дивно, що державний цензор Роскомнагляд нещодавно анонсував свої плани роботи з розвитку потенціалу блокування мобільних додатків для iOS та Android, але на даний момент це залишається поза можливостями агентства. Мабуть розчарований своєю нездатністю протистояти багатьом із методів, які використовують росіяни, щоб отримати доступ до заблокованого контенту на технічному рівні, Роскомнагляд запропонував в березні поправку до законодавства щодо введення системи штрафів за розміщення «пропаганди»використання інструментів уникнення обмежень онлайн.
Тюремний строк за пости у соціальних мережах
На додаток до цензури в Інтернеті, російський уряд також активізував переслідування користувачів Рунету за висловлення політичних поглядів. Влітку 2014 року вступили в силу відразу кілька нових законів, спрямованих на придушення політичних диспутів в Інтернеті. «Законом про блогерів» передбачається введення певних правил, з якими стикаються офіційні ЗМІ на будь-якому сайті з щоденною аудиторією понад 3000 чоловік, які передбачають для популярних блогерів кримінальну відповідальність за нецензурну лайку, наклеп чи інші порушення. «Закон проти ретвітів»предбачає до 5 років позбавлення волі за повторне поширення «екстремістського» контенту в Інтернеті.
Ближче до кінця 2015 року, було винесено реальні сурові рішення, які передбачали тюремні строки за розміщення та обмін політично-контроверсійними поглядами. У вересні татарський активіст Рафіс Кашапов був визнаний винним у закликах до сепаратизму і розпалюванні міжнаціональної ворожнечі і засуджений до 3 років перебування за гратами після публікації кількох статей на своїй сторінці ВКонтакте з різкою критикою анексії Росією Криму і її дій на сході України. У визнанні Кашапова політичним в'язнем, правозахисний центр «Меморіал» описуєйого судове переслідування, як таке, що почалось виключно в зв'язку з тим, що Кашапов здійснював своє право на свободу самовираження, без будь-яких «закликів до насильства» в інкримінованих текстах.
Татарський активіст Рафіс Кашапов був засуджений до 3 років позбавлення волі у вересні 2015 року за декілька повідомлень на російській соціальній мережі ВКонтакте.
У грудні Дарина Полюдова отримала 2-річний тюремний термін в Краснодарі за звинуваченням в розпалюванні екстремізму і сепаратизмуза опублікування трьох постів,пов'язаних з Україною, на своїй сторінці ВКонтакті. «Г'юман Райтс Вотч» (Human Rights Watch) класифікувала це рішення як «один зусе більшої кількості випадків, коли росіян карають за те, що вонивисловлюють свою думку». Пізніше в тому ж місяці, томський блогер Вадим Тюменцев був звинувачений у розпалюванні ненависті і екстремізму і засуджений до 5 років позбавлення волі після того, як розмістив відео на YouTube та в ВКонтакті, в якому містились звинувачення місцевої влади в корупції, заклики до ненасильницького протесту, а також критика дії Росії в Україні. Окрім того, у своїй постанові Томський суд заборонив Тюменцеву публікувати будь-який контент в Інтернеті протягом трьох років після закінчення терміну покарання.
В цілому, за останній рік більше десятка Рунет-користувачів були кинуті у в'язницю за аналогічними звинуваченнями з числа тих декількох сотень, що зіткнулися з відкриттям кримінальних справ за вираження своїх політичних поглядів в Інтернеті.
Розглянемо Facebook, Twitter і Google
Крім спроб залякати російських інтернет-користувачів, уряд Росії також направляє свої зусилля на великі технологічні компанії, які контролюють деякі з найбільш політично значущих цифрових платформ країни.
Доморощені компанії, такі як Яндекс і ВКонтакте володіють найбільшою часткою російського інтернет-ринку, в той час як соціальні медіа сайти Facebook і Twitter є найбільш популярними серед політично активних росіян, які налаштовані критично до уряду; крім того, Google відіграє важливу роль завдяки своїй пошукової системі, а також й сайт відео-обміну YouTube. Суперечливі бажання цих технологічних компаній задіяти зростаючий російський ринок, одночасно забезпечивши захист прав своїх користувачів і їхню конфіденційність, а також бажання російського уряду контролювати Рунет без всяких економічних чи політичних витрат від блокування популярних онлайн-сервісів привели до делікатної еквілібристики.
Російські державні запити на видалення контенту, блокування аккаунтів, а також надання доступу до особистих даних користувачів, одержували різні відповідівід великих технологічних компаній. Остання доповідьTwitter на тему прозорості, що охоплює другу половину 2015 року, демонструє, що останнім часом різко збільшилась кількість запитів на видалення матеріалів, поданих Росією; в цілому, Росіюв цьому перевершує лише Туреччина. Проте, як зазначає Twitter, з цих 1735 запитів на видалення, він видаляє аккаунти або контентлише в 5% випадків;а саме в тих випадках, коли порушується його власна політика щодо сексуальної експлуатації дітей та образливої поведінки. Twitter додатково вказує, що він не відреагував на кілька запитів щодо видалення твітів з посиланнями на відео з критикою уряду, в тому числі один видного діяча опозиції. Twitter також заявляє, що не розголошував будь-яку інформацію про користувачів у відповідь на запити щодо 87 акаунтів. Навіть коли Twitter прийняв неоднозначне рішення щодо обмеження доступу до контенту в Росії (наприклад, заборонив аккаунт, яким керує хакерська група Shaltai Boltai, відомачерез витік конфіденційної політичної інформації) користувачі відзначили легкість, з якою Twitter дозволяє обходити специфічні обмеження для певної країни простою зміною назви країни в налаштуваннях облікового запису(і навпаки, змінюючи країну в налаштуваннях вашого аккаунта, ви можете пересвідчитись, що @boltai, як і раніше, заблокований для російських користувачів).
Олександр Жаров, керівник російського державного цензора Роскомнагляду, зустрічається в Москві з Коліном Кроуеллом, віце-президентом Twitter і директором по глобальній суспільній політиці (фото Роскомнадзора)
Google повідомляє про одержання 1191 запитів на видалення інформації від російського уряду в першій половині 2015 року; ці запити в основному стосувались користувацького контенту розміщеного через YouTube або Blogger. Така небувало висока кількість лише посилює тенденцію стрімкого зростання кількості запитів на видалення інформації від російського уряду починаючи з першого півріччя 2012 року, за підсумками якого Google отримав тільки шість таких запитів. Більшість запитів, які надійшли з січня по червень 2015 року,стосувались вживання наркотиків (70%), але інші мали відношення до питань національної безпеки (16%) і критики уряду (3%). Google повідомила, що відреагувала на запити в 60% випадків. В останній доповіді Yahoo з питань прозорості, що охоплює другу половину 2015 року, компанія повідомила про отримання перших запитів з боку російського уряду щодо видалення користувацького контенту. Yahoo заявила, що погодилась з двомаіз шести запитів.
Facebook викликав міжнародне обурення в грудні 2014 року, коли, на прохання російської влади, заблокував сторінку, створену з метою допомогти організувати публічну акцію протесту на підтримку лідера опозиції Олексія Навального. Однак, пізніше Facebook відмовився виконувати подібні прохання й блокувати такі сторінки, створені в рамках того самого протесту. Востанній доповіді Facebook щодо урядових запитів, що охоплює першу половину 2015 року, компанія заявляє, що обмежила доступ до 28 одиниць контенту на прохання російського уряду, без зазначення конкретних деталей. Facebook також заявив, що відмовився надати дані облікового запису користувача в одному з випадків, коли таке прохання лунало.
Кремль мав менше проблем з одержанням того, чого він потребував від найбільшої російської соціальної мережі ВКонтакте, принаймні після того, як войовничий засновник мережі і її генеральний директор Павло Дуров був змушений піти зі своєї посади в квітні 2014 року. Напочатку того року відмови Дурова прибрати інформацію про українських користувачів, підписаних на протестну сторінку Євромайдану і закрити сторінку російського активіста Олексія Навального, судячи з усього, стали останньою краплею після серії подібних зіткнень. У 2011 році Дуров легковажно виклав у Твіттері фотографію собаки в толстовці з висунутим язиком як свою офіційну відповідь на запит служби безпеки щодо закриття сторінки, пов'язаної з антиурядовими протестамив Росії. Тепер, після відсторонення Дурова, головний офіс ВКонтакті у Санкт-Петербурзі знаходиться під контролем бізнесу, лояльного до уряду.
Локалізація персональних даних і «право на забуття»
Досі уряд Росії зазнавав лише розчарування в своїх спробах встановити аналогічний рівень контролю за великими технологічними компаніями, які перебувають за межами Росії. Коли вищі російські чиновники погрожують блокувати доступ до таких широко використовуваних сайтів, як Facebook, Twitter і Google, якщо ті не стануть більш оперативно реагувати на побажання уряду, самі компанії в основному називають ці загрози блефом. Це, однак, не спиняє російський уряд від впровадження ряду нових законів, спрямованих на підвищення тиску на міжнародні технологічні компанії.
Новий російський закон про «право на забуття», який вступив в чинність 1 січня 2016 року, вимагає від пошукових систем Інтернету, таких як Yandex і Google, видаляти зі списків посилання на певні типи «неперевіреної або недостовірної» особистої інформацію про осіб за запитом або бути готовими виплатити потенційний штраф в розмірі до 1 млн рублів ($ 15 000). Російські активісти висловлюють побоювання, що цей закон буде неправомірно використовується для політичної цензури; і багато хто, в тому числі Yandex, виступає за обмовку про захист інформації суспільного значення. Yandex повідомляє, що вже отримав 3.600 запитів відповідно закону про «право на забуття» протягом перших трьох місяців 2016 року.Yandex вважає, що 700 з них стосується інформації, яку можна було б вважати такою, що має суспільне значення. Yandex звітує про виконання 27% запитів.
Крім того, Росія, спільно з такими гравцями, як Китай, проштовхує концепцію «цифрового суверенітету», частково завдяки новому закону, що вимагає від іноземних інтернет-компаній зберігати персональні дані російських користувачів в межах кордонів країни. Хоча він й зображується як спроба захистити росіян від шпигунства N.S.A. (Агентства національної безпеки США), закон про локалізацію персональних даних фактично дасть російським спецслужбам прямий і необмежений доступ до тієї інформації, яка раніше знаходилась поза зоною їхньої досяжності- у великих технологічних компаніях, які базуються в США.
Закон про локалізацію персональних даних технічно вступив в силу у вересні минулого року, але гра в «кішки-мишки»навколо його фактичної реалізації продовжує розгортатися між технологічними компаніями та російським урядом. У той час як більш дрібні гравці, такі як Ebay, PayPal, Booking.com і Viber підтвердили, що будуть дотримуватися цього закону, найбільш важливі дійові особи, зокрема, Facebook, Twitter і Google продовжують справляти мовчанку з цього питання, і судячи з усього,вона може протриматись довго. У вересні російські ЗМІ повідомили, що Apple орендувала місце в Росії для зберігання персональних даних російських громадян, але Apple не підтвердила свій намір дотримуватися закону. Російські активісти з інтернет-свободи вважають боротьбу із законом про локалізацію персональних данихсвоїм головним пріоритетом і розпочали збір підписів під онлайн-петицією покликану утримати компанії від переміщення особистих данихїхніх користувачів в Росії, яка одержала понад 44000 підписів.
Російська армія тролів
Для боротьби за контроль над Інтернетом, Росія в останні роки також мобілізувала армію проурядових тролів. Численні дослідження тепер сумно відомого «Агентства інтернет-досліджень» Санкт-Петербурга виявили як сотні росіян працюють на «заводах тролів» під підробленими ідентичностями для того, щоб забезпечити нескінченний потік проурядової пропаганди в Інтернеті. Ці зусилля, нібито спрямовані на формування громадської думки, крім того підривають значення Інтернету як платформи для політичних дискусій шляхом потоку онлайн-розмов про Росію, наприклад, в розділі коментарів нижче новинних статей або шляхом розміщення хештегів на Twitter з настирливою і підривною пропагандою.
Перша штаб-квартира найвідомішого в Росії «заводу тролів» в Санкт-Петербурзі, «Агентство інтернет-досліджень» (Дмитро Беляков / The Telegraph)
Більш витончений тролінг включав політично мотивовані маніпуляції з контентом систем модерації, які використовують такі популярні сайти, як YouTube і Facebook. Тролі зловживають тим фактом, що ці сайти дозволяють користувачам повідомляти про порушення правил спільноти або про порушення авторських прав, що часто призводить до автоматизованого видалення контенту, відключення монетизації або призупинення аккаунту поки питання не буде вирішено«вручну». У січні цього року, наприклад, відео, яке мало ефект бомби, що розірвалася,про кримінальні методи ведення бізнесу і зв'язки синів російського генпрокурора Юрія Чайки, опубліковане на YouTube видатною антикорупційною групою FBK, булошвидко видалене через неприпустиме порушення авторського права. Різні незалежні російські журналісти, які критикують уряд, стикалися із тим, що їхні відео на YouTube були видалені або з тим, що не змогли монетизувати свою роботу в зв'язку з масовими скаргами по порушення правил спільноти.
На Facebook така тактика тролінгу стала настільки помітною проблемою, що група відомих користувачів Рунету нещодавно розпочала збір підписів під онлайн-петицією, благаючи Facebook враховувати той факт, що «російське уряд навчився підривати існуючу систему модерування і зловживати нею для своїх власних політичних вигод». Один із прикладів: Facebook тимчасово припинив роботу сторінки, присвяченої відстеженню російських військовослужбовців, загиблих в бою в Україні під назвою «Груз 200» («Вантаж 200») після політично мотивованого, неприпустимого повідомлення про порушення стандартів спільноти щодо графічних зображень на сторінці.
Утиски тривають
Минулого тижня Олександр Бастрикін, голова Слідчого комітету Росії (російський еквівалент ФБР), представив лякаюче бачення майбутнього, закликаючи до форсованого режиму в китайському стилі щодо інтернет-цензури в Росії. Інший зловісний знак – проведення в Москві на цьому тижні першого в історії Російсько-китайського форуму з питань розвитку і безпеки ІКТ за участі китайських і російських державних службовців. Під час відкриття сесії в середу, Фан Біньсин (Fang Binxing), відомий як «батько Великого китайського файрвола» говорив на тему кіберпросторового суверенітету. «Я сподіваюся, що досвід наших китайських колег у справі захисту їхнього інформаційного простору виявиться корисними для нас», - пишуть організатори Форуму в прес-релізі.
Хоча реальну здатність російської держави контролювати Інтернет важко навіть порівнювати із тією, яка передбачається китайською моделлю, в частині спадщини політичного ладу Росії на початку 1990-х років, коли Рунет був народжений, Кремль, схоже, прагне рухатися в напрямку Китаю. Крім того, багато російських активістів побоюються, що урядовіутиски в Інтернеті будуть тільки посилюватися напередодні загальнонаціональних парламентських виборів у вересні цього року. Після останніх виборів у Думу в грудні 2011 року, заяви про фальсифікацію виборів викликали в Москві масові антиурядові протести такого розмаху, якого раніше ніколи не спостерігалось в путінській Росії, і соціальні мережі відігралив той час ключову роль в політизації росіян і допомозі в організації вуличних акцій. Відтоді Рунетперебуває у прицілі Кремля, і, зважаючи на те, що наближається ще один раунд національних виборів, швидше за все, він і продовжить там перебуавти.
Уїлл Райт (Will Wright) є асистентом програмного співробітника по Євразії Національного фонду на підтримку демократії (NED). Слідуйте за ним на Twitter@wi1lwright
