На мітингу під Київрадою 31 жовтня 2014 року активісти, які згодом зорганізувались у рух "Врятуй Жовтень!" зібрали майже дві тисячі підписів киян під вимогами до влади.

Тоді, зокрема, вимагали:

1. Проведення ефективного та прозорого слідства та притягнення до відповідальності замовників і виконавців підпалу кінотеатру "Жовтень".

2. Виділення коштів на відновлення кінотеатру приміщення з міського бюджету.

3. Відновлення приміщення згідно з оригінальним проектом та цільовим призначенням кінотеатру.

4. Надання ТОВ "Кіноман" можливості укласти договір оренди на прозорих умовах.

5. Гарантування, що кінотеатр разом з ділянкою не буде передаватись у власність комерційним структурам.

6. Озвучення конкретних кроків щодо захисту культурної та історичної спадщини міста Києва.

Перший та четвертий пункти вимог виділені не даремно - саме про їх виконання йтиметься далі.

Глядачі кінотеатру та громада міста були щиро обурені тим, що з незрозумілих причин міська влада роками не підписувала договір оренди кінотеатру з ТОВ "Кіноман".

А потім, коли цей договір було укладено за рішенням суду, КМДА разом з прокуратурою Подільського району роками намагались оскаржити його та виселити колектив з будівлі кінотеатру. Саме тому кияни вимагали укласти нарешті договір оренди або ж пояснити, чому це неможливо.

Зрештою, ця вимога була виконана - КМДА уклала договір оренди кінотеатру, як того вимагала громада.

До речі, судова тяганина щодо попереднього договору оренди триває і досі - прокуратура продовжує наполягати на тому, що впродовж років ТОВ "Кіноман" не мало "законних підстав користуватися приміщеннями кінотеатру для здійснення своєї господарської діяльності без оформлення у встановленому законом порядку орендних відносин".

28 січня стає відомо, що та сама прокуратура Подільського району Києва прийняла рішення відкрити кримінальне провадження щодо вчинення кримінального правопорушення службовими особами ТОВ "Кіноман" за ст. 367 КК України (службова недбалість).

У процесуальних документах  щонайменше двічі згадується про ТОВ "Кіноман", в оренді якого перебуває приміщення кінотеатру "Жовтень". Водночас прокуратура продовжує стверджувати, що  "договір оренди... так і не було укладено".

І тут вона опиняється в не дуже зручній ситуації - потрібно або визнати договір оренди, укладений за рішенням Господарського суду Києва від 8 лютого 2005 року, або і далі наполягати на тому, що на момент пожежі ТОВ "Кіноман" таки не було орендарем "Жовтня".

Але в такому разі, якщо бути до кінця послідовними, виходить, що формально за пожежну безпеку в приміщенні мав би відповідати його власник - а саме Київрада, чиї інтереси відстоювала прокуратура...

Кияни мали ще одну причину вимагати укладення багатостраждального договору оренди.

Виявилось, що київська влада перешкоджала встановленню в кінотеатрі нової пожежної сигналізації, бо це вважається поліпшенням майна.

Оскільки КМДА відмовлялась визнавати договір оренди кінотеатру, вона просто не надавала дозволу для такого поліпшення, але й сама не поспішала перейматись пожежною безпекою в "Жовтні".

У матеріалах кримінального провадження є достатньо інформації для того, щоб відкрити провадження за ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України - умисне знищення або пошкодження майна шляхом підпалу.

Наведемо лише цитати із висновків експертів-криміналістів та інспектора ДСНС:

"Причина виникнення пожежі - занесення стороннього джерела запалювання (ймовірно - ручної димової гранати РДГ-2) на горючі матеріали..., які попередньо були просочені (або облиті) горючою рідиною (бензином)".

"На наданому на дослідження фрагменті тканини виявлено сліди зміненого світлого нафтопродукту, а саме зміненого бензину".

"Найбільш ймовірною причиною пожежі... стало занесення стороннього джерела запалювання з ознаками спеціальної підготовки події у глядацькому залі "Гегемон".

Однак, досудове слідство ігнорує підпал. Про причини можна лише здогадуватись, а пояснення такого рішення суспільство мало б отримати від правоохоронців безпосередньо.

Не претендуючи на істину, автор може лише висувати версії за формулою "cui bono" - в чиїх інтересах це могло б робитись.

Версія перша: інтереси невідомого замовника пожежі

"Хулігани" стверджують, що не мали умислу підпалити кінотеатр. Припустімо, що вони справді не розраховували, що від фаєрів займеться і згорить кінотеатр.

Однак, поки що не зрозуміло, чому один з фаєрів полетів саме туди, де хтось попередньо розлив бензин? Чому це місце було саме там, де відстань між підлогою та стелею - найменша, та саме там, де працює потужна вентиляція?

Очевидно, через поєднання кількох факторів вже в перші кілька хвилин язики полум'я практично сягали стелі. 

Фото з перших хвилин пожежі

Та чи був це випадковий збіг обставин? Якщо "хулігани" не знали про бензин та не розливали його особисто, отже, його розлив хтось інший.

Хтось мав ретельно спланувати підпал, врахувати всі вказані вище фактори, та вказати принаймні одному зі студентів, куди саме потрібно кинути фаєр.

Безумовно, все це могло би встановити слідство, якщо б відкрило провадження за фактом підпалу.

Версія друга: інтереси захисту "жовтневих хуліганів"

Після пожежі очільник столичної міліції впевнено говорив про знищення майна шляхом підпалу, це ст. 194 ч. 2 Кримінального кодексу України (ККУ). Однак, пізніше процесуальний керівник з прокуратури разом зі слідчими кваліфікують ці діяння уже за зовсім іншою статтею - хуліганство. Офіційне пояснення - затримані заявляють, що не мали наміру знищувати майно, а лише висловлювали свою "громадянську позицію".

Одна з можливих причин такої кваліфікації дій "хуліганів" лежить на поверхні. Знищення майна шляхом підпалу карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років (це тяжкий злочин), а хуліганство, вчинене групою осіб - обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років (злочин середньої тяжкості).

Отже, покарання за хуліганство є значно м'якшим, ніж покарання за підпал.

Безумовно, в інтересах захисту обвинувачених - довести, що ті не мали на меті спалення кінотеатру.  Для правоохоронців такий варіант також є зручнішим, адже він значно спрощує слідство і звільняє його від необхідності доводити умисел паліїв чи шукати замовників підпалу.

Дійсно, прямого умислу спалити кінотеатр дотла студенти могли і не мати. Однак, вони не могли не усвідомлювати потенційних наслідків своїх дій - адже вони використовували фаєри у закритому приміщенні, а їхні дії загрожували життю і здоров'ю людей.

Версія третя: інтереси невідомих і невтомних рейдерів

Рейдери, які роками намагались отримати ділянку кінотеатру, мабуть, не полишили своїх намірів.

Кримінальне провадження щодо вчинення кримінального правопорушення службовими особами ТОВ "Кіноман", безумовно - на руку рейдерам. Кримінальні справи, до речі, - один з улюблених методів тиску і "віджиму" за часів попередньої влади.

Через це кримінальне провадження також може бути реалізована спроба переглянути новий договір оренди в інтересах рейдерів.

На користь цієї версії - і той факт, що, як нам відомо, за кілька днів до пожежі в кабінетах влади було прийнято остаточне рішення передати кінотеатр в оренду "Кіноману", щоб розрубати нарешті "Гордіїв вузол". Можливо, рейдери, які не готові були до такого повороту подій, вирішили розрубати цей вузол по-своєму - за принципом "та не діставайся ти нікому!"...

До речі, цікаво, що пожежа сталась одразу після виборів до Верховної ради...

А де ж інтереси міста?

Прокуратура завзято "відстоювала інтереси міської громади", роками виселяючи "Кіноман" із "Жовтня", незважаючи на справну сплату орендної платні.  

Тепер, коли йдеться про мільйонні збитки, правоохоронці чомусь не вважають за потрібне залучити місто в якості потерпілої сторони.

Знову непослідовність? Чи в цьому випадку інтереси громади і держави для прокуратури не  в пріоритеті?

На жаль, ми і далі маємо справу зі старою системою, а про реформи правоохоронних органів залишається хіба що мріяти.

Та чи готові кияни і далі спокійно сприймати те, що величезна система, яка мала б захищати насамперед їх права і свободи, часто використовується для переділу власності і банальних "розборок"?