Жомова яма Киви як символ української політики. Огляд політичних відеоблогів за 27 липня — 2 серпня 2020 року
Жомова яма Киви як символ української політики. Огляд політичних відеоблогів за 27 липня — 2 серпня 2020 року
Політика пішла на канікули, а блогери хапаються за перші-ліпші теми, здатні принести рейтинг і хайп або просунути близький їм порядок денний. Прибічникам Порошенка в їхніх повсякчасних атаках на владу складають компанію Шарій та його команда. А ще глядачі відеоблогів, далекі від агропромислової сфери, зненацька довідалися, де і як роблять жом.
Чим Саакашвілі блогерам не вгодив
Із наближенням виборів, розуміючи, що «відкушувати» проценти його партії в основному доведеться у «Слуги народу», Анатолій Шарій бомбардує Офіс президента з особливим ентузіазмом. Нині він зве Зеленського не інакше, як Муму, та бідкається, як кляті націоналісти хочуть заборонити Партію Шарія та «Опозиційну платформу — За життя» за антиукраїнську діяльність. Втім, у потоках свідомості, спрямованих у бік офісу Зеленського, знаходиться місце й іншим політичним діячам.
Цього разу дісталося очільнику «Офісу простих рішень та результатів», президенту Грузії 2004–2013 років Михеїлу Саакашвілі. Шарій розкритикував грузина за бажання реформувати судову систему України. Хоча Шарій і згоден із Саакашвілі, що вона не працює, та єдиний орган судового контролю, як це пропонує Саакашвілі, на думку Шарія, — шлях до зосередження тиску на суддів у руках Офісу президента. Не подобається блогеру й бажання реформатора скоротити кількість судів майже втричі. Адже суди й зараз роками розглядають справи через перевантаженість.
На цю ж тему рефлексував і блогер та лідер партії «5.10» Геннадій Балашов. На відміну від Шарія, Балашов не прикривається псевдоінтелігентністю, а відразу називає Саакашвілі «п**даболом в кубе», який «на глазах прос*рает собственный рейтинг». Біда екскерівника Грузії, вважає блогер, — намагання «приспособиться к текущему моменту» замість просувати власні ідеї та йти з ними в парламент. А справжні реформатори, звісно ж, давно стоять під знаменами партії Балашова «5.10». Чому такі вправні змінотворці не йшли на вибори у 2019-му, Балашов не каже. Хоча те, що він припинив «кидати на вентилятор» фейк про вагітну Юлію Мендель, вже можна назвати прогресом.
Критикував судові новації Саакашвілі й нардеп від монобільшості Олександр Дубінський. Ідеї лідера Офісу простих рішень, мовляв, покликані зосередити контроль над судами… ні, не в Офісі президента, як вважає Шарій, а в руках зовнішніх структур. Наприклад, Міжнародного валютного фонду, вказівки якого у новоствореному суді виконуватимуть прилаштовані туди «соросята».
Війна світів у медіа на фоні реальної війни на Донбасі
Симпатики Порошенка не гребують критикувати нинішнього президента «на межі фолу». Поки в токшоу колишні міністри розповідають про Рамзана Кадирова у спальні Зеленського, блогери маніпулюють подіями на фронті. Саме таке враження складається після перегляду влогу ветерана війни на Донбасі Олексія Петрова. «Отец солдата проклял Зеленского» — назва відео не залишає сумнівів щодо його змісту.
Симпатик Порошенка розкритикував оголошене 27 липня перемир’я на Донбасі. Спершу Петров висміював телефонну розмову Путіна та Зеленського, що передувала перемир’ю. Блогера знітило те, що повідомлення про перемовини від Офісу президента та представників Кремля відрізняються. Олексій Петров наче забув, що й за каденції Порошенка на сайті російського президента з’являлася суперечлива інформація, яку нині в команді лідера «Європейської солідарності» заперечують. Ганить Петров і саме перемир’я, яке, мовляв, «связывает армию по рукам и ногам». Бо на обстріли ворога українське військо не має права давати відповідь.
Згадав блогер і про мітинг під Офісом президента, де зібралися противники перемир’я. Розповів, зокрема, як на зібрання прийшов батько вбитого днями на Донбасі Ярослава Журавля, якого після поранення кілька днів не могли забрати із «сірої» зони. Президент, мовляв, «не сделал ничего», а батько воїна «фактически проклял Зеленского». Анонсував блогер і іншу акцію протесту проти чинної влади, яка має відбутися 24 серпня.
Схожі тези просував у відео й активіст Сергій Стерненко. Обійшлося без згадок про «батьківське прокляття», але блогер зазначив, що вже в перші хвилини Росія домовленості порушила, чого й варто було чекати. Задається Стерненко й запитанням, чому це Україна на своїй землі має обмежувати себе в засобах захисту.
Згадали про припинення вогню і в проросійському блогерському таборі. Зокрема, на каналі «Страна.ua». Олеся Медведєва записала влог із промовистою назвою «Что думают на фронте о перемирии и антикапитулянтах?». Блогерка, зокрема, сказала, що на мітинг проти капітуляції не з’явився його ідейний натхненник — Петро Порошенко. Адже, за наявною у виданні інформацією, «чартером отправился отдыхать в Турцию». Що ж до самої акції, то раніше подібні зібрання «порохоботів», на думку Медведєвої, давали результат, бо після них Зеленський «шел в фарватере партии войны».
Навела блогерка у відео й цитати українських воїнів, які начебто нині перебувають на передовій та режим тиші всіляко підтримують. Адже за цей час їм не потрібно робити вилазки в небезпечну сіру зону, «зарплата идет», а за реальної загрози захисники, мовляв, швидко дадуть окупантам вогневу відсіч.
Примітно, що, цитуючи «майора Костянтина», фразу військового «мы или сепары» Медведєва озвучила як «мы или другие». У цитаті наступного бійця слово «сепары» блогерка замінила на «те». А от реальним вирішенням конфлікту на Донбасі проросійська медійниця вважає «политическое урегулирование на основе Минских соглашений». Тобто представники проросійського медійного пулу й далі нав’язують думку, що у конфлікті винна в першу чергу Україна. Тож саме наша сторона й має йти на поступки, і ніяк інакше.
Про акцію проти капітуляції говорив у влозі й нардеп 8-го скликання від Блоку Петра Порошенка, член наглядової ради «Укрзалізниці» Сергій Лещенко. Сфокусувався він, як і Олеся Медведєва, на постаті Петра Порошенка. Який, замість підтримати симпатиків особистою присутністю, мовляв, полетів відпочивати на яхті у турецькому Бодрумі. Хоча, на думку блогера, «мав би сидіти і давати свідчення» у численних справах, відкритих проти нього. Наступне «політичне шапіто», певен Лещенко, Порошенко влаштує на День Незалежності. Хоч такими діями, мовляв, забирає голоси не в сили Зеленського, а в «Голосу» та решти правих партій.
Яма і Кива
Медіатрешу цього тижня було небагато. Тож пальму першості серед «трешмейкерів» українського політикуму сміливо можна віддати представнику «Опозиційної платформи — За життя» Іллі Киві. Він задекларував жомову яму, що приносить йому 1,2 мільйона гривень доходу щорічно.
Один із авторів розслідування про Киву — журналіст Bihus.info Данило Мокрик — окремо взяв тему і для власного влогу. «За оренду бур’янів і бруду — 100 тисяч гривень на місяць», — іронізує блогер, додаючи, що за адресою реєстрації диво-бізнесу Киви немає жодних діючих споруд, лише зарослі й закинуті жомові ями. І яка з них належить нардепу, візуально встановити неможливо.
Коли ж представник «ОПЗЖ» записав відео зі «своєю» ямою, Денис Бігус поїхав до Заводського на Полтавщині й таки знайшов показаний об’єкт. Який, на його переконання, все одно не є нині діючим. За словами розслідувачів, навіть цю власність Кива продав ще минулої осені. Тож Мокрик певен, що гроші Киви мали б зацікавити працівників Національного антикорупційного бюро.
Ну а коли всі засоби хайпу вже вичерпані, а ви маєте плани взяти участь у місцевих виборах — ріжте собі горло. Маячня? А от одеський блогер Стас Домбровський так і вчинив. Саморізанину одесит, підорюваний у хуліганстві, здійснив просто в суді як протест проти обрання йому запобіжного заходу. Бо раніше судимий блогер запевнив присутніх, що краще померти, ніж потрапити до слідчого ізолятора. А може, кривава акція була способом піару перед місцевими виборами? Адже один зі свіжих роликів на каналі Домбровського називається «Будущий мэр Одессы — пассивным одесосам». Йдеться про те, що нібито Служба безпеки України щільно зайнялася блогером за прямою вказівкою президента, якого одесит часто критикує. А в міські голови Станіслав, мовляв, планує йти, аби показати, що люди готові голосувати за будь-кого, не розбираючись у біографіях.