«Хоть в России все ху*во…». Огляд політичних відеоблогів за 13–19 липня 2020 року
«Хоть в России все ху*во…». Огляд політичних відеоблогів за 13–19 липня 2020 року
Тиждень, що минув, у блогосфері можна назвати спокійним. Блогери обговорювали, кому що до вподоби, віддаючи перевагу гучним заголовкам, що можна конвертувати у збільшення переглядів. Наприклад, «вагітність» Юлії Мендель, яка не дає спокою не лише Геннадію Балашову, а й Роману Реведжуку.
Хто ще проти Зеленського?
Не один огляд подій у блогосфері доводилося починати з постаті тепер уже політика Анатолія Шарія. Останні тижні в його відеоблозі минули під гаслом «Офіс президента полює на Партію Шарія». Та якщо перші кроки в розпалюванні протистояння між офісом Зеленського та блогером привертали увагу публіки, бо йшлося про бійки з активістами політсили чи навіть «ліквідацію» Шарія з подачі ОП, то нині в засновника партії червоних кульок, схоже, настала криза жанру. Майже всі відео, викладені блогером за тиждень, так чи інакше стосуються… так, знову команди Зеленського. І виокремити щось значуще з цього потоку свідомості неможливо.
Ганити главу держави на каналі skrypin.ua взявся соратник Романа Скрипіна, телеведучий і історик Данило Яневський. У відео з гучною назвою «На какой хрен нам такой президент?!: Яневский разнес Зеленского за молчание» (заголовок відео — російською, аби заробити ще більше переглядів) йшлося про підступність бойовиків, які, розстрілюючи евакуаційну групу, вбили військового медика. На що в Офісі президента зреагували майже через добу. Яневський у нападі показового гніву назвав Зеленського «дурачком» та розкритикував за мовчання.
Про мовчання президента згадував і телеведучий Богдан Буткевич у проєкті «Без цензури» на каналі Censor.net. Своєю бездіяльністю, каже блогер, президент Зеленський втрачає рештки проукраїнського електорату, тоді як і проросійський поступово відходить у бік «Опозиційної платформи — За життя». Небажання своєчасно коментувати дії ворога Буткевич називає відвертим блюзнірством із боку президента, який бачить перед собою єдиного ворога — Петра Порошенка.
Бужанський розбрату
Чимало галасу у проукраїнському блогерському крилі наробив нардеп від «Слуги народу», блогер і телеведучий Максим Бужанський. Все через внесення законопроєкту про мову шкільного навчання, завдяки якому нардеп, за його ж словами, стоїть на сторожі європейських цінностей, захищаючи права нацменшин. Зрештою, проєкт на розгляд не виносили й не відомо, коли це планують зробити. Хоча в політичних токшоу про нього встигли поговорити.
Проукраїнські блогери вважають документ загрозою державній мові. Серед них — і Сергій Стерненко: його збурює не лише сам проєкт закону, а й реакція на протести проти його розгляду з боку окремих нардепів. У свіжому відео Стерненко ганив представника монобільшості Данила Гетманцева, який прирівняв мітинги на захист державної мови до «фашизму, який був протягом останніх років». В емоційному відео Сергій Стерненко назвав нардепа «ідіотом», нагадавши, що саме державну мову в Україні тривалий час утискали.
Згадала про законопроєкт Бужанського й телеведуча Тетяна Даниленко. Документ вона вважає «закончиком заради хайпу», який, мовляв, дає більше електоральних балів Порошенку, аніж монобільшості. Тож очевидно, що й розглядати його найближчим часом ніхто не планує.
Кадиров, Дубінський та інші промінці «русского міра»
Була на тижні ще одна тема для бурхливих дискусій — звернення президента Чечні Рамзана Кадирова, якого кілька років тому образив один зі номерів у гумористичній програмі «Чисто News» із Володимиром Зеленським. Прислужник Путіна в той час зажадав вибачень за образи мусульман, які невдовзі й отримав.
Та майже за шість років після інциденту Рамзан Кадиров зненацька вирішив, що Зеленський вибачився недостатньо. Тож «піхотинець великого лідера Володимира Путіна» (як воліє називати себе сам очільник Чечні) зажадав від українського президента «підтвердити вибачення». А ще терміново звернутися до Путіна, аби пообіцяти закінчити «громадянську війну» на сході.
У команді українського президента слова Кадирова не коментували. А от у соцмережах закипіла дискусія: має Зеленський відповідати на закиди чеченця чи ні?
На Кадирова відреагувала, зокрема, й блогерка «Страни.ua» Олеся Медведєва. Мовляв, це спроба Кадирова «вывести Зе на диалог с Россией. Дабы избежать окончательно скатившейся ситуации до уровня времен Порошенко». Очільник Чечні, на думку блогерки, лише нагадав позицію Кремля про те, що «игнорирование Киевом выполнения политической части Минских соглашений — неприемлемо». І поки наша держава тих угод не виконає, просування вперед у розв’язанні збройного конфлікту на Донбасі, мовляв, годі чекати. Про те, що домовленостей не виконує, в першу чергу, саме керівництво Росії, Медведєва змовчала.
Сергій Лещенко, своєю чергою, вважає, що заява Кадирова спровокована небажанням Зеленського йти на поступки Кремлю. Тому на президента кремлівські і проросійські сили тиснуть, хто як може. Шарій та Медведчук — зі свого боку, Кадиров — зі свого.
Данило Мокрик тим часом продовжує ганити одіозних діячів української політики. Після посередньої пародії на Шарія журналіст узявся за нардепа від монобільшості та «піхотинця Ігоря Коломойського» Олександра Дубінського. До переліку «фейлів тижня» від нардепа Мокрик, зокрема, відніс відправку на повторне перше читання законопроєкту про відставку очільника Національного антикорупційного бюро України Артема Ситника, який Дубінський палко підтримував. А також призначення головою НБУ Кирила Шевченка, проти кандидатури якого «любитель скорості» виступав досить різко. Добив же Дубінського Мокрик іронією над невдалою спробою нардепа виграти праймериз «Слуги народу» на вибори Київського міського голови.
І шкода, певен блогер, адже, вигравши внутрішню боротьбу, Олександр Дубінський із мерським рейтингом у 3 % міг би закріпити за собою статус «політичного маргінала». Але є кілька «але». По-перше, прізвища переможниці праймериз «Слуги народу» Ірини Верещук у згаданому рейтингу політичних симпатій киян немає взагалі. По-друге, судячи з передвиборчої активності самого Дубінського, він має рішучі наміри йти на вибори очільника столиці самовисуванцем.
Вдаримо піснею по зовнішньому ворогу
Хоча за висвітлення медіатрешу на «Детекторі медіа» відповідає Юрко Космина, збираючи найпомітніші зразки у влозі «Ньюспалм», не можна не згадати про треш, що коїться в політичній блогосфері. Зокрема про творчість лідера партії «5.10» Геннадія Балашова, який не перший тиждень, немов Шерлок Холмс, хоче розв’язати надважливе питання: від кого ж вагітна прессекретарка президента Юлія Мендель?
До пошуку істини Балашов навіть залучив «фахівця» — журналіста Романа Реведжука, відомого спершу відвідуванням окупованих територій та сепаратистськими заявами, а потім — активним обстоюванням інтересів Петра Порошенка в етерах токшоу. 8 липня саме Реведжук дав старт пліткам про Мендель, опублікувавши у фейсбуку бездоказовий пост про її вагітність від Зеленського. Балашова ж колега-пліткар переконував, що інформацію отримав «із надійних джерел». Зрештою, коли двоє дорослих чоловіків кільканадцять хвилин обговорюють плітки про вагітність, це виглядає ганебно. Але перегляди відео ж самі не наберуться…
Ну а найхардкорнішу витівку тижня втнув Дмитро Гордон. Він зреагував на чергову істерику російського пропагандиста Володимира Соловйова, з яким давно на ножах. Та на потік лайки, який Соловйов спрямував у його бік, Гордон відповів… у пісенній формі. Записавши композицію, присмачену чималою порцією нецензурщини, де висміяв путінського пропагандиста за нерухомість в Італії на фоні показного патріотизму. Півтора мільйона переглядів за тиждень свідчать, що народ «раунд» від Гордона зацікавив. Яку відповідь на відповідь тепер готує Соловйов? І чи не зачитає реп, як його колега по задурюванню мізків росіян — Дмитро Кисельов?