«Детектор медіа» продовжує підбивати підсумки 2009 року у сфері медіа. Своїм поглядом на підсумки року вже поділилися топ-менеджери українських телеканалів та радійники. Було опубліковано експертне опитування (1, 2, 3, 4 частини), добірка знакових цитат 2009 року, підсумки у сфері виробництва телевізійного контенту. Сьогодні ми пропонуємо вашій увазі матеріал про законотворчу діяльність, пов'язану з медіа.

2009-й - уже не перший «неврожайний» рік, коли руки законодавчої влади не доходили до вирішення медійних питань. Протягом року Верховна Рада ухвалила лише чотири закони та декілька постанов, що стосуються сфери медіа. Немає ані законодавчої бази для давно обіцяного Україні суспільного мовлення (провалено законопроект Андрія Шевченка), ані ротації членів Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, ані призначення нового голови Державного комітету телебачення і радіомовлення.

Отже, цьогорічні досягнення Верховної Ради:

1. Закон України «Про мораторій на відчуження від редакцій державних та комунальних засобів масової інформації приміщень та майна». Передбачалося, що він стане перехідним і діятиме до ухвалення закону про роздержавлення державних і комунальних ЗМІ.

2. Закон України «Про внесення зміни до статті 21 Закону України "Про рекламу"» щодо заборони розповсюдження реклами виробів немедичного призначення. Документ забороняє вказувати на лікувальні властивості товарів, що не належать до лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації, якщо такі властивості не підтверджено у встановленому законодавством порядку спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з охорони здоров'я.

3. Внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» щодо зменшення впливу світової економічної кризи на діяльність електронних засобів масової інформації, яким для учасників ринку встановлено новий порядок розрахунку ліцензійного збору.

4. Внесення змін до Закону України «Про Національну раду з питань телебачення і радіомовлення» щодо удосконалення стадій прийняття та порядку оприлюднення актів Нацради.

5. Ратифікація Європейської конвенції про спільне кінематографічне виробництво. Також 1 липня 2009 року Україна остаточно приєдналася до Європейської конвенції про транскордонне телебачення, ратифікованої 2008 року.

6. Постанова про запровадження мораторію на виселення редакцій ЗМІ, закладів культури, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження.

7. Постанова про забезпечення безперешкодної діяльності засобів масової інформації під час президентської виборчої кампанії 2009-2010.

8. Постанова про проведення парламентських слухань із питань стану свободи слова в регіонах.

Протягом року народні депутати зареєстрували чимало медійних законопроектів, - як «точкових», так і глобальних, - як-от законопроект «Про Концепцію державної інформаційної політики». Усі вони чекають, коли нарешті складеться належна політична кон'юнктура. Крім того, було подано низку законів, спрямованих на захист суспільної моралі. Зокрема, ухвалено зміни до Кримінального кодексу, що встановлюють кримінальну відповідальність за зберігання порнографічної продукції з метою продажу чи розповсюдження. Це рішення викликало в громадськості та правозахисників не менше обурення, ніж ухвалений у другому читанні на хвилі антипедофільського пафосу «закон 404» (названий так за кількістю депутатів, що його підтримали), що узаконює тотальне стеження за користувачами мережі Інтернет.

Прогуляли сесію

На думку народного депутата України (фракція Партії регіонів) Олени Бондаренко, роботу Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації у 2009 році можна оцінити на двійку за десятибальною шкалою.

По-перше, протягом року комітет провів 9 засідань із приблизно 24-х, що мали б відбутись. У другій половині року відбулося лише одне засідання: не було кворуму. Головними «прогульниками» виявилися бютівець Олександр Абдуллін (зайнятий виборчою кампанією Юлії Тимошенко), комуніст Олександр Голуб (головний редактор двох комуністичних газет) і регіонал Едуард Прутнік, який послідовно ігнорував засідання комітету навіть після того, як Верховна Рада відмовила йому у переведенні до комітету з питань національної безпеки і оборони.

По-друге, члени комітету постійно ігнорували й порушували власноруч складені й затверджені плани. Зокрема, не проведено жодного виїзного засідання, не розглядалися й бюджетні питання на 2010 рік.

По-третє, при комітеті так і не було створено громадську раду.

По-четверте, майже не працювали робочі групи з розробки законопроектів. На розгляді у комітеті станом на 30 грудня 2009-го знаходиться 68 законопроектів, з підготовки яких комітет з питань свободи слова та інформації визначено головним, і ще 44, до яких комітет має подати пропозиції, себто загалом 112 законопроектів. Фактично ж у 2009-му робочі групи працювали лише над проектом змін до закону «Про рекламу» (щодо спеціалізованих видань) та «Про доступ до публічної інформації». До речі, на думку парламентських юристів, якість законотворчої роботи останніми роками значно погіршилася: не встигає закон набути чинності, як до нього вже починають вносити зміни.

«Якщо раніше політичні пристрасті вирували в основному в залі під куполом, то тепер вони заполонили і комітети. Політичне протистояння зростає. І якщо раніше вогнищем деструкції була опозиція (БЮТ і супутники), то тепер (психологічно не залишивши "окопів" і не переформатувавши мислення з барикадно-воєнного на творче) вогнищем цієї деструктивної діяльності стала сама влада. Переважна більшість засідань комітету було зірвано з причини неявки представників коаліційної більшості», - каже Олена Бондаренко. Насправді серед тих, хто відвідував засідання регулярно, були представники БЮТ - Андрій Шевченко, Олена Кондратюк, Віктор Уколов. Останній, щоправда, перестав відвідувати і комітет, і Верховну Раду внаслідок скандалу навколо так званої справи педофілів.

Усі члени комітету з питань свободи слова та інформації тісно пов'язані з медійною галуззю, деякі з них де-факто залишаються медіаменеджерами. Вони добре знають, якими є проблеми галузі і яких законів вона чекає. Що ж заважало депутатам працювати на благо народу, відробляючи суттєву доплату, яку вони отримують за роботу в комітетах? Очевидно, завадили інтереси суто політичні, себто партійні, які в передвиборний період опинилися для депутатів на чільному місці.

Після чергового зриву засідання комітету Ганна Герман знайшла не зовсім законний вихід щодо ухвалення рішень комітетом. «Ми розглядатимемо медійні закони, незважаючи на саботаж членів профільного комітету», - запевняла вона. Наприкінці року комітет двічі ухвалював рішення шляхом збору підписів. «Комітет свободи слова примудрився не зібратися на близько 7 засідань поспіль і перейти до дистанційного голосування, - коментує юрист Інституту медіа права Ігор Розкладай. - За такої активності очікувати від нього продуктивної роботи, на жаль, не випадає».

Член фракції БЮТ Олена Кондратюк вважає, що робота комітету була настільки ж професійною і продуктивною, наскільки й робота Верховної Ради в цілому. «Не потрібно забувати, що будь-який комітет - це орган Верховної Ради України, який не може бути цілком вільним від тенденцій чи політичної кон'юнктури, що складається у певний період у парламенті загалом. Не є таємницею, що на здійснення парламентом та його комітетами своїх функцій інколи вирішальний вплив мали різноманітні політичні чинники, багато рішень приймалося або не приймалося з огляду на фактор президентських виборів», - каже Олена Кондратюк.

2009-го відбулися кадрові зміни в секретаріаті комітету: його керівник Василь Іванина пішов на пенсію. Голова комітету Ганна Герман бачила на цій посаді екс-головного редактора новин НТН Ірину Милиневську, проте її одноосібне рішення не підтримала більшість колег по комітету. Внаслідок їхніх протестів, які мало не довели до зняття пані Герман із посади голови комітету, та переговорів завідувачем секретаріату комітету відповідно до розпорядження голови Верховної Ради від 13 жовтня 2009 року став Юрій Гирик.

До чого руки дійшли

Окрім роботи над переліченими вище законопроектами та постановами, комітету торік удалося взяти участь в організації кількох заходів, серед яких круглий стіл про створення суспільного мовлення в Україні, експертний семінар «Висвітлення в ЗМІ виборчих кампаній: європейські стандарти», який мав на меті розробити рекомендації до Закону України «Про вибори Президента» у частині виборчої агітації та роботи мас-медіа, тощо.

Низка законодавчих ініціатив стосувалася зменшення впливу кризи на ЗМІ, видавничі чи рекламні підприємства. Приміром, народний депутат, член фракції Партії регіонів Василь Горбаль пропонував звільнити друковані ЗМІ від сплати податку на додану вартість на операції з виконання робіт і надання послуг у видавничій діяльності до 1 січня 2010 року.

Ще наприкінці грудня 2008-го члени комітету розробили антикризовий законопроект «Про внесення змін до Закону "Про рекламу"» (щодо запобігання негативним наслідкам фінансово-економічної кризи у рекламній галузі та електронних засобах масової інформації), який передбачав мораторій на один рік на обмеження реклами алкоголю й тютюну в частині зовнішньої реклами і в частині спонсорства. Здійнялася хвиля протесту, і більшість ініціаторів законопроекту, окрім регіонала Едуарда Прутніка, відкликали свої підписи; проект так і не було розглянуто у сесійній залі.

Також комітет відзначився низкою заяв на захист прав журналістів та свободи слова. Наприклад, 9 вересня 2009 року комітет вирішив, що народний депутат Олександр Ткаченко (фракція КПУ) має публічно вибачитися за свою поведінку по відношенню до знімальної групи СТБ (йдеться про історію з вибитим із рук журналістки Ольги Червакової мікрофоном). Проте невдовзі всі забули про це рішення, і Ткаченкові ніхто не нагадував, що він має вибачитися. Своєрідною турботою про свободу слова можна вважати спробу комітету перешкодити втручанню Нацради та Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі в редакційну політику телерадіокомпаній, а також звернення до СБУ з проханням перевірити тижневик «Український тиждень» (за підсумками тієї історії бютівець Віктор Уколов навіть пропонував законодавчо заборонити роботодавцям втручатися в комп'ютери журналістів).

Низку публічних заяв зробила голова комітету Ганна Герман - наприклад, попросила Юлію Тимошенко захистити головного редактора новин Нового каналу Володимира Павлюка від звільнення після того, як у програмі «Репортер» було показано чорнове відео звернення Тимошенко зі словами «пропало всьо!». Після виступу Ганни Герман на захист знімальної групи СТБ її заява щодо реабілітації Калашникова, який начебто «тяжко спокутував провину, перебуваючи поза парламентом», стала несподіванкою для журналістської спільноти.

Головною штучною епопеєю року можна вважати роботу тимчасової слідчої комісії у справі «Інтера». У червні за ініціативою представників Блоку Юлії Тимошенко було зареєстровано проект постанови «Про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування випадків втручання органів державної влади і місцевого самоврядування, їх посадових осіб у діяльність засобів масової інформації та інших повідомлень про тиск на свободу слова в Україні». Однак комісія не розслідувала, а радше виконувала роль страшилки, тож коли відносини між табором БЮТ та власниками «Інтера» змінилися, її голова Андрій Портнов зажадав припинити її роботу. Тепер уже опозиція, яка раніше чинила відчайдушний опір створенню ТСК, не підтримала його ініціативу, вимагаючи від комісії звіту. Портнов зареєстрував ще одну постанову про припинення діяльності, наполягаючи на тому, що в нинішніх політичних обставинах звіт комісії може сприйматись як політичний тиск на телеканал.

Утім, самі члени комітету з питань свободи слова та інформації все ж бачать певні досягнення у своїй діяльності протягом 2009 року. Олена Бондаренко відносить до позитивів два ухвалених закони - про зниження ліцензійного збору та про обов'язкове ліцензування нормативно-правових актів Нацради. «Перший необхідний як повітря для виживання, насамперед регіонального мовлення; другий - захистить телеіндустрію від свавілля Нацради», - пояснює вона.

Олена Кондратюк також записує до активу закріплення на законодавчому рівні нового порядку розрахунку ліцензійного збору для телерадіоорганізацій. До рішень на користь медіа, на її думку, можна віднести постанову «Про забезпечення безперешкодної діяльності ЗМІ у передвиборний період 2009 року». На погляд пані Кондратюк, перемогою стала відмова парламенту від ухвалення радикальних рішень: «Неприйняття кардинальних змін стосовно законодавства про рекламу (передовсім обмежувально-забороняючого характеру) - це, на мою думку, у певному сенсі перемога». Також, за словами Олени Кондратюк, у 2009 році комітет не обмежувався винятково законопроектною роботою чи здійсненням контрольних повноважень - підкомітет із реклами, який вона очолює, розробив роз'яснення щодо застосування положень Закону України «Про рекламу» (щодо спеціалізованих видань) на запити Держспоживстандарту, Мін'юсту, інших органів та організацій.

На запитання, що потрібно робити, щоб робота комітету була професійною і продуктивною, члени комітету відповідають: працювати. «В два вуха слухати галузь, відвідувати засідання, працювати над законопроектами, шукати компроміси, приймати рішення і проводити законопроекти в парламентській залі», - каже Олена Бондаренко.

Законопроект - іще не закон

Понад сотню медійних законопроектів було зареєстровано у Верховній Раді протягом року. Однак більшість із них не потрапила до порядку денного, а ті, що потрапили, опинялись у кінці, де їхні шанси бути розглянутими прямували до нуля. Голова комітету з питань свободи слова та інформації Ганна Герман неодноразово заявляла про свідомий зрив розгляду медійних законопроектів.

Найчастіше протягом 2009 року парламентарі намагалися змінити закони «Про телебачення і радіомовлення», «Про рекламу» і «Про Національну раду з питань телебачення і радіомовлення».

Так, 23 січня до Верховної Ради України було внесено проект Закону України №3631 «Про внесення змін до Закону України "Про телебачення і радіомовлення"» (щодо надання телеканалами ідентифікуючої інформації під час реклами). Ініціаторами проекту були народні депутати Олег Зарубінський, Микола Руденко (фракція блоку Литвина) та Олег Шепелев (фракція БЮТ). Проблема, на їхню думку, полягає в тому, що під час трансляції реклами частина телеканалів приховує свій логотип, що унеможливлює доведення факту показу певної реклами на конкретному каналі.

Бютівці Микола Баграєв і Олена Кондратюк 20 травня зареєстрували законопроект №4510 «Про внесення змін до Закону України "Про телебачення і радіомовлення"» щодо регулювання трансляції програм із платними інтерактивними конкурсами. Проект передбачає заборону на показ інтерактивних конкурсів, лотерей і вікторин, умови яких прямо чи опосередковано передбачають платну участь. Такі програми пропонують дозволити лише на каналах із обмеженим доступом. При цьому вони мають супроводжуватися попередженням про те, що участь у них є платною, розміром не менше 20% площі екрану, контрастним щодо фону. Також трансляція програм із платними інтерактивними конкурсами (іграми, вікторинами) має постійно супроводжуватися поточною інформацією про обсяг дзвінків та шанси підключення до студії.

Зареєстровано також низку законопроектів про зміни до закону «Про Нацраду», більшість із яких так і не було ухвалено. Третій рік поспіль Верховна Рада не розглядає звіту Національної ради, а комітет у 2009-му навіть не спромігся заслухати це питання на своєму засіданні, хоча президент Віктор Ющенко прийняв річний звіт Нацради за 2008 рік. Знову декілька разів поспіль вносилася до порядку денного постанова про звільнення з посад членів Нацради Віктора Понеділка та Тетяни Лебедєвої, чиї повноваження закінчилися ще на початку 2008 року, проте це питання так і не було розглянуто.

Найбільша частина зареєстрованих законопроектів містить зміни до рекламного законодавства. Комітет підготував до першого і другого читання чимало таких проектів, проте, на думку голови підкомітету з реклами Олени Кондратюк, їхня кількість уперто не хоче переходити в якість. «На мою думку, необхідно вести мову не тільки про затягування гайок, але й про лібералізацію законодавчих вимог стосовно реклами. В сьогоднішніх доволі складних економічних умовах потрібно шукати баланс суспільних інтересів з інтересами мас-медіа. Якщо говорити про перспективу, то хотілося б, щоби у 2010 році парламентарі усвідомили, що реклама - це один із видів донесення інформації до людей, і влада не має права позбавляти людей цієї інформації, а сама можливість рекламуватися є однією з умов рівноправної конкуренції, і що в світі реклама не сприймається як соціальне зло, яке необхідно викорінити з телебачення та друкованих ЗМІ», - каже депутат.

Медіаюрист Ігор Розкладай також оцінює діяльність парламенту (в тому числі й профільного комітету) з розвитку інформаційного законодавства як незадовільну. «За останній рік ухвалені зміни хоч і мали на меті щось покращити, але вийшло як завжди», - констатує він. Зокрема, у статті 31 закону «Про телебачення і радіомовлення» забули про ліцензування супутникових мовників; положення закону про мораторій щодо внесення закону про роздержавлення не виконано. Більше того, не ухвалено жодних змін до закону «Про телебачення і радіомовлення» щодо цифрового мовлення. Не «залатано» дірку щодо заборони реклами і тютюну, яка набуває чинності з 1 січня, а відтак у 2010 році буде цікаво спостерігати, як черговий жіночий журнал ставатиме «спецвиданням» із тютюнової продукції. Також двійку слід поставити за відсутність змін до закону «Про вибори Президента», де так і не з'явилося положення про право на відповідь. Натомість, за словами юриста, парламент на хвилі популізму активно взявся за захист химери під назвою «суспільна мораль», не докладаючи, утім, жодних зусиль, щоб зазирнути в корінь проблеми і зайнятися реформуванням науки та освіти.

Ілюстрація - http://npknet.com/