«Свобода слова» (ICTV), 7 жовтня

Ефір «Свободи слова», як і всіх інших токшоу тижня, стосувався мирних планів нової влади та проблем із їх реалізацією.

Біля мікрофона виступали: Дмитро Разумков, народний депутат від «Слуги народу», голова Верховної Ради України. Ярослав Юрчишин, народний депутат, фракція партії «Голос». Павло Клімкін, міністр закордонних справ України (2014–2019 рр.). Сергій Соболєв, народний депутат, заступник голови фракції ВО «Батьківщина». Вадим Пристайко, міністр закордонних справ України. Експерти у студії: Марія Золкіна, фонд «Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва». Ольга Айвазовська, громадянська мережа «Опора». Петро Олещук, політолог. Олег Саакян, політолог. Сергій Гармаш, інтернет-видання «ОстроВ». Петро Охотін, політтехнолог, PolitExpert Consulting Group. Загалом вісім чоловіків та дві жінки.

Дмитро Разумков у своєму виступі повідомив дві важливих речі: ОБСЄ контролюватиме не лише день виборів (відео), новий закон про особливий статус Донбасу почнуть розробляти після нормандської зустрічі й утвердять до Нового року (відео). Тобто в найкращому разі, на це буде близько двох місяців, що, звісно, викликає сумніви щодо якості публічного обговорення законопроекту. Крім цього, Разумков анонсував форум у Маріуполі щодо стратегії реінтеграції окупованих територій. А от на декілька інших питань спікер парламенту не відповів. Наприклад, замість прокоментувати «червоні лінії» Росії, він зосередив увагу на образах на адресу «Слуги народу», які прозвучали в запитанні експерта. Також пан Разумков не зміг відповісти на конкретні запитання Ольги Айвазовської щодо виборів в ОРДЛО, адже законопроект поки не готовий. Ще одне запитання до члена «Слуги народу», цього разу від Петра Охотіна, варто просто виділити окремо: «Настільки реалістично, що амністовані, за формулою Штайнмйєра, бійці терористичних організацій “ДНР” та “ЛНР” будуть іти від партії “Слуга народу” (на виборах. — Авт.)? І настільки це сподобається людям, які голосували за Зеленського?» Учися, Прямий :)

Наступним до мікрофона вийшов Павло Клімкін, який стверджував, що погодити лише формулу Штайнмаєра — це маразм, а Україні потрібна повноцінна дорожня карта. Також ексміністр закордонних справ розповів, що під час укладання мінських угод всі сторони просто скинули в них свої «хотєлки», розуміючи, що ті навряд будуть виконані. Документ буцімто мав лише допомогти зберегти санкції, виграти час, знизити градус напруги. Крім цього, ексчиновник наголошував, що якщо хтось налаштований на широку угоду з Путіним, Україна заздалегідь програла, й нагадував, що мир — це повернення територій, а все інше — то просто зупинка бойових дій.

Вадим Пристайко, теперішній міністр закордонних справ, розповідав, що Росія постійно вигадує нові умови, адже не зацікавлена в нормандській зустрічі. Крім того, дипломат перелічив запасні плани України: а) миротворці б) кіпрський сценарій.

Сергій Соболєв стверджував, що перед виборами на Донбасі варто повернути туди людей, виплатити пропущені пенсії та іншу допомогу, запустити спільні з місцевими правоохоронцями патрулі і провести часткову амністію. Ярослав Юрчишин доводив, що українське суспільство після резонансу із формулою Штайнмаєра лише посилило українські позиції і продемонструвало світові та владі, що «нічого про нас без нас».

«Свобода слова» продовжує лишатися програмою брифінгів із топпосадовцями. Що здебільшого дуже добре, адже дає глядачам можливість із перших уст почути відповіді на актуальні запитання. З іншого боку, шоу все ж не завадило би трохи більше роботи ведучого. Наприклад, Вадим Карп’як міг би випитати у Дмитра Разукомкова реакцію на вимоги Росії. Або попросити Петра Охотіна не ставити маніпулятивні запитання.

«Пульс» («112»), 8 жовтня

Цей випуск «Пульсу» очікувано присвятили просуванню «миру на будь-яких умовах» та дискредитації акцій проти цієї ідеї. Що ж до якості, актуальності та просто статусу програми на українському телебаченні, то коротко їх можна описати так: гість годинного інтерв’ю — Олег Ляшко.

Мирні плани обговорювали: Олег Ляшко, екснародний депутат, Радикальна партія. Сергій Власенко, народний депутат, «Батьківщина». Ольга Василевська-Смаглюк, народна депутатка, «Слуга народу». Людмила Буймістер, народна депутатка, «Слуга народу». Андрій Іллєнко, екснародний депутат, «Свобода». Андрій Рева, ексміністр соціальної політики. Політичні коментатори й коментаторки: Валентин Гладких, Валентин Землянський, Марина Ставнійчук, Віктор Скаршевський, Михайло Чаплига, Руслан Бортник. І оскільки на програмі було троє чинних депутатів, «112» запросив також трьох народних депутатів від «Опозиційної платформи — За життя»: Юрія Бойка, Віктора Чорного та Олександра Качного. Загалом 12 чоловіків і три жінки.

У чутливих людей передшоу з Олегом Ляшком могло викликати сльози ностальгії та світлий сум за простішими часами. Лідер Радикальної партії розповідав про продаж землі Соросу, пограбування українців через валютні коливання, дерибан. Також екснародний депутат стверджував, що Зеленський не розуміє, про що говорить, і повторює мирний план Порошенка. На питання про те, які висновки з програшу зробила Радикальна партія, Ляшко так і не відповів. А іншими справжніми запитаннями ведуча діяча мучити не стала. Наприклад, як там поживає «справжня соціологія від провідної американської компанії, а не ті замовні фейки»? Що партія робила два місяці, поки Ляшко був у «політичній відпустці»? Чому він думає, що потрібен українцям, якщо у ВР не обрали навіть жодного мажоритарника від «радикалів»? Замість цього Ляшко розповідав про «фактичне скасування санкцій проти Росії» — дозвіл на купівлю електроенергії в агресора. І навіть тут Олег Валерійович не підвів давніх фанатів, адже імпорт електрики входить до бізнесових інтересів Ріната Ахметова. Також ведуча запитувала в Ляшка про приватизацію Одеської кіностудії, яку буцімто хоче провести Олександр Ткаченко, народний депутат від «Слуги народу». Наступного дня цю ж історію роздмухував NewsOne та народні депутати «ОПЗЖ». Очевидно, йдеться про якісь політичні ігри чи, наприклад, банальну помсту за санкції Нацради проти «112».

Після Ляшка у студію на годину завітав іще один гість — Юрій Бойко, адже на «112» так рідко :) можна почути думку «Опозиційної платформи — За життя». Політик присвятив свій виступ російській версії миру на Донбасі. Наприклад, розповідав, що ОРДЛО потрібен особливий статус, щоби «привыкнуть к Украине». Стверджував, що відновлення контролю над кордоном у день виборів — це нормальна ідея. Вирішив, що будь-який вчитель чи лікар в ОРДЛО може бути визнаний спільником терористів. Також Юрій Бойко заявив, що непокараний кидок гранати під Верховною Радою у 2015 році став спусковим гачком для «убийства журналиста Бузины, убийства журналиста Шеремета, подрыва арсеналов». Тобто безкарність була настільки сильною, що пройшла крізь час і з 31 серпня 2015 року вбила Бузину 16 квітня 2015 року. І це не єдиний приклад «логіки “ОПЗЖ”». Ось, наприклад, ведуча розповідає Бойку, що розведення не сталося через обстріли з боку бойовиків, і запитує: «Хто зацікавлений у затягуванні процесу? Або зриві». «Партія війни», — відповідає депутат. Оплески, завіса. Також політик розповів про рабство через продаж землі, а його колега Василь Німченко (у включенні) ще раз нагадав глядачам про Олександра Ткаченка та Одеську кіностудію.

Крім веселих історій самого Бойка, в ефірі з ним лунали також включення з виїзних студій на сході України. Здебільшого люди розповідали про свої проблеми, але інколи також дякували Бойку, а одна з кореспонденток «112» передала побажання до влади «дослухатися й встановити мир». Так, наче Україна може припинити війну в односторонньому порядку. Тим часом ведуча Анна Степанець чомусь вирішила, що учасники акцій проти капітуляції вимагають «тільки мілітарного шляху» (це неправда). Наприкінці інтерв’ю ведучі виразили сподівання продовжити такий формат зустрічей. Наче це залежить від них.

Основна частина шоу почалася з бліц-опитування щодо «червоних ліній» на Донбасі. На пряме запитання не відповіли лише двоє людей — присутні члени «ОПЗЖ», які натомість розповіли про вину попередньої влади та інших «агресорів». Пізніше вони притримувалися аналогічної риторики: люди на віче не мають ідей, крім санкцій; терористи займають таку ж позицію, як і люди на Майдані (відео); Зеленський має право на будь-яку формулу миру (відео). А ще Олександр Качний натякав на введення білоруських миротворців, адже ніхто не запідозрить Лукашенка у зв’язках із Росією, правда? Марина Ставнійчук поширювала конспірологічні теорії про секретні листи та алгоритми української влади й стверджувала, що Порошенко «задавнив» конфлікт.

Найцікавішою частиною програми стала дискусія між Сергієм Власенком та Ольгою Василевською. Член «Батьківщина» жалівся, що мирні плани пишуться кулуарно й ніхто їх не бачить. «Слуга народу» контраргументувала, що будь-який закон усе одно буде голосуватися та доповнюватися у Верховній Раді. Така позиція не влаштувала ні Власенка, ні Марину Ставнійчук, які заявили, що потрапляння в Раду — це вже фінал для законопроекту, а почати треба з обговорення. «У вас є депутатська корочка. Приходьте в Офіс президента і скажіть, що я хочу брати участь у робочих групах [...] Відстоюйте свою позицію, якщо так», — порадила народні депутатка. Реалістичність цього плану можете оцінити самі.

Останньою темою програми стала ситуація у столиці, де всі гості (крім народної депутатки від «Слуги народу» Людмили Буймістер) виступили проти дій владної партії. Андрій Пальчевський також поділився інсайдом, що Олександра Ткаченка планують зробити «губернатором області». Що ж до Людмили Буймістер, то вона виділилася, зокрема, таким аргументом фактично на користь переходу влади в Києві до голови КМДА: «А вас все влаштовує в ситуації в Києві, яка зараз відбувається, коли в людей немає води, опалення [...] Вам легше розібратися, ніж простій людині, яка живе на півтори тисячі гривень». Це що, якийсь майновий ценз і тепер право обирати реального керівника міста мають лише люди з високими доходами?

За п’ять годин дуже складно не повідомити глядачам жодної нової, цікавої чи важливої інформації, але «112» дуже намагався. Просування проросійських тез, дивні заяви «Слуг народу», намагання актуалізувати ситуацію навколо Одеської кіностудії та інтерв’ю Олега Ляшка — це, звісно, дуже важливо. Але, мабуть, ефективніше просто подивитися на вимкнений телевізор, тоді ви хоча б не дізнається, що граната від парламентом призвела до вбивства Бузини.

«Український формат» (NewsOne), 9 жовтня

Варто віддати каналам Медведчука належне: більшість часу вони займаються маніпуляціями професійно та переконливо, майже як старші брати. І від того ще очевиднішими стають невдалі спроби цих ЗМІ нав’язати свою повістку. Цього тижня, наприклад, «Український формат» ледь не кліщами витягував із гостей прогнози щодо протистояння ЗСУ та добровольців, а також карикатурно піарив Андрія Портнова.

У маніпуляціях варилися: Альона Шкрум, народна депутатка, «Батьківщина». Надія Саченко, екснародна депутатка. Політичні коментатори й коментаторки: Михайло Чаплига, Володимир Цибулько, Олена Лукаш, Валерій Димов, Вадим Карасьов. На правах журналістів: Юлія Корзун («Страна.ua») та Валерій Макєєв, секретар Національної спілки журналістів. Це п’ять чоловіків та чотири жінки. І, як то кажуть, для балансу «нейтральний» канал запросив іще шість членів «Опозиційної платформи — За життя»: Олега Волошина, Юрія Павленка, Володимира Кацмана, Нестора Шуфрича, Михайла Опанащенка та Віктора Чорного. У передмові до шоу виступав Михеїл Саакашвілі, бо а чому б, власне, ні?

Почалося шоу із бліц-опитування про те, що владі робити з ситуацією в Золотому, де добровольці вирішили не залишати місто, незважаючи на відведення сил. Помірковані позиції висловили Альона Шкрум (справа у відсутності комунікації) та Володимир Цибулько (це люди Авакова й у них немає зброї). Інші гості були більш категоричними. Олег Волошин вирішив, що добровольці зривають міжнародну угоду, а влада не може забезпечити безпеку навіть там, де є українські війська. Олена Лукаш змалювала ситуацію як перевірку для влади, мовляв, чи можуть люди зі зброєю (хоча вони без зброї) диктувати свої умови політикам. Юрій Павленко наголошував, що мир підтримали дві третини виборців (хоча насправді майже всі партії в Україні виступають за дипломатію). Якщо ж гості, як-от Михайло Чаплига, не робили потрібних прогнозів самі, їм допомагав ведучий Василь Голованов, запитуючи про можливий «конфлікт ЗСУ та добровольців». При цьому ні представників ЗСУ, ні представників добровольців у студії не було й гості могли на повну займатися спекуляціями.

Наприкінці програми шоу знову повернулося до цієї теми й Василь Голованов знову запитував: «Якщо буде конфлікт ЗСУ та добробатів, до чого це може призвести? Кому, все ж таки, це вигідно?». Насправді справжнього конфлікту на сьогодні немає й не факт, що буде. Але NewsOne у найкращих традиціях російського телебачення вже пропихає у порядок денний тему громадянського протистояння в Україні й того, що це комусь вигідно. Жодні інші ймовірності ведучий чомусь не розглядав. А під час інтерв’ю з Михеїлом Саакашвілі модератор узагалі цілих десять хвилин натякав спікеру на радикальні дії, постійно запитуючи: «А що ж робити з цими добробатами [...] наказ не виконується?», «Вони зараз там і, можливо, зі зброєю», «Що робити з тими добровольцями, які не захочуть відходити?», «Тобто, застосувати силу проти них?», «Застосувати державний механізм, у який спосіб?», «Всі дипломатичні способи використані. Всі розмови завершені, переговори завершені. Вони кажуть «ні, ми відходити не будемо, ми вважаємо, що це капітуляція, у нас є зброя, спробуйте нас звідти забрати», «Вони поїхали вже зараз», «А иначе?», «Є радикально налаштована меншість. І, можливо, озброєна меншість». Мабуть, під жодного іншого візаві в історії «Українського формату» Василь Голованов не добивався відповідей так активно.

На цьому, звісно, просування вигідних Росії тез не закінчилося. Як ви знаєте, розведення військ у районах Золотого та Петрівського було зірване через обстріли з боку бойовиків. Тож Нестор Шуфрич вирішив, очевидно, виправдати терористів і натякнув, що вони могли просто відповідати на обстріли наших військових. Віктор Чорний заявив, що після встановлення миру ми дізнаємося «другую правду» (про злочини українських бійців), тому добровольці бояться і зривають розведення. Не чекаючи миру, Нестор Шуфрич вирішив уже зайнятися «другой правдой». Ось він активно намагається перебити Валерія Димова, який посмів заговорити про російську агресію. А ось відволікає увагу від факту обстрілів Маріуполя, розповідаючи про те, як кіборгів «лишили у м’ясорубці» для піару Порошенка, а Путін особисто зупинив сили «ДНР», що вже майже увійшли в Маріуполь. Що тут скажеш, Путін — відомий миротворець.

Але найгірший момент вечора подарував глядачам Михайло Опанащенко, й тут потрібен невеличкий екскурс. Одна з найпоширеніших тез російської пропаганди полягає в тому, що українська влада, як і більшість українців у принципі, ненавидить та хоче знищити «жителей Донбасса». Це дуже ефективна маніпуляція, адже вона а) доводить «громадянський» характер війни в Україні, б) розпалює ворожнечу, в) заважає реінтеграції (ніхто ж не захоче повертатися туди, де їх ненавидять?) От Михайло Опанащенко й розповів: «Я смотрел внимательно сюжет, когда показывали Майдан [...] И там была фраза одной женщины, которая отобразила философию предыдущей власти, ну и, наверное, всех тех, кто вышей на Майдан. Она обозвала Донецкую и Луганскую область «опухолью Украины». У сюжеті з акції проти капітуляції справді була подібна цитата: «Я проти того, щоб мені приживлювали ракову пухлину й подавали це як велику перемогу». З контексту можна дійти висновку, що жінка має на увазі реінтеграцію на умовах Росії, а не самі області. Але людям Медведчука, звісно, видніше.

До речі, про людей Медведчука, другою найбільшою темою програми став піар Андрія Портнова. Спочатку Василь Голованов запитував про посадки в Михеїла Саакашвілі: «Від експертів ми чуємо: «Якби не Портнов, який зараз пише документ за документом...». Потім ведучий запитував про це ж саме у гостей основної частини шоу: «Чому я часто чую від експертів, що «якби не Портнов...». Серед присутніх найбрутальніше піарила політика Олена Лукаш (усе ж, колеги по Януковичу): «Почему все двигает Портнов? Портнов и его команда. А если б не было Портнова? (ех, мрії-мрії. — Авт.) (відео); «Портнов стал приговором, а не власть» (відео); «Огромное спасибо за веру, за возвращенный кусочек радости Андрею Портнову и его команде» (відео), «Благодаря судам и Портнову...» (відео); «Портнов нам сейчас показывает урок...» (відео); «Портнов личным примером показывает, что систему можно и нужно побеждать» (відео); «Портнов показывает, как нужно сдерживать слово» (відео). NewsOne так активно піарить поплічника Януковича, що скоро присвятить йому окреме шоу!... Oh, wait.

Крім цього, в ефірі NewsOne штучно педалювали ще дві теми.

По-перше, справу Сергія Пашинського. В «Українському форматі» не розглядали версію політичного замовлення й не надали слово захисту політика (лише показали відео). Зате В’ячеславу Хімікусу, в якого ексчиновник стріляв, ведучий Василь Голованов подзвонив. Б — баланс. Що розповідав чоловік, ви можете уявити (зверхність Пашинського, заангажованість слідчих і т. і.), ще більше оливи у вогонь підливали гості (розповіді про «царів» та простих людей). До речі, тут теж не обійшлося без Портнова. Хімікус зізнався, що поплічник Януковича допомагав йому всі ці роки. А найсмішнішою ситуацією ефіру став сюжет про справу Пашинського: аудиторія мертвою тишею зустрічала позиції політика, правозахисників, різноманітних партій, Тетяни Чорновол. І лише на словах про позицію Портнова у залі залунали аплодисменти. Раптом ви не знаєте, оплески на подібних токшоу контролюються і використовувати їх настільки очевидно — це прямо якась гіперкомпенсанція, чи що. Далі нам розповіли, що це Пашинський, а не Янукович, відповідає за розстріли на Майдані (постреванш) і, взагалі, ця справа має бути лише початком посадок. Можливо, виділити цілий блок програми справі Пашинського — це нормально, якби NewsOne вирішив провести повноцінний розбір польотів: із ретроспективою, всіма позиціями та реальними експертами. Але мусолити цю тему сорок хвилин у компанії, здебільшого, прихильників «ОПЗЖ» — це звичайне привернення уваги до чергових «здобутків» Портнова. Медведчук, такими темпами, скоро почне ревнувати.

Другою підозрілою темою стала буцімто приватизація Одеської кіностудії «слугою народу» Олександром Ткаченком, про що вчора вже говорили на «Пульсі». Дивно тут те, настільки активно канали Медведчука акцентують увагу на цій події й настільки активно їй протидіють ОПЗЖешники. На шоу нам розповіли, що територію студії збираються забудувати, а «Слуга народу» з перших днів займається крадіжкою та договорняками. Запитували про кіностудію й у Саакашвілі. Не знаємо, що там відбувається за лаштунками, але навряд чи NewsOne та «112» просто так почали цікавитися культурною спадщиною.

Також в «Українському форматі» поговорили про мітинги проти капітуляції. Звісно ж, у типовому для NewsOne стилі. Спочатку ведучий Василь Голованов заявив, що «за даними ЗМІ» в Києві на акцію вийшла тисяча громадян. Мабуть, за даними ЗМІ Медведчука, адже поліція нарахувала десять тисяч. Потім модератор поставив запитання «хто зацікавлений у мітингах?» так, наче вони апріорі зібрані для чиєїсь вигоди, а не були щирою реакцією суспільства. Винним в акціях обрали Петра Порошенка, й Надія Савченко обурювалася, чого «ця мерзота» качає країну в стані війни. Нестор Шуфрич назвав експрезидента «психом». А от від нинішнього президента Шуфрич забажав чіткого «ні» вимогам Майдану, адже, мовляв, на це його уповноважив народ.

Веселий випуск, егеж? Але це ще не все. Ось вам, наприклад, аналітика від знаної політичної експертки Надії Савченко. Екснародна депутатка вирішила, що влада хоче закрити канали Медведчука, адже це потужний рупор, який допоможе «ОПЗЖ» створити навколо себе коаліцію після можливого розпаду «Слуги народу». Це ж так очевидно, як ми раніше не розуміли! Олег Волошин анонсував створення ТСК щодо втручання України в американські вибори 2016 року. Відзначився знаннями також Володимир Кацман: «Когда еще Илон Маск пачкал свои памперсы, Украина уже прорвалась в космос [...] На какой проект это все пойдет? На прорыв в космос, на искуственный спутник Земли или купим Маска себе сюда?». По-перше, рабство заборонене. По-друге, Ілон Маск народився за 14 років після запуску першого супутника. До речі, про рабство, тут теж виділилася Олена Лукаш, якій не подобаються дії влади: «Они же превращают страну в сутенёра, которая вынуждено торгует своими людьми».

Михеїл Саакашвілі в передмові до програми розповідав про злочини Порошенка та свою героїчну боротьбу зі злочинами у Грузії.

Немає нічого дивного в тому, що NewsOne займається чорним піаром Олександра Ткаченка (це українські політичні традиції) чи демонізацією протестних акцій і добровольців (це російські політичні традиції). Справді страшно за намагання каналів Медведчука відбілити та навіть героїзувати Андрія Портнова. Адже декілька років тому й «зашквареність» самого Медведчука здавалася неможливою для реабілітації.

«Право на владу» («1+1»), 10 жовтня

Цей випуск «Права на владу» — одне з небагатьох токшоу на українському телебаченні, які не просто можна, а треба подивитися. «1+1» виявився єдиним каналом, який зібрав під своїм дахом усі сторони ситуації в Золотому й поставив їм болючі та важливі запитання. Інколи настільки болючі, що Наталю Мосейчук можна було б запідозрити в сепаратизмі. Але насправді це була просто щира дискусія. Із людьми, які були на війні й розуміють, про що говорять. Тут варто було би порівняти випуск «Права на владу» з «Українським форматом», де якісь люди просто намагалися роздмухати видимість конфлікту, але це навіть несерйозно.

У студію завітали: Сергій Рахманін, голова фракції партії «Голос». Богдан Яременко, народний депутат від партії «Слуга народу», голова Комітету ВР з питань зовнішньої політики. Олександр Турчинов, секретар РНБО (2014–2019). Артур Герасимов, співголова фракції партії «Європейська солідарність». Андрій Білецький, голова партії «Національний корпус». Андрій Гергерт, заступник командира «Української добровольчої армії». Руслан Ярмолюк, ведучий програми «Спецкор» на каналі «2+2». Михеїл Саакашвілі, президент Грузії (2004–2013). По відеозв’язку: Вадим Троян, заступник голови Національної поліції України. Загалом вісім чоловіків.

Першим спікером вечора став Богдан Яременко, який, наприклад, пояснив, на що поки погодилася Україна: місцеві вибори на Донбасі (після отримання контролю над територією) та певні особливі повноваження для Донбасу (на відмінну від Мінська, не конкретизовані). Також народний депутат гарантував відсутність змін до Конституції й пояснив, що на територію України поки неможливо ввести миротворців, адже конфлікт ще триває, а кордон надто великий.

Далі на відеозв’язку з’явився Вадим Троян, у якого ведуча поцікавилися безпекою громадян, що після розведення лишаться у «сірій зоні». Заступник голови Нацполіції сказав, що немає жодної сірої зони, а є територія України й ніхто не покине жителів: на кожне село виділено по два поліцейських патрулі, а дітей возять автобуси. Щоправда, далі, відповідаючи на запитання Андрія Білецького, Трояну довелося визнати, що через обстріли поліція працює лише до 16:30. Також Троян розповідав про патрулі Нацгвардії, але Білецький нагадав, що після розведення вони змушені будуть покинути територію і виходить, що на сили терористів реагуватиме лише поліція. Тут уже Богдан Яременко запевнив, що на можливі дії бойовиків реагуватимуть українські війська. Цей дрібний полілог — ілюстрація того, якими мають бути токшоу і як треба подавати інформацію схвильованим людям. Конкретні запитання, всі сторони ситуації, максимум даних, мінімум зайвої політики.

Після цього, неначе на зло каналам Медведчука, Вадим Троян та Андрій Білецький цілком спокійно описали конфлікт у Золотому. Троян висловив сподівання, що це була помилка; Білецький заявив, що всі правоохоронці, крім одного, поводилися адекватно. Також чоловіки підтвердили, що в добровольців не було незаконної зброї і що конфлікт вичерпано.

Олександр Турчинов виступав із воєнною риторикою: хвалив «повзучий український наступ», стверджував, що свобода починається за спинами солдат, заперечував виконання мінських домовленостей. Сергій Рахманін теж виступив проти Мінська, мовляв, навіщо «Слуга народу» підтримує невигідні України домовленості, якщо має підтримку й може створити новий формат? Рахманін навіть анонсував нову спільну формулу від усіх фракцій парламенту. Михеїл Саакашвілі підтримував дипломатичний підхід: треба зробити всі мирні кроки, адже їх вітають українці та світова спільнота. Можливо, це не спрацює (Путіну вірити не можна), але це все одно треба довести. Також Саакашвілі сумнівається, що все справді дійде до виборів на Донбасі. Андрій Білецький радив зосередитися на економіці, соціальних питаннях та армії й добитися миру, коли ми станемо сильними, адже зараз можемо лише капітулювати. Крім цього, пан Білецький розповідав про проблеми із хлібом і водою в Золотому, мовляв, людей там схилить на бік України не інформаційна війна, а цілком матеріальні речі.

Найбільш емоційний блок програми пройшов за участі Андрія Гергерта. Ведуча запитувала в добровольця, чи свідомо вони порушують досягнені домовленості й чи певен він, що жителі ОРДЛО хочуть, аби їх звільнили? Остання думка лунала з уст пані Наталі ще кілька разів. Наприклад, що, можливо, краще вивезти тих людей, які хочуть жити у вільній Україні, й не проливати кров? Можливо, комусь подобається отримувати дві пенсії? З одного боку, це досить крамольні думки. З іншого — це реальна проблема, яку гості студії предметно обговорили.

Олександр Турчинов стверджував, що маріупольці спочатку теж лягали під українську техніку, але пізніше вже зі сльозами вітали визволителів. Руслан Ярмолюк розповідав про інший бік медалі: вплив «рєшал» у Станиці Луганській, латентних сепаратистів, падіння духу бійців через розведення військ. Мовляв, як командування буде пояснювати третє звільнення Широкиного? Згадували також про те, що в окремих сім’ях, які живуть на вільній території, сини воюють на боці бойовиків. Сергій Рахманін доводив, що ми не повинні засуджувати окупованих українців, адже вони не можуть мислити об’єктивно через існування в нелюдських умовах. Наталя Мосейчук не зовсім погодилася з цим і нагадала про «непотріб», який допомагав убивати українських бійців.

Доброволець Андрій Гергерт звернувся до влади, обурюючись, чому та вважає українську армію якоюсь нездатною чи неготовою. Також боєць подякував ведучій за підтримку й турботу про військових. І пояснив, що добровольці не бажали зарплат та офіційної реєстрації, адже хотіли продемонструвати феномен. Сергій Рахманін, до речі, анонсував законодавче врегулювання питання добровольців.

От що буває, коли на ефір приходять максимально компетентні люди, а ведуча ставить їм важливі запитання. Тоді порушуються справді проблемні теми (а не вигадані конфлікти), пропонуються реальні ініціативи (а не просто «мир будь-якою ціною»), глядачі отримують важливу інформацію (а не піар та пропаганду). Дякуємо всім причетним.

«Ехо України» (Прямий), 11 жовтня

Про що міг говорити Прямий канал на наступний день після 14-годинного пресмарафону Володимира Зеленського? Звісно ж, гості «Еха України» старанно знайшли та розкритикували всі «зради» у словах президента, а ті невдалі моменти, які не згадали гості, показав у спеціальних нарізках сам Прямий. Варто віддати належне Матвію Ганапольському, який взяв на себе роль «віртуального Зеленського» та вступав у суперечки із присутніми, але загалом програму це не врятувало.

Пресмарафон обговорювали: Євген Бистрицький, учасник Виборчої Ради UA. Юлія Клименко, народна депутатка, «Голос». Володимир Ар’єв, народний депутат, «Європейська солідарність». Оксана Корчинська, екснародна депутатка, Радикальна партія. Ігор Лапін, екснародний депутат, «Народний фронт». Юрій Мірошниченко, член ЦВК, член «Опозиційної платформи — За життя». Леонід Ємець, кандидат у народні депутати від партії «Голос». Лариса Волошина, журналістка. Олександр Солонтай, політичний коментатор. Загалом шість чоловіків і три жінки.

Оскільки дісталося президенту майже за все, то простіше буде просто це перерахувати. Чому пресмарафон організували? Бо суспільство якраз могло почати відвертатися від президента (відео). Як пройшов марафон? Наче балакучий маршрутник зі змінними пасажирами (відео). Світовий рекорд? Рояль у кущах. Англійська президента? Жахлива. Сам президент? Хлопець у треніках (відео). Може, він хоча би патріот? Ні, Зеленський не розуміє людей, які люблять Україну (відео). Узагалі, лідер держави, на думку гостей «Еха», не показав, що не буде говорити з терористами; не знає, скільки людей лишається в сірій зоні; не помічає, що під час перемовин російські війська активніше атакують наших бійців. І це тільки те, що Зеленський зробив неправильно, а ще ж є речі, які він буцімто мав зробити.

Юлія Клименко, наприклад, хотіла б, щоби президент озвучив парламенту деталі своїх перемовин із Росією. Альона Курбанова взагалі заявила, що Зеленський має опублікувати свої перемовини з Путіним, як недавно — із Трампом. Ну а що, хіба це якось може вплинути на перемовини? Але найкращу заяву вечора, а можливо, навіть тижня зробив Володимир Ар’єв. Народний депутат вирішив, що настільки довгий захід був помилкою, адже психологічний портрет Зеленського могла повністю зчитати Росія! Так ось чому Петро Порошенко так рідко спілкувався із журналістами, це все було для національної безпеки. Ідею про шкідливу відвертість підтримав і Матвій Ганапольський.

Також у програмі були гумористичні блоки. Наприклад, ведучий стверджував, що пресконференцію зібрали саме в такому форматі, адже Зеленський хотів «осеменить всех журналистов». Специфічні у співробітників Прямого асоціації. Також глядачам продемонстрували дві нарізки з 14-годинного заходу. На першій президент їв, говорив слово «ху-тире-ло», розповідав про шпагат Ван Дама, казав «я хороший президент», називав вартість хліба та отримував свідоцтво про рекорд. Другий матеріал додатково озброїли закадровим голосом, аби викликати у глядачів ще більше обурення. Якщо хтось запитає у вас, що означає «вирвати з контексту», покажіть їм це відео. Наприклад, Прямий обрав момент, де Зеленський жаліється на вимоги до себе: «Я вже головний поліцейський, Генпрокурор, голова СБУ»; та подав це так, наче президент ледь не визнає перевищення повноважень. «Переконаний президент і в тому, що може мати таємниці від українців...», — це Прямий інтерпретує небажання Зеленського публікувати свої розмови з Путіним. І, звісно, з контексту вирвали цитату президента: «Бабин Яр там? Красивая у вас риторика. Передайте всем, кто там погибли, привет». Остання маніпуляція вийшла настільки брутальною, що її контекст спробував пояснити сам Матвій Ганапольський, але його перебила співведуча, заявивши, що це Зеленський «вихопив із контексту» слова присутнього на заході медійника. Також у студії відбулося одразу два жартівливих голосування: «Зеленський красивий чи розумний?» і «Хто кого більше виснажив на пресмарафоні?».

Ось так весело Прямий канал відрефлексував 14-годинний пресмарафон Володимира Зеленського. Чи був хоча б якийсь сенс дивитися цю програму? Звісно, ні. Такий же рівень емоційних оцінок ви могли б побачити у будь-якій маршрутці. Такі ж смішні відеонарізки та голосування — у фейсбуку. Очевидно, глядачі чекали від програми фактчекінгу, аналізу політичних прийомів президента, розбору планів влади щодо різних галузей чи хоча б якісних «вижимок» головних тез. А отримали, кхм, розповіді про «осеменение» журналістів.

P. S. Матвій Ганапольський намагався відстоювати баланс у своїй студії й підмічати маніпуляції, але, можливо, легше перемогти причину (себто загальну подачу), а не боротися із симптомами?

Виготовлення цього моніторингового звіту стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проєкт USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією «Internews». Зміст матеріалів є відповідальністю ГО «Детектор медіа» та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та «Internews».