«Свобода слова» (ICTV), 28 січня

Презентація програм кандидатів на «Свободі слова» триває, й цього тижня студію «штурмували» Олександр Вілкул та його команда. На відміну від ефірів із Юлією Тимошенко  та Анатолієм Гриценком, із представниками «Опозиційного блоку» ведучий Вадим Карп’як спілкувався значно активніше: уточнював у гостей їхні позиції і вказував на сумнівні твердження.

Біля мікрофона виступали: Олександр Вілкул, народний депутат, заступник голови фракції «Опозиційний блок». Володимир Гусак, народний депутат, фракція партії «Опозиційний блок». Юлія Ковалевська, депутат Запорізької обласної ради, партія «Опозиційний блок». Ростислав Шурма, голова Запорізької регіональної організації партії «Опозиційний блок», генеральний директор ПАТ «Запорожсталь». На правах експертів: Вадим Карасьов, Інститут глобальних стратегій. Руслан Бортник, Український інститут аналізу та менеджменту політики, Дмитро Джангіров, політичний коментатор. Антон Кучухідзе, політолог-міжнародник. Гендерний баланс: Сім чоловіків, одна жінка.

У центрі виступу Олександра Вілкула був його проект Конституції: двопалатний парламент, зменшення кількості народних депутатів, децентралізація. Остання, до речі, не лише фінансова, але й гуманітарна: себто йдеться про регіональні мови, пам’ятники та свята. Найцікавіша заява Вілкула звучала так: «Для того, чтобы добиться устойчивого мира, потребуется 6‒8 месяцев уже с реинтеграцией Донбасса». Про мирні ініціативи депутата в нього уточнювали чи не найчастіше: чи хоче війни Росія, а не лише українська влада? «Возможно». Чи готові ви до перемовин із «ЛНР-ДНР»? «Давайте не рассматривать крайние позиции». Чи не загрожуватимуть Україні білоруські миротворці? «Лукашенко хочет добра».

Узагалі, Вадим Карп’як із цього ефіру почав помічати у словах гостей протиріччя й уточнювати їхні позиції. Наприклад, Вілкул виступає за позаблоковий статус, а ведучий нагадує, що більшість українців підтримує вступ у НАТО. Вілкул обіцяє не втручатися у справи вірян і захищати «нашу канонічну церкву», а ведучий запитує, як це робити одночасно? Ще одне цікаве запитання поставив Антон Кучухідзе: чим мирні плани Вілкула відрізняються від мирних планів його екс-колег? Оскільки агітувати Вадим Карп’як присутнім заборонив (довелося нагадувати тричі), то пан Олександр обмежився тим, що його ідея взаємоприйнятна, а «мирный план тех людей, о которых вы сказали, это больше капитуляция». Крім цього, «опозиціонер» фактично визнав, що в разі перемоги на виборах буде ігнорувати зміни до Конституції щодо курсу на ЄС та НАТО.

Уже традиційно після лідера до мікрофона вийшли члени його команди. Ростислав Шурма розповідав про економічний план кандидата й намагався пояснити ведучому, чому такий елементарний рецепт як «податкова реформа, економічна децентралізація, зменшення кількості й повноважень контролюючих і силових органів» ніхто, включно з регіоналами, не втілив раніше. Юлія Ковалевська розповідала про медичну реформу й намагалася пояснити, чим її страхова медицина відрізняється від страхової медицини Супрун і чому вона розповідає про платні лікарні, якщо за українців платить Національна служба здоров’я. Володимир Гусак описував конституційні та судові зміни й пояснював, як обирати суддів без корупції та не дати 29 членам запланованої «опозиціонерами» верхньої палати парламенту захопити контроль над країною. Вілкул підсумував виступи колег тим, що нинішня влада розколює державу, а він буде її об’єднувати.

Звісно, немає межі досконалості й у студію можна було запросити експертів, менш прихильних до «Опозиційного блоку» (якщо це не було умовою), а піар самих спікерів частіше перебивати, проте це й так була доволі якісна програма. Ведучий уточнював майже всі потенційно небезпечні ініціативи, гостям доводилося пояснювати логічні діри. А на фоні програм із Тимошенко та Гриценком цей випуск узагалі можна назвати хард-током.

«Пульс» («112»), 29 січня

У день балотування Петра Порошенка та з’їзду «Опозиційної платформи — За життя» «Пульс» не присвятив ефір жодній із цих подій. Натомість у студії йшлося про популізм та мирні плани. Хоча в залі було одразу кілька членів «Опозиційної плаформи — За життя», ідеї Медведчука щодо автономії Донбасу детально не обговорювали.

Гості: Іван Рибак, народний депутат, фракція Блоку Петра Порошенка. Дмитро Васильєв, політичний консультант. Дмитро Добродомов, народний депутат, голова партії «Народний контроль». Олександр Бригинець, народний депутат, фракція Блоку Петра Порошенка. Вадим Карасьов, політтехнолог. Олександр Мороз, екс-голова Верховної Ради, лідер Соціалістичної партії Олександра Мороза. Наталя Королевська, народна депутатка, членкиня «Опозиційної платформи — За життя». Ілля Кива, лідер Соціалістичної партії. Юрій Мірошниченко, народний депутат, член «Опозиційної платформи — За життя». Юрій Левченко, народний депутат, партія ВО «Свобода». Анатолій Матіос, головний військовий прокурор України. Юрій Гричмак, заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб. Олександр Кіхтенко, екс-голова Донецької обласної військово-цивільної адміністрації. Руслан Бортник, політичний консультант. Юрій Павленко, народний депутат, член «Опозиційної платформи — За життя». Гендерний баланс: чотирнадцять чоловіків, одна жінка.

Тема популізму стала для гостей приводом позвинувачувати владу. Ілля Кива, наприклад, обурювався, що заважало встановити мир останні п’ять років. Міг би запитати про це на російському ток-шоу «Время покажет», де 21 січня піарився й розумів Росію: «Я прекрасно понимаю, что на сегодняшний день вам сложно садиться за стол переговоров с теми, кто является, фактически, знаете, как? Преступниками и ворами».

Інші закиди стосувалися того, що на форумі Порошенка виступав генеральний прокурор, який має бути аполітичним. Того, що Порошенко вже обіцяв подати заявку на вступ до ЄС у 2020 році. Того, що президент так і не провів деолігархізацію. Ці та інші закиди відбивав переважно Олександр Бригинець, і виходило це в нього... з перемінним успіхом. Проблему олігархів, наприклад, він описав так: «Цих людей немає як впливових політиків. Раніше вони були і впливовими політиками, й вони були бізнесменами». Вплив на цілі фракції, очевидно, не рахується, а дивні поправки в бюджет більше не вносяться. Крім того, а хто з олігархів перестав бути політиком останнім часом? Рінат Ахметов востаннє був народним депутатом у 2012 році, але у ВР досі вистачає бізнесменів.

Але не критикою єдиною. Дали на «112» і попіаритися представникам партії фактичного власника каналу. У виступі Наталі Королевської лунали фрази: «Партия власти сегодня, как партия войны, выдвигала кандидата, продолжающего дальше войну [...] И тот грабёж сегодня на крови, на войне как продолжался, так и будет продолжаться следующие пять лет. И “Оппозиционная платформа — За жизнь” чётко представила свой мирный план, мы чётко объяснили цель, ради которой мы сегодня все вместе объединились...». Тут ведучий Володимир Полуєв уточнив (!), що об’єдналися не всі «опозиціонери». І почув, що «смелых сегодня не много, но они есть», «только “Оппозиционная платформа — За жизнь” сегодня может реально возвращать мир путём переговоров и дипломатии». Юрій Мірошниченко розповів про лідера справжньої опозиції, сенс існування «Опозиційної платформи» та об’єднання двох найбільш рейтингових кандидатів — Бойка та Рабіновича (правда, не уточнив, у рейтингу чого вони лідирували). Його монолог закінчився трьома проханнями ведучих не агітувати. Пізніше Королевська також обіцяла почати переговорні процеси з повернення Криму у 2019 році, коли «помаранчеві» підуть із влади. Пані Королевська, здається, єдина людина на телебаченні, яка досі думає, що при владі «помаранчеві».

До речі, про гостей із минулого. На «Пульс» прийшов Олександр Мороз. Старожил української політики зареєструвався кандидатом у президенти, і, судячи з риторики, так і не покинув коаліцію 2006 року. Він розповідав про зовнішній контроль над Україною, потребу змінювати Конституцію, корумповану систему, виправдання Януковича в суді (в частині умисної окупації Криму) й те, що «Крим, власне кажучи, проданий. представниками нинішньої влади». Анатолій Матіос пізніше закинув Морозу, що його коаліція 2006 року призвела до всіх інших проблем, зокрема війни, а сам пан Олександр погубив соціалістичну ідею. Пану Матіосу Юрій Левченко далі закинув, що як військовий прокурор він узагалі не має бути на ефірі.

Обговорення мирних планів нічим особливим не виділялося. Вадим Карасьов заявляв, що потрібно перестати блокувати Крим і змінити ставлення до громадян. Юрій Мірошниченко розповідав, що влада намагалася перемогти шляхом війни й не змогла, а його партія пропонує альтернативу — вести переговори з Росією й не ховатися від цього. Юрій Гримчак тут уточнив, що ніхто не намагається звільнити Донбас військовим шляхом, а останній наступ був у 2014 році. Анатолій Матіос запропонував пропустити все населення ОРДЛО через поліграф, а наприкінці випуску цитував майже слогани Петра Порошенка: «Держава все-одно по чуть-чуть буде йти своїм шляхом Моїсея».

Хочеться зазначити, що питання миру, очевидно, буде одним із найважливіших під час виборчої кампанії і, хто б не став президентом, ця людина матиме справу з війною. Тож було б добре, якби шоу не давали гостям просто піаритися на цьому питанні, обіцяти загальні речі та пропонувати радикальні кроки без жодних деталей. Ведучі «Пульсу» інколи намагалися добитися від гостей конкретики, але голий популізм усе ж займав в ефірі більше часу.

«Український формат» (NewsOne), 30 січня

За даними моніторингу «Детектора медіа», з 21 до 27 січня на російському телебаченні вийшло щонайменше п’ять шоу із критикою Революції гідності та чотири — про колапс України та її економічну залежність від Росії. 30 січня ефір на ці теми провів і «Український формат» на NewsOne. Спочатку на програмі вкотре помусолили розслідування злочинів Майдану та постмайданну владу, потім розповідали глядачам про те, яка корисна Росія для українців. Хоча більшості з цих розмов аудиторія, мабуть, не чула, сміючись зі стартового жарту Василя Голованова: «У студію ми запрошуємо журналістів незалежних ЗМІ. Сьогодні це політичний оглядач інтернет-видання “Страна.ua”...» По-перше, минулого тижня тут уже була заступниця головного редактори «Страны», а по-друге, про яку незалежність ідеться? Від журналістських стандартів?

Гості: Денис Рафальський, журналіст «Страна.ua». Віталій Журавький, екс-народний депутат від Партії регіонів. Сергій Соболєв, народний депутат, фракція «Батьківщина». Володимир Цибулько, політтехнолог. Святослав Піскун, екс-генеральний прокурор. Андрій Пальчевський, телеведучий, бізнесмен. Юрій Левченко, народний депутат, партія ВО «Свобода». Олеся Бацман, головний редактор інтернет-видання «Гордон». Сергій Коба, лідер Автомайдану. Гендерний баланс: Вісім чоловіків, одна жінка.

Тему Революції та розчарування нею на програмі почали розглядати через призму справи Віктора Януковича. Ведучий озвучив глядачам рішення суду та продемонстрував коментар адвоката екс-президента. Олександр Горошинський огорошив аудиторію: «Я напомню о том, что сенаторы США уже признали суд на Виктором Януковичем фарсом и, фактически, сказали о том, что этот приговор будет отменен». Подібну інформацію нам вдалося знайти на «Страна.ua», яка у свою чергу посилається на International Policy Digest. Але, по-перше, в цій публікації йдеться не про «сенаторів США», а про анонімних політиків та колишнього сенатора-республіканця Боба Коркера, які за зачиненими дверима буцімто зустрілися із представниками українських громадських організацій. По-друге, в автора цього тексту всього дві публікації на сайті. По-третє, сам сайт більш ніж сумнівний, адже, як сам стверджує, є просто «платформою для публікації різних, не обов’язково популярних думок». По-четверте, текст був опублікований за двадцять днів до вироку. По-п’яте, зміст матеріалу видає в ньому якщо не замовність, то суб’єктивність, він всіляко просуває Віктора Януковича. Наприклад, там пропонується залучити екс-президента до вирішення конфлікту на сході України. До цього під час зустрічі нібито закликали представники України. Коротше кажучи, випадок із Тарутою нічого NewsOne не навчив.

Обговорення самого Майдану на NewsOne постійні глядачі, здається, могли відтворити й без допомоги гостей. Власність Януковича перейшла новій владі, нова влада не відповідає потребам Майдану, Петро Порошенко нічого не виконав («Зона вільної торгівлі з ЄС є?» — відстоював президента його постійний захисник Володимир Цибулько), всі кабінети поділили ще на Майдані, Гонтарева виводила гроші Януковича, якщо знову оберемо цю владу, ніколи не дізнаємося правду про розстріли. «Незалежний» журналіст «Страны» також поставив риторичне запитання, чи чекати нам виправдання Януковича у ЄСПЛ, зважаючи на пробоїни в його справі. Василь Голованов заявив, що деякі активні учасники Євромайдану розчарувалися в події, і як приклад навів лише Дмитра Гордона. Віталій Журавський відійшов від теми Революції (про що йому нагадали), але його цитата все одно заслуговує на згадку: «Сьогодні вперше за історію України готується тотальна сітка абсолютно по всіх округах [...] Будуть проплачувати абсолютно всіх, хто прийде й проголосує. Це тотальна скупка». Правдивість слів політика ви зможете перевірити особисто вже за два місяці, ми ж зазначимо, що від екс-регіонала досить дивно чути обурення масштабними фальсифікаціями. Враховуючи 2004 рік.

Але були в обговорені й конструктивні думки. Наприклад, Юрій Левченко закликав розділяти події та політиків: «Є свята річ Майдан, коли український народ вийшов і скинув тирана [...] А зовсім інша річ, коли, на превеликий жаль, через кілька місяців український народ задурили ті ж самі поплічники цього тирана». Олеся Бацман просила виборців не голосувати за тих, хто пропонує їм гроші, або за тих, за кого їх змушують голосувати на роботі. Адже волевиявлення все одно неможливо перевірити. Наприкінці теми по відеозв’язку виступив Віталій Титич, адвокат родин Небесної сотні. Він заявив, що скоро мають відбуватися допити снайперів спецспідрозділів, які наглядали за Майданом, після чого знімуться всі інсинуації щодо грузинського та інших слідів. Адже українські спецслужбовці повинні були якраз виявляти та знешкоджувати ворожих снайперів, проте не здійснили жодного пострілу.

Друга частина

Гості: Дмитро Співак, керівник платформи «Національна стратегія розвитку». Ілля Кива, голова Соціалістичної партії України. Олег Осуховський, народний депутат, партія ВО «Свобода». Вадим Карасьов, політтехнолог. Євгеній Червоненко, екс-міністр транспорту та зв’язку. Дмитро Добродомов, народний депутат, голова партії «Народний контроль». Олеся Яхно, політичний коментатор Дмитро Васильєв, політичний коментатор. Денис Рафальський, журналіст «Страна.ua». Гендерний баланс: Вісім чоловіків, одна жінка.

Частині програми про розрив стосунків із Росією дуже не вистачало постійного нагадування про те, що РФ напала на Україну та анексувала наші території. Серйозно, послухайте лишень Євгеній Червоненка: «Нельзя кричать на страну, которая как ни тронула Липецкую, не одну фабрику, а две, еще крохмальная, высокой обработки. И не трогает три миллиона наших людей, которых там работают, живут. Их не бьют, не плюют, они зарабатывают, потому что своя страна не даёт». 13 тисяч людей Росія вбила, 24 моряка захопила в полон, близько 70 українців ув’язнила за політичними мотивами й кілька мільйонів окупувала. Зате не плює в заробітчан. Щоб не повертатися до колишнього гонщика, одразу спростуємо ще один його фейк: «Новую церковь, которую сегодня не признала американская православная церковь категорически...» Цю американську церкву й саму не визнають та вважають «самокерованою частиною Московського патріархату».

Дмитро Співак лякав українців забороною «русского» культурного продукту в окремих областях України. По-перше, обласні ради виступали проти російськомовного, а не «русского». По-друге, вони одразу наразилися на критику, не передбачили механізмів ухвали своїх ідей та санкцій за невиконання. По-третє, за два тижні до ефіру суд уже скасував це рішення. Крім цього, колись «друга людина в партії Наталії Королевської» заявляв, серед іншого: «Не внешний враг нам уничтожил валюту...». Тобто, війна й окупація частини промисловості не вплинули на гривню?

Окремі гості противилися подібному підходу. Про те, що не можна зводити все до споживання, нагадував Дмитро Добродомов. Про моральний аспект діяльності й переорієнтування на Європу говорив по відеозв’язку Володимир Бебешко. Довоєнні економічні проблеми з Росією згадувала Олеся Яхно. Про захоплення територій, а не сварку нагадував Ілля Кива. Хоча, на його думку, Україна сама винна, що ослабла й дала ворогам шанс.

На фоні всіх цих розмов про розчарування Майданом, недоведені злочини Януковича, залежність від Росії та добро, яке робить нам північний сусід, згадується вислів про те, що журналісти — це наглядові пси демократії. Демократія тут, звісно, ні до чого. Просто собаки бувають дуже схожими на своїх господарів.

«Право на владу» («1+1»), 31 січня

Цього тижня ефір «Права на владу» провалився. Благородна ідея провести шоу із кандидатами у президенти на тему, яка найбільше цікавила аудиторію під час попереднього опитування (тарифи), розбилася об повну відсутність благородства самих кандидатів. Майже рейдерське захоплення ефірного часу здійснив Олег Ляшко, а його опоненти звели свої виступи до гасел. Наталя Мосейчук до кінця програми почала вживати слово «блін», вимикати мікрофони та закликати присутніх «не кидатися какульками».

Гості: Анатолій Гриценко, лідер партії «Громадянська позиція». Андрій Садовий, голова партії «Об’єднання “Самопоміч”». Андрій Герус, голова Асоціації споживачів енергетики й комунальних послуг. Василь Фурман, економічний коментатор. Олег Ляшко, народний депутат, лідер Радикальної партії. Олександр Шевченко, народний депутат, партія «Укроп». Віталій Скоцик, лідер громадянського руху «Аграрна платформа Віталія Скоцика». Олексій Кучеренко, екс-міністр. Гендерний баланс: Вісім чоловіків.

Слогани та сміття почалися на програмі одразу. Ведуча продемонструвала гостям останні соціологічні опитування й запитала в них, чого люди хочуть від президентів? Андрій Садовий почав цитувати свої обіцянки про повернення віри в країну. Олег Ляшко перебив мера Львова, нагадавши йому про загиблих на Грибовицькому сміттєзвалищі рятувальників, наголосивши, що їх тіла досі не знайшли, і заявивши, що це Садовий винен у тому, що сталося.

Олег Ляшко взагалі поливав брудом і перебивав майже всіх присутніх. Ведучій він заявив, що продемонстровані нею рейтинги фальшиві, й запитав, чому лідер опитування не у студії? Здається, сумнівні прогнози «Сегодня», за якими Ляшко має шанси на другий тур, зовсім закрутили народному депутату голову. Закінчивши з пошуками Зеленського, політик захопив центральний мікрофон і почав розповідати про пенсії та платіжки. Далі, через приблизно двадцять хвилин, «радикал» почав нападати на Олексія Кучеренка, запитуючи, чому той, коли був міністром, виділяв мало коштів на енергомодернізацію. Екс-урядовець нагадав Ляшку, що кошти в бюджет закладає парламент і що сам Ляшко тобі був депутатом «Батьківщини». Ще через десять хвилин народний обранець кричав уже Анатолію Гриценку, що той перший непрохідний і що сам Ляшко, коли стане президентом, буде відповідати за все. Повторив він і мантру про тарифи, пенсії та ліки. Ще через десять хвилин улюбленець каналів Ахметова кричав Садовому, що якщо спалити все львівське сміття, то біопалива вистачило б на пів-України. Ще за десять хвилин лідер Радикальної партії кричав Віталію Скоцику, що той лузер, якого вигнали з рідної партії. Про себе народний депутат розповідав, що тільки він захищає людей у парламенті, що він голос народу і що він каже правду. Через півгодини колишній ув’язнений повідав про своє важке дитинство в інтернаті, хоча ніхто його не питав. Далі політик іще раз нагадав Садовому про сміття, ще раз попіарився на своїй відповідальності, звинуватив Петра Порошенка у кришуванні злочинів, і бозна-скільки разів розповів про низькі зарплати та пенсії. «А ви проплатите той час, який ви забрали в інших кандидатів у президенти й інших спікерів, нашому телеканалу?» — запитала врешті Наталя Мосейчук і, здається, уперше в історії «Право на владу» вимкнула гостю мікрофон.

Трохи раніше ведуча просила політиків «не кидатися какульками». А наприкінці програми у словах пані Наталі читалися вже відверті обурення та відчай: «Ви зібралися тут не для того, щоб агітувати за себе. Ви це робите, що називається, між крапельками. Ви це робите віртуозно. Ви все рівно агітуєте за себе. Я вас дуже прошу, розкажіть людям, як їм жити. З вами, блін!».

І подібний настрій модераторки можна зрозуміти. Настільки якісною та конструктивною була попередня програма із журналістами, настільки ж пустою виявилися ця. Якщо не враховувати експерті прогнози та пояснення Олексія Кучеренка, а також одну промову Анатолія Гриценка з конкретними планами зменшення тарифів, глядачі отримали, зокрема: розповіді Андрія Садового про безоплатний проїзд у львівському громадському транспорті для соціально незахищених верств населення, який «має бути в усій Україні». Цитування своїх слоганів — це агітація, ні? Розповіді Віталія Скоцика про політичні помилки його колег по студії. Розповіді Олександра Шевченка про нечесну владу.

До речі, хочеться зазначити, що члену «Укропу» досить довго не давали слово (він мовчав половину програми), а коли все ж дали, то ось так: «Олександр Шевченко, який не приховує свого зв’язку з інвестором цього каналу». Додайте сюди те, що ігнорували пана Шевченка й у другій половині шоу, а також тролінг члена «Відродження» (теж афіліюють із Коломойським) у грудні, й може здатися, що на «1+1» назріває революція соціальної відповідальності.

Висновок про те, що «червона кнопка» програми не працює, ведучі вже зробили. Від запрошення рейтингових кандидатів у президенти перед виборами навряд чи вдасться відмовитися. Лишається тільки жорсткіше модерування, більший акцент на законодавстві про агітацію та прямі нагадування присутнім, що вони виступають не перед власниками, а перед виборцями.

«Народ проти» (ZIK), 1 лютого

У цьому випуску «Народу проти» особливо яскраво проявилася проблема гостей шоу. На початку програми одразу п’ятеро учасників (Павло Жебрівський, Юрій Гримчак, Ірина Луценко, Роман Реведжук, Семен Кабакаєв) заявили, що не братимуть участі у програмі, поки на ній присутній Олександр Дубінський, ведучий «Грошей» на «1+1», який у фейсбуку запропонував пустити газ на форум Порошенка. Після кількох хвилин з’ясування стосунків Дубінський лишився, а всі владні представники покинули залу. Солідарність із колегами хотів проявити і Юрій Мірошниченко, тож поставив запитання про свою подальшу участь у шоу глядачам. 73 % висловилася «за». Правильність дій усіх учасників цих подій ми лишимо оцінювати вам, зазначимо лише, що Наталя Влащенко витиснула із ситуації максимум. А от із тем, які обговорювалися у студії, — ні.

Лишилися на програмі: Сергій Лямець, журналіст. Олександр Дубінський, журналіст, блогер. Юрій Мірошниченко, народний депутат України, партія «Опозиційна платформа — За життя». Сергій Шахов, народний депутат України, група «Воля народу». Юрій Дерев'янко, народний депутат України, партія «Рух нових сил». Марина Ставнійчук, екс-членкиня Венеціанської комісії, екс-заступниця глави Адміністрації Президента Януковича. Покинули шоу: Павло Жебрівський, екс-аудитор НАБУ. Юрій Гримчак, заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій. Ірина Луценко, офіційна представниця Президента України у ВР. Роман Реведжук, журналіст. Семен Кабакаєв, координатор проекту «Стоп терор». Резонери: Юрій Михальчишин та Макс Бужанський. Гендерний баланс: Дев’ять чоловіків, дві жінки.

Олександр Дубінський назвав демарш опонентів «цирком». Ведуча наголосила, що всі гості заздалегідь знали про склад учасників, а отже глядачі самі можуть зробити висновки. Пізніше пані Влащенко запитала в одного з гостей, чи мали право представники влади йти з програми, знаючи важливість порядку денного? Наприкінці ефіру провели голосування з цього приводу, а ведуча заявила, що ніхто не буде диктувати програмі гостей та теми. А дарма, можливо, професійний погляд допоміг би самопроголошеному «кращому ток-шоу країни».

У першому блоці програми обговорювали майбутнє стосунків України з Росією через призму форумів Порошенка та Медведчука. Представники першого покинули студію, а з представниками другого гості обговорювали інші речі. Юрій Мірошниченко від «Опозиційної платформи» заявив, що Україні слід змінювати тактику агресії стосовно Росії, й довго слухав про те, що Україна — не агресор. Потім, що «Опоблок» — не опозиція й підігрує владі. Потім, що «опозиціонери» працюють на Ахметова. Потім, що вони винні у війні. Резонери програми, як завжди, підсумували саму суть теми: Юрій Михальчишин розповідав про отуплення виборців та виборчу боротьбу клоунів із мерзотниками. Макс Бужанський критикував представників президента за те, що вони покинули студію, а Юрія Мірошниченка — за те, що його колеги загнали країну. Наталія Влащенко в цій частині підіграла проросійській риториці про «партію війни»: «Умовна коаліція говорить про те, що там війна до останнього патрона, ніяких переговорів і так далі. Інша група говорить про те, що потрібно сідати за стіл». Тема майбутніх стосунків із агресором лишилася нерозкритою.

Боротьбу з корупцією (а чому б і ні, вічноактуальна тема) обговорювали Юрій Дерев’янко та Марина Ставнійчук. Перший намагався аналізувати ситуацію, мовляв, антикорупційні відомства борються із симптомами, а потрібно вирішити причину проблеми — вплив олігархату. Підхід інших спікерів був менш конструктивним. Пані Ставнійчук розповідала, зокрема, про залежність України від іноземців та грантоїдів, які заробляють на своїй діяльності. Олександр Дубінський заявив, що боротьбу з корупцією українцям нав’язують і насправді населення не стикається з нею настільки часто. Макс Бужанський вирішив, що крім неефективної ГПУ ми тепер маємо кілька неефективних органів. Юрій Михальчишин цікавився, чи не провели в боротьбі з корупцією свідомої диверсії у 2014 році.

Мирні плани для України, зокрема план Сайдіка, обговорювали Роман Безсмертний і Сергій Шахов. Перший пояснював, що елементи плану Сайдіка давно обговорювалися, а саме зараз їх представили тому, що знали про презентацію плану Москви (Медведчука). Сергій Шахов та Юрій Дерев’янко порушували тему Будапештського меморандуму. Мінський процес більшість гостей називали неактуальним. По пунктах плани ОБСЄ та Медведчука так і не обговорили.

Коротше кажучи, жодну з тем ефіру «Народ проти» повноцінно не розкрив. Можливо, тому що його покинули представники влади, які, варто зазначити, вже обговорювали всі ці теми на інших шоу. Можливо, тому що ті гості, які лишилися в ефірі, здебільшого не були достатньо компетентними. Присутність того ж Олександра Дубінського, наприклад, так себе й не виправдала. Він не спеціаліст із україно-російських стосунків та мирних планів, а з приводу корупції нічого експертного не розповів.

«Ехо України» (Прямий канал), 1 лютого

Піар своїх та поливання брудом чужих із двох сторін стискають «Ехо України» й лишають усе менше часу для якісних, нейтральних обговорень. Цього разу на програмі втретє вітали Юрія Луценка та хтозна вкотре критикували Володимира Зеленського.

Гості: Андрій Іллєнко, народний депутат, партія «ВО Свобода». Ігор Лапін, народний депутат, фракція «Народний фронт». Григорій Шверк, народний депутат, фракція Блоку Петра Порошенка. Дмитро Лінько, народний депутат, фракція Радикальної партії Олега Ляшка. Ольга Айвазовська, координаторка громадянської мережі «Опора». Василь Горбаль, екс-народний депутат, член ради НБУ. Володимир Яворівський, екс-народний депутат. Олександр Палій, політтехнолог. Володимир Цибулько, політтехнолог. Валентин Гладких, політтехнолог. Гендерний баланс: дев’ять чоловіків, одна жінка.

Інтерв’ю з Генеральним прокурором почалося для Прямого каналу обіцянками сприяти правоохоронцю. Очільник ГПУ розказав про свої успіхи (й кинув камінь у бік колег із НАБУ), а Матвій Ганапольський заявив, що подібні результати є сенсаційними й він готовий регулярно інформувати про них українців у своїх програмах. Журналіст і політик домовилися про таку співпрацю в майбутньому, а поки що пропіарили Луценка та колег в інтерв’ю.

«Чому ви вирішили отак от прийти і оце говорити, відверто знаючи, що цим скористаються ті люди, які вас не люблять?» — так ведучий запитав у генерального прокурора, чому той усупереч закону виступив на форумі кандидата у президенти. Луценко відповів, що прийшов заслухати звіт нинішнього президента, нагадав, що Путін хоче бачити у кріслі будь-кого, крім Порошенка, й наголосив, що державу має очолювати той, хто створив армію, розбирається в зовнішній політиці, «хто захищає основи української держави: мову, віру...». Після такого насиченого піару співрозмовники взяли паузу для охолодження: поговорили про суд над Януковичем (ГПУ не буде подавати апеляцію на вирок), справу Майдану (слідство щодо винних у розстрілах завершене), пояснили користь від заочного ув’язнення (можливість конфіскації майна), поговорили про справу Гандзюк (слідство завершене на 90 %) та справу Савченко (докази неспростовні). Тут піаромети перезарядилися й Матвій Ганапольський дав можливість Луценку ще раз покритикувати Анатолія Гриценка за слова про свого сина. Генпрокурор спочатку полив Гриценка брудом за розвал армії та некомпетентність, а потім розповів про власну благодійність.

Інтерв’ю закінчилося, а чорний піар опонентів президента тільки розпочався. Прямий канал показав глядачам сюжет про обіцянки кандидатів та їхні темні сторони. Володимир Зеленський «плаває» в економічних питаннях; Олег Ляшко обманює виборців; Юлія Тимошенко займається популізмом, живе не по декларації та укладала газові угоди з Путіним; Анатолій Гриценко розпродав армію; Юрій Бойко замішаний у корупційних скандалах та зв’язках із Росією. А що ж Петро Порошенко, якому теж можна закинути більшість зі згаданого? «Слабкі сторони назвав сам: тут незакінчена війна на сході, повільне економічне зростання та досить низький темп реформ», — заявили на Прямому каналі.

Друга частина програми здебільшого звелася до критики Володимира Зеленського. Можливо, тому що в гостей запитували, чи не становить комік загрозу державі. Можливо, тому що присутнім показали нарізку з чорнопіарного фільму «Зелене світло для Коломойського». Прямий розміщення цього «фільму» не коментує, але вже вдруге частково демонструє у п’ятничному випуску «Еха України». Під час подальшого обговорення глядачі дізналися, що Зеленського породили насмішки над владою, що його контролює Коломойський, що за такого головнокомандувача контрактники почнуть іти з армії, що будь-яка серйозна дискусія змінить ставлення до коміка, а своєму виборцю він уже сказав «я вам ничего не должен».

Що ж до піару влади, то тут найяскравіше виділилося два моменти. Цитата Олександра Палія: «Якби люди у 2014 році знали, що все це буде, то вони б за цього президента два рази проголосували». І розмірковування Матвія Ганапольського про дебати перед другим туром виборів. Ведучий вважає, що вони не відбудуться, адже Юлія Тимошенко не прийде на рандеву із Петром Порошенком: президент «довбатиме» її газовою історією. Зеленський не прийде, бо буде там без сценаристів і не зможе відповісти на іншомовне звернення Порошенка. У випадку пари Тимошенко — Зеленський, на думку Ганапольського, зустріч теж пропустить перша. Тобто, цього разу не Порошенко уникатиме дебатів, як у 2014 році?

Конструктивні й цікаві думки на програмі теж були. Андрій Іллєнко нагадав, що Янукович не прийшов на дебати у 2010-му й усе одно переміг на виборах. Ольга Айвазовська розповіла, що американські вибори такі ж брудні, а проблема України полягає в тому, що наші політики спілкуються не на пряму, а через політтехнологів та журналістів. Валентин Гладких заявив, що не будь-яка критика — це чорний піар, адже деякі факти встановлені юридично. Але бездумне очорнення опонентів — це все ж проблема, бо дискредитованими виходять усі.

Дуже сумно, що з наближенням виборів перелік окремих корисних фактів у випусках «Еха України» усе зменшується, а перелік маніпуляцій та піару зростає. Тим паче, що весь сумнівний контент в ефірі відбиває настрої штабу одного кандидата.