На Львівщині розгул неонацизму, Ляшко поспішає на допомогу, а Винник розповідає, як схуднути. Про що мовчали й говорили в інформаційно-аналітичних тижневиках «Інтера» («Подробности недели»), ZIKа («Перші про головне. Деталі»), 5-го каналу («Час. Підсумки тижня»), ICTV («Факти тижня»), «1+1» («ТСН. Тиждень»), каналів «Україна» («События недели») та «112» («Завтра»).

Затишшя в політиці позначилося на порядку денному тижневиків — сюжетів на політичні теми небагато, майже не згадували Верховну Раду та прийдешні вибори. Хіба що «Перші про головне. Деталі» докладно розповіли про останнє опитування Київського міжнародного інституту соціології, рейтинги та потребу в нових обличчях у політиці, особливу увагу звернувши на журналіста-розслідувача Дмитра Гнапа, який заявив, що йде в політику.

Майже не говорили про реформи, тему змін у сфері охорони здоров’я порушили тільки в «Подробностях недели» й «ТСН. Тижні». І якщо тижневик «Інтера» кричав про зраду, мовляв, реформа — це забаганка Уляни Супрун, що не має нічого спільного з реальністю, то на погляд «1+1» процес невпинно рухається до перемоги: завдяки реформі чимало медичних закладів уже отримали фінансування й можливості, яких не було раніше. Взагалі, суцільна зрада — фірмовий стиль «Подробностей недели»: тут і проблеми з пенсіями для переселенців, і контрабанда, з якою влада боротися не може, бо сама залучена у схеми, й українські моряки в кабалі, і квартирні крадіжки, напади та аварії. Інші канали також розповідають про проблеми, але не в такій кількості.

Певно, вже самі подумки на пляжі, тижневики годували глядача відпочинковими темами: Андрій Орляк, кореспондент «ТСН. Тижня» відправився на Шацькі озера, а «События недели» анонсували «Головну тему» про українські курорти.

Із-поміж міжнародних подій у фокусі тижневиків були майбутня зустріч Трампа й Путіна, саміт Євросоюзу, сесія Парламентської асамблеї Ради Європи та проблеми мігрантів. Говорили і про футбольний чемпіонат у Росії («Факти тижня», «ТСН. Тиждень», «Завтра»). Сергій Швець та Алла Мазур із «ТСН. Тижня» навіть провели паралель із Олімпіадою 1936 року: «Сергій Швець: Чи не нагадує тобі, Алло, нинішня ситуація олімпійські ігри 1936 року коли їх проводив Гітлер?

Алла Мазур: На жаль, нагадує Сергію. Тоді спроби ж домовитися із агресором, як ти пам'ятаєш, обернулася десятками мільйонів жертв і поколінням нинішнім історіям варто пам'ятати. До речі нагадаю, що й американці майже два роки тієї Світової війни з 1939-го до 1941-го зберігали нейтралітет і вступили в неї лише в грудні 1941-го після нищівного розгрому Перл-Харбору. Хто не знав історії, кіно точно мав побачити». А «Час. Підсумки тижня» єдині згадали про протистояння на релігійному полі — напружену боротьбу за томос.

Живий товар Кремля

Якщо теми зміни Конституції або майбутніх виборів цікавили поодинокі тижневики, то про голодування Олега Сенцова і, зокрема, про те, що омбудсмен Людмила Денисова таки не змогла його відвідати, не змовчав ніхто. «Подробности недели», «Факти тижня», «ТСН. Тиждень» повідомили, що, за словами російської влади, режисер є громадянином Росії, а тому зустріч із омбудсменом іншої держави йому заборонено.

«Перші про головне. Деталі» переповіли чутку, що український режисер помер, утім, одразу наголосили, що це фейкова інформація. «Факти тижня» говорили про події навколо Сенцова як про апогей російського лицемірства — в сюжеті Олександра Візгіна чимало деталей про те, як Денисову не пускали до колонії. 

Емоційний сюжет Романа Цимбалюка, кореспондента УНІАН у Росії, побачили глядачі «ТСН. Тижня». Журналіст супроводжував Денисову до Лабитнангі й бачив усе на власні очі. У його репортажі яскраві подробиці: «Територія біля колонії оточена якимись нетрями. Поблизу лише один магазинчик, там ми спробували знайти розетку. Крім спиртного і товарів першої потреби продаються великі пакети з печивом і цукерками. Вочевидь, це популярний набір арештантів. І тут я побачив коробки Roshen. Придивившись, з'ясувалось, що це тільки красивий картон, у якому вже давно немає українського продукту. Нам дозволили заряджати телефони, але зайшли співробітники колонії і просвітили продавців, що ми з України. Реакція була миттєва: вони схопились за рубильник і від страху вимкнули все разом із холодильниками з мороженою рибою». У підводці ведуча Алла Мазур також не безстороння: «Живий чи мертвий? Ось, що хотів дізнатись наш уповноважений з прав людини Людмила Денісова у російському Лабитнангі. Вона знову вперто поїхала туди на край світу, де в колонії фактично вбивають українця Олега Сенцова. Сорок дев'ятий день. Уявіть, сорок дев'ятий день він не їсть. І нікому із земляків його не показують». Утім, це ситуація, коли говорити треба, і якщо глядач вимагає емоцій — говорити емоційно.

Найґрунтовніше до теми підійшли в тижневику каналу «112» — крім сюжету із хронікою подій, викладену по днях, глядачам запропонували пряме включення самої Денисової. Вона розповіла, чому її місія зазнала поразки; про те, що робити далі, як тиснути на Росію. Важливим було і включення адвоката Олега Сенцова Дмитра Дінзе, який не мав якоїсь конкретної інформації про перспективи вирішення проблеми, але розповів про стан в’язня.

Цікаві акценти прозвучали з уст ведучих: «Григорій Жигалов: А я знову ж звернув увагу на шокуючу для мене інформацію. Як виявляється, більшість росіян взагалі не знають про голодуючого Сенцова. Це показало опитування, яке провів російський "Левада центр". Так от 63 % росіян заявили, що вперше чують про голодування політв'язня Сенцова.

Олег Білецький: Я думаю тут треба мати на увазі, що більшість інформації росіяни отримують з телевізора. Ну, а на російських телеекранах це результат тривалого спостереження, не лише мого, про Сенцова новин практично не має».

Повідомили і про погіршення стану іншого в’язня Кремля, Станіслава Клиха. «Перші про головне. Деталі» з посиланням на його матір розповіли, що він зник; перевірити цю інформацію неможливо. У «Подробностях недели» поінформували, що Клиха доправили до психіатричної лікарні.

Неонацизм на марші

Всі тижневики, крім «Событий недели», розповідали про погром і вбивство в ромському таборі біля Львова. Тижневик каналу «Україна» говорив про це минулого тижня, коли це щойно трапилося, тож, можливо, вирішили вдруге не порушувати тему. Всі акцентували на провині влади, яка роками не звертала уваги на ромів і не займалася їхньої соціалізацією. Те, що відбулося, описують словами «погром», «кривавий напад», «жорстоке вбивство», «жахливий злочин», «кривава драма» тощо. Не забули ЗМІ і про можливий російський слід. Але чимало акцентів різняться.

Головний акцент у сюжеті «Подробностей недели» і в розмові з Анною Маляр, завсідницею інтерівських ефірів, людиною, що, за словами ведучого Олексія Ліхмана, «всегда отлично разбирается в деталях»: влада бездіяльна, а поліція навряд чи зможе захистити ромів.

«Час. Підсумки тижня» дуже детально розповіли про поділ ромів на касти. Цікаво, що цей тижневик чи не єдиний ужив термін «цигани». Ведучий Віталій Гайдукевич у підводці доволі категоричний: «Давайте не плутати наслідки із причинами. Перше, будь-яке вбивство, незалежно від національності вбивці і жертви — це злочин і тут в принципі немає що обговорювати! Друге, це вже причини нападу і тут є два боки монети. З одного боку, чи було б негативне ставлення до циганських поселень, якби там була чистота, законність, порядок і цивілізація Ні, не було б. Доказ: певна частина ромів знаходить в собі сили покинути традиційний для народу уклад і тоді їх не відрізнити від будь-якого українця будь-якої національності. Максим Волобоєв переконався в тому на власні очі і ми зафіксували цей момент в нашому спецрепортажі, який вам і покажемо. Але, це дуже мала частина. А як же решта? Ті, хто глибоко знайомий з проблематикою цивілізаційного поступу циганських прошарків, визнають: цілий народ не хоче соціалізації. Навіщо? Якщо гроші можна здобути і так. Плюс, відсутність звички до відповідальності за власні дії, плюс кастова структура ромської спільноти, позаправова площина — на території табору чи поселення закони держави практично не діють, адже єдиним законом є слово головного, того, кого називають бароном. Про кримінальний бекграунд таборів також не складно знайти інформацію. Отже, негатив на це у відповідь має грунт? Говорячи про проблему, слід говорити і про це також! А тепер — другий бік медалі. Коли держава не може примусити людей, що живуть на її території існувати в правовому полі, може з'являтися обурення і запит на прості вирішення складних питань. Тоді-то і трапляються погроми. Втім, як не всі роми є асоціальними елементами і злочинцями, так і не всі ультраправі, котрі досить часто ультралівими, є потенційними вбивцями. Інша річ — кому вигідно культивувати образ альтернативної сили, котра хоче, мовляв, здатна рубати "гордієві вузли". Чи розуміє цей ляльковод, що втрата державою монополії на силу одного разу може наздогнати і тих, хто зараз вбачає в цьому ефективну політичну технологію?»

У сюжеті Максима Волобоєва не просто багато інформації про різні касти й особливості їхньої соціалізації, а ще й красномовні цитати, зокрема, від ромів: «Они [представники певних ромських каст] говорят, если он покупается, умоется — он счастье смывает».

 Не один тижневик згадав про марш на підтримку ромів, що відбувся в Ужгороді. «Перші про головне. Деталі» знову переповіли чутку, цього разу про те, що участь у марші була не безоплатною: «… Невідомі натомість поширили в інтернеті оголошення, що за участь в такому марші платитимуть по двісті гривень, а ромам — по триста. Організатори запевнили — це фейк. Учасники також запевняють, грошей їм не обіцяли». У матеріалі є цікаві подробиці, зокрема про ідеологічну складову організації «Твереза і зла молодь», яка стоїть за нападом: «У мережі Інтернет легко знаходимо телеграм — канал такої організації, де розміщені гасла з лідерами фашистів — Муссоліні, Гітлера. Там і пости з російськомовними провокативними малюнками».

 Більше про ідеологічне наповнення розповіли «Факти тижня» — в сюжеті Максима Крапівного є певні паралелі як у коментарях представників ромів, так і у висловлюваннях журналіста. Ще на самому початку матеріалу він розставляє акценти: «Ультраправі проти ромів. Чому ситуація дійшла до різанини та вбивств? Гітлерівська ідеологія чи альтернативна справедливість?» У самому сюжеті багато коментарів представника радикального угрупування «Немезида», що, за словами журналіста, взяло на себе відповідальність за спалення табору ромів у Києві.

Журналіст каже прямо: «Силоміць зганяти у резервації — нічого не нагадує? Українській молоді, особливо в умовах війни, потрібні навчальні програми з толерантності, кажуть експерти, щоб нечисті на руку політики чи іноземні спеціальні служби не промивали мозок молодикам, створюючи щось на кшталт сучасних штурмових загонів “Рема”, які діяли у гітлерівській Німеччині.

Микола Юрченко, голова організації "Роми України Терніле": Вся ця ідеологія іде з 1930-х років ще коли Гітлер прийшов до влади, теж саме було. Були створені молоді загони штурмовиків, які ходили за чистоту раси. Почитати історію, подивитися чим все почалося, чим все закінчується.

Кор.: Усе це закінчилось дуже швидко у першу чергу для учасників загонів та самого “Рема”, вони були просто використані фюрером, а потім вбиті під час так званої “ночі довгих ножів”. Подібну схему у 2008-му використав Путін у Росії, вважає ізраїльський режисер Владі Антоневич. Російська верхівка, аби залякати суспільство, розв'язали руки російським скінхедам та радикальним націоналістичним організаціям, які за три місяці вбили 49 людей.

Владі Антоневич, режисер: В 2008 году была дана команда завалить Москву трупами. Это то, что они сделали, они завалили Москву трупами.

Кор.: А потім, щоб продемонструвати сильну руку, різко зупинила маховик вбивств і показово посадила неонацистів, а декого вбила вже у тюрмі. Деякі експерти та політтехнологи не виключають зовнішнього впливу на новостворені ультраправі угруповання і в Україні».

Про ідеологічне наповнення не забув і Андрій Орляк у сюжеті для «ТСН. Тижня»: «ЗМІ проаналізували, мовляв, “Твереза і зла молодь” — організація досі не відома в Україні. Незадовго до нападу її члени створили сторінки у соцмережах з провокативним вмістом, але після вбивства рома контент, як то підписаний “Сафарі на циган”, заблокували чи видалили. Ось так російські прибічники того самого руху “Трезвая и злая молодёжь” ще у 2012-му влаштували марш з неонацистською символікою і тематичними лозунгами. Їх, принаймні ідейних прихильників, я знайшов через різні запити у різних соцмережах. Це, здебільшого, школярі, а отже, легко піддаються впливу. Молодь переважно з тієї ж Росії та Білорусі. Проте, натрапляю і на українців, їх теж достатньо. Вочевидь, це і тому, що просто модно.

Придбати одяг з логотипом “Тверезої і злої молоді”, згідно оголошень, інтернет пропонує уже роками. Тож те, що для української молоді ця течія не нова, свідчать і дати під їхніми тематичними фото. Ось, до речі, під своєю світлиною в Інстаграмі цей користувач розмістив хештег #трезваяизлаямолодёжь. Ніби нічого особливого. Втім, з усіх інших його матеріалів можна зробити висновок, що нині юнак може бути активістом вже іншої відомої організації С14. Та лідер цієї організації, що отримала розголос з численними силовими акціями, подібні тенденції не вітає. [...] Тим часом, у соцмережах російські активісти “Тверезої і злої молоді” відхрещуються від однойменних львівських, але, відхрестившись, оголосили про збір коштів на підтримку цих арештантів».

«Завтра» теж проаналізували контент сторінок цієї організації в соціальних мережах: «Ось так виглядають повідомлення в Телеграмі цієї спільноти. Тут цитати Адольфа Гітлера та Беніто Муссоліні. А ще настанови від російського неонациста Дмитра Боровикова: Нам потрібні не ви, а ваші діти. З них ми виховаємо нову расу. Білу расу необхідно створювати з нуля.

Кор.: Телеграм-канал тверезих і злих створено за два місяці до нападу. Глава Служби безпеки заявляє це клон однойменної російської організації. Тож сліди можуть вести туди».

Там же прозвучала думка представників ромів, які вважають, що системність нападів свідчить: вони можуть бути комусь вигідні. Ще тижневик каналу «112 Україна» показав реакцію російських ток-шоу на події на Львівщині. Тут і бандерівці («Ни портреты нацистских пособников Бендеры и Шухевича, ни даже Гитлера их не смущали, а смутила череда погромов стоянок цыган», «Они же бандеровцы, они же слова Гитлеру из своих учебников изымают, как бы не было этого. А из детишки, которые идут штурмовать, бить, и другие разы, другие народности, они ведь по этим же ж учебникам выросли»), й високий рівень насильства в Україні як наслідок Майдану. На зв'язку зі студією «112 Україна» був радник Міністра внутрішніх справ Антон Геращенко, який упевнено наголосив на російському сліді в цій історії, зокрема причетності російських спецслужб, але конкретних доказів не навів.

Маніпулювали, та не виманіпулювали

Помітно знизився потік замовних матеріалів. Чи то політикам занадто жарко, чи то тижневики готують сили для осіннього ривка, коли виборчі кампанії будуть активнішими й політики будуть більше зацікавленими в піарі. Поки що традиційно «паркетують» урядовці й канали не забувають своїх улюбленців.

У «Подробностях недели» прем'єр-міністр Володимир Гройсман закликав боротися з контрабандою (спочатку в сюжеті про контрабанду, а потім окремо), а Президент Петро Порошенко наполягав на скасування депутатської недоторканості, мовляв, це слушний час для такого рішення. Крім того, в різних сюжетах глядачам кілька разів нагадали про активну діяльність Президента України — в підводці до матеріалі про недопуск обмудсменки до Олега Сенцова повідомили, що Порошенко подякував світовій спільноті за єдність у реакції на ситуацію з українськими заручниками в Росії, а в сюжеті про спроби вирішити проблему з мігрантами в Європі розповіли, як він подякував Ангелі Меркель та Еманюелю Макрону за продовження санкцій. Не Президент, а фонтан удячності.

Кількість перебування в ефірі Юрія Бойка, лідера «Опозиційного блоку», скоротилася до історичного мінімуму: одного коментаря в сюжеті про можливі зміни в Конституції. Щоправда, він там був єдиним політиком. «Подробности недели» традиційно незадоволені владою і шпиняють її за першої ліпшої нагоди. Навіть інформацію про виверження вулкану на Балі Олексій Ліхман завершив розмірковуванням про те, а чи не застряг на острові хтось із українських політиків, мовляв «четыре выходных, а наши политики предпочитают отдыхать в теплых странах».

«События недели» розпочали випуск із супергеройської історії про те, як Олег Ляшко приїхав у Чернігів рятувати місцевих мешканців від наслідків негоди. «Я приїхав, щоб підтримати вас», «Не плачте, я у вас є», «Сонце моє, треба буде приженемо цю комісію, що вони зробили все що тобі треба» — схоже, за рівнем суперсили лідер Радикальної партії може конкурувати з Рінатом Ахметовим, який і тижня не може прожити без того, щоби когось не врятувати.

 «Паркету» у випуску також не бракує: Володимир Гройсман закликав європейську спільноту підтримати реформи в Україні не словом, а ділом, та ініціював створення робочої групи, а Президент наголосив на необхідності включення спрямування до ЄС і НАТО в Конституцію. Один в один цитують це висловлювання Порошенка і «Факти тижня». А ще тижневик ICTV не забув розповісти про виставку японського художника Такеші Муракамі в «ПінчукАртЦентрі», що належить власникові телеканалу Вікторові Пінчуку. Про виставки в інших культурних центрах і галереях канал розповідати не поспішає.

Випуск «ТСН. Тижня» увінчала історія про випускний зірки серіалу «1+1» «Школа» Анни Трінчер. «Телевізійні інтриги продовжуються в реальності», — анонсувала Алла Мазур із виразом занепокоєння на обличчі. В сюжеті Наталя Ярмола відкрила карти й розповіла, як із дівчиною, що раптово стала популярною, перестала дружити подруга і як вона зовсім не схожа на зірку, а також про те, яка вона проста й розумна, аж срібна медалістка. Матеріал настільки ні про що, що дуже відчувається, як усі хочуть у відпустку.

Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії. Зміст матеріалу є виключно відповідальністю ГО «Детектор медіа»; висновки та погляди, викладені в публікації, не обов'язково представляють позицію Міністерства закордонних справ Данії.