Природно,  що у фокусі уваги тижневиків цього разу опинились події у Верховній Раді. Також якщо не природно, то, принаймні, звично, що формальній стороні цих подій журналісти приділили значно більше уваги, ніж змістовій. Печально, але теж природно, що головним, на чому сфокусувались тижневики, став мордобій. «"Свобода" зайшла у Верховну Раду. Паркан знесли. Двері на центральному вході виламали. Біля трибуни сутички!», - повідомляє «ТСН. Тиждень».

Оксана Соколова у «Фактах тижня», підводячи сюжет про початок роботи нового парламенту, змальовує картину в деталях, надаючи їй додаткового трагізму за допомогою фірмового для ICTV образу «міжнародного резонансу»: «Україна цього тижня на перших шпальтах світових ЗМІ. В центрі уваги фото- і відеофрагменти першого засідання нової Верховної Ради. Кадри, які яскраво характеризують рівень української політики. Ось фрагмент, який був особливо популярним у світовій пресі. Народні депутати України гамселять ногами свого колегу у сесійній залі. На підлозі в цей момент народний депутат від "Батьківщини" Олег Медуниця. Він намагався залізти на трибуну з метою блокування. Представники Партії регіонів його звалили. Але цим не обмежилися Праворуч розпочинає свою депутатську діяльність новоявлений народний обранець Олександр Онищенко. Завсідник світських вечірок агітувати за себе привозив навіть голлівудського Ван Дамма. Певно, у нього й навчився бойових прийомів. Ну тим більше, що наш парламент від кіномайданчика відрізняється все менше. Ліворуч вже досвідчений боєць Вадим Колесніченко копає лежачого колегу ногами з розуміння справи. Цей кричущий інцидент вимагав би спеціального розслідування прокуратури, якби не був лише частиною великого мордобою, влаштованого в парламенті вже в перший день роботи».

Андрій Данилевич іронізує у тижневику «События недели» «України»: «Итоги первой недели работы украинского парламента по порядку: нашли "тушек"-перебежчиков, набили морды, срезали забор вокруг Рады, сломали дверь в парламент – между прочим, тяжелую, деревянную, дорогую – заблокировали трибуну, еще два раза подрались, выбрали Владимира Рыбака спикером и согласились на премьера Николая Азарова. Европейское и американское телевидение репортаж из Верховной Рады на этой неделе показывало в рубрике "No comments" – "Без комментариев". И правда, чего тут комментировать? Если бьют морды и топчутся по головам, значит – дискуссия в украинском парламенте»!

Загалом, спостерігаючи вже не перший рік, як надихають і заворожують журналістів усілякі скандали, бійки у Верховній Раді, обмовки з трибуни й тому подібні суто віртуальні вияви квазіполітичного життя, доходжу висновку, що справа не у видовищності та «рейтинговості» цих речей. Журналістам просто подобається, а може, вони не в стані свідомісно відокремитись від спільноти роззяв у соцмережах, які днями перепощують картинки бійок у Верховній Раді та тішаться – он як дісталося такому-то, он як гарно припечатала Азарова Ірина Фаріон!

Утім, першою темою Верховна Рада стала лише для каналу «Україна». Всі інші почали з надзвичайних подій – вибухів будинків на Луганщині та в Харкові, вбивства родини харківського судді, та негоди, що паралізувала рух на автострадах Західної України. Щодо останньої теми мусимо визнати, що цього разу розмова про погоду була виправданою, адже завдяки аномальним снігопадам під загрозою опинилось життя сотень людей. Зокрема, з погоди почали випуск програми «Час: Підсумки тижня» на 5 каналі, де Ольга Петрів намагалась знайти серед снігів Києва відповідального за те, що їх не досить ефективно прибирають.

Перший національний, «Підсумки тижня»

Святе місце не може довго залишатись порожнім: щойно від похвал на адресу Миколи Азарова відійшов нещодавно демократизований «Інтер», як цю функцію взяв на себе дотепер демонстративно аполітичний тижневик Першого національного. На початку свого сюжету журналіст Ксенія Дворецька дає високу оцінку прем’єрським чеснотам Миколи Яновича: «Кандидатура Миколи Азарова на посаду Прем'єр-міністра була і очікуваною, і логічною – за попередні заслуги. Він стабілізував економіку після першої хвилі світової кризи, втримав від падіння під час другої. Тож нині, коли фінансова ситуація у світі знову "на межі", Президент запропонував на погодження депутатам саме кандидатуру Азарова».  Також у сюжеті – розлогі й малозмістовні синхрони Азарова і Януковича, а ще інформація про те, що новий-старий прем’єр закликав опозицію до порозуміння: «До пошуку компромісних рішень в принципових питаннях прем'єр-міністр закликав опозицію на першому після призначення засіданні Кабміну. Зокрема, спільно Микола Азаров пропонує проаналізувати поліпшення умов членства в СОТ, позиції щодо Митного союзу та співпрацю з МВФ. Прем'єр каже: під час консультацій з головами фракцій перед голосуванням, певного порозуміння було досягнуто навіть з радикальними комуністами та "Свободою"». У радикалів та інших опозиціонерів запитати, що вони думають про це твердження Азарова, забули. Наостанок журналістка наголошує на тому, що Азаров приймає рішення самостійно: «Остаточно з кандидатурами міністрів Микола Азаров поки не визначився. Каже: має намір зібрати в уряді команду однодумців, здатну ефективно працювати в умовах світової економічної кризи». Окрім думки опозиції, в матеріалі Першого національного не було ще однієї речі, яка стала визначальною темою для інших каналів: непарламентської поведінки у Верховній Раді.

Оперативно й адекватно Перший відреагував на вибухи в Харкові та стихійне лихо на заході України, запросивши до студії на розмову генерал-лейтенанта МНС Григорія Марченка й ставлячи йому змістовні та важливі запитання. А ось синхрони голови Київської міської державної адміністрації Олександра Попова в сюжеті про негоду в Києві були позбавлені змісту і водночас виглядали піарними, адже чиновник демонстрував стурбованість і готовність до вирішення проблеми, не обтяжуючи себе конкретикою. Та й актуальної інформації про ситуацію на західноукраїнських дорогах у тижневику Першого було обмаль, хоча технічні можливості Національної телекомпанії, принаймні, донедавна дозволяли прямі включення.

«1+1», «ТСН. Тиждень»

Дорогий гість був цього разу й в Алли Мазур – сам новопризначений прем’єр Микола Азаров. Але, перш ніж перейти до розмови з Миколою Яновичем, ведуча дала характеристику новообраному керівництву Верховної Ради. Характеристика оцінкова, проте, без сумніву, пізнавальна, адже про Рибака українська публіка підзабула, про Калетника могла не знати, а про Кошулинського ще не мала нагоди довідатись:

«Верховну Раду очолив Володимир Рибак, колишній мер Донецька, який 15 років тому і створив Партію регіонів. Йому – 66, і він завжди надавав перевагу домовленостям, на противагу "яструбам" у Партії регіонів. Рибак має цілковиту довіру у Віктора Януковича і вже заявив, що за потреби зможе сказати Президенту "ні", але воно має бути обґрунтованим. Перший заступник голови парламенту від комуністів – екс-головний митник Ігор Калетник. Йому 40 і колись він уже намагався стати депутатом разом із прогресивними соціалістами Наталії Вітренко. Ігор Калетник ще й суддя, заслужений юрист. А його перша освіта – агроном. Калетників у Раді тепер троє. Ігор – його батько, і двоюрідна сестра. Третє крісло у керівництві Ради отримав свободівець Руслан Кошулинський. Кухар, який 95 року готував їжу для золотошукачів у Красноярському краї, устиг від тоді здобути вищу освіту за спеціальністю "Право", побути помічником Олега Тягнибока, а також очолити фракцію "Свободи" у Львівській міськраді. І на чолі Уряду фігура знайома. Микола Азаров і його майже одноліток Володимир Рибак знайомі з кінця 80-тих. Їхнє перебування при владі сьогодні для багатьох означає, що Віктор Янукович зробив ставку на вкрай перевірені кадри. Свої пропозиції щодо нових міністрів Микола Азаров почне обговорювати з Віктором Януковичем уже завтра. І сподівається побачити президентський указ через 10 днів. Прізвищ як і того, чи залишаться в Уряді фігури скандальні, на кшталт Дмитра Табачника, Прем’єр не називає, а лише зауважує, в умовах кризи йому потрібні люди, які не будуть скиглити».

Запитання Алла Мазур ставила прем’єрові досить чіткі й подекуди незручні, але практично на всі йому вдалося відповісти обтічно: згадку про Хорошковського він проігнорував, на запитання про запровадження 15%-го податку на продаж валюти відповів неконкретно, а запитання про те, як зможе Україна бути «трошки вагітною» Митним союзом, здається, просто не зрозумів. Єдине запитання, на яке Микола Янович дав конкретну відповідь – «де будете святкувати 65-річчя?». Ось зразок відповідей без відповіді:

«Експерти говорять про те, що неможливо частково приєднатися до Митного союзу, до якихось окремих його положень.

Микола Азаров: "Есть серьезные исследования, которые провел, например, Институт стратегических исследований, есть Институт экономики Академии наук. Так вот этот анализ, который лежит у меня на столе, говорит о том, что нам необходимо взаимодействовать со странами Таможенного союза. Я хочу подчеркнуть, что в равной степени нам необходимо взаимодействие с другим таможенным образованием, каким является Европейский Союз".

Алла Мазур: Ті експерти, до яких зверталися ви, запевнили вас, що це можливо одночасно?

Микола Азаров: "Конечно. Я могу сказать нашим телезрителям, что как раз активизировалось наше взаимодействие со странами Европейского Союза. У меня был очень хороший разговор с представителем Европейской комиссии Европейского Союза по вопросам внешней политики госпожой Эштон. В понедельник намечается разговор нашего Президента с руководителем Европейской комиссии. Идут оживленные контакты на самом высшем уровне"».

Втім, інколи втеча від відповіді буває навіть промовистішою за саму відповідь. Повертаючись до сюжету Ірини Павленок про початок роботи Верховної Ради, слід зазначити, що в ньому таки був відображений той факт, що, попри браваду «Свободи», влада добилась усіх рішень, які були їй потрібними. А також неоднозначна ситуація з долученням комуністів до голосування за Азарова:

«На полі регіоналів грають комуністи, хоча під час виборів тільки й робили, що критикували владу і заявляли, Прем’єра від влади не підтримають. Петро Симоненко нагадав Азарову невиконані передвиборчі обіцянки, а потім додав, тому ми за вас і проголосуємо.

Петро Симоненко, голова фракції КПУ: "Фракція комуністів обов’язково проголосує за те, щоб ви виконали свої зобов’язання".

Пізніше пояснював, не буде покращання вимагатимуть відставки Азарова, а це, одразу написали оглядачі, ставить під сумнів стабільність парламентської більшості із регіоналів і комуністів».  Тут можна було б і різкіше – зокрема, згадати обіцянки комуністів у жодному разі не голосувати за прем’єра від ПР і поцікавитись, чому вони змінили свою позицію.

А ось наступне коротке повідомлення здивувало: «Уже у вівторок до Москви збирається Президент Янукович. За деякими близькими до Хорошковського даними, там готують до підписання декілька конкретних документів про співпрацю із Митним союзом. Цю інформацію підтверджують і мої власні джерела із кіл, близьких до Президента. Суть документів наразі не відома. Як і те, чи буде паралельно підписана угода на знижку на газ». Зрозуміло, що нічого не відомо (а інформація «власних» та «близьких до Хорошковського», - що це взагалі, до речі, таке? – як показало життя, не підтвердилась), тоді навіщо повідомляти?

Серед умовно «соціальних» тем, добре розкритих «ТСН. Тижнем» - сюжет Сергія Швеця про те, як живеться в таку погоду людині на візку в українському місці, та матеріал Ольги Кашпор про кадровий конфлікт у лікарні «Охматдит» у Києві (цю тему також непогано висвітлила Юлія Банкова у «Підсумках» ТВі).

«Інтер», «Подробности недели»

Зміни в інтерівському тижневику (які вочевидь є частиною глобальних змін на каналі – як у редакційній політиці, так і в кадрах) були помітні вже минулої неділі. Метаморфоза триває: сюжет Геннадія Вівденка про відкриття нової Верховної Ради з синхронами опозиціонерів, докладним описом подій, ретельними посиланнями на джерела та навіть коментарем експерта  Сергія Тарана («Чесно») про те, що традицію бійок в українському парламенті запровадила саме Партія регіонів, цілком міг би належати, наприклад, 5 каналу. Жодного перекосу на користь влади в політичних матеріалах «Інтера» вже не відчувається, а стилістика змінилась кардинально. Щоправда, помітно, що неформальний, не паркетний стиль висвітлення політичних подій інтерівські репортери й редактори опанували ще не до кінця. Ось, наприклад: «Оппозиция требует - на украинском. Начинается самая массовая драка за два дня. Колесниченко с коллегой Александром Онищенко бьют ногами упавшего оппозиционера. Народные избранники идут "стенка на стенку". Партия регионов берет верх. В результате - избран сначала глава парламента - Владимир Рыбак. Затем премьер-министром опять становится Николай Азаров. Оба - из Партии регионов. Ее авторитет Владимир Олийнык говорит - на второй день работы дали оппозиции понять - что почем». Наведений пасаж можна зрозуміти таким чином, що бійка була за обрання спікера та призначення прем’єра, чи то пак, їхнє обрання та призначення стало результатом перемоги Партії регіонів у бійці. А вже формулювання «авторитет» на жодні вуха не налазить. Ну, нічого, навчаться.

Так само в не звичній для колишнього «Інтера» стилістиці витриманий сюжет Сергія Ружицького про проблеми Рената Кузьміна з американською візою. Ще кілька тижнів тому, висвітлюючи цю тему, «Подробности недели», скоріш за все, відбулися б трьома реченнями з синхроном Кузьміна; власне, перший лист заступника генпрокурора до Конгресу США на початку жовтня благополучно проігнорували провладні ЗМІ, очевидно, розуміючи, що навіть для пенсіонерської аудиторії це звучить недолуго й смішно. Теперішній матеріал «Інтера» не позбавлений відтінку іронії, містить коментарі американської сторони, самого Кузьміна, навіть Віктора Медведчука. Щоправда, експерта Сергій Ружицький залучив лише одного – Дениса Богуша, якого називає «політологом» (ех, зібрати б усіх журналістів в одному місці й не випускати, поки не домовляться, чим «політолог» відрізняється від «політтехнолога», й чи можна кожного, хто готовий говорити щось розумне про політику перед камерою, звати політологом). Але й це вже великий прогрес.

Загалом відчувається, що змінився сам дух «Подробностей недели» - жвавішими, менш заштампованими стали підводки, менш скутою «соціалка», а замість звичного «паркету» про перших осіб держави побільшало проблемних тем, наближених до життя. Наприклад, про те, що київська влада висипала на сніг уже половину наявної в неї солі.

І ще цікавий факт: у випуску жодного разу не згаданий Віктор Федорович Янукович. Також «інтерівці» у своєму тижневику не висвітлили демаршу Хорошковського, який звинуватив Азарова у неспроможності провести реформи – хоча про це повідомили, наприклад, 5 канал та ICTV. Цікаві стандарти формуються в переродженого «головного каналу України».

ТВі, «Підсумки з Вахтангом Кіпіані»

Цього разу «блогерський» підхід ведучого до цього тижневика став його перевагою – зокрема, у висвітленні снігів на заході України: Вахтанг Кіпіані використав свідчення знайомих йому людей із соцмереж, переказавши їх із посиланням (а не «в інтернеті пишуть», як часто роблять інші канали) і додавши картинці реалістичності навіть без ексклюзивного відео чи прямих включень, недоступних ТВі. Початок  роботи нової Верховної Ради Вахтанг описав також по-блогерськи образно, але про головне не забув: «На тижні почала працювати Верховна Рада сьомого демократичного скликання. На відміну від свого попередника – Верховного Совета УССР – парламент працює на засадах відкритості й багатопартійності. Високий градус протистояння забезпечено, дякуючи наявності антагоністичних фракцій – комуністів і "Свободи", а також неприхованій антиукраїнській риториці певної частини депутатів від Партії регіонів. Деякі навіть демонстративно перейшли на російську мову у своїх публічних виступах у Раді. Про виконання обіцянок і планів, про які ще нещодавно йшлося на зустрічах з виборцями, вже не йдеться. Стратегія – ніщо, всі сили йдуть на метушню, тактику і піар. Ну і, звісно, захоплення командних висот, з чим блискуче впоралась правляча партія».

На надмірну емоційність і непродуманість оцінок слабує сюжет Іванни Куртяк. Ось, наприклад, про тих, хто голосував за Рибака: «Серед них – "тушки"-самовисуванці: Ігор Єремеєв, Володимир Литвин, Ігор Палиця, Ігор Рибаков, Василь Петьовка та багато інших. Загалом вимальовується провладна більшість у більш ніж 250 голосів, тоді як в опозиційному таборі лише до 170 багнетів. Є і ті, хто досі вагається. Віктор Балога, народний депутат від партії "Єдиний центр": "Я сьогодні не зобов’язаний нікому нічого – ні владі, ні опозиції"». По-перше, лише половина з перелічених є самовисуванцями – Литвин висувався Народною партією, Петьовка й Балога «Єдиним центром». По-друге,  в оригіналі «тушкою» називалась людина, переманена (перекуплена) владою в опозиції. Позаяк ніхто з перелічених депутатів не є обраним до ВР від опозиції, називати їх «тушками» некоректно. Це, зрештою, применшує значення зради справжніх тушок – Табалових, про яку йдеться в сюжеті; є у випуску також окремий матеріал Андрія Сайчука, який докопувався до витоків табаловської історії у їхньому рідному Кіровограді. Таку саму місію «Час: Підсумки тижня»  5-го каналу доручив Олександру Аргату; журналісти висвітлили кіровоградський бекґраунд перших опозиційних «тушок» однаково вдало, продемонструвавши, що продажність Табалових можна було передбачити, й про їхню ненадійність говорили під час виборчої кампанії. 

До розмови у студії Вахтанг Кіпіані запросив Тараса Чорновола – людину, яка справді багато знає про Партію регіонів і тепер, порвавши з цією політичною силою всі зв’язки, може розповісти багато цікавого. Зокрема, сказано було й таке: «Вони заклали цих людей в списки і все. Ці місця куплені. Більше того скажу, в день першого відкриття Верховної Ради партія влади чітко знала, що в "Фронті змін" є десять чи дванадцять чоловік. які їхні, їхні власні, які будуть голосувати за Рибака і будуть голосувати за Азарова. Це рішення було прийняте. Вони зупинилися, побоялись це робити і мусили поступатися комуністам, щось давати відкупне, щоб ті їх підтримали, тільки через одну причину – "Свобода" поламала плани Яценюка і Єфремова, і відбувся оцей демарш, дебош щодо Табалових, і інших просто побоялися "спалювати" в цей момент. Через два-три тижні, через два-три місяці ці люди все одно будуть в більшості з Партією регіонів». Теза набагато важливіша за будь-які парламентські мордобої, хоча, звісно, перевірити її поки що навряд чи можливо. Зрештою, неоднозначність мордобоїв була відображена в рубриці «Політична кухня», де Мирослав Откович розповів про відомий користувачам соцмереж (але не глядачам провідних каналів) епізод:

«Депутати жорстко штовхають один одного, намагаються заблокувати трибуну, немов воїни штурмом беруть неприступну фортецю, підсаджують один одного в повітря і масою власного тіла ламають щільні редути суперників. Але як тільки сутичка втихла, в залі почалося найцікавіше. Ось ця світлина вже стала справжнім бестселером інтернету. На ній четверо: Андрій Мохник та Руслан Кошулинський з "Свободи" жартують з паном Тадеєвим та Нестором Шуфричем з Партії регіонів. Щойно непримиренні вороги насправді добре ладнають між собою. Для багатьох виборців "Свободи" це фото стало справжнім розчаруванням. Подібні світлини з представниками влади та опозиції ми бачили і раніше. Ну не повбивати ж їм одне одного. Але від хлопців у вишиванках, які щойно потрапили у парламент, їх виборці, очевидно, очікували більш прямолінійної поведінки. Бо чим тоді праворадикали відрізняються від ліберальної опозиції, яку ж самі критикують за м’якотілість?».  Цю сцену можна було також бачити в сюжеті Ольги Сніцарчук на 5 каналі.

Іще один співрозмовник Вахтанга Кіпіані у студії – народний депутат України (тепер її нарешті почали титрувати саме так) Ірина Луценко, з якою поки що, втім, говорять лише на тему «справи Луценка». Запитань із цієї теми у ведучого знайшлось чимало, хоча ТВі і без того висвітлює цю справу активніше за будь-який інший український ЗМІ.

Природно, в настільки авторській програмі, як «Підсумки», ведучий має повне право на вираження власних симпатій та переконань. Проте цього разу, коли симпатії Вахтанга Кіпіані ввійшли у резонанс із симпатіями співрозмовниці, це призвело до свідомої чи несвідомої маніпуляції:

«”…Чи це буде політична амністія, а я так думаю, що цікаво було б говорити про цю ситуацію, не в сенсі амністія, що їм прощається, а політична амністія, вона уже фактично відбулася. Результати виборів 28 жовтня показали, що по єдиному загальномандатному округу Україна…"

Вахтанг Кіпіані, ведучий: Опозиція перемогла.

Ірина Луценко, народний депутат України: "Опозиція набрала більшість. Про що це говорить? Народ України, а ми заходили з лозунгами: "Свободу політв’язням", "Свободу Юлі", "Свободу Юрі", уже сказав: ні Тимошенко, ні Луценко не є кримінальними злочинцями. Фактично цей суд відбувся, і залишається лише політична воля президента і парламенту визнати ці помилки, визнати, що таки так, таким чином в Україні президент Янукович розправляється з своїми політичними опонентами, не ворогами, а опонентами, і все-таки спромогтися до цивілізованого методу вирішення цього питання"».

Маніпулює, перш за все, пані Луценко, намагаючись подати результати «пропорційної» половини виборів (багатомандатний округ) як щось, що зобов’язує владу до певних дій – та ще й таких нереальних, як визнати свої помилки і покаятись у розправі над опонентами. В цьому їй допомагає ведучий, договорюючи за нею «опозиція перемогла». Зважаючи на те, що у Верховній Раді немає опозиційної більшості, а навпаки, вже склалась ситуативна провладна, опозиція ці вибори вочевидь програла, а відносна більша кількість голосів за підсумками розподілу половини мандатів – аж ніяк не перемога. Коли Ірина Луценко уподібнюється політикам-демагогам, які, наприклад, із відносної більшості Партії регіонів на попередніх парламентських виборів намагались вивести її «святе право» формувати уряд, це нормально, адже політика – її нова професія. А ось Вахтангові Кіпіані, хоч як він співчуває опозиції, не варто видавати бажане за дійсне.

ICTV, «Факти тижня»

Докладно змалювавши у «лайфовому» стилі перипетії перших парламентських днів, і ще раз – уже в сюжеті Володимира Соколова, - повертаючись до міжнародного розголосу наших депутатських боїв, «Факти тижня» таки доходять до суті: «Отже, першим завданням для нової Ради було обрання голови та заступників, розподіл комітетів і затвердження Прем’єра. Нагадаю, Президент Янукович знову подав на цю посаду кандидатуру Миколи Азарова. Провладні партії сподівалися провести все це швидко, без зайвого шуму й пилу. Але у нинішньому строкатому парламенті зробити це виявилося не так просто. По-перше, депутати від "Свободи" встрявали на кожному кроці, вимагали говорити українською, не давали комуністам створити фракцію. По-друге, БЮТ боровся за персональне голосування, і не пускав до парламенту батька і сина Табалових, які проміняли опозицію на провладну більшість. Усе це переросло в бійки, які прикрасили світові газети та телеканали. Але нічого не дали по суті. Перші два дні показали, що більшість у провладних сил таки є. І попри галас, вона проводить свої рішення. Прем’єром затверджений Микола Азаров, "за" 252 голоси. Ну, а головою Верховної Ради несподівано для багатьох став Володимир Рибак, корифей Партії регіонів».

Окремий матеріал (автор – Олександр Візгін) був присвячений обставинам виборів спікера та затвердження прем’єр-міністра, міжфракційним переговорам та цькуванню Табалових. Загалом відчуття провладного ухилу ці матеріали не викликали б… Якби не кінцівка:

«Після затвердження прем’єра опозиція вийшла із зали, і вже не чула промови Президента. Віктор Янукович цього разу записав відеозвернення до депутатів, бо саме поїхав до Індії. Він закликав політсили до порозуміння, компромісу і окреслив свої бачення зовнішніх пріоритетів України.

Віктор Янукович, Президент України: "Вірю в те, що 2013-й рік стане роком позитивних рішень усіх питань із Європейським Союзом. Водночас ми будемо поступово приєднуватися до правил Митного союзу. Адже там зосереджений величезний ринок для українських товарів"».  Навряд чи редактори «Фактів тижня» настільки наївні, щоб вірити в поїздку до Індії як причину опосередкованого звертання Януковича до депутатів, а «позитивчик» на кінець протиставлений зливам негативу в парламенті, скоріше за все,  не просто так.

Занадто однозначним є трактування ситуації з Анхар Кочнєвою в сюжеті Миколи Терельова. Граючи на емоціях глядачів (зокрема, показавши розпач матері заручниці), журналіст будує пафос матеріалу на бездіяльності українського Міністерства закордонних справ, залишаючи без уваги очевидне питання: чому Україна взагалі повинна рятувати людину, яка, ймовірно, працювала на іноземні спецслужби, перебувала в громадянстві іншої держави, брала участь у громадянській війні в Сирії? Твердження, що Кочнєва є журналісткою і (за словами її матері) займалась у Сирії журналістикою – «писала книги», - посилює співчуття, хоча жодних доказів цьому журналіст не наводить. 

Дещо стриманіше, але в аналогічному ключі витриманий сюжет Нелі Терешко у «Событиях недели» каналу «Україна»: тут Кочнєву названо російською журналісткою й наведено її зізнання в тому, що вона працювала на російську розвідку, проте авторка припускає, що це могло бути наслідком тортур. В усякому разі, відповідальність України за свою громадянку є одним із лейтмотивів і цього матеріалу. Висновки з таких неоднозначних ситуацій варто робити обережніше.

5 канал, «Час: Підсумки тижня»

Програма Тетяни Даниленко стала чи не єдиною, яка ранжувала події у Верховній Раді за важливістю, а не за скандальністю: спочатку обрання нового керівництва парламенту та уряду, потім – бійки: «Український владний Олімп став ще більш сивочолим. Сумарний вік перших осіб держави тепер близько двох століть. Попри наполегливі чутки про те, що після виборів уряд очолить особа, наближена до родини Януковичів, як варіант – голова Нацбанку Сергій Арбузов, сам собі попередником таки став Микола Азаров. А ось Володимиру Литвину зберегти насиджене крісло не вдалося. Верховну Раду очолив регіонал із Донецька Володимир Рибак. Йому в помічники депутати обрали комуніста Калетника та свободівця Кошулинського. Сама "Свобода" стартувала найпомітніше. Щоправда, переважно завдяки грубій фізичній силі. Перша парламентська націоналістична партія кулаками схиляла до персонального голосування і влаштувала жорстоку обструкцію першим "тушкам" із "Батьківщини"».  Ольга Сніцарчук у своєму сюжеті про перші дні парламенту залучила до коментування  експерта Володимира Фесенка, який дав тверезу оцінку ексцентричним діям регіоналів і свободівців.

Епістолярне звернення Кузьміна до Обами Ірина Герасимова розпочала висвітлювати з площини комічного: «Перший заступник генпрокурора. За потреби – майстер на всі руки. Може блатну "Мурку" для товариша зіграти, а може і дипломатичну скаргу американському Президенту виписати. І перше, і друге робить публічно. Лист до Барака Обами вивісив на офіційному сайті Генпрокуратури. У ньому Ренат Кузьмін скаржиться американському керманичу, що посольство США без пояснень анулювало його 5-річну візу, а Департамент юстиції цієї країни буцімто готував план арешту українського прокурора». В матеріалі не зовсім доречно згадана історія депутата від «Батьківщини» Сергія Власенка, якого не випустили з України під приводом несплати аліментів (сам Власенко це, звісно, заперечує, але, знаючи історію його скандального розлучення з Наталією Окунською, можна припустити, що цей привід, принаймні, не повністю вигаданий). Натомість, позитивним моментом є спроба осмислити за допомогою експерта Олександра Сушка дієвість обмеження в’їзду до США та інших країн для українських можновладців як способу примушування до демократії.

«Україна», «События недели»

 Сергій Кудімов, готуючи матеріал про перші дні Верховної Ради VII скликання, пішов традиційним для своїх колег з інших каналів шляхом: спочатку мордобій у деталях, потім – рішення, які були ухвалені: «В итоге – стенка на стенку. Был бы повод, а драка получится. Язык выступления, "тушки", голосование за себя и за того депутата – это только повод. Это драка со смыслом – нужно сорвать формирование большинства. Во фракции Партии регионов – 209 депутатов. Для большинства нужно 226. По разным данным, накануне первого заседания поддержать регионалов были готовы 14 внефракционных депутатов. Итого – 223. Не хватает трех голосов. Где взять? У коммунистов. Они всегда готовы дать. Голоса. На табло – 250 "за". Владимир Рыбак принимает букет цветов и пересаживается в главное кресло парламента. Он – новый спикер. Ее отблагодарили – коммунисту Игорю Калетнику досталась должность первого вице-спикера. Потом так же дружно коммунисты и регионалы голосуют за назначение Николая Азарова Премьер-министром. Оппозиция оба голосования игнорирует и просто развлекается». Пролунало в сюжеті й славнозвісне запитання Фаріон до Азарова. Не зовсім зрозуміло, для чого творцям «Событий недели» було робити за підсумками сюжету своїх досить прості й, відверто кажучи, неглибокі висновки, до яких глядач міг дійти самостійно: «Может, и плодотворное, но вряд ли консолидированное. Верховная Рада Украины VII созыва более конфликтная, более непредсказуемая, не очень покладистая. Коммунисты, проголосовавшие за премьера от Партии регионов и спикера от Партии регионов, открещиваются от сотрудничества с Партией регионов. В общем, новая Рада еще и более хитрая, чем прежняя. Одним словом, зрителю скучно не будет».

Про яку конфліктність говорять вельмишановні аналітики? Сухий підсумок обожнюваного журналістами мордобою – обидвоє Табалових стали нардепами, мають свої картки (які голосують без своїх господарів), і взагалі, кнопкодавство триває, всі потрібні регіоналам люди затверджені Верховною Радою, і навіть російська мова лунає з трибуни абсолютно вільно. Отже, попри те, що новий парламент продукує ще більше шуму та вибитих зубів, він надзвичайно ефективно працює на потреби чинної влади навіть у таких дрібницях, як інтереси окремих перебіжчиків. Це закид не лише до «Событий недели», а й до більшості інших тижневиків, які  побачили шумовиння на поверхні, але не занурились у глибину подій – чого від них, без сумніву, чекають телеглядачі. Адже картинки мордобою можна побачити й в інтернеті, і в щоденних новинах.

Верстка підсумкових телетижневиків 16 грудня 2012 року

ТВі, «Підсумки з Вахтангом Кіпіані»

Негода паралізувала автошляхи України

У Харкові обезголовлені суддя і троє членів його сім’ї.

Сполучені Штати у траурі

На тижні почала працювати Верховна Рада сьомого демократичного скликання

Гість студії – Тарас Чорновіл, депутат ВРУ VI скликання

Екскурс до витоків «табалівського тушкування».

Продовження розмови з Тарасом Чорноволом.

Фотомить тижня: «свободівські» та «регіонівські» парламентарі добре розуміють гумор один одного.

У Харкові стався вибух у багатоповерхівці.

Відмова від євроінтеграційного фейку: Банкова робить черговий крок в бік Москви.

ЄС все ще хоче бачити Україну у своїх рядах, проте побоюється нинішнього стану вітчизняної демократії.

Гостя студії – Ірина Луценко, народний депутат України.

Симптоми тяжкої хвороби «Охматдиту».

У Львові роздавали нагороду за інтелектуальну відвагу.

Єнакієве отримає нового мера.

Перший національний, «Підсумки тижня»

Почав працювати новообраний парламент        

У харківській 16-поверхівці пролунав вибух     

У Харкові жорстоко вбили суддю з усією родиною      

Гість студії – Григорій Марченко, генерал-лейтенант МНС України

В Україні почала діяти заборона на паління в громадських місцях    

Трирічний Максим потребує допомоги  

На лікування дворічного В’ячеслава вдалося зібрати 20 тисяч гривень        

ЗМІ та Інтернет рясніють страшними заголовками про кінець світу

«1+1», «ТСН-Тиждень»

Аномальні снігопади дістались Західної України          

Стрілянина в Одесі породила нову хвиль розмову про доступність зброї     

Стали відомі подробиці садистського убивства у Харкові      

Новообрані парламентарі розпочали свою роботу        

Верховна Рада обрала собі керівництво і дала згоду на призначення Азарова прем’єром 

Гість програми – Микола Азаров, Прем’єр-міністр України   

Віктор Янукович збирається відвідати Москву 

Сніг паралізував рух Україною    

У Харкові провели марш на захист родини Павличенків        

«1+1» покаже документальний фільм про пологівського маніяка      

У 16-поверхівки Харкова стався вибух   

В «Охматдиті» розгорівся кадровий скандал     

В Україні набув чинності закон про заборону куріння в громадських місцях          

«Інтер», «Подробности недели»

В одном из домов Харькова прогремел взрыв   

Снегопады парализовали украинские дороги    

Украина получила нового спикера и премьера  

В Украине полным ходом идет подготовка к Новому году     

В Харькове убиты и обезглавлены 4 человека   

Рената Кузьмина лишили права въезда в США 

Коммунальные службы столицы уже израсходовали почти половину запасов соли          

В Киеве не прекращают борьбу со снегом         

В одном из домов Харькова прогремел взрыв (обновлено)     

ICTV, «Факти тижня»

В Харкові вбито цілу родину судді Фрунзенського районного суду 

Снігопади внесли корективи в життя українців

Верховна Рада VII скликання почала працювати         

Лишається невідомою доля журналістки Анхар Кочневої       

В Сумах убили настоятеля Троїцького собору   

В Карибському морі триває боротьба за перемогу в шоу «Останній герой»

5 канал, «Час: Підсумки тижня»

Сніг паралізував Західну Україну

На Луганщині та Харківщині вибухнули будинки       

Новообрані депутати стали до роботи     

В новій Верховній Раді з’явились перші «тушки»        

Валерій Хорошковський подав у відставку        

Ренату Кузьміну заборонили в’їзд до США       

«Україна», «События недели»

Верховная Рада VII созыва начала свою работу

Украину накрыли сильные снегопады    

Рейсы «АэроСвита» отказались обслуживать в «Шереметьево»        

В Интернете появилось сообщение о казни Анхар Кочневой 

В Харькове жестоко убили судью и его семью  

В американском Коннектикуте молодой человек расстрелял 26 человек     

Вступил в силу запрет о курении в общественных местах      

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Засади моніторингу дивіться тут.