Погроми в московському районі Бірюльово припали на попередній вікенд, однак подальший розвиток подій, безперечно, залишався важливою темою для українських телеканалів. До того ж, події збіглися в часі з традиційними маніфестаціями українських націоналістів із нагоди свята Покрови. Це  - а може, щось інше - вдруге за рік привело до студії «Подробностей недели» лідера ВО «Свобода» Олега Тягнибока. Не пригадуємо, щоб інші лідери опозиційних політичних сил були удостоєні цієї честі двічі за такий короткий проміжок часу. Знов актуальною стала тема Тимошенко, яку не припиняють намагатися визволити чи вивезти з України європейські чиновники. Зокрема, чимало коментарів - не завжди авторитетних і авторизованих - пролунало з нагоди запису в блозі євродепутата Марека Сівця, який начебто «злив» схему визволення Тимошенко з унеможливленням її подальших політичних перспектив. Щоправда, зателефонувати чи хоча б написати до самого Сівця і поставити йому прямі запитання журналісти чомусь не додумались, натомість вирішили робити припущення та здогадки. На Першому національному говорили про євроінтеграцію, натякаючи на те, що українська влада збирається скористатись із вигод асоціації, а самого вступу до ЄС поки що можна не боятись.

Нарешті, для двох телеканалів - «Інтера» та «України» - великими новинами стала щедрість їхніх інвесторів.

Організовані Дмитром Фірташем українські дні в Лондоні не стали новиною, вартою уваги, для чотирьох із шести тижневиків. Це, звісно, не аксіома - важливі події часто замовчуються з політичних, бізнесових, корпоративних та боягузьких причин, - однак така відсутність уваги доволі показова: ялтинський форум YES Віктора Пінчука, наприклад, висвітлюють усі. У цьому випадку, якщо «Інтер» явно перебільшує масштаби події, то «Україна» показує Фірташа не в найкращому вигляді. Синхрон бізнесмена в сюжеті Олександра Бондаренка - «Дмитрий Фирташ, председатель совета группы компании Group DF: "Лондон - финансовая страна, финансовый инструмент, механизм мировой. И для нас как для страны сегодня это необходимо, поэтому, я считаю, таким образом, мы себя, что называется, не постесняюсь сказать, продаем, но качественно продаем"» - не тільки може особливо прискіпливих  навести на думку, що Фірташ уважає Лондон країною:), а й взагалі явно не з кращих цитат мецената-конкурента.  А в співставленні з серйозним сюжетом про міжнародний інвестиційний саміт у Донецьку, де було багатослівно й загалом змістовно процитовано власника «України» Ріната Ахметова (та ще й поруч із Януковичем), лондонський сюжет про сало й деруни виглядав геть нешанобливо. Та й взагалі, функціонування творчих груп телетижневиків у режимі піар-служби знижує якість їхнього продукту. Щодо впливу прихованої реклами інвесторів на рейтинги висновки робіть самі.

Перший національний, «Підсумки тижня»

В Україні черговий гість з ЄС

Смерть російського хлопця Єгора Щербакова спровокувала масові протести та погроми в Москві

В Україні цього тижня стартувала виборча кампанія

5 років тому приблизно в цей час в офіційних медичних довідниках з'явились відомості про нову страшну хворобу - інтернет-залежність

Півторарічний Лука через вроджену травму страждає від нападів епілепсії

Цього тижня українська футбольна збірна вдруге феєрично обіграла команду з Сан-Марино

Зірки на червоному килимі - у Києві в 43-тє стартувала "Молодість"

Українська письменниця Оксана Забужко та її перекладач Катажина Котінська стали лауреатами восьмої літературної премії Angelus-2013

В Україні розширюється мережа центрів матері та дитини

Починають із візиту президента Чехії Мілоша Земана, який, утім, виявляється лише приводом для того, щоб похвалити євроінтеграційні успіхи Януковича і його команди:

«Андрій Сміян, ведучий: В Україні черговий гість з ЄС. Сьогодні до нас з триденним робочим візитом прилетів Президент Чехії Мілош Земан. Він зустрінеться з Віктором Януковичем. Тема розмови незмінна - євроінтеграція України. Якщо раніше кожен візит європейського лідера для нас був великою подією, та й прилітали гості з ЄС не так вже й часто, то тепер це майже буденна справа. Зустрічі відбуваються щотижня. Документ про зближення ми ще не підписали, а Європа вже наче стала ближчою». Поділившися своїми відчуттями щодо євроінтеграції, Андрій Сміян переходить до пропаганди з елементами фантастики:

«Завдяки євроінтеграційному процесу Київ став реальним гравцем на геополітичній карті світу. Нині вже ніхто - ні сусіди з заходу, ні сусіди зі сходу - не дозволяють собі відмахнутися від нас. Та й, здається, наші переговорники навчилися відстоювати інтереси країни, а не просто йти у фарватері обраного курсу. Україна як серйозний гравець в Західній Європі після укладання угоди в найближчому майбутньому вливатиме на всю північну частину Євразії. Наша успішна європеїзація може не тільки сама собою стати найвизначнішим успіхом в історії для країни за останні кілька десятків років. "Європеїзована" Україна дала б імпульс поширенню демократичних цінностей і в інших пострадянських державах, аж до азійської частини колишнього Радянського Союзу».

Цей самий доволі сміливий пасаж, лише трохи перефразований, впізнаємо у статті  німецького науковця-політолога Андреаса Умланда «Що після Вільнюса?» у «Дзеркалі тижня» за 18 жовтня. Читаємо в його тексті: «Успіхи України в питаннях демократизації, побудови правової держави, лібералізації, суспільної модернізації тощо будуть помічені насамперед у Росії та Білорусі, але також на Кавказі та в Центральній Азії. Українська "європеїзація" може тим самим виконати функцію моделі для інших пострадянських країн». Цікавий збіг, причинами якого Андрій Сміян мав би поцікавитися в тих людей, які допомагають йому готувати програму.

Хоча, можливо, це випадок, коли у геніїв збігаються думки. До того ж, в Умланда далі у тексті - доволі сумна перспектива, яка чекає на Україну у разі провалу європеїзації. У Сміяна і компанії  перспектива суто райдужна: «А це означатиме, що світ про нас знатиме не лише як про край відомих футболістів, боксерів та Чорнобиля, а як про сучасну, й головне - успішну державу. Хоча українське суспільство ще вагається, прихильників євро-дороги в нас більшає щомісяця - це доводять соціологічні дослідження».

А позаяк серед глядачів можуть бути люди зі старого базового електорату Партії регіонів, для них дещиця заспокійливого: «Угода про асоціацію з ЄС - документ хоч і важливий, та більшою мірою економічний. Чіткі політичні орієнтири могла б дати перспектива членства в Союзі. Звичайно, вступити в нього Україна поки що не готова, але принципова згода - колись у майбутньому взяти нашу країну в європейську сім'ю - могла б багато значити». Отже, Україна стала впливовим гравцем і так далі, але євроінтеграції поки що можна не боятися - потім, колись, подивимось.

Заспокійливого чимало й у подальшому сюжеті Ольги Чепіль: вона розповідає, що «серед наших плюсів - масштабні реформи законодавчої, юридичної й судової галузей», а «Віктор Янукович підпише закон, який дозволить лікувати Юлію Тимошенко за кордоном, якщо його ухвалить Верховна Рада» - і Партія регіонів, мовляв, теж за.

На окрему увагу заслуговує певне потепління риторики у згадках про Росію: «У Росії вже не вважають вибір України на користь ЄС фатальним», - стверджує Ольга Чепіль,  наводячи синхрон Дмитра Медведєва. (Наскільки адекватно передають позицію Росії українські ЗМІ в цьому питанні, докладно проаналізував для «ТК» Валерій Зайцев. Далі в сюжеті чуємо думки двох експертів, названих політологами. Один, Антон Фінько, коментує позицію росіян, другий - Віталій Бала - говорить про Україну, називаючи її «ми»: «Ми ж не спеціально хочемо зіпсувати стосунки з Росією. Ми просто відстоюємо свої інтереси». Зазвичай науковці (а політологія - це поки що наука) не ототожнюють себе з об'єктом своїх досліджень. А резюмує Ольга Чепіль несподівано - ще одним заспокоєнням для тих, хто боїться швидкої євроінтеграції: «Підпишуть договір чи ні - вже інтрига. Але сама угода про асоціацію не гарантуватиме швидкого входження України до ЄС». Тобто знову бачимо новий меседж, який  досі не звучав у пропагандистських підводках і сюжетах державного каналу: підписання угоди не означає євроінтеграції, яка насправді є перспективою далекою, а якщо чесно, - про це говорить у другому синхроні Антон Фінько, - малоймовірною.

До російської тематики вертаються в контексті подій у Бірюльові: кореспондентка Аліна Орищин цитує Євгена Копатька (Research&Branding Group), який підтверджує її думку, що в Україні поки що немає передумов для подібних погромів. «Російські протести, на думку соціолога, мають стати для українців уроком. Бо в нашій країні поки що немає конфлікту між національностями. Українці воліють сваритися між собою», - не надто логічно стверджує журналістка, не конкретизуючи, в чому саме повинен полягати урок проблеми, якої в нас немає.

«1+1», «ТСН. Тиждень»

Історії, яка приголомшила цього тижня Україну - дворічну дівчинку хтось висадив із машини і покинув на узбіччі швидкісної траси неподалік від Києва

Бірюльово уже стало символом міжнаціональних проблем

Українців на події у Бірюльово навели на просте запитання: чи можливий такий сценарій і у нас?

День білої тростини відзначив світ цього тижня

Зростає інтрига у справі Юлії Тимошенко

Звільненого з-за грат Юрія Луценка один із донецьких адвокатів хоче знову повернути в колонію

Свою 21 дитину народила жителька Буковини

Світ зітхнув із полегшенням. Буквально в останні хвилини США знайшли гроші своїм бюджетникам на зарплати

В Україні знову вибори

Ірину Крашкову таки ґвалтували

Футбольна збірна України зберігає шанси поїхати на Чемпіонат світу до Бразилії

Із дна російського озера Чебаркуль дістали велетенський фрагмент метеорита

Україна - це гігантська територія між Європою та Азією. Гроші, які б ми могли заробляти лише на транзиті, обраховуються мільярдами

Москва у стосунках з Києвом нагадує бій Повєткіна з Кличком

Після поразки російського витязя організатор і фінансист поєдинку вирішив поміняти його тренерські штаби

Бійці спецпідрозділу «Сокіл» упіймали викрадачів, які взяли в заручники дніпропетровського бізнесмена

У центрі Донецька спалахнула елітна висотка на 24 поверхи

Півтора мільйона за скрипку, що не грає

Масштабні лісові пожежі призвели до надзвичайного стану в Австралії

Тайфун десятиліття і викид радіації

6-бальнй шторм поблизу грузинського порту Поті накрив вантажне судно з українцями на борту

Героїнею тижня для новин «плюсів» була покинута на трасі дівчинка Катя, тож природно, що й у підсумковому випуску починають саме з неї. Далі Бірюльово. Сергій Гальченко, який розповідає про ці події, сміливо дає оцінки діям російської поліції: «...хоч вина громадянина Азербайджану ще не доведена, російська поліція поводилася неприпустимо. Між сидіннями у маршрутці та з мішком на голові у двох гелікоптерах його везуть, здавалося б, на допит, але виявилося, що на килим до міністра внутрішніх справ Росії». Журналіст створює штучну прив'язку до України, хоча тут же сам говорить про те, що насправді її немає: «Російська поліція почала шукати призвідників заворушень і знайшла студента українського походження Андрія Титаренка. Йому світить 7 років, він один із трьох затриманих. Втім, наші дипломати вже дізналися, Титаренко громадянин Росії». Якщо перейматись долею кожного росіянина з українським прізвищем, починати треба, певно, з Навального.

Але прив'язка до України необхідна, адже новина вже не дуже свіжа; тому Алла Мазур говорить про те, чи можливий «бірюльовський сценарій» у нашій країні. Відповідь шукають на троєщинському ринку, а також в експертів, які констатують зниження толерантності українців. Слід зазначити, що експерти у «ТСН. Тижня» авторитетні - не політкоментатори та навколосоціологічні персонажі, а справжні дослідники. І висновок: «Наразі продуманої міграційної політики в Україні немає. Держава не знає, кого готова прийняти. Хто нам вигідний в етнічному, соціальному, освітньому плані, аби компенсувати зменшення кількості українців. Поки що нас рятують кілька речей - наша країна для іноземців транзит на шляху до Європи. До того ж, низький економічний рівень відштовхує наплив дешевої закордонної робочої сили. Самі працюємо за копійки. Усе може змінитися будь-якої миті, особливо якщо не бачити уроки Франції, Великої Британії та Росії». Які саме чинники можуть призвести до зміни цієї ситуації, та ще й миттєво, глядачам так і не пояснили.

Після сильного сюжету Стаса Ясинського про життя сліпої людини (рекомендуємо переглянути) переходять до теми Юлії Тимошенко. Тут Аллі Мазур удалося вмістити в коротке повідомлення найцікавіше. Окрім загального опису ситуації, наводять озвучену Мареком Сівцем версію умов, на яких українській владі пропонують домовитись: «Справжній скандал викликало повідомлення євродепутата Марека Сівця про компроміс, який нібито і пропонує місія Кокса-Кваснєвського. Помилувати Тимошенко частково, тобто скоротити її вирок із 7 років на половину і звільнити умовно-достроково за умови, що екс-прем'єр заплатить 200 млн. дол. штрафу і на 3 роки буде позбавлена громадянських прав. Тобто не зможе брати участі у виборах». Далі ще загадковіше - заперечення версії Сівця Ельмаром Броком і розповідь про таємниче зникнення законопроекту Миколи Рудьковського.

Далі мимохідь згадують про черговий проект адвоката-скандаліста Володимира Оленцевича: «Тим часом уже звільненого з-за грат Юрія Луценка один із донецьких адвокатів хоче знову повернути в колонію. Володимир Оленцевич, який зробив собі ім'я, забравши у Степана Бандери звання Героя України, подав позов до Вищого адмінсуду про визнання незаконним помилування екс-міністра внутрішніх справ. І пояснив це так: помилування мав просити особисто Луценко, а не омбудсмен Валерія Лутковська. Вищий адмінсуд знайшов недоліки в самій скарзі і ще думає». Наскільки серйозною є ця загроза для Луценка, чи є вона спробою тиснути на опозиціонера, які перспективи у скарги Оленцевича - усе це питання до експертів, на які, на жаль, відповідей в програмі не було.

Про російсько-українські відносини знову говорять із трагічними нотками в голосі. І знов лунає слово «війна» - та ще й «бій» (алюзія на нещодавній боксерський поєдинок Володимира Кличка з росіянином Повєткіним). «Тим часом перевізники опинилися в епіцентрі політичних війн. Поки скандальний санлікар Онищенко в Києві обіцяє реабілітацію наших цукерок, драконівські тарифи встановила Росія для українців на кордоні. 3000 дол. за одне перевезення однією машиною може надовго відбити охоту у великих компаній возити товари до сусідів. Ну і при цьому Москва за нас переживає. І що ближче до угоди з Євросоюзом, то активніше. Причина, зокрема, в тому, що Росія, як визнають їхні активісти ідеологічних війн, виросла з України», - ідеться в підводці до сюжету Маргарити Ситник, яка поспілкувалась із російськими політиками про українське питання особисто. Принагідно показавши їх в усій красі антиукраїнської упередженості. «ТСН. Тижню» варто висловити респект за поставлені запитання й отримані відповіді замість здогадок і припущень, які панують у матеріалах на російсько-українську тематику інших каналів.

«Інтер», «Подробности недели»

Вопрос Тимошенко: В Украине и ЕС ищут выход из ситуации

Для освобождения Тимошенко могут применить "польский сценарий"

Большинство украинцев за вступление в ЕС

ЗСТ с ЕС: Журналисты рассказали, как изменится украинский агропром

Мигранты в Москве: Сможет ли столица РФ выжить без них?

Гость студии - Олег Тягнибок, народный депутат, лидер ВО "Свобода"

Власти США разрешили бюджетный кризис

В Лондоне прошли Дни Украины в Великобритании

Гостья программы - Ольга Куриленко, актриса

Шпицберген - самая северная обитаемая территория планеты

«Расскажем о днях Украины в Лондоне - одном из главных культурных событий этой недели, которое, пожалуй, впервые за долгие годы заставило британцев без умолку говорить о нашей стране, и поэтому совершим вот такие виртуальные перемещения, из Киева в Лондон и обратно. Отсюда, с туманного Альбиона,  и сама Украина выглядит по другому, и главные события в нашей стране смотрятся абсолютно не так, как мы привыкли воспринимать и оценивать их дома, вУкраине», - інтригує Дмитро Анопченко на початку випуску. Ймовірно, йому самому сподобалось у Лондоні, однак, уявляючи цільову аудиторію «Інтера», більша частина якої за межами України була хіба що в Гагрі чи Караганді, відчуваєш сумніви в тому, що тема є релевантною. Але починати з сюжету про меценатство Фірташа  все же не стали, почали з Тимошенко, наголошуючи на рецепті вирішення проблеми, сформульованому Мареком Сівцем:

«В среду информационное пространство взорвал Марек Сивец, это польский депутат Европарламента. Но что более существенно, со времен президентства Квасьневского Сивец - один из ближайших его советников. Так вот, на уходящей неделе Сивец раскрыл детали якобы секретного европейского плана по отправке Юлии Тимошенко на лечение в Германию. Плана, изложенного на закрытом брифинге Квасьневского и второго специального посланника Европарламента Пэта Кокса, которые осуществляют, по сути дела, посредническую миссию. Условия плана, как написал Сивец в своем блоге, таковы: Тимошенко сможет выехать из Украины в Германию после частичного помилования. Мол, президент Янукович сократит срок ее заключения с семи до трех с половиной лет, половину этого срока Тимошенко уже отбыла, а значит, сможет попросить об условно-досрочном освобождении. Однако нанесенный ущерб, а это около 200 миллионов долларов, она должна будет компенсировать. И еще для Тимошенко сохранится на три года запрет занимать должности на государственной службе. Сообщение Марека Сивеца все стороны поспешили опровергнуть. В Украине говорят, что процедура частичного помилования по украинскому законодательству не применяется. Об этом заявила министр юстиции Елена Лукаш. А в Европарламенте Эльмар Брок, это глава комитета по иностранным делам, сказал, что вообще поражен тем, как польский депутат исказил содержание встречи со спецпосланниками Коксом и Квасьневским. Однако большой опыт Марека Сивеца в международных делах, а самое главное, его приближенность к Квасьневскому позволяют все-таки предположить, что это была не безответственная утечка услышанного на брифинге, а сознательная попытка хоть как-то сдвинуть ситуацию с мертвой точки. Ее сторонники настаивают, что Тимошенко должна уехать на лечение в Германию до саммита в Вильнюсе. Но вот процедуры для этого в украинском законодательстве пока что нет».

Марека Сівця досить легко знайти - наприклад, в авторів цього моніторингу пошук його сторінки в фейсбуку зайняв приблизно п'ять секунд. Навіщо робити якісь припущення, якщо можна запитати ньюзмейкера напрямо, звідки взявся озвучений ним у блозі сценарій і як слід розуміти подальші спростування?

Але дивнішим було те, що глядачі побачили далі. Вірніше, спершу все було гаразд - як завжди, збалансований, змістовний і конкретний сюжет Ольги Червакової. Аж раптом з'явився Дмитро Анопченко: «Будьте добры, есть у нас возможность прервать сюжет сейчас? Я попросил Ольгу Червакову, автора сюжета, подняться из ньюзрума в студию. Оля, на самом деле, наши зрители запутались. Давай коротко поговорим об этом. Много мы говорим о ситуации с Тимошенко. Ты с основными спикерами уже который год, будучи парламентским корреспондентом, общаешься неформально, как в Америке бы сказали, off the records. А что, на самом деле, они сейчас говорят? Есть ли у них уверенность, поменялось ли их настроение, чувствуют ли они, что да, Юлия Тимошенко вот-вот уедет в Германию?». На що Ольга відповідає, що «...на самом деле не только зрители запутались, но запутались уже и эксперты, и политики. Вот те эксперты, с которыми я общалась на этой неделе, они просто за голову хватаются, потому что на этой неделе произошел некий слом, после которого стало понятно, что вообще ничего непонятно...».

Зрозуміло, що цей «оживляж» із начебто спонтанним перериванням сюжету, запрошенням до студії Олі та твердженням, що глядачі заплутались, мав би бути своєрідною віагрою для рейтингів (ми вже не раз закликали не робити з цифр висновків, однак цифри в «Подробностей недели» наразі невтішні). Незрозуміло, від чийого імені в цьому випадку говорить Ольга Червакова: від імені тих експертів, із якими вона спілкувалась, - ми не знаємо, хто це такі, двоє їх чи двадцятеро, українські вони чи західні, незалежні чи заангажовані, - чи від свого, себто, власне, як експерт. Авжеж, Ольга Червакова добре знається на політиці й може характеризувати ситуацію не гірше за тих записних «політологів», які фігурують у телесюжетах про поточні політичні події більшості телеканалів. (Наприклад, цитовані «Інтером» «політолог» Ігор Попов, який насправді є провладним політиком і чиновником, і Костянтин Бондаренко, який якщо не є, то донедавна був політиком). Вона, принаймні, політиком не є й власних політичних інтересів не має. Однак для таких дражливих тем, та ще й за наявності такої кількості охочих маніпулювати громадською думкою, варто було б ставитись обережніше, не змішуючи безсторонньо викладену інформацію з суб'єктивними оцінками, навіть якщо вони й досить влучно передають настрої у політичній-експертній-журналістській тусовці.

Далі говорять про «польський сценарій», залучаючи до розмови прес-секретаря гендиректора Пенітенціарної служби Польщі Ярослава Ґуру. Після неї Дмитро Анопченко робить специфічний акцент - на тому, що шістсот в'язнів, які перебували на лікуванні, втекли: «Вы обратили внимание на эту цифру? Шестьсот человек сбежали. В польской прессе даже пошутили, что это новый евростандарт».

Далі, озвучивши результати опитування групи «Рейтинг» щодо ставлення до євроінтеграції, Дмитро Анопченко робить до них власний коментар:

«Вот приверженцы президента Виктора Януковича разделились. Разделились примерно наполовину. За вступление в Евросоюз - 42%, против - 45%. Признаюсь, результат неожиданный. Интересно будет со временем взглянуть на динамику. К примеру, увеличится ли поддержка вступления в Евросоюз среди сторонников действующего президента».

Далі ведучий вдається до недостовірних посилань: «...как видите, украинцы настроены довольно оптимистично по отношению к евроинтеграции. И, тем не менее, в прессе всё время появляются прогнозы о том, что это может негативно сказаться, в частности, на сельском хозяйстве. Многие опасаются, что создание зоны свободной торговли с Евросоюзом плохо повлияет на украинскую экономику». Таким чином, невідомо чиї (анонімні) побоювання (хоча насправді Київ, наприклад, обвішаний антиєвроінтеграційними білбордами принаймні двох зовсім не анонімних сил - «Українського вибору» та комуністів)  щодо наслідків євроінтеграції протиставляються результатам соціологічного опитування, які сприймаються з більшою довірою. І взагалі, з достовірністю у цій програмі «Подробностей недели» серйозні проблеми. Ось, наприклад, як Анопченко актуалізує присутність Олега Тягнибока у студії «Подробностей недели»: «Мигрантская и, прежде всего, исламская угроза пугает и граждан Евросоюза. Не случайно, в последние годы во многих странах Европы правые партии пользуются столь существенной популярностью. Просто вдумайтесь в эти цифры, в 16-ти из 28-ми стран Евросоюза, то есть более чем в половине, правые партии стали парламентскими». На яких підставах ведучий робить висновок про те, що лякає мешканців Євросоюзу? Не схоже, що він спирається на якусь поважну статистику. Що ж до успіхів націоналістичних партій, то страх перед мігрантами - далеко не єдина і не завжди очевидна його передумова.

Розмова з Тягнибоком - справжній хардток: Дмитро Анопченко ставить лідеру «Свободи» жорсткі запитання й наполягає на відповідях. А не зумівши пробитися крізь демагогію політика, каже:

«Дмитрий Анопченко, ведущий: Пане Олеже, важко мені з вами.

Олег Тягнибок, народный депутат, лидер ВО "Свобода": "Я вам відповідаю на ваше запитання".

Дмитрий Анопченко, ведущий: Вибачте, мені б хотілося почути від вас відповідь на просте запитання, і все ж таки, що робити з Юлією Володимирівною? У нас сюжет був великий, ми намагалися розібратися, лікування чи звільнення? Навіть ви не знаєте?

Олег Тягнибок: "Має бути помилування, яке має підписати президент. Я чітко конкретно відповів на ваше запитання. Я не знаю, що вам там у вухо говорять ваші редактори, що ви хочете від мене почути, чи до чого ви мене підводите. Я вам як лідер політичної сили, лідер однойменної фракції "Свобода" в парламенті, я вам чітко відповідаю на ваше запитання".

Дмитрий Анопченко, ведущий: Ви знаєте, редактори мені кажуть, що у нас час спливає.

Олег Тягнибок: "Я також, Дмитре, можу ахкати, охкати, але якщо ви хочете чітко знати мою позицію - чітко задавайте запитання. Покажуть законопроект - ми його вивчимо, ми проконсультуємося з нашими партнерами, а потім будемо ухвалювати рішення, підтримувати в парламенті чи не підтримувати".

Дмитрий Анопченко, ведущий: Добре, я вас почув. Можна коротке запитання і коротку відповідь?

Олег Тягнибок: "Можна".

Дмитрий Анопченко, ведущий: Якщо б ви були на місці Юлії Тимошенко в той час, якщо б ви були в той час прем'єр-міністром, чи підписали б ви газову угоду з Росією?

Олег Тягнибок: "Ні".

Дмитрий Анопченко, ведущий: Однозначно, ні?

Олег Тягнибок: "Ні".

Дмитрий Анопченко, ведущий: Дякую. Нагадаю, Олег Тягнибок був у нас в гостях в прямому ефірі».

Усе це можна було б трактувати як спробу забити клин між складовими об'єднаної опозиції, однак не уподібнюватимемося Олегові Тягнибоку в його прагненні бачити в усьому «редакторів у вусі». Це нормальна розмова журналіста з людиною, яка не відповідає на запитання прямо. Ймовірно, Дмитро Анопченко поводився по-журналістськи жорстко, бо саме так і слід говорити з Тягнибоком, а не тому, що йому так сказали. Чи говорив би він в аналогічний спосіб із Януковичем, Азаровим, Рибаком, Льовочкіним абощо? Подивимось, коли дочекаємось цих політиків та чиновників у студії «Подробностей недели».

Ще одна параноїдальна здогадка: чи не був Олег Тягнибок запрошений в ефір спеціально для того, щоб «розігріти» аудиторію перед блоком про Фірташа? Адже, на жаль, лондонському шоу, попри всю його видовищність та ексклюзивність, бракує суспільної важливості для того, щоб привернути увагу аудиторії. Хоча цю важливість Дмитро Анопченко гіперболізував як міг: «...Лондон, где на этой неделе деловая и политическая элита только об Украине и говорила. Здесь привыкли воспринимать нашу страну только через призму политики. А сейчас, впервые за последние годы, заинтересовались возможностями для бизнеса и культуры. заинтересовались и поняли, что очень многого мы друг о друге не знаем, и по-прежнему живем стереотипами». Окрім закономірного Фірташа та його дружини Лади, глядачі почули коментарі директора Group DF Бориса Краснянського, який виступив як експерт із сприйняття України британцями. Не забули згадати профінансований Фірташем курс україністики у Кембриджі; продемонстрували, як Фірташ відкриває Лондонську фондову біржу, і дали його синхрон, у якому власник «Інтера» запевняє, що його головна мета - пропагувати «нас как государство». А також показали попередника Дмитра Анопченка  - Євгенія Кисельова:

Навряд чи є сенс давати якісь поради Дмитрові Фірташу та Ганні Безлюдній, яка курує медійну частину його бізнес-імперії. Але, якби така нагода була, можна було б підказати їм, що щедрість набагато краще виглядає в поєднанні зі скромністю. Хвалити себе навіть за дуже добрі справи варто все ж трохи стриманіше.

ICTV, «Факти тижня»

Бірюльовський бунт

Мер Москви вже вигадав метод обмеження міграції

Місія Європарламенту терміново повертається в Україну

Не вступати до Європейського союзу закликає Україну секта Догнала

На Покрову традиційним спаленням прапорів обмінялися комуністи і націоналісти

Будь-яка приватна інформація стає доступною.

Хіларі Клінтон оштрафували за неправильну парковку

Американський досвід взяв на озброєння мер українського містечка Калуш

В Україну можуть повернутися небезпечні вакцини

Відразу дві аварії за участі п'яних міліціонерів сталися цього тижня в країні.

На Київщині винуватець ДТП,  який збив насмерть 15-річнго хлопчика, досі залишається при погонах

Неймовірної сили шторм цього тижня атакував Крим

На Землю чекає чергове позаземне випробування

Юрій Шатунов - легенда минулих років

Випуск тішить розмаїттям тем, яких не торкались (принаймні, цього вікенду) інші канали. Та перша тема - бірюльовські події: проблема, яка, за словами Оксани Соколової, «рано чи пізно назріє в Україні». ICTV, як інші канали, намагається актуалізувати московський погром, і робить це в кілька способів, кожен із яких викликає певні сумніви:

«Серед нелегалів, що працюють в Італії, Польщі і Росії, тисячі українців. Якщо міграційна політикатам зміниться, - Україна це теж відчує. Мільйони людей повернуться на батьківщину. А робочих міць тут немає. Та поки, - каже Елла Лібанова, - загрози масової депортації українців, зокрема з Росії, немає» (отже, це може статися, як і багато інших нещасть, але поки що не сталося).

«Міграційне скандальне в Україні має інший бік. Поки наші люди заробляють за кордоном, тисячі вихідців з Азії та Африки вже осідають в нас», - навіть абстрактне «тисячі» звучало б непереконливо у співставленні з конкретними московськими цифрами: за різними даними, в російській столиці живе і працює від 800 тисяч до мільйона іммігрантів, у Московській області ще півтора мільйони, а загалом для Росії ця цифра - понад 11 мільйонів. Це без урахування внутрішньої міграції з Кавказу та інших віддалених регіонів, а також іммігрантів, які вже отримали російське громадянство. Україна цього року встановила офіційну імміграційну квоту 6 тисяч осіб, і навіть якщо співвідношення легальних та нелегальних іммігрантів у нас таке, як у Росії - 1:10 - 60 тисяч приїжджих щороку, з яких майже половина - з Росії, Молдови та інших пострадянських країн, не становлять тієї проблеми, про яку говорять «Факти тижня».

Докладно і збалансовано викладають ситуацію з визволенням Тимошенко, принагідно згадавши Луценка та його помилування. Тут із точністю та достовірністю все гаразд. Лаконічно констатують, що марш на Покрову пройшов спокійно, а контрдемонстрацію комуністів називають традиційною. Мирослав Ганущак розповідає цікаву історію з Калуша, проводячи паралель із Сполученими Штатами Америки: як і ця держава, місто на Франківщині вимушено відправило своїх чиновників у відпустку через відсутність зарплатного фонду. Вказавши на те, що самому мерові Калуша коштів на життя не бракує, журналіст виходить на ширшу проблему: «Сьогодні проблеми з Держказначейством має чи не кожне українське місто. В голос жаліються - Херсон, Львів, Дніпропетровськ, Бахчисарай, Рівне. Прем'єр-міністр Микола Азаров доручив міністрам негайно розібратися з причинами затримок окремо міста Калуш. От тільки коли доручення виллється в реальні гроші - не знає ніхто». Замість останньої фрази можна було б, наприклад, звернутись до невідомих нам «міністрів» із конкретним запитанням і отримати або не отримати відповідь; тоді твердження було б обґрунтованим.

5 канал, «Час: Підсумки тижня»

23-й раз за останні два роки до України їде місія Кокса-Кваснєвського

Перевибори у п'яти округах - ще одна вимога Європи

Заїхав у Росію - плати гроші, якщо ти іммігрант

Українці та кавказці - толерантність і гаряча кров

З вилами на вуличний протест проти корупціонерів - на таке готовий кожен третій українець, - звітує Transparency International

"Згадати молодість". І хоча в пісні співається, що вона не повернеться, кінофестиваль "Молодість" неодмінно повертається до нас ось уже 43-ю осінь поспіль

Від української "Молодості" - до польського Angelus. Бо цього разу там український тріумф

Перша тема - Тимошенко. Й уже в підводці Лариси Губіної лунають речі, які досить дивно чути з уст журналіста:

«23-й раз за останні два роки до України їде місія Кокса-Кваснєвського. Причому цього разу - в екстреному порядку. Почне працювати вона вже від завтра. Бо важливі питання ще не врегульовані, а час спливає. Так дипломатично пояснили повернення президентського тандему в представництві ЄС в Україні. У чому може бути причина екстреного візиту - можемо тільки здогадуватися, орієнтуючись на меседжі останніх семи днів. Бо, здається, європейські чиновники втратили витримку та конфіденційність у переговорах щодо Тимошенко. У себе в блозі поляк Марек Сівець розписав покроковий план, як намітили звільняти Тимошенко, за що і був розкритикований своїми колегами».

Акцент на загадках замість відгадок або, принаймні, спроб їх знайти - досить типово не лише для 5 каналу. Фраза «Ще один документ пишуть чи то на Банковій, чи то в уряді» - наочне свідчення зневажливого ставлення до стандарту точності й перевірки фактів: довідатись, де саме пишуть проект закону, можна було одним або декількома телефонними дзвінками, та й про законопроект Рудьковского на той момент було вже відомо. Але ведуча аудиторії пропонує задовільнитись приблизними фактами. Авторові сюжету про визволення Тимошенко Олександру Аргату, втім, слід віддати належне: на відміну від колег з інших каналів, він будує матеріал не на здогадках, припущеннях та констатації власної непоінформованості, а на фактах і коментарях компетентних спікерів.

Природно, новиною для 5-го стало висування кандидатів на так званих «проблемних» округах - тих, де на останніх виборах народних депутатів не було встановлено переможця. Лариса Губіна називає чимало імен, удаючись до численних недостовірних посилань: «можливим кандидатом називають», «дещо заплутаною може виглядати ситуація», «можливо, спробує сили» і так далі. Після цього - фінал у стилі «час покаже»: «Чи насміляться висуванці, влада та "Беркут" допомагати рахувати голоси, як це було минулого року і чи витримає Україна цього року цей євродемократичний екзамен - власне покаже день виборів, 15 грудня».

Для  української інтерпретації бірюльовських подій Дар'я Феденко підготувала матеріал про міжнаціональні упередження в Україні на прикладі ставлення до кавказців. А Інна Неродик у своєму сюжеті продемонструвала, як українська влада бореться з корупцією за допомогою методички, і як це по-справжньому роблять активісти Центру протидії корупції. Доволі сильний у випуску культурний блок: матеріали про кінофестиваль «Молодість» і про те, що Оксана Забужко здобула польську премію.

«Україна», «События недели»

В московском Бирюлево произошли массовые беспорядки

14 октября состоялся традиционный марш УПА в Киеве

В Италии на этой неделе - страстные антиправительственные протесты

Виктор Янукович встретился с эстонским коллегой

Николай Азаров встретился в Калуге с Дмитрием Медведевым

Владимир Рыбак  дал понять, что Рада готовится принять закон о лечении заключенных за рубежом

На этой неделе в стране обнародовали результаты масштабного исследования - рейтинг энергоэффективности регионов

Верховная Рада готовится к реформе рынка электроэнергии

В Донецке на этой неделе прошел шестой Международный инвестиционный саммит

На этой неделе украинцы поехали по миру - страну показать, чтобы другие посмотрели

На этой неделе в Украине впервые прошел Международный конгресс частных сыщиков

Чи не найсміливіше - з неодноразовим уживанням слова «фашизм» - «Україна» коментує події в Бірюльові («...все эти события, приправленные махровыми, даже не националистическими, а практически нацистскими лозунгами и требованием к властям раз и навсегда очистить Москву и другие города от мигрантов и понаехавших. И, кстати, российские власти - осознанно или нет - активно это требование исполняют...»; «Это разъяренные всплеском преступности горожане вышли на улицы? Или именно так начинается фашизм?»).

Однак акцент на російському негативі вже не настільки актуальний: тепер на порядку денному енергоефективність імені Ахметова та інвестиції імені його ж. А також красиві стендапи: Ірина Юсупова, що зринає з-під осіннього листя на початку сюжету про приватних детективів, не забудеться довіку.

Перейти від бірюльовських подій (з акцентом на загрозу фашизму) до маршу УПА в Києві було не дуже красивим, але виправданим із погляду очікувань не дуже юної й переважно російськомовної аудиторії «України» кроком. Паралелей Андрій Данилевич не проводить, зазначаючи, що «все прошло мирно и без происшествий»; однак додає, що ставлення до УПА розколює країну навпіл. У сюжеті цей розкол - і прагнення його подолати - показано на прикладі львівсько-харківського подружжя. Тему розкрито помірковано й конструктивно, та все ж марш на Покрову й бірюльовські погроми, що стоять у випуску впритул, закарбовуються у свідомості певної категорії глядачів як явища одного порядку.

Далі позитивчик про поїздку Януковича до Естонії на запрошення тамтешнього президента. Цілковита некритичність цього повідомлення - хоча поіронізувати там було з чого, хоча б із карликових масштабів обіцяної торгівлі з Естонією «за новими правилами», - контрастує з сарказмом, який лунає в наступній інформації: про зустріч Миколи Азарова з Дмитром Медведєвим: «То ли чтобы не портить украинскому коллеге впечатление от поездки в родные места, то ли действительно в Кремле что-то поменялось, но российский премьер как-то неожиданно мягко заговорил о европейском выборе Украины, практически поддержал» (щодо адекватності такої інтерпретації знову відсилаємо читачів «ТК» на статті Валерія Зайцева /infospace/article/87037/2013-10-25-mediavoiny-i-patrioticheskaya-propagandistskaya-mashina/). А після порівняно стислої інформації про ситуацію з Тимошенко у випуску - повідомлення про рейтинг енергоефективності, складений за ініціативою корпорації Ахметова SCM.

До речі, цікаве формулювання: «Его составили по инициативе компании "СКМ", акционером которой является Ринат Ахметов»; «Україна» впритул наблизилась до цивілізованої практики disclosure, супровідного коментаря, що попереджає про зв'язок між ЗМІ та обговорюваною компанією чи особою. Залишалося додати «...власник телеканалу "Україна"». Ця ремарка давала би більше розуміння ситуації й під час перегляду наступного сюжету - про очікувану реформу енергоринку, активним учасником якого є Рінат Ахметов. І наступний матеріал також «ахметовський» - про міжнародний інвестиційний саміт, із двома розлогими синхронами власника «України», один із яких нагадує проповідь:

«А что нам нужно для экономического роста? Это, прежде всего, огромные-огромные инвестиции, новые технологии и эффективное управление. А что нам нужно для того, чтобы инвестор в нашу страну шел быстрее, чем в другие страны? Правила. Равные правила игры для всех. Понятные правила. Чтобы у инвестора не сложилось впечатление, что к нам он приедет в костюме, а уедет в шортах. Тогда он и сам к нам не приедет, и всем об этом расскажет. А что нужно Украине? Правила. По каким правилам играет инвестор? Чтобы не получилось так, что Украина встречает инвестора в нарядном платье, а провожает в купальнике. Страна и инвестиции - это улица с двусторонним движением, и нам нужны такие правила игры, чтобы все оставались в выигрыше: инвестор возвращал инвестиции, а страна получила новые рабочие места, новые технологии и эффективное производство".

Зауважмо, що, крім цитування, Андрій Данилевич ще й роз'яснює слова патрона: «Чтобы инвесторы - и украинские, и иностранные - с удовольствием вкладывали деньги в экономику страны, бизнесменам нужны честные и понятные правила работы. По сути, это залог экономического успеха любой страны».  І навіть: «А дальше - простая логика: сильная экономика - сильное государство Украина. Богатая страна - это и есть рецепт настоящей независимости - и экономической, и политической». Усе це доповнення ведучого до прямої мови Ахметова, яка насправді була достатньо чіткою й тлумачення не потребувала. Крім самого Ахметова, показали у позитивному світлі і його компанію ДТЕК; усе це пересипане синхронами Януковича - очевидно, задля демонстрації найвищого рівня заходу, про який ідеться.

Після цього паркетного бенефісу Ахметова матеріал Олександра Бондаренка про «дні Фірташа» звучить як підколка. Ось, наприклад, доволі прямолінійний натяк у підводці Данилевича: «Дни чего-то где-то - это, по сути, рекламная кампания, как в супермаркете: продегустируйте новый йогурт или колбасу, вот вам маленький кусочек, может, потом купите килограмм. Просто в этом случае вместо йогурта - национальное искусство, а вместо колбасы - целая страна, которой нужны миллиардные инвестиции». Навряд чи метою «України» було «опустити» Фірташа поруч з Ахметовим, однак у співставленні двох матеріалів читається приховане порівняння: поки наш робить енергетику ефективною й інвестує в економіку, їхній - марнує мільйони на піар-акції. Втім, можна припустити, що  для пересічних українських глядачів і те, й інше залишається малоцінним, бо поки що не має відчутного впливу на якість їхнього життя.

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Засади моніторингу дивіться тут.