Аналізувати підсумкові тижневики 17 листопада сьогодні нелегко, позаяк увесь інформаційний простір України вже кілька днів зосереджений на зриві євроінтеграції та громадських протестах, які цей зрив за собою потягнув. Тим часом тиждень тому найактуальнішою темою була перемога української збірної над французькою з рахунком 2:0, а з євроінтеграцією ще нічого не було зрозуміло. Хоч як розуміти рішення уряду про призупинення євроінтеграції, ухвалене начебто «без відома» Януковича, – як обманний маневр, давно планований розворот чи перемогу проросійського табору в середовищі Партії регіонів, – передбачити цей кульбіт підсумкові тижневики не змогли. А деякі з них менш ніж за два тижні до Вільнюса зненацька втратили інтерес до євроінтеграційної теми. В цьому огляді ми зупинимося лише на головних моментах тижневиків 17 листопада, натомість про програми 24 листопада – дня євромайдану – незабаром розповімо докладніше.

Перший національний, «Підсумки тижня»

Гість студії – Дмитро Марунич, директор Інституту енергетичних досліджень, експерт з питань газового ринку

Найпотужніша катастрофа на планеті за останні століття

Нинішня зима, кажуть синоптики, особливо сніжною не буде

На що точно ніяка погода не вплине – так це на передноворічні розпродажі

Останнім часом торгівля дедалі більше переміщається у всесвітню павутину, хоча і там на азартних покупців розставлені свої пастки

Сьогодні розповімо про шестирічного Богданчика з Харкова. У хлопчика ДЦП

Збірна України з футболу перемогла французів із рахунком 2:0

Цього тижня Україна, до речі, офіційно розпочала ще одну боротьбу – за право приймати зимові Олімпійські ігри 2022 року

Ще з досить помітних спортивних подій тижня – перемога наших боксерів

Велика пісенна битва пройде 30 листопада у столичному "Палаці Україна"

Соціальні підсумки тижня

Тема газу постає у тижневику Першого національного нечасто й завжди висвітлюється з чітким наголосом: влада знає, що робить. Цього разу до студії було запрошено директор Інституту енергетичних стратегій Дмитро Марунич, який пояснив досить дивні дії влади, описані Андрієм Сміяном: «…коли в кінці минулого тижня Україна і справді перестала купувати газ у "Газпрому" – це не те, щоб дуже вразило. Набагато більше нас здивувало те, що буквально за кілька днів Україна знову відновила ці закупівлі». Пояснення такої швидкої зміни рішення державний телеканал від влади не отримав, але експерт зробив своє припущення: «Тому що, як кажуть, "плохой мир всегда лучше хорошей войны". Тобто в нашій ситуації набагато краще домовитися Україні і Росії та продовжити конструктивну співпрацю, досягти компромісу, ніж продовжувати досить таки жорсткий діалог, який ми спостерігали в останні півтора місяці». Розмова точиться навколо речей, не дуже зрозумілих глядачеві: контрагенти, підземні газосховища, транзит і «додаткові фінансові інструменти», які українська сторона отримала від російської.

«Якщо Україна зараз жорстко вже покаже свій європейський вибір Москві, то, скоріш за все, ситуація і в газовій сфері буде ускладнюватися. Тому що багато російський джерел в офіційних і неофіційних заявах кажуть, що ситуація детермінується політикою, навіть в економічній сфері. Тому багато що залежить саме від політики, на жаль. Тому що це не дає додаткових стимулів для співпраці господарюючих суб’єктів – "Нафтогазу" і "Газпрому"», – стверджує Дмитро Марунич, називаючи гіпотетичну домовленість між державами «взаємовигідним компромісом».

А що ж там із європейським вибором? Ця тема, яка була актуальною для програми Андрія Сміяна протягом кількох тижнів, зненацька зникла з радарів Першого національного. Натомість зайшлося про погоду: на Філіппінах тайфун, зима в Україні не буде сніжною… І, звісно ж, футбольна перемога над Францією.

«1+1», «ТСН. Тиждень»

Неймовірна перемога української збірної з футбол 2:0

Цей тиждень остаточно перетворив українську євроінтеграцію у заплутане детективне мереживо

Україна давно не була під таким пильним прицілом найвідоміших іноземних видань, як в останні тижні

Зробити історичний крок в Європу чи залишитися із Кремлем? Рішення визначить долю Україну на цілі покоління

У прибережних селах не приховують – росіяни місяцями, а інколи роками утримують українських рибалок як рабів

Румунія запроваджує обмеження на низку товарів, які одній людні можна буде перевозити лише раз на 7 днів

Школярі перемогли чиновників

Жіноча збірна України з шахів стала чемпіонкою Європи

Депозити українців не чіпатимуть

Наші боксери не припиняють привчати до перемог

Проти корупції власних чиновників, які наживаються на Олімпіаді, збунтувалася в Бразилії

У міжнародному аеропорту Казань розбився пасажирський Боїнг із 50 людьми на борту

Державні судові виконавці. Особливо некомфортно бути виконавцем тут, в Україні, де закони суперечать Конституції, а судова гілка влади потонула в корупції

Бум на українських сурогатних матерів

Після того, як новий склад цього гурту випустив свій перший кліп на пісню «Перемир’я», серед фанатів розгорілися справжні баталії

З футбольної перемоги починають у «ТСН. Тижні», переходячи, втім, відразу до гальмування євроінтеграції: «Таку б сміливість і нашим політикам, у чиїх руках зараз доля країни, але там атмосфера інша. Зірвані засідання, підкилимні домовленості, телефонне право і навіть кримінальні натяки. Цей тиждень остаточно перетворив українську євроінтеграцію у заплутане детективне мереживо і найбільш точним у ньому був газовий барометр». Тон, у якому на «Плюсах» говорять про маневри влади, є публіцистичним. В описові ситуації – «оголошення газової війни» Росії, неспроможність робочої групи ухвалити бодай один із п’яти законопроектів про лікування в’язнів за кордоном, раптове затримання адвоката Юлії Тимошенко Сергія Власенка.

На жаль, недостатньо ясності в наступному пункті: «…тим часом сам Президент зустрічається з промисловцями і підприємцями, які вмовляють його відкласти євроінтеграцію принаймні на рік, бо, за їх словами, багато великих підприємств на межі зупинки. Президент доручає прем’єру активізувати співробітництво з Митним союзом» – не зайвим було б зазначити, де, коли і з ким саме зустрічався Янукович (як відомо, це була зустріч із представниками Української спілки промисловців та підприємців. І нарешті, вже геть неконкретне (а отже, не достовірне) твердження: «Європа, аби остаточно не віддати Україну в братські обійми Кремля, вагається. Дехто готовий піти на поступки. Які? Можуть залишити Тимошенко за ґратами». Хто або що мається на увазі?

Між тим тон оповіді знову публіцистичний, як і наступна добірка цитат із зарубіжних видань із коментарем: «…навіть преса у розвинених демократіях, де головне – воля виборця, фіксує очевидний наразі факт: куди піде багатомільйонна країна з її парламентом, радами і купою громадських організацій, залежить насправді від вибору однієї людини. Зробити історичний крок в Європу чи залишитися із Кремлем? Рішення визначить долю Україну на цілі покоління». Сергій Швець проводить паралелі між доленосними рішеннями й викликами, що стояли перед попередніми президентами України – героями його сюжету – і теперішнім вибором Януковича: «У Віктора Януковича непрості часи. По-справжньому його розуміють лише троє попередників. Про це вони можуть говорити і радитися у своєму вузькому колі, як це, припускаємо, було позавчора впродовж тріумфального футболу. Українські політичні старійшини водноголос говорять, що головна проблема – брутальний тиск Кремля». Далі, використовуючи цитати з Кучми і Кравчука – уривчасті й, можливо, вирвані з контексту – журналіст ніби обґрунтовує необхідність таки робити кроки в бік євроінтеграції. І нарешті, всі троє (їх Сергій Швець визначив як «державників») хором висловлюються за європейське майбутнє України, після чого журналіст забиває останній цвях: «Україна чекає від свого четвертого президента останнього слова». «ТСН. Тиждень» відмовився від безсторонності у висвітленні теми євроінтеграції. 

Небезстороння і характеристика намірів української влади виграти право на проведення Олімпіади 2022 року: «Україна таки хоче приймати в себе зимову олімпіаду 2022 і цього тижня вже подала офіційну заявку. У що виллється нам це спортивне свято, ще тільки рахують, але деякі плани чиновників уже відомі. Переоснастити «Арену-Львів» і збудувати 2 олімпійські селища. Росіянам, господарям найближчої зимової олімпіади та їхнім попередникам канадійцям,  лише одне таке селище коштувало більше 1 млрд. дол. У Львові мають звести ще два палаци спорту для хокею, фігурного катання, ковзанів, фрістайлу і кьорлінгу. Канадійцям такі арени вартували 550 млн. дол., росіянам понад 813. Снігові види спорту перейматимуть селища Тисовець і Панасівка на Львівщині, а також Боржава на Закарпатті. Які витрати чекають їх, теж відомо, і це теж сотні мільйонів. Тільки одна із найдорожчих забаганок бобслей на трасах коштуватиме більше 100 млн. зелених. Український бобслей –  це така сама екзотика,  як українська державна ощадливість. Знаючи долю «Арени-Львів», що стоїть пусткою після Євро-2012 боюся і ці 100 млн. після Олімпіади викинемо в трубу у прямому і переносному сенсі». Зауваження справедливі, однак варто було все ж таки дати можливість чиновникам, які хочуть проводити олімпіаду в Україні, навести свої аргументи. Тим більше, що ефект сказаного посилюється оповіддю про протести проти футбольного чемпіонату в Бразилії – тут у «ТСН. Тиждень» проводять явну паралель, хоча вона насправді не очевидна, адже всі аргументи на користь Олімпіади залишаються за кадром.

«Інтер», «Подробности недели»

В международном аэропорту Казани разбился пассажирский самолет Boeing 737

Политический пасьянс: Украина уже не хочет в ЕС?

Гость программы – Стивен Пайфер, чрезвычайный и полномочный посол США в Украине (1998-2000)

Бригинец считает, что в политических провалах виновна звезда на шпиле Рады

Зима приближается: Россия пугает Украину газовыми "страшилками"

Гость программы – Владимир Милов, глава Института энергетической политики

Журналисты задумались о том, что Украина могла бы дать Европе

Лишь 14% украинцев хотят в ТС, в Евросоюз стремятся 45%

Украинской сборной предстоит отстоять свою победу во Франции

В Украине могут ввести европейские ПДД

Лепс сознался, что действительно знаком с криминальным авторитетом

Путин снова расплакался на публике

Починають із авіакатастрофи в Казані, від якої переходять до євроінтеграції. Тепер, коли ми знаємо про подальший розвиток подій, запитання, з якого починає Дмитро Анопченко – «Итак, "да" или "нет"? Какой ответ от Европы мы с вами услышим уже через две недели?» – звучить абсурдно, адже українська влада сама відмовилася від підписанні угоди. Далі доволі плутане пояснення, чому ситуація заплутана:

«Но ситуация запутана. Запутана настолько, что напоминает, скажем так, пасьянс. Такой вот гранд-пасьянс по-киевски. На столе перепутаны карты: карты власти, оппозиции, крупных украинских бизнесменов и разных отрядов европейцев. Ведь, обратите внимание, европейцы не выступают единым фронтом. Некоторые в ЕС готовы пойти на компромисс, а другие стоят насмерть, чтобы не поступаться принципами. Стоит помнить и о позиции, а точнее, о немалых ставках россиян. Кремлю ведь портит игру ассоциация Украины с Евросоюзом. Потому что ну как же без Малороссии восстановить былое имперское влияние? И тут даже может возникнуть искушение краплеными картами поиграть. Есть в этом пасьянсе и карты украинской власти. Она опасается, что экономическое давление России приведет к катастрофе. Ну, а вот наши партнёры в Европе пока не готовы компенсировать потери Украины от противостояния с Россией. А вот карты украинской оппозиции, которой явно не нужен Янукович-евроинтегратор, как соперник на президентских выборах в 2015-м. Ну и для Юлии Тимошенко, чью судьбу увязывают с успехом в Вильнюсе, компромисс ведь тоже может оказаться самым неудобным решением. Если придется уехать в Германию в статусе "временно освобождённой", да ещё и с обязательством потом вернуться и "досидеть"».

Автори цих рядків не надто добре розуміються на нюансах картярства, але пасьянс визнають свіжою метафорою, яка урізноманітнює шаблонні порівняння з весіллям і втечею з-під вінця. Водночас тезу, що Європа «не готова компенсувати», не раз озвучував Азаров, однак не коментували й не підтверджували представники ЄС. Запрограмована цими специфічними акцентами аудиторія переглядає збалансований і нейтральний сюжет Ольги Червакової. Оцінки, яких у її сюжетах зазвичай не так багато, звучать після передмови Дмитра Анопченка досить специфічно: «Усталость от Украины – еще одно почти забытое еврочиновниками с постмайданной эпохи состояние – возвращается». Ольга досить чітко характеризує дії Януковича й Азарова, наводить коментар Петра Порошенка як «оптиміста», який попри все сподівається на підписання угоди, а прогнозувати подальші кроки влади запрошує «вічного коментатора» Володимира Фесенка (який, утім, цього разу робить слушне передбачення).

А гостем студії стає екс-посол Сполучених Штатів Америки Стівен Пайфер. У підводці до розмови з ним Дмитро Анопченко зводить ситуацію до гри-змагання між Росією і Заходом: «В истории с Украиной и саммитом в Вильнюсе есть ощущение, что Запад не имеет права проиграть. Ведь если Украина не получит в этом году ассоциацию с Евросоюзом, это будет означать, что Кремль в победителях. Проиграть Москве ещё и "Восточное партнёрство" – ну это уже слишком унизительно для Запада». Припущення, що США і Європа керуються у своїх діях подібними емоційними аргументами, дуже сумнівне. Пайфер у розмові вкрай стриманий і дипломатичний, він чітко каже про те, що Сполучені Штати підтримують зближення України з Євросоюзом і готові цьому посприяти, але не більше.

«Ближе к Новому году российское телевидение начинает играть в страшилки. Ключевое слово: "газ". И без того тугой газовый украинско-российский узел затягивается еще туже», – так починається сюжет Лариси Задорожної на корпоративну для «Інтера» тему російсько-українських газових відносин. Антиросійські нотки, які дуже відчувались у попередньому випуску «Подробностей недели», звучать тут знову, хоч і без такого надривного сарказму. Натомість журналістка белетризує конфлікт: «Бывший депутат Госдумы намекает – Украине впору плакать. А у украинского министра на лице почему-то блуждает улыбка. Похоже, на Банковой и Грушевского задумали "многоходовку". После прекращения закупки российского газа вдруг встречаются президенты, потом главы "Нафтогаза" и "Газпрома". Без прессы и утечки информации. Эксперимент, как прожить на своих запасах, продлился неделю. Российский газ снова сумел победить киевско-московскую политическую непроходимость. И уже в пятницу снова пошел в Украину. Но надолго ли очередное затишье в газовой войне? Зависеть от настроения Кремля или добиваться снижения цены через Стокгольмский арбитраж, где решаются международные экономические споры?». Виникає враження, що у газових переговорах (як і в питаннях євроінтеграції) держави керуються емоціями. Далі це враження посилюється: «Славянским братством тут давно не пахнет. Дружба дружбой, а там, где газ – табачок всегда врозь. Результат переговоров вот уже сколько лет нулевой». Далі цю тему коментує російський політик і експерт Володимир Мілов, думки якого невтішні для Кремля: «Мне кажется, это прямое следствие того, что "Газпром" пережал с ценовым и прочим давлением в последние годы, а Украина смогла очень резко сбросить объемы закупок газа. Этот рынок оказался во многом потерян. И хоть это официально не признается, но думаю, что для "Газпрома" это огромная проблема». Мілов також запевняє, що Росія не зможе обійтися без транзитних потужностей України ніколи, хоч би що казали в «Газпромі».

Чергова телеколонка Михайла Дубинянського змальовує «експорт» українських проблем до Європи; тут мішенню для сарказму стає вже Україна, а не Росія, як минулого разу. Після цього наводять вражаючі результати соцопитування GfK Ukraine: «45% опрошенных считают, что Украина должна подписать соглашение об ассоциации с Евросоюзом. Ну, это предсказуемо. Но вот что неожиданно – только 14% среди вариантов интеграции выбрали вступление в Таможенный союз. Сами социологи, с которыми мы связались, когда увидели эти данные и не поверили в их реалистичность, объясняют снижение популярности Таможенного Союза тем давлением, которое Россия оказывает на нашу страну». Певна річ, таке зниження підтримки ідеї євразійської інтеграції, а також інша наведена цифра – лише 20% виборців Партії регіонів за Митний союз – вимагає коментарів фахівців, у першу чергу незалежних соціологів. А під кінець програми Дмитро Анопченко тонко зіронізував щодо сліз Путіна, порівнявши їх із іншими прикладами, коли політичні лідери публічно плакали.

ICTV, «Факти тижня»

Українська збірна фантастично переграла збірну Франції

Мілевський вщент розбив власну Ferrari

За 10 днів до саміту у Вільнюсі складається враження, що Європа хоче підписання асоціації навіть більше за саму Україну

Справа Власенка

Центральна виборча комісія завершила прийом документів для реєстрації кандидатів у народні депутати на виборах у 5 так званих проблемних округах

Напади на посольство Росії у Варшаві і Польщі у Москві

Служба безпеки України затримала 4-х спільників нелегала, який підірвався на українському кордоні на перепускному пункті в Сумщині

На кордоні України і Росії знову гаряче. Сотні фур вишикувалися у багатокілометрові затори

Міністр транспорту Польщі подав у відставку через швейцарський годинник

Присяжні винесли перший виправдальний вирок

Скандал на Миколаївщині

Тисячі мешканців американського міста Сан-Франциско взяли участь у масштабній постановці

Виставка в "Пінчук Арт-центрі"

Один з найвидатніших піаністів світу Денис Мацуєв приїхав до Києва

Президент Венесуели пішов війною на спекулянтів

Олександр Лукашенко вводить в Білорусії податок на дармоїдів

Володимир Путін отримав 9-й найвищий дан по тхеквондо

Артем Мілевський розбив у Туреччині свою Ferrari

Жан-Клод Ван Дам вражає своєю фізичною формою

Леді Гага вражати публіку не втомлюється

Олександр Повєткін нарешті прийшов до тями після програшу, і дав перше ексклюзивне інтерв’ю

Як на вирішальний для майбутнього держави момент, ICTV трохи переборщує з інфотейнментом. Випуск переповнений новинами зі світу спорту й шоу-бізнесу, а починається з перемоги над французькою футбольною збірною й із того, що футболіст Артем Мілевський розбив свій автомобіль. Хоча обійти стороною політичні теми не вдалося. «За 10 днів до саміту у Вільнюсі складається враження, що Європа хоче підписання асоціації навіть більше за саму Україну», – ділиться враженням Оксана Соколова, а її однофамілець Володимир починає свій сюжет не зовсім зрозумілим: «Місія здійснена. Що ставити після цієї фрази – знак оклику чи запитання – залишається таємницею. Цього тижня, як і очікувалося, Рада не знайшла компромісу у питанні Тимошенко». Про чию місію каже журналіст і що мають символізувати ці розділові знаки? «…поки так і не зрозуміло, яким буде наступний тиждень…», – каже Володимир Соколов далі. І, як його колеги з «Інтера», приписує Заходові ревнощі: «А от для Європи, схоже, головне – не втратити Україну, і не віддати її в обійми Кремля». Є в сюжеті синхрони двох політкоментаторів – Вадима Карасьова та Костянтина Бондаренка.

Десь на межі політики й світських новин – повідомлення про судове переслідування Власенка й огляд кандидатів у депутати в «проблемних округах». Зате «Факти тижня» – єдиний тижневик, що звернув увагу на таку важливу подію, як напад на польське посольство в Москві. Розповіли також про відставку польського урядовця через не задекларований дорогий годинник. Однак усе ж більшість тем (серед яких і черговий захід у «ПінчукАртЦентрі») не зовсім відповідають тривожній доленосності моменту.

5 канал, «Час: Підсумки тижня»

Парламентська більшість знову не спромоглася ухвалити затребуваний Європою закон, який дозволить Юлії Тимошенко лікуватися у Німеччині

Тема нецікава, чи заборонена. З таким питанням зіткнулися журналісти української версії журналу Форбс, щомісячника зі світовим ім'ям

Міні-вибори в 5-ти округах. Дійство з елементами абсурду

Браслети для домашнього арешту. Суцільна загадка як для міліціонерів, так і для самих арештантів

Поборовши Францію з рахунком 2:0 українці здійснили передостанній крок на шляху до чемпіонату світу 14-го року

Починають із викладу політичних коливань тижня, залучаючи до коментування експертів – політкоментаторів Михайла Погребинського і Євгена Магду, а також низку названих і неназваних медійних джерел. Що ж, ця тема закономірна, як і в міру критичний тон її розкриття в сюжеті Наталії Жижко. А ось наступна – справжній ексклюзив для 5-го каналу, позаяк інші тижневики говорити про це не наважилися: звільнення у Forbes. «Forbes, а також півсотні інших видань, інтернет-порталів та радіостанцій, входять до Українського медіахолдингу бізнесмена Курченка. Яку реальність може створити такий потужний медіаресурс?» – каже ведуча Лариса Губіна, підводячи сюжет Анни Мірошниченко. В сюжеті є позиція головного редактора журналу Михайла Котова, хоча історія розказана радше з позиції тих, хто звільнився. Є тут також коментарі шеф-редактора «Телекритики» Наталі Лигачової. Прикінцевий синхрон Котова сприймається як зізнання в цензурі: «Цензура наверняка существует. Она существует так же там и в России, она есть и в Украине наверняка. А зона свободного слова она сужается. Но… хорошо, это не важно». Кореспондент правильно монтує сюжет, залишивши в ньому свою пропозицію Котову продовжити і пояснити, що він мав на увазі, й його відмову. Красномовно без зайвих слів. Далі у випуску – про кандидатів у депутати на «проблемних» округах.

«Україна», «События недели»

В Казани произошла авиакатастрофа

Меж двух стогов: Геополитический выбор Украины невозможно понять до очередного последнего момента

Чиновники не устают разбрасываться обещаниями в деле Тимошенко

Когда анекдоты расходятся с действительностью: молдаване обошли украинцев в устранении визовых барьеров с ЕС

Премьер-министр озвучил цену украинской экономики

Украинское правительство заставило "Газпром" негласно капитулировать

ГПУ возбудила уголовное дело против Сергея Власенко

Fitch прогнозирует девальвацию гривны

Украина подала заявку на право проведения зимней Олимпиады во Львове

День рождения "Запорожстали" отметили с размахом

Крушение "Боинга" повергло Россию в шок

Украина – государство-убийца: Всемирный день памяти жертв ДТП призван почтить память погибших на "тихой войне"

Табор Украина: правительство надеется перевоспитать безнадежных кочевников

Украинская сборная впервые одолела французов в футбольном поединке

«Україна» замість публіцистичності «ТСН. Тиждень» пропонує у висвітленні питання гальмування євроінтеграційного процесу іронію. Андрій Данилевич демонструє обізнаність у ситуації і дозволяє собі кпинити з неї: «Кокса и Квасьневского, которым впору давать весь набор украинских наград от "Ярослава Мудрого" до Героев Украины за беспримерный патриотизм, в очередной раз попросили подождать. Тем более, что подождать с евроинтеграцией власть попросили крупные промышленники и предприниматели. Владельцы заводов умоляли главу государства Виктора Януковича не вести страну в Европу – не готовы они. Надо выпускать продукцию по-лучше и модернизировать предприятия. То ли дело Таможенный союз – там ничего не требуют, просто вступайте». На запитання «это страна так резко сменила курс, или это нас просто немного занесло на повороте?» своїм матеріалом відповідає кореспондентка «України» Ірина Юсупова.

«Если депутаты на пути в Европу топчутся на месте, то Украинский союз промышленников и предпринимателей вообще сделал шаг назад. На этой неделе его представители попросили президента повременить с евроинтеграцией. Казалось бы, подписание этого документа – дело решенное. Но за две недели до саммита в Вильнюсе вдруг неожиданный поворот. Украинские предприниматели, которым обещали модернизацию и европейские рынки, просят заморозить процесс: пусть соглашение полежит там, ну, скажем, год. Бизнес-миссия к президенту. Пришли просить и за себя, и за коллег», – йдеться в матеріалі. Уособленням підприємців-ретроградів виявляється регіонал Валентин Ландик, який «продает холодильники и в Украине, и в Европе, и в России». Таким чином глядачі починають розуміти, що причиною виступу проти євроінтеграції є інтереси великого бізнесу (а народний депутат виступає його лобістом). Названий підприємцями термін – рік – також викликає у журналістки сумніви. Загалом сюжет яскравий, але з прогнозами Ірина – принаймні, судячи з нинішніх подій, – трохи прорахувалася: «Но не исключено, что дедлайн для Киева снова перенесут, и вопрос, по какому пути идти Украине, решится буквально в последние дни или даже часы – прямо на саммите в Вильнюсе». Ще один прогноз – гірко-іронічний – робить далі Андрій Данилевич: мовляв, позаяк Молдова наблизилася до безвізового режиму з ЄС, може статися, що незабаром українці стоятимуть у чергах за молдавськими візами.

Доволі глибоко вдалося проникнути в мотивацію української влади Борисові Іванову, який заговорив про гроші. Далі – сміливий опис ситуації з газовими переговорами: «Никогда прежде "Газпром" не получал таких пощечин. А виной всему – несговорчивость монополиста. Их предупреждали еще на прошлой неделе: если будете формально требовать погасить долг – отключим себе газ. У нас свой есть. И отключили. Что тут началось! Акции российского монополиста моментально упали в цене почти на 2% (это прилично). А европейские клиенты буквально оборвали телефоны "Газпрома". Они вспомнили о холодной зиме 2009-го и заволновались. В результате "Газпром" был вынужден пойти на уступки. В пятницу премьер-министр России Дмитрий Медведев позвонил премьер-министру Украины Николаю Азарову. О результатах разговора первыми узнали пользователи социальных сетей». Утім, Андрій Данилевич запевняє, що це ще не хеппі-енд.

Отже, свою відданість ідеї євроінтеграції творці «Событий недели», на відміну від однодумців із «1+1», демонструють у формі критики нерішучості влади, сарказму в розповідях про дії політиків та шпильок на адресу Кремля. Однак, якщо уявити європейський аналог програми Андрія Данилевича, в ній навряд чи міг би з’явитися сюжет на зразок того, який Олександр Бондаренко зняв про свято «Запоріжсталі». З урочистими Януковичем і Ахметовим, щасливим минулим і світлим майбутнім, а також іншими атрибутами корпоративної джинси й догоджання власникові. Європейці таким не займаються :)

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Засади моніторингу дивіться тут.