Уже чимало років ті, хто стежить за конкурсом пісні «Євробачення», не могли знайти відповіді на запитання: «А де ж Гайтана? Чому вона не їде представляти Україну?». І от нарешті їде. Давно вже наша країна не посилала такої безсумнівно сильної співачки.

До речі, Україна розпочала свою участь у конкурсах «Євробачення» 2003 року. Тож цього року буде ювілейний, десятий вихід представників України на конкурсну сцену. На жаль, під час трансляції фіналу національного відбору про це ніхто не сказав.

Гайтана виконуватиме пісню Be My Guest. Отут і виникають перші побоювання. З одного боку, ця пісня дозволяє Гайтані якнайкраще продемонструвати свій вокал в усіх його нюансах. З іншого боку, «Євробачення» - то не конкурс вокалістів, а Be My Guest - усе ж, не найдрайвовіша пісня з-поміж тих, які Гайтана має в репертуарі. Так, везти на конкурс можна лише нову пісню, але чи не проґавила співачка моменту, коли співала безсумнівні хіти? Чи не проґавила того моменту НТКУ?

З одного боку, Be My Guest - пісня, що несе неймовірно позитивні емоції. З іншого - модернізований ритм-н-блюз - стиль, популярний радше в Північній Америці, ніж у Європі. Чи сприйме Європа цю пісню? Нарешті, минулорічний конкурс у Дюссельдорфі відзначився перемогою стандарту. Як на моє суб'єктивне враження, переможна пісня дуету «Ель енд Ніккі» була однією з найменш виразних переможних пісень останнього десятиріччя; її мелодія майже не запам'яталася.

Гайтана була безсумнівним фаворитом національного відбору. Втім, минулорічний досвід Джамали довів, що це ще не гарантія перемоги. Цьогоріч сюрпризів не сталося; сподіватимемося, що нарешті обійдеться й без скандалів.

Важко зрозуміти інше. Позаторік щойно призначене керівництво НТКУ провело національний відбір в умовах жорсткого цейтноту. Минулого року Перший національний телеканал транслював етапи національного відбору ледь не цілу зиму, перетворивши його на серіал, час від часу нуднуватий. Цьогоріч обмежилися самим лише фіналом, та й то він вийшов в ефір подалі від прайм-тайму - о пів на першу дня. Коли хоч що кажіть, а настрій не дуже сприяє сприйняттю суто «вечірнього» видовища. Хотілося б, усе ж таки, щоб бодай наступного року, з четвертої спроби, нинішнє керівництво НТКУ виробило якийсь стандарт національних відборів на «Євробачення».

Виступи деяких учасників фіналу залишили велике запитання: невже всі ті, хто до фіналу не потрапив, співали ще гірше? А серед тих, хто не потрапив, виявилася, зокрема, Олена Корнєєва, яка стала відкриттям минулорічного національного відбору. Чимало артистів стали відкриттями - хоча б Оксана Нестеренко з її «оперним» співом. У будь-якій країні шоу-бізнес схопився б за них обома руками. А в нашій... Чи побачимо, чи почуємо ми їх іще коли-небудь із екранів?

Остаточні підсумки були здебільшого справедливими, щодо перемоги Гайтани немає жодного сумніву. Але... За підсумками глядацького голосування Гайтана була лише другою, поступившись Ренаті.

Деякі учасники виявилися недооціненими. Скажімо, коли проспівали Маша Сазонова й Тихон Левченко, гадалося: от саме вони й складуть основну конкуренцію Гайтані. А може, - невже? - ще й обіграють її? Але ні, вони в підсумку виявилися лише шостими. Надто не по-пострадянському співали вони? Надто не схоже на російські естрадні штампи? Деякі учасники, як на мою суб'єктивну думку, посіли високі місця не надто заслужено: номери їхні були добротними, але не більше за те. Одне слово, приводів для здивування вистачало.

Не полишало враження, що й журі, й до значної міри глядачі робили ставку на розкручені імена. А ще подумки прораховували, прораховували: отой мусить сподобатися Європі, а той не дуже. Оцінювали виступи, виходячи не зі своїх власних смаків і вражень, а з якихось гіпотетичних «загальносередньоєвропейських» - а точніше, зі своїх уявлень про них. Подеколи здавалося, що оцінювання було... якимось формальним. Немов визначення красуні з циркулем та лінійкою в руках: отакої форми та довжини ніс, отакі губи, отакий овал обличчя. А що в даному разі воно до купи не клеїться, що індивідуальністю й не пахне, то не біда - головне, щоб усім канонам відповідало.

Цікаво буде порівняти результати голосування журі та глядачів. Отже, підсумкова таблиця.

Не полишає враження: якщо оцінки журі й глядачів дуже сильно розбігаються, хтось тут вочевидь неправий.

Двадцятьох учасників фіналу відібрали за результатами попередніх етапів, ще одним стали переможці «Шоу №1» гурт «Нереальниє», ще одним мав стати переможець інтерактивного голосування на сайті say.tv. От тільки хто ним був, під час трансляції так і не оголосили. Чому в фіналі виявився двадцять один учасник, а не двадцять два, теж так і залишилося загадкою.

Щодо переможця «Шоу №1»... Чи не стала його (в даному разі їхня) автоматична участь у фіналі національного відбору на «Євробачення» потужною рекламою «Шоу №1» - аж ніяк не найкращого й не найрейтинговішого, та ще й такого, що йшло на іншому каналі? Чи не саме цим пояснюється третє місце «Нереальних» від журі - хлопці виступили непогано, але, як на мій суб'єктивний смак, не на третє місце, та ще й із досить неяскравою піснею?

Вели трансляцію Тетяна Терехова й Тімур Мірошниченко, у «Грінрумі» була Таня Манжос. Трансляція пройшла, як тепер кажуть, стабільно. Ну, за деякими винятками. На початку Мірошниченко оголосив про правила: голосування відбуватиметься за системою 50/50; з одного мобільного телефону за одного артиста можна голосувати лише один раз; голосування розпочинається перед виходом першого конкурсанта (і в цьому була відмінність від «великого» «Євробачення»). Ці правила ведучі повторювали декілька разів під час трансляції; іноді розігрували сценки, щоб унаочнити ці правила.

Журі було таким: поет-пісняр Юрій Рибчинський, заступник генерального директора НТКУ Валід Арфуш, глава модельної агенції Маша Манюк, генеральний директор телеканалу «Ру. М'юзик» Рудольф Кірнос, кліпмейкер Семен Горов, продюсер Олена Мозгова, генеральний директор НТКУ Єгор Бенкендорф. Дещо здивувала відсутність у журі зірок поп-музики та музичних критиків і домінування в ньому покоління «за сорок».

Була цього разу ще одна новація: в конкурсі було дозволено брати участь артистам із інших країн, чим і скористалася білоруска Лєна Волошина. Чи не прагненням «заохотити гостю» пояснювалася досить висока оцінка Волошиній від журі?

Розпочалася трансляція досить кволо. Жанр ток-шоу, схоже, міцно вкоренився у підвалинах нашого телебачення. Розмови ні про що між ведучими, бліц-інтерв'ю з конкурсантами у «Грінрумі» ще до їхніх виступів. Оцього на «великому» «Євробаченні» не може бути нізащо й за жодних умов! Тим паче що бліц-інтерв'ю ті були вибірковими, за принципом «тому дала, а тому не дала». Інакше, як підказку, за кого голосувати, на кого звернути особливу увагу, витлумачити це було дуже складно. Таких серій вибіркових бліц-інтерв'ю з тими, хто ще не виступив, було щонайменше дві. Коли ж виступили понад половину учасників, Таня Манжос брала бліц-інтерв'ю в тих, хто вже проспівав. І розпочала... от як ви гадаєте, з кого? Ну, звісно ж, із Гайтани! А глядачі мали тут само зрозуміти: «Зверніть особливу увагу!».

На початку трансляції трапилося й зовсім уже неможливе. Трапилася, власне, рекламна пауза, зокрема й реклама спонсорів та партнерів. Ще до конкурсних виступів! Був серед них такий ресурс «Ру. М'юзик»; на екрані з'явилися його логотип і... Гайтана! Не хотілось би применшувати перемоги співачки, вона є справді гідною, але ж... коли на конкурсі перемагає рекламне обличчя одного зі спонсорів, та ще й за обставини, коли представник цього спонсора є членом журі, це виглядає надто вже неетично (хто хоче, може дібрати інше слово).

Мова... Переважна більшість учасників співали англійською (чи тією, яку вони вважали за англійську). Винятків було дуже небагато. Ольга Полякова співала російською, «Льогкий флірт» - російською та англійською, Михайло Грицкан - російською та румунською (молдавською), Оксана Нестеренко - італійською. Одна-єдина Уляна Рудакова з Маріуполя (!!!) співала українською.

Замість заставок були презентаційні кліпи конкурсантів. Переважна більшість артистів представляли себе російською, дехто - трішечки українською, трішечки російською. Одне слово, двомовність в одній голові; виглядало це досить кумедно. Трапилася з мовами ще одна халепа. В англійській заведено, що в назвах, і назвах пісень зокрема, всі слова (за виняток можуть правити лише прийменники, сполучники та артиклі) пишуться з великої літери. У титрах здебільшого цього не дотримувалися й близько: такий собі Melitopol English.

Наприкінці трансляції, коли Єгор Бенкендорф вийшов привітати переможницю, обидва - й він, і Гайтана - розмовляли російською. Гайтана - співачка, але ж Єгор Бенкендорф є державним чиновником, і ситуація була цілком офіційною, аж ніяк не приватною! До того ж, Гайтана не лише розуміє українську й співає нею, але й пише нею тексти своїх пісень - тож припустити, що Бенкендорф «підлаштовувався» під співачку, виявляв до неї ввічливість, не виходило.

... А дійство потроху набувало динаміки, й десь із середини вже майже не було нічого зайвого, нічого такого, що гальмувало би темп. Динаміки вдалося дотриматися й після завершення конкурсних виступів. Нарізка з виступів вийшла відверто невдалою: всі виступи було «усереднено», й за фрагментами нарізки було неможливо визначити, хто як насправді виступив й у кого яка була пісня. Зокрема, й із виступу Гайтани було взято далеко не найкульмінаційніший момент.

Гостями були Злата Огнєвич, Альоша, Матіас. Щодо останнього, було оголошено, що «ще декілька днів тому він був конкурсантом», але за рішенням журі та організаторів його було знято з конкурсу. Чому? За що? Про це залишилося тільки гадати.

Співали також представниця Франції на майбутньому «Євробаченні» Ангюн та представники Швейцарії «Сінплас». Отут і виникла інша сумнівна з погляду етики ситуація. У швейцарському гурті глядачі легко впізнали п'ятничних гостей студії Савіка Шустера; до того ж, випуск «Шустер live» повторювали в суботу вранці, безпосередньо перед початком трансляції фіналу національного відбору на «Євробачення».

Звісно, Шустер вільний запрошувати до студії всіх, кого побажає. Але ж за три місяці українці голосуватимуть, зокрема й за швейцарський гурт! То чи коректно було запрошувати швейцарський гурт і не запрошувати французьку співачку? Чи тут спрацював якийсь інший механізм? Залишилося тільки трохи пограти в конспірологію: виступивши на національному відборі, швейцарці віталися з залом італійською, прізвища в солістів теж італійські, Савік Шустер - громадянин Італії... Італійці всіх країн, єднайтеся? От цікаво, коли у квітні в Києві виступатиме Лайза Міннеллі, чи побачимо ми її в Шустера?

... Цього року Гайтані буде складніше, ніж зазвичай буває представникам України. У конкурсі «Євробачення» не братиме участі Польща, яка традиційно, за винятком декількох останніх років, давала українцям дуже високі бали. А з іншого боку, Стамбул виявився для України щасливим. Може, таким виявиться й Баку? Тим паче, що Руслана та Гайтана - однаковою мірою неординарні співачки з дуже яскравим творчим Я.