«Сенсація, певно!» - весело ляскала в долоні журналістка Зіна Підалькіна, бо дізналася, що на Першому національному стартує новий проект - «3108», створений блогерами та їм же і присвячений. «Такого в Україні ще не було!» - скрикнула дівчина, дізнавшись, що ведучим та ідеологом проекту є Богдан Логвиненко, відомий у молодіжній тусовці як модератор порталу «Сумно? Ком», а його співведучою стала блогер цього ж порталу, письменниця Юлія Бурковська.

«Такого щастя ми не чекали!» - зареготала з радості Підалькіна, бо українське ТБ останнім часом не було щедрим, не дарувало глядачці Зіні несподіваних програм власного виробництва. Дівчина ледь не божеволіла від захвату, бо менш за все очікувала прогресивного проекту від законсервованого ефіру державного телеканалу.

«Жах!» - несподівано схлипнула вона, зиркнувши у свою поштову скриньку. Там нагло маячив лист від заступника шеф-редактора ТК Марини Баранівської. Лист кричущий. Лист сумнівного змісту. Лист, як і «3108», неочікуваний.

Лист зі скриньки

Дорогая Зина!

Спешу сообщить тебе инсайдерскую информацию, полученную из источника, которому я склонна доверять. Оказывается, идея проекта «3108» возникла не вчера (и об этом говорит в своем ЖЖ Богдан Логвиненко). Несмотря на всю свою прогрессивность и потенциальный интерес для молодежной части аудитории Первого национального, концепция проекта целый год пролежала на УТ-1. Спрашивается, почему? А потому, что проект отдали в дирекцию детских и юношеских программ УТ-1 (что естественно), которым руководит Марина Литвиненко, особа, как рассказал мне источник, далекая от блогов, их места и влияния в жизни современных людей и проч. Неудивительно, что проект тормозился...

Розмова в «гробках»

«Ґвалт! Інтриги!» - загорлала Зіна і вирішила хутчіш зустрітися з Логвиненком та Бурковською. «Посидимо в "гробках?"» - інтелігентно запропонував Богдан. «В „гробках"?!» - злякалася Зіна і пришелепувато замовкла. «"Гробки» - певно, місце, де мусять сидіти працівники каналу УТ-1», - наївно резюмувала вона. «Це кав'ярня в "карандаші"! - розтлумачила Зіні енергійна Юля Бурковська. - А "гробками" її в народі охрестили тому, що там огорожа, схожа на цвинтарну». Зіна кинула оком на телецентр, із підозрою зиркнула в обличчя співбесідників, мляво всміхнулася, і Бурковська замовила їй каву.

З.П. (сьорбнувши кави, ділово): Ідея проекту виникла рік тому?

Б.Л. (мнучи в руках пластмасові палички для перемішування цукру): Ні. Ідея проекту, який з'явиться на екранах, виникла півроку тому...

Ю.Б. (перебиваючи колегу): Виникла навесні. Богдан запросив мене до себе в гості...

Б.Л. (сором'язливо): Навіть не до себе...

Ю.Б. (із страшним запалом): Ги-ги-ги! До якихось друзів! В домашній атмосфері на кухні Богдан сказав, що хочеться зробити щось блогерське, і запросив мене як популярного блогера його ресурсу «Сумно? Ком» до співпраці над цим проектом...

З.П. (намагаючись перевести тему розмови в ділове русло): Це правда, що ваш проект рік пролежав в «Об'єднанні програм для дітей та юнацтва» і його не запускали?

Ю.Б. (не даючи Логвиненку вставити слівце): Насправді наше об'єднання й досі називається «Об'єднання програм для дітей та юнацтва». Оскільки це формальність, ми не обмежуємо нашу цільову аудиторію віком до 16, скоріше - від 16 і до 35 років. Але той проект, який передував програмі «3108», було розраховано на дорослу інтелектуальну аудиторію. Ми розуміли, що це вузька аудиторія, і вирішили зробити більш попсово. Просто, щоб нас дивилася більшість українців. Проект, який планував робити Богдан на початку, передбачав інтелектуальні інтерв'ю, котрі можна було проводити і на радіо. Глибинний зміст первинної версії був недитячим, інтелектуальним...

З.П. (зверхньо «переводячи стрілки» до Богдана): Що ж, Богдане, інтелект нині не в моді?

Б.Л. (схрестивши пластмасові палички над горнятком): Не хочу нікого образити, але мені здається, що люди, які лишилися глядачами телевізора, потребують здебільшого проектів відвертих, бездумних, безголових...

Ліричний відступ №1. Від З.П.

«Бездумні, безголові діти - запорука щасливого майбутнього», - міркувала Підалькіна, дивлячись на Богдана, який шелестів, немов весняне листя. На Юлю, яка теревенила легко, немов ті жорна. Серце Зіни стрибало, а з голови не йшов волаючий виступ Логвиненка у власному блозі. З.П. не розуміла, як така з виду спокійна людина, як Богдан, могла втрапити в нищівні кігті телеіндустрії і залишитися там при своїй тихій витонченій харизмі. «Халепа!» - зазначила З.П. і процитувала на пам'ять з блогу висловлювання Логвиненка.

Ліричний відступ № 2. Від Б.Л. (6.10.2009 року)

3108

ви чекали цього моменту все життя

наша супертупа передача виходить в ефір

ТЕЛЕПРОГРАМА. СУБОТА

10:55 «3108»

шо це в лісі здохло?

кажуть, в середу на НТКУ з цього приводу прес-конференція

ну шо ж, за рік (РІВНО!) на НТКУ можна зробити проект

пєйсєц, це краще повіситись

ніколи не пробуйте такого

все буде мегаущєрбно, поки ми не виростемо і не перейдемо на інший канал

чесно кажучи, глибоко в серці я вже давно поховав цей проект і цей канал

хоча канал точно воскресити не вдасться ніколи вже

* * *

З.П. (турботливо до Богдана): Ти не боїшся, що таке висловлювання може зашкодити твоїй роботі на Першому національному?

Б.Л.: Канал, незважаючи на всі проблеми, перебуває на стадії становлення демократії. Нині час, коли авторитарний режим пройшов, але сильна демократична влада ще не закріпилася. Я не боюся говорити про канал реальну правду, не боюся, що мене звільнять за це.

Ю.Б. (дзвінко встряваючи в розмову): Богдан - людина настрою! Вчора йому щось не подобалося і здавалося перепонами, а сьогодні сонечко виглянуло, настрій чудовий, зйомка йде гарно і все гаразд. (Звертаючи увагу на прозорий сміх Б.Л., переконливо) Він дітвак із сонцем у кишені, а не якийсь нудний хрущ, який учора бубнів. Творчим людям притаманно скаржитися, це і є їхній рушій для творчості. Богдан у нас незадоволений, я позитивна, ми врівноважуємо один одного і сподіваюся, що з цього вийде хороший тандем.

З.П. (саркастично до дівулі-ведучої): З ваших вуст хоч мед пий... (Долаючи загальний сміх, до Богдана) Богдане, ти називаєш телебачення попсовим, а сам плануєш з'явитися в кадрі. Не ставиш собі запитання - чому пхаюся в це багно, може, сидіти на блогах і все?

Б.Л. (сміючись): Я ще півроку тому змирився з тим, що я впхався в багно.

Ю.Б. (кокетуючи): І мене затяг! Взяв кармічну відповідальність і за іншу чисту душу. (до Зіни, довірливо) Насправді не все так погано, Богдан любить людей. Він класний під час зйомок. Коли робить програму, не думає, що телевізор дивляться якісь ліниві, пасивні люди, які не цікавляться більш нічим. Я впевнена, що його друзі дивляться телевізор і йому можна буде розсилати в суботу смс: «Дивіться Перший національний, бо в нас класна програма!». І навіть якщо повірити Богдану і припустити, що все телебачення безнадійне, одна класна програма там є - це «3108»! Ха-ха! (ніби злякавшись сказаного, зиркнула в бік Б.Л.) А що?

Б.Л. (продовжуючи тему телебачення): Вступив у багно і все. І тепер мушу з тим жити. Я змирився. Я розумію, що телебачення попсове і тут неможливо проявитися інакше, ніж штампами...

З.П.: Ти не думав, що твій проект нівелює саму ідею блогерства, адже блогери - напіванонімні, схиблені на своїй ідеї люди...

Ю.Б. (відповідаючи за Б.Л.): Тепер уже ні. З появою соціальних мереж, коли люди підписуються власним прізвищем, блогерство перейшло зі сфери інтимності в сферу публічності. Це засіб стати культовою особистістю...

Б.Л.: ... реклами і піару.

Ю.Б.: Відвертості там дуже мало. Люди розуміють, що в інтернеті вже не збережеш анонімності. Інтернет показує реальну статистику, відвідування легко простежити. Після того, як з'явилися соціальні мережі «Одноклассники» і «Вконтакте», в інтернет пішли старіші люди. Інтернет - це широкі маси, телебачення теж. Ми в проекті говоримо про популярних людей. В них теж є блоги, і це частина їхнього життя. І якщо вони вирішили в інтернеті в чомусь зізнатися, то ми в програмі змусимо їх відповідати за базар!

Б.Л.: В реальності набагато більше анонімності. В інтернеті зберегти анонімність фактично неможливо.

Ю.Б.: І для мене, і для Богдана програма є засобом розпіарити власну особистість, щоби потім привернути увагу людей до чогось більш інтелектуального. Те, що ми робимо, - не компроміс. Ми не думаємо, що інтернет - для високоосвічених людей, а телебачення - для плебсу. Ми показуємо, яким є інтернет, по телебаченню.

З.П. (здивовано): Ви хочете сказати, що блогерство засиділося в інтернеті, йому вже давно час бути на телебаченні?!

Б.Л.: В Росії і в Європі вже є кілька програм про блоги...

Явлення в «гробках». Перше й останнє

«Доброго дня, - перебила душевну розмову молодих людей керівник проекту Людмила Рябчук (вона ж і автор, і сценарист, а тепер і режисер-постановник «3108»). - Прошу вибачення, але технології не дозволяють вчасно вирватися. (До фотографа ТК Яни Новосьолової, яка стрибала і клацала «Ніконом», російською) Та вон молодежь фотографуйте! Я не в гриме».

Л.Р. (відразу переходячи до головного): Вони молодші, в них більше азарту, а в мене - прагматизму. Хотілося робити програму не тільки розважальну. Ввели рубрики, де ведучі знаходять цікаві подробиці з історії питань, які ми досліджуємо. В нашому випадку є герой, який має захоплення, уподобання або мрії, які ми намагаємося реалізувати впродовж програми. Це будь-що - ліплення з глини, байкерство, малювання мультиків, флешмоб. Але подавати проект просто, як гру-квест - недобре. Ми пропонуємо ще інформацію з історії флешмобу, коли він зародився і як розвивається в нашій країні й таке інше. Тож пізнавальний елемент вона має. Виховний теж. Ми хочемо сказати, що реальне життя за межами монітору цікавіше.

І дізналася далі З.П....

Що героями «3108» стануть зірки-блогери чи ті зірки, яким автори проекту заведуть блоги. Що назва проекту - це цифри Всесвітнього дня блогера. Що записується програма паралельно з різних місць. Один із ведучих спілкується з героєм, інший за допомогою інтерактивного спілкування (монітора, скайпу, мобільного, MMS і т.д.) тримає зв'язок і керує процесом. Що в проекті передбачається тотальна імпровізація з розіграшами та несподіванками не лише для гостей програми, а й для самих ведучих. Що формат проекту - у відсутності формату і кожен випуск творитиметься «під героя» (скажімо, музикант Харчишин бавитиметься в професійний баскетбол, а письменниця Карпа гасатиме по дорогах на запорожці).

Л.Р. (рішуче чомусь переходячи на російську): Надо отдать должное нашим руководителям, которые долго ждали от нас качественного результата. Советник президента телекомпании Тарас Ткаченко просматривал диски, давал советы...

Ю.Б. (не стримавшись, в захопленні): Вони нас жаліють! Так, як живе весь канал, ми не живемо. Я хочу висловити подяку...

Л.Р. (перебиваючи Ю.Б., суворо): Своєю подякою ти зараз викличеш заздрість... (до З.П. офіційно) Головне, що від нас вимагають результат, а не контролюють, як ми це робимо.

На цих словах Зіна вирішила залишити співбесідників і просто зателефонувати раднику президента телекомпанії.

Телефонна розмова з Тарасом Ткаченком про головне

- А що вам відомо про проект «3108»?

- Це звичайний молодіжний проект, хоч трохи і вибиватиметься із загальної стилістики Першого національного. Пілот програми був сирим - звичайне інтерв'ю в бідному інтер'єрі з банальною «вісімкою» і статичною зйомкою. За формою подачі в такому вигляді його ставити до ефіру було не можна. Але продуктивною була ідея і вогонь в очах молодих людей, які цю ідею хотіли рухати. Тому ми скористалися їхнім ентузіазмом, і вони на сьогодні чогось добилися.

- Гадаєте, проект «3108» приверне нову аудиторію до Першого національного?

- Ми так фанатично тягли цей проект, тому що він приверне увагу молоді. По-перше, цим проектом займався Богдан Логвиненко, який є модератором порталу «Сумно». Юлія Бурковська є ведучою на радіо. Обидва є представниками інтелектуальної молоді. Сподіваюся, що вони зможуть привернути увагу собі подібних до програми і загалом до телеканалу. Сказати, що ми кардинально цією програмою переламаємо рейтинги Першого національного, не можна. Але ми, принаймні, спробуємо це зробити.

- Наскільки затратним є цей проект для каналу?

- Не є затратним взагалі, тому що проект тільки починає виходити в ефір. Я не можу порахувати грошей, бо це державна телекомпанія, і не зрозуміло, які гроші рухаються, чи рухаються вони взагалі і як їх рахувати. Я людина нова в державних структурах, завжди працював у схемах, де знав чітко, що вкладено і що витрачено. Проект почав готуватися ще до мого приходу на телекомпанію. Його відкрили, користуючись ентузіазмом молодих людей, але відкрили з бажанням перетворити його на дірку для вторинної сировини. На нашому каналі працює багато нефахових людей. Їх не звільняють із телекомпанії, бо через профкоми це дуже складно зробити. Їх тасують у колоді, перекидаючи з одного об'єднання на інше. І думали, що цей проект існуватиме у вигляді чергового колектора. Тільки завдяки тому, що на ньому працювала молодь, ми не дали перетворити цей проект на колектор, і ідея почала оживати. Фахівці, які туди прийшли працювати, так само починають оживати.

- Ви кажете, що проект не затратний, але ж він побудований на новітніх технологіях комунікації, що вимагає дорогого технічного оснащення!

- Для цього існують спонсори. Якщо ви використовуєте інтернет, технології мобільного зв'язку, то є бренди, які треба використовувати в цій програмі. Це питання майбутнього. Щоб проект до цього доріс, йому треба спочатку з'явитися в ефірі і взяти якийсь рейтинг. Ми вирішили дати молодим авторам шанс, нехай покажуть, що вони можуть. Насправді і в самому проекті є певні проблеми. З режисерами, наприклад. Відбувається текучка кадрів, пов'язана з нашою низькою оплатою праці. Та й самі автори перебувають у становленні. До певного рівня якості програма дійшла, але є куди рухатись і рости до модернізації її структури.

Взагалі, рішенням усіх проблем і задач на проекті займається молодь. І не треба в цьому плані грішити на наш канал. Молодь мала повну свободу, її не чіпали близько року, казали лише: «Робіть!». Ви знаєте в Україні хоч одну телекомпанію, на якій людині дадуть можливість робити пілот протягом цілого року? Вони жалілися, що телекомпанія чогось їм не дає. На першій розмові я їх спитав: «А ви хто такі? Що до цього робили?».

Перший свій фільм я особисто знімав, крадучи плівку в авіачастинах, вимінюючи її на горілку. А другий ми знімали в пустелі без добових, щоразу домовлялися, щоб нам залили бензин у машини в борг, тому що питання, будуть нас фінансувати чи ні, вирішувалося на рівні Верховної Ради. Я знаю, що таке платити за право висловлюватися. Я сподіваюся, що ці молоді люди й далі будуть розвиватися, що вони викристалізували ідею, яку будуть далі модернізувати. На жаль, телекомпанія не може надати абсолютно виключних умов. Ми дали їм те, що дали.